Рішення № 75693291, 03.08.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.08.2018Справа № 910/6289/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон»

про стягнення 11981,74 грн.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» про стягнення 11981,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 01.09.2016 по вул. Привокзальній - вул. Харківськн шосе у м. Києві, внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля марки «ГАЗ», д.н.з.НОМЕР_1, ОСОБА_1, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пошкоджено автомобіль марки «Suzuki» д.н.з.НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2

Позивач, відповідно до умов укладеного між ним (страховик) та власником автомобіля «Suzuki» - ВАТ Хімічний завод «Ріхтер Гедеон» (страхувальник), договору добровільного страхування на транспорті №001345/4100/000001 від 15.06.2016, виплатив власнику пошкодженого автомобіля «Suzuki» д.н.з.НОМЕР_2, страхове відшкодування в розмірі 9998,18 грн.

Оскільки на час скоєння ДТП цивільно-правову відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП - ОСОБА_1, було застраховано у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Еталон», позивач, на підставі положень ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в розмірі 9998,18 грн., проте відповідач залишив вказану заяву без відповіді та задоволення.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 9998,18 грн. інфляційні втрати в розмірі 1617,87 грн. та три відсотки річних в розмірі 365,69 грн. за час прострочки за період з 24.02.2017 по 14.05.2018, всього в сумі 11981,74 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.05.2018 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 05.06.2018, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 15.06.2018 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 25.06.2018. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 20.06.2018.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позов частково заперечив проти задоволення позовних вимог, зокрема зазначив, що позивачем при здійсненні розрахунку суми страхового відшкодування та виплаті останнього не було враховано коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу, також за твердженнями відповідача, позивачем не надано належних доказів факту оплати проведеного ремонту, відтак позивачем неправомірно заявлено до стягнення суму сплаченого ПДВ.

Позивач у поданій до суду відповіді на відзив заперечив проти доводів відповідача зазначивши, що у відповідності до вимог чинного законодавства, відповідач має сплатити понесені позивачем збитки в межах суми фактичних витрат, понесених у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, а відтак заперечення відповідача щодо не надання належних доказів факту оплати проведеного ремонту, у зв'язку з чим позивачем неправомірно заявлено до стягнення суму сплаченого ПДВ, є безпідставними.

Відповідач у поданих до суду запереченнях на відповідь на відзив заперечив проти доводів позивача в повному обсязі.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.06.2016 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» (страховик) та Відкритим акціонерним товариством Хімічний завод «Ріхтер Гедеон» в особі представництва в Україна «Ріхтер Гедеон Нрт.» (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування на транспорті №001345/4100/000001, за умовами якого застраховано, зокрема, автомобіль марки «Suzuki» д.н.з.НОМЕР_2, в тому числі за страховим ризиком - ДТП.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки про дорожньо-транспортну пригоду №3016249560544120, 01.09.2016 по вул. Привокзальній - вул. Харківськн шосе у м. Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «ГАЗ», д.н.з.НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, та автомобіля марки Suzuki» д.н.з.НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого пошкоджено зазначені автомобілі. Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 п.12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету міністрів України №1306 від 10.10.2001.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 21.10.2016 у справі №753/16838/16-п, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні вказаної ДТП.

Позивач, на виконання умов Договору добровільного страхування на транспорті №001345/4100/000001 від 15.06.2016, на підставі страхового акту №00201990 від 27.10.2016, визнав вказану подію страховим випадком та здійснив виплату страхового відшкодування на рахунок СТО в розмірі 9998,18 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №039526 від 08.11.2016.

Розрахунок суми страхового відшкодування здійснено на підставі Рахунку-фактури №АА-00133 від 09.09.2016 СТО - ФОП Степаненко Р.В., згідно з яким вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає 11089 грн. та ремонтної калькуляції №00201990 від 24.10.2016, складеної на основі комп'ютерної програми Audatex, вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу становить 13362,91 грн.

Дані, ремонтної калькуляції №00201990 від 24.10.2016, складеної на основі комп'ютерної програми «Audatex», відповідають встановленим в п.4.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року.

Визначення розміру збитків на підставі ремонтної калькуляції, складеній на основі комп'ютерної програми «Audatex», не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність, оскільки калькуляція складалась на основі комп'ютерної програми Audatex, яка рекомендована п.59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Пунктом 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

Вина ОСОБА_1 у скоєнні вказаного ДТП належним чином доведена доказами, наявними у матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «ГАЗ», д.н.з.НОМЕР_1, застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/008453053 у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Еталон», чинного на момент скоєння ДТП (01.09.2016). Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну становить 100000 грн., розмір франшизи - 0 грн.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані власнику автомобіля марки «Suzuki» д.н.з.НОМЕР_2, збитки у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, в даному випадку, є відповідач.

Пунктом 36.4. ст.36 Закону передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором добровільного страхування на транспорті №001345/4100/000001 від 15.06.2016, перейшло право вимоги, яке Відкрите акціонерне товариство Хімічний завод «Ріхтер Гедеон» в особі представництва в Україна «Ріхтер Гедеон Нрт.» мало до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із заявою вих.№7619 від 17.11.2016 про виплату страхового відшкодування в сумі 9998,18 грн. Проте відповідачем вказана заява залишена без відповіді та задоволення.

Пунктом 32.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик не пізніше 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими, зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.

Таким чином, з відповідача на користь позивача, відповідно до вимог п.п.36.1, 36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підлягає стягненню сума страхового відшкодування в розмірі 9998,18 грн.

Доводи відповідача про те, що розрахунок страхового відшкодування повинен проводитись із урахуванням коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу судом відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до п.7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №142/5/2092 від 24.11.2003, значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує, зокрема 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Пунктом 7.39 Методики визначено, що винятком стосовно використання зазначених вимог є, зокрема якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний) та якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при розрахунку суми страхового відшкодування не було враховано коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу, оскільки строк його експлуатації не перевищує 7 років.

Так, судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіля «Suzuki» д.н.з.НОМЕР_2, останній випущено у 2009 році, в той же час, із вказаного Свідоцтва вбачається, що датою первинної реєстрації є 21.04.2010, тобто фактичний строк експлуатації вказаного транспортного засобу розпочався саме з 21.04.2010, у зв'язку з чим строк експлуатації, пошкодженого внаслідок розглядуваної ДТП, автомобіля марки, на момент скоєння ДТП не перевищував семи років.

Крім того, відповідачем не надано власного контр розрахунку вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу.

Також доводи відповідача стосовно того, що позивачем не надано належних доказів факту здійснення оплати проведеного ремонту, а відтак позивачем неправомірно заявлено до стягнення суму сплаченого ПДВ суд зазначає, що з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що виплата страхового відшкодування позивачем була здійснена на рахунок СТО - ФОП Степаненко Р.В., який відповідно до наявних в матеріалах справи документів є платником ПДВ, а відтак вимоги позивача про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування з урахуванням ПДВ є обґрунтованими.

На підставі викладеного суд дійшов висновку щодо необґрунтованості заперечень відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 9998,18 грн.

Разом з тим, щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 365,69 грн. та інфляційних втрат в сумі 1617,87 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, позивач звертався до відповідача із заявою №18446 (вих. №7619 від 17.11.2016) про виплату страхового відшкодування в розмірі 9998,18 грн. Вказана заява була отримана відповідачем 23.11.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи, проте була залишена без відповіді та задоволення.

Пунктом 32.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик не пізніше 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими, зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 365,69 грн. трьох відсотків річних та 1617,87 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 24.02.2017 по 14.05.2018.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33-Б,2 під'їзд; ідентифікаційний код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 70-А; ідентифікаційний код 20033533) страхове відшкодування в сумі 9998 (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 18 коп., інфляційні втрати в сумі 1617 (одна тисяча шістсот сімнадцять) грн. 87 коп., 3% річних в розмірі 365 (триста шістдесят п'ять) грн. 69 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 03.08.2018

Суддя Я.В. Маринченко