Рішення № 75693058, 31.07.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.07.2018

Справа № 910/5692/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи за позовом публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ"

до публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця"

про стягнення 48 177,12 грн.

представники сторін в судове засідання не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" про стягнення 48 177, 12 грн. вартості нестачі вугілля.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що під час перевезення вантажу залізницею, внаслідок його незбереження відповідач завдав позивачу збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/5692/18 від 10.05.2018 позовну заяву приватного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 21.05.2018 позивач подав заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5692/18. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 12.06.2018.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 01.06.2018 представник відповідача подав письмовий відзив, в якому проти позову заперечував, зазначивши про те, що позивачем до позовної заяви не надано доказів сплати вартості вугілля, яке було прийнято залізницею до перевезення, проведення компенсації в розмірі 48 177, 12 грн. належними доказами не доведено.

Крім того, відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності та заяву про передачу справи за територіальною підсудністю до Господарського суду Львівської області.

У судовому засіданні 12.06.2018 розглянуто клопотання відповідача про направлення справи № 910/5692/18 за підсудністю до Господарського суду Львівської області.

Направлення справи до Господарського суду Львівської області протирічить частині другій статті 31 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з чим, суд відмовив у задоволенні поданого клопотання.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 11.06.2018 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи № 910/5692/18 в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у задоволенні клопотання публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" про участь відповідача (представника) у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі № 910/5692/18 відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у зв’язку з відсутністю у судовому засіданні представника відповідача розгляд справи відкладено до 03.07.2018.

Представники сторін у судове засідання 03.07.2018 не з’явились.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 02.07.2018 представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що представник перебуває у щорічній відпустці.

Розглянувши у судовому засіданні 03.07.2018 подане клопотання, суд відмовив у його задоволенні з огляду на те, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа. Так, юридичну особу за посадою може представляти її керівник. Інші особи, які є штатними працівниками юридичної особи, можуть бути її представниками, якщо вони діють у межах, визначених законодавством чи установчими документами юридичної особи.

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов’язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України”).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/5692/18 до судового розгляду по суті на 31.07.2018.

Представник позивача у судове засідання 31.07.2018 не з’явився, однак 09.07.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Оскільки участь у судовому засіданні є процесуальним правом сторони, суд задовольнив клопотання позивача про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання, призначене для розгляду справи по суті не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 31.07.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається про те, що позивачем відповідно до залізничних накладних № 52621984 від 28.10.207, № 40808974 від 29.10.2017, № 52589769 від 25.10.2017 та № 45223989 від 27.10.2017, № 45224037 від 27.10.2017 для Бурштинської ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго» завантажено вугілля кам’яне насипом вагою в загальній кількості 204 650 кг., завантажене у вагони № 61299566 та № 56341324.

Згідно з частиною першою статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частинами першою та другою статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Таким чином, між сторонами фактично укладено договір перевезення вантажу, а відтак - виникли відносини, які підпадають під правове регулювання статті 909 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статуту залізниць України, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до пункту 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Під час прибуття вагону здійснено комісійне переважування вагонів № 61299566, № 56341324, № 60027943. За результатами якого складено комерційні акти № 410006/347/406 від 29.10.2017, № 456404/23/411 від 30.10.2017, № 456404/25/410 від 30.10.2010 про нестачу вантажу.

У комерційному акті № 410006/347/406 від 29.10.2017 зафіксовано недостачу вантажу у вагоні № 61299566 та зазначено про те, що за ходом поїзда над 3-7 люками довжиною 7500 мм, шириною на всю ширину вагона, глибиною 300 мм. просипання вантажу немає. Поверхня вантажу не маркована. В місці виїмки доступ до вантажу усунено за допомогою маркування вапном. В вагоні глухі торцеві стінки, люка щільно закриті. При зважуванні на станції Знам’янка виявилось брутто 85 000 кг, тара з документами 23 500 кг., нетто 61 500 кг., що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 7 500 кг.

У комерційному акті № 456404/23/411 від 30.10.2017 зафіксовано недостачу вантажу у вагоні № 56341324 та зазначено про те, що навантаження в вагоні нижче бортів 100мм-200мм, нерівномірне. Над 1, 2, 3, 4 люками мається виїмка довжиною 4500мм-5000мм на всю ширину вагона, глибиною 500мм-600мм. Маркування на поверхні вантажу відсутнє. Двері вагона суцільнометалеві. Люки щільно зачинені. Слідів просипання вантажу немає. По документу вага брутто не вказана, тара 22200 кг., вантажопідйомність вагону 69 т. При видачі вантажу різниці проти зазначеного акту не виявлено.

У комерційному акті № 456404/25/410 від 30.10.2010 зафіксовано недостачу вантажу у вагоні № 60027943 та зазначено про те, що при комісійному огляді виявилось навантаження в вагоні нижче бортів 100мм-200мм, нерівномірне. Над 1, 2, 3, 4, 5 люками мається виїмка довжиною 4500мм-5000мм на всю ширину вагона, глибиною 500мм-600мм. Маркування відсутнє. Двері вагона суцільнометалеві. Люки щільно зачинені. Слідів просипання вантажу немає. По документу вага брутто не вказана, тара 23600 кг., вантажопідйомність вагону 70 т. При видачі вантажу різниці проти зазначеного акту не виявлено.

Згідно частини другої статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України “Про залізничний транспорт” підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Згідно статті 23 Закону України “Про залізничний транспорт” у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники – за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України (надалі – Статут). За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до пункту 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

З матеріалів справи вбачається, що вартість однієї тони вугільної продукції, відвантаженої позивачем на адресу ВП «Бурштинська ТЕС», ПАТ «ДТЕК Західенерго» (станція Бурштин Львівської залізниці) у вагоні № 61299566 по накладній № 52621984 склала 2 638, 69 грн., у вагонах № 56341324, № 60027943 по накладній № 52589769 – 2 694, 40 грн.

Згідно пункту 105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами. Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству (пункт 110).

Пунктом 27 Правил видачі вантажів вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси всіх інших вантажів. Для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки, норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються від маси нетто.

Позивачем враховано означену обставину при розрахунку суми збитку від втрати частини вантажу.

Дослідивши матеріали справи, недостача у вагоні № 61299566 з урахуванням природних втрат склала 6, 12 тонн (6, 12х2 638, 69 грн. = 16 148, 78 грн.), у вагоні № 56341324 - 5, 606 тонн (5, 606х2 694, 40 грн. = 15 104, 81 грн.), у вагоні № 60027943 – 6, 281 тонн (6, 281х2 694, 40 грн. = 16 923, 53 грн.). Таким чином, загальна сума вартості недостачі вугілля склала 48 177, 12 грн.

Відповідно до пункту 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення (пункт 114).

Статтею 314 Господарського кодексу України встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Частиною 1 статті 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, факт втрати під час перевезення вантажу залізницею на суму 48 177, 12 грн. внаслідок його незбереження судом встановлено.

Разом з тим, відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Положеннями статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а статті 258 - до окремих вимог встановлено позовну давність в один рік.

При цьому приписами частини першої статті 258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною п’ятою статті 315 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Статтею 136 Статуту залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту.

Разом з тим частинами першою та другою статті 315 Господарського кодексу України унормовано, що до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів.

Згідно зі пункту 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.

Відповідно до пункту 134 Статуту залізниць України претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців.

Зазначені терміни обчислюються:

а) з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу;

б) через 30 діб з дня закінчення терміну доставки - для претензій про відшкодування за втрату вантажу;

в) через 2 місяці з дня прийому вантажу до перевезення - для претензій про відшкодування за втрату вантажу, що виникли з приводу перевезень у прямому змішаному сполученні;

г) через 10 діб після закінчення терміну доставки багажу чи вантажобагажу - для претензій про відшкодування за втрату багажу чи вантажобагажу;

д) від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу;

е) після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для оплати штрафу, - для претензій про стягнення штрафу за невиконання плану перевезень.

Положеннями частини п'ятої статті 307 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною четвертою статті 909, частиною першою статті 920 Цивільного кодексу України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Тобто стаття 315 Господарського процесуального кодексу України і статті 134, 136, 137 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності у позовах про відшкодування збитків (вартості нестачі вантажу), що виникають із залізничних перевезень.

За таких обставин строк позовної давності в даній справі має обраховуватися відповідно до частини п’ятої статті 315 Господарського процесуального кодексу України.

Судом встановлено, що в даному випадку підставою відшкодування збитків, заподіяних внаслідок незбереження прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничних накладних, є комерційний акти № 456404/23/411 від 30.10.2017, № 456404/25/410 від 30.10.2010, № 410006/347/406 від 29.10.2017, з часу складання яких і починається перебіг строку позовної давності.

Отже, шестимісячний термін для пред'явлення даного позову спливає 01.05.2018, оскільки згідно положень статей 253, 254 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, а строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Поряд з цим, позов публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" пред'явлено до суду, 02.05.2018, що підтверджується календарним штемпелем поштової установи на конверті, в якому надійшла позовна заява.

За приписами частини п’ятої статті 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Останній день позовної давності за заявленими вимогами у даній справі 01.05.2018 був вихідним днем, а тому за приписами частини п’ятої статті 254 Цивільного кодексу України днем закінчення строку є перший за ним робочий день, тобто 02.05.2018.

Відтак, даний позов заявлено в межах позовної давності, а тому підстави для застосування строку позовної давності відсутні.

Враховуючи наведене, позовні вимоги визнаються судом обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" до публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" про стягнення 48 177,12 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (85003, Донецька область, м. Добропілля, вул. Київська, 1, ідентифікаційний код 00176472) 48 177 (сорок вісім тисяч сто сімдесят сім) грн. 12 коп. вартості нестачі вугілля та 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. – судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 06.08.2018.

Суддя Т.Ю. Кирилюк