Рішення № 75693085, 24.07.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2018Справа № 910/4988/18

За позовомПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ"; До Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця"; Простягнення 33 184,20 грн. Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Дюбко С.П.

Представники:

Від позивача:Пінчук-Ніколаєнко Ю.В., представник за довіреністю від 08.02.2018 № ББУ/ЦОФДЗ/СЛ/18;Від відповідача: не з'явилися. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" звернулося до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" 33 184,20 грн. збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2018 відкрито провадження у справі № 910/4988/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.05.2018, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

21.05.2018 до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги заперечуються через недоведеність позивачем складу правопорушення у діях відповідача, зокрема вини перевізника та реальності збитків, неналежну підготовку вантажу до перевезення. Також відповідач вказує на те, що затримка вагонів на сортувальній станції Красноармійська сталася через результати проведення Антитерористичної операції.

Також, 21.05.2018 судом було отримано клопотання відповідача про передачу справи до Господарського суду Львівської області для слухання по суті, оскільки Регіональна філія "Львівська залізниця" відповідно до положення про філію має право виступати позивачем та відповідачем у судах.

Ухвалою від 29.05.2018 підготовче засідання було відкладено у зв'язку з неявкою представника відповідача.

12.06.2018 від відповідача надійшло клопотання про забезпечення проведення судового засідання 19.06.2018 в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 13.06.2018 у задоволенні клопотання відповідача про забезпечення проведення судового засідання 19.06.2018 в режимі відео конференції було відмовлено.

У підготовчому засіданні 19.06.2018 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи для судового розгляду по суті на 10.07.2018.

02.07.2018 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника у відпустці.

10.07.2018 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Ухвалою від 10.07.2018 розгляд справи було відкладено на 24.07.2018.

У судове засідання, призначене на 24.07.2018 відповідач уповноваженого представника не направив, про причини його неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений завчасно та належним чином, у зв'язку з чим розгляд справи відбувається на підставі наявних у справі матеріалів.

Пі час розгляду спору по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив стягнути з відповідача як перевізника вантажу залізничним транспортом вартість нестачі вантажу, розраховану в урахуванням граничного розходження і природної втрати під час перевезення.

24.07.2018 у судовому засіданні заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши відзив на позовну заяві у заперечення відповідача по суті спору, дослідивши докази та провівши судові дебати, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Наявне в матеріалах справи клопотання про передачу справи за підсудністю до Господарського суду Львівської області судом відхилене оскільки процесуальним законодавством позивачеві надано право вибору підсудності розгляду спору за місцезнаходженням юридичної особи-відповідача або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи-відповідача. Так, ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням (частина 3 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України)

При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.

Юридичну особу в господарських відносинах може представляти її відокремлений підрозділ. Якщо позов до юридичної особи виник із питань діяльності її відокремленого підрозділу, розташованого поза місцезнаходженням юридичної особи, такий позов може бути пред'явлений до господарського суду за місцезнаходженням її відокремленого підрозділу. Але це не означає, що відповідачем буде відокремлений підрозділ; відповідачем у справі має бути юридична особа, яку цей відокремлений підрозділ представляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з договору перевезення, у разі, коли одним з відповідачів є перевізник, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням перевізника.

Таким чином, оскільки позивач звернувся з даним позовом у порядку виключної підсудності до перевізника-юридичної особи - Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та реалізував своє право вибору між господарськими судами для захисту порушеного права, подавши позов за місцезнаходженням юридичної особи-відповідача, а не його відокремленого підрозділу, даний спір підсудний Господарському суду міста Києва і підстави для передачі справи за підсудністю до Господарського суду Львівської області відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року на виконання договору від 27.01.2016 № 1-1-201/006 Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" зі станції Добропілля направило Публічному акціонерному товариству "ДТЕК Західенерго" кам'яне вугілля марки Г (Г2) О-100 насипом у відкритих вагонах № 53495651 та № 60663127.

Згідно з відомістю вагонів № 52452307 від 16.10.2017 вагон № 53495651 завантажено 67 300 кг, у вагон № 60663127 завантажено 68 200 кг.

На підтвердження зазначених обставин позивач подав суду накладну № 52452307 від 16.10.2017, № 47857362 від 19.10.2017 та №47857354 від 19.10.2017.

Відповідно до накладної № 524552307 навантаження здійснено на рівні бортів, поверхня вантажу маркована однією борозною катка ущільнювача. Вантаж у вологому стані.

В свою чергу, відповідач прийняв у позивача на станції відправлення зазначений вантаж для перевезення без зауважень і зобов'язався доставити його на станцію Бурштин Львівської залізниці, отримувач Бурштинська ТЕС ПАТ "ДТЕК Західенерго".

З викладеного слідує, що між сторонами виникли правовідносини за договором перевезення.

За приписами ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення (ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з правилами іншому підприємству (ч. 1 ст. 110 Статуту залізниць України).

У статті 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.

Як вбачається з матеріалів справи, при проходженні вагону через станцію Верхівцеве Придніпровської залізниці залізницею було проведено перевірку маси вантажу на справних 150-тонних вагонних вагах під час якої виявлено, що маса вантажу у вагонах №№ 59666503 та 56345887 не відповідає фактичній масі вказаній у накладній, про що перевізником 21.10.2017 складено відповідні комерційні акти № 456404/18 та 456404/20 на додаток до акта зі станції Нижньодніпровськ-Вузол.

Згідно з комерційним актом № 456404/18 при контрольному переважуванні вагону № 59666503 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто - 84350 кг, тара - 23300 кг, нетто - 61050 кг, що менше вантажного документу на 8050 кг. Над 3, 4, 5 люками виявлене поглиблення довжиною 3500-4000 мм, на всю ширину вагону, глибиною 500-600 мм. Маркування в місці поглиблення порушене. Вагон в технічному відношенні справний. Двері, люки зачинені, течі вантажу немає. На станції призначення в розділі Є зроблений запис про те, що при переважуванні вагону різниці проти цього акту не виявлено. До номеру акту доданий індекс /397.

Згідно з комерційним актом № 456404/20 при контрольному переважуванні вагону №55074702 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто - 79500 кг, тара - 22500 кг, нетто - 57000 кг, що менше вантажного документу на 9000 кг. Над 1, 2, 3, 4, 5 люками є поглиблення довжиною 7000 мм, на всю ширину вагону, глибиною 400-600 мм. В місці поглиблення марк\ відсутнє. Вагон в технічному відношенні справний. Люки зачинені, течі вантажу немає. На призначення в розділі Є зроблений запис про те, що при переважуванні вагону різниці проти цього не виявлено. До номеру акту доданий індекс /398.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин (ч. 2 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" та ст. 113 Статуту).

Частиною 3 ст. 314 Господарського кодексу України передбачено, що за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ст. 114 Статуту залізниць України).

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений комерційними актами, які є належними і допустимими доказами у відповідності до вимог ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.

В той час як залізниця, всупереч викладеним вище нормам процесуального законодавства, враховуючи обставини, які встановлені самим відповідачем у комерційних актах №№ 456404/20 та № 456404/18 від 21.10.2017, не спростувала подані позивачем докази на підтвердження завдання збитків у зв'язку з частковою втратою вантажу, що сталася з вини перевізника. Як і не надала жодних доказів на підтвердження того, що недостача прийнятого залізницею до перевезення вантажу без зауважень виникла з незалежних від неї причин.

Отже, залізниця повинна відшкодувати збитки, завдані незбереженням вантажу під час його перевезення.

Статтями 130, 133 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач вантажу має право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Так, пунктом 2 Правил заявлення та розгляду претензій (ст.ст. 130-137 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, встановлено, що згідно зі ст. 133 Статуту передача права на пред'явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції) такого змісту: "Право на пред'явлення претензії та позову передано (найменування організації)". Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.

На підставі положень ст. 133 Статуту залізниць України вантажоодержувач - ПАТ "ДТЕК Західенерго" передав право пред'явлення позову за недостачу вантажу, відправленого за залізничною накладною № 52452307 вантажовідправнику - ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", що підтверджується належним чином оформленим та засвідченим переуступним підписом вантажоодержувача на відповідній залізничній накладній, яка міститься в матеріалах справи.

Статтею 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано суду довідку про вартість вугільної продукції, яка складена ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" та узгоджується зі статтею 115 Статуту залізниць України.

Так, згідно з довідкою ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" - вантажовідправник, яка підписана генеральним директором і начальником відділу економіки та фінансів, ціна 1 т вугільної продукції: у вагонах №№ 59666503, 56345887 складає 2 312,81 грн. з ПДВ.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з п. "г" ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

З урахуванням пункту 27 Правил видачі вантажів, враховуючи, що втраченим вантажем було вугілля кам'яне у вологому стані, позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 2% від маси вантажу при розрахунку збитків.

З огляду на вищевикладене суд встановив, що доведеною є сума збитків, заподіяних позивачу внаслідок втрати частини вантажу з вини перевізника, з урахуванням норми природних втрат, в розмірі 33 184,20 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідач же під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку відшкодувати завдані збитки, а доводи викладені у відзиві на позовну заяву спростовуються вище встановленими обставинами.

Викладені у відзиві на позовну заяву заперечення відповідача щодо відсутності всіх елементів цивільного правопорушення зокрема вини залізниці у нестачі вантажу, судом відхиляються, оскільки вищевикладені норми законодавства, а також Статут залізниць України не передбачають необхідність доведення наявності збитків у позивача за втрачений вантаж, адже відповідальність залізниці перед одержувачем настає лише за самий факт втрати вантажу в розмірі його вартості, що підтверджується довідкою (або іншим документом вантажовідправника).

Посилання відповідача на об'єктивність причин затримки вагонів не приймаються судом до уваги, оскільки такі обставини своєчасності доставки вантажу не були предметом дослідження у цій справі.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги задовольняються повністю, а судові витрати у справі покладаються на відповідача в порядку п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73-80, 129, 236-241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" (79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1, ідентифікаційний код 40081195) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропольська ЦЗФ" (85003, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Київська, 1, ідентифікаційний код 00176472) 33 184 (тридцять три тисячі сто вісімдесят чотири) грн. 20 коп. вартості нестачі вантажу та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. судових витрат.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27.07.2018.

Суддя О.В. Мандриченко