Рішення № 75693248, 06.08.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.08.2018

Справа № 910/6444/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шелфер Два»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Золотий Урожай»

про стягнення 31516,88 грн.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шелфер Два» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Золотий Урожай» про стягнення 31516,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань з оплати вартості товару за Договором поставки №15 від 15.09.2017, внаслідок чого, за ним утворилась заборгованість в розмірі 25330,34 грн.

Крім того, позивач просить стягнути нараховані на вказану заборгованість на підставі ст.625 Цивільного кодексу України та п.7.6 Договору 466,36 грн. 3% річних, 1934,50 грн. інфляційних втрат та 3785,68 грн. пені за порушення грошового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.06.2018 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 13.06.2018, для подання відзиву на позов – протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 27.06.2018 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) – протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 05.08.2018. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 02.07.2018.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 06.06.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, буд. 5.

Однак, станом на дату розгляду справи на адресу господарського суду міста Києва повернувся поштовий конверт №0103047220606 із відміткою про повернення у зв’язку з закінченням встановленого терміну зберігання.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Також господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 06.06.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шелфер Два» (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Золотий Урожай» (відповідач, покупець) укладено Договір поставки №15 відповідно до умов якого, постачальник зобов’язується поставити і передати покупцю папір офісний (товар), а покупець – прийняти товару та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору, найменування товару, кількість, ціна за одиницю, вартість партії товару, умови поставки, строк поставки, умови оплати, та строки оплати товару визначаються сторонами в накладних на кожну партію товару. Видаткові накладні після їх підписання мають юридичну силу специфікацій у розумінні ст..266 ГК України.

Згідно з п.3.5 Договору, поставка товару здійснюється протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту узгодження замовлення покупця.

За умовами п.5.1 Договору, вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з цим договором, визначається сторонами в накладній. Вартість тари, упаковки, маркування одиниці товару за цим договором включається у ціну за одиницю товару.

Загальна сума цього договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка товару (п.5.2 Договору).

У відповідності до п.5.3 Договору, розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки товару в безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника в національній валюті України. Рахунок-фактура надсилається покупцю засобами факсимільного зв’язку, по телефону або е-мейл, або надається представнику покупця в момент передачі товару під особистий підпис.

Відповідно до п.7.6 Договору, у випадку несплати поставленої партії товару у строк, визначені в цьому договорі, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Термін дії цього договору починається з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов’язань за цим договором. Одностороння відмова, розірвання цього договору не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов зазначеного договору передав відповідачеві товар, обумовлений договором на загальну суму 29330,34 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №189 від 12.09.2017, №190 від 12.09.2017, №200 від 19.09.2017 та №196 від 26.09.2017. Вказані видаткові накладні підписані уповноваженим представниками обох сторін. Доказів щодо наявності спорів стосовно якості або кількості поставленого позивачем товару матеріали справи не містять.

Однак відповідач поставлений товар оплатив лише частково, на суму 4000 грн., в зв’язку з чим у останнього утворилася заборгованість в сумі 25330,34 грн.

Факт часткової оплати поставленого позивачем товару підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки по рахунку позивача за спірний період.

Доказів здійснення відповідачем інших оплат за поставлений товар матеріали справи не містять.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 6 ст.265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона – постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу положень ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Факт неналежного виконання відповідачем зобов’язань з оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 25330,34 грн. належним чином підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 25330,34 грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаних норм, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 466,36 грн. трьох відсотків річних та 1934,50 грн. інфляційних втрат.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що позивачем при здійсненні вказаного нарахування невірно визначено періоди нарахування, зокрема неправильно визначено дату прострочення платежу за кожною видатковою накладною.

Так здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат за видатковими накладними №189 та №190 від 12.09.2018 починаючи з 27.09.2017, за видатковою накладною №200 від 19.09.2017 починаючи з 04.10.2017 та за видатковою накладною №196 від 26.09.2017 починаючи з 11.10.2017 та з урахуванням часткових оплат, здійснених відповідачем, суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у цій частині в межах заявлених позивачем сум.

Також, щодо заявлених позивачем вимог стосовно стягнення з відповідача пені в розмірі 3785,68 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.7.6 Договору, у випадку несплати поставленої партії товару у строк, визначені в цьому договорі, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

В той же час, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що позивачем при здійсненні вказаного нарахування невірно визначено періоди нарахування, зокрема неправильно визначено дату прострочення платежу за кожною видатковою накладною, також із насадного позивачем розрахунку не вбачається, чи враховані останнім часткові оплати здійснені відповідачем.

Так здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми пені, суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у цій частині в межах заявленої позивачем суми.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Золотий Урожай» (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, буд. 5; ідентифікаційний код 39537147) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шелфер Два» (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 31; ідентифікаційний код 37814266) 25330 (двадцять п'ять тисяч триста тридцять) грн. 34 коп. заборгованості, 466 (чотириста шістдесят шість) грн. 36 коп. трьох відсотків річних, 1934 (одна тисяча дев’ятсот тридцять чотири) грн. 50 коп. інфляційних втрат, 3785 (три тисячi сімсот вісімдесят п'ять) грн. 68 коп. пені, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 06.08.2018

Суддя Я.В. Маринченко