Рішення № 75693243, 30.07.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.07.2018Справа № 910/6565/18Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., при секретарі судового засідання Астаповій Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного Акціонерного Товариства "Страхова Компанія "АХА Страхування" до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" про відшкодування шкоди в порядку регресу 5336,44 грн., за участю представників позивача - Білоконь І.В., довіреність №1997/18 від 15.12.2017 року, відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року позивач звернувся з позовом до господарського суду міста Києва, в якому просить стягнути з відповідача 4 935,64 грн. страхового відшкодування на підставі ст. ст. 993, 1191 ЦК України, а також 45,43 грн. 3 % річних та 355,37 інфляційного збільшення на підставі ст. 625 ЦК України.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15.06.2017 року сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортних засобів «MG 5», д.н. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 (застрахований позивачем транспортний засіб) та «Nissan Qashqai», д.н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3.

Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 5 935,64 грн.

Цивільну відповідальність винної особи у ДТП - громадянина ОСОБА_3 було застраховано в Приватному акціонерному товаристві "Київський страховий дім".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2018 року справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду на 20.06.2018 року.

18.06.2018 року відповідачем через канцелярію суду надано заяву про припинення провадження у справі, у якому він просить суд закрити провадження у справі, у зв'язку із відсутністю предмету спору.

30.07.2018 року позивачем в судовому засіданні надано письмові пояснення на клопотання відповідача про закриття провадження від 18.06.2018 року, у яких зазначив, що сума відшкодування у розмірі 4 935,64 грн. сплачена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду 07.06.2018 року, провадження у справі в частині стягнення зазначеного страхового відшкодування підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмету спору. Разом з тим, позивач вказує на те, що відповідачем не сплачено 45,43 грн. 3% річних та 355,37 грн. інфляційного збільшення, тому позивач просить суд закрити провадження в частині стягнення з відповідача 4 935,64 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України та стягнути з відповідача 45,43 грн. 3% річних та 355,37 грн. інфляційного збільшення.

30.07.2018 року представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Відповідач у справі був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи європротоколу, 15.06.2017 року об 08 год. 30 хв. у м. Дніпро, на перехресті по вул. Бедянській 23А, ОСОБА_3 керуючи автомобілем НОМЕР_2 та повертаючи праворуч здійснив зіткнення з автомбілем «MG 5», д.н. НОМЕР_1, яким керувала ОСОБА_2.

Відповідно до вказаного європротоколу, зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення правил дорожнього руху України, водієм автомобіля НОМЕР_2 - ОСОБА_3, який визнав свою вину в ДТП.

Пошкоджений автомобіль був застрахований у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Страхова компанія "АХА Страхування" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 100566а7да від 28.03.2017 року.

Відповідно до рахунку-фактури № ЯК-353* від 23.06.2017 року, копія якого міститься в матеріалах справи, вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля НОМЕР_1 склала 5 935,64 грн.

Як вбачається з страхових актів № АХА2214544 від 23.06.2017 р. на суму 4 735,64 грн. та № АХА2215785 від 03.07.2017 р. на суму 1 200,00 грн., копії яких містяться в матеріалах справи, позивачем було розраховано та вирішено виплатити страхове відшкодування у розмірі 5 935,64 грн.

Зазначені кошти в розмірі 5 935,64 грн. позивачем було виплачено за реквізитами відповідно до рахунку-фактури № ЯК-353* від 23.06.2017 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 346 099 від 26.06.2017 року та №348 480 від 04.07.2017 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортним засобом - автомобілем НОМЕР_2, який спричинив ДТП та заподіяв збитки автомобілю НОМЕР_1 керував ОСОБА_3.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем НОМЕР_2, ОСОБА_3 підтверджується європротоколом.

Тому, ОСОБА_3 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю НОМЕР_1, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що між відповідачем та страхувальником було укладено договір (поліс) ОСЦПВВНТЗ № АК/2204058 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «Nissan Qashqai», д.н. НОМЕР_2, і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди. Вказаним договором передбачено ліміт відповідальності за шкоду завдану майну у розмірі 100 000,00 та франшизу у розмірі 1000,00 грн.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідач не довів факт того, що шкоду автомобілю НОМЕР_1, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля, суд приходить до висновку, що права позивача за захистом яких він звернувся до суду порушено відповідачем та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується, виходячи із вартості матеріального збитку, в межах ліміту відповідальності (100 000,00 грн.) за вирахуванням франшизи в розмірі 1 000,00 грн. передбачених договором (полісом) № АК/2204058, позивач просить суд стягнути з відповідача матеріальні збитки в розмірі 4 935,64 грн. (5 935,64 грн. виплачене страхове відшкодування - 1000 грн. франшизи).

Проте, як вбачається з наявного в матеріалах справи платіжного доручення №192 від 07.06.2018 року, відповідачем сплачено позивачеві 4 935,64 грн. страхового відшкодування.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у зв'язку з відсутністю предмета спору відбувається, зокрема, у випадку сплати суми боргу боржником.

За таких обставин, оскільки відповідачем сплачено позивачеві суму страхового відшкодування в розмірі 4 935,64 грн. після відкриття провадження у справі, провадження в частині стягнення 4 935,64 грн. основного боргу підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правова позиція щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України нарахованих на суму не сплаченого страхового відшкодування викладена в постанові Верховного Суду України № 3-295гс16 від 01.06.2016 року.

За таких обставин, оскільки надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних за заявлений ним період (01.02.2018 - 23.05.2018) відповідають вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та є арифметично вірними, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 45,43 грн. 3 % річних та 355,37 інфляційного збільшення підлягають задоволенню.

Судовий відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" (04053, м. Київ, вул. Артема, 37-41, код 25201716) на користь Приватного Акціонерного Товариства "Страхова Компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код 20474912) 45 (сорок п'ять) грн. 43 коп. 3% річних, 355 (триста п'ятдесят п'ять) грн. 37 коп. інфляційних втрат та 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

Провадження в частині стягнення 4 935,64 грн. основного боргу закрити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Повне рішення складено 06.08.2018р.

Суддя С.О. Чебикіна