Рішення № 75693005, 24.07.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/61/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.08.2018 Справа № 908/1111/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., при секретарі судового засідання Чернетенко А.С. розглянувши матеріали

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький кабельний завод», 69093, м. Запоріжжя, вул. Гладкова, 2

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14

про стягнення коштів

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: Ляшенко К.Б., довіреність № З/10-Д-001 від 29.12.2017

від відповідача: Кулешова Л.В., довіреність № 287 від 13.02.2018

Суть спору:

До господарського суду Запорізької області звернулося з позовом Публічне акціонерне товариство «Запорізький кабельний завод», м. Запоріжжя до відповідача Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя про стягнення заборгованості в розмірі 81 726,38 грн. за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 1-48 від 01.05.2013, яка складається: основна заборгованість в розмірі 78 740,60 грн., пеня у розмірі 2 106,31 грн., суму втрат від інфляції грошових коштів в розмірі 533,23 грн., 3% річних у розмірі 346,24 грн., 1762,00 грн. витрат на сплату судового збору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2018, справу № 908/1111/18 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.06.2018 судом відкрито провадження у даній справі, присвоєно справі номер провадження 15/61/18. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи по суті призначено на 04.07.2018.

В судовому засіданні 04.07.2018 судом оголошувалась перерва до 24.07.2018.

В обґрунтування позову вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.05.2013 № 1-48 в частині повної та своєчасної оплати послуг наданих позивачем, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 78 740,60 грн., окрім суми основного боргу, відповідачу нараховані пеня у розмірі 2 106,31 грн., суму втрат від інфляції грошових коштів в розмірі 533,23 грн., 3% річних у розмірі 346,24 грн.. В якості правових підстав позову вказує на норми ст. ст. 526, 611, 625 Цивільного кодексу України, та умови договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 1-48 від 01.05.2013. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 24.07.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач надав відзив на позов, відповідно до якого посилався на критичне фінансове становище, просив суд зменшити розмір пені до 500,00 грн. та розстрочити виконання рішення на 12 календарних місяців, зі сплатою сум щомісячно рівними частинам.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу «Оберіг».

В судому засіданні 24.07.2018 судом, в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Заслухавши доводи представників позивача та відповідача, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд встановив наступне.

01.05.2013 Публічним акціонерним товариством «Запорізький кабельний завод», м. Запоріжжя (власник мереж, позивач у справі) та відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (користувач, відповідач у справі) укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 1-48 (договір).

Відповідно до п. 1.1 договору власник мереж зобов'язався забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача та (або) інших суб'єктів господарювання (далі - субспоживачі), передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач зобов'язався своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору.

Пунктом 4.1 договору визначено, що користувач зобов'язаний здійснювати оплату за використання електричних мереж власника мереж за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж власника мереж здійснюється згідно з додатком № 4 "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж".

Згідно із п. 7.1 договору розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що вартість послуг власника мереж із утримання технологічних електричних мереж спільного використання зазначена у додатку № 4 "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж", розробленому відповідно до "Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж", затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 № 691, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 за № 732/15423, виходячи із узгодженого Запорізьким територіальним представництвом НКРЕ "Кошторису витрат на утримання технологічних електричних мереж Власника мереж", що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 7.3 Договору (в редакції додаткової угоди № 7 від 01.11.2016 до договору) за підсумками розрахункового періоду власник мереж:

- у термін до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим направляє користувачу рахунок та підписані уповноваженою особою власника мереж та скріплені його печаткою два примірники "Акту прийому-здачі наданих послуг" (додаток № 5). Сума платежу визначається, виходячи з додатку № 4 "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж";

- у терміни передбачені законодавством зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 7.4 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 28.01.2014) сторони узгодили, що оплата Користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється на підставі виставленого Власником мереж рахунка та оформленого «Акту прийому-здачі наданих послуг» в строк до 30-го числа місяця, наступного за звітним.

Згідно із п. 11.5 договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2013. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із сторін про припинення його дії.

Позивачем на виконання умов договору за період з січень 2018 по квітень 2018 року включно надані відповідачу послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання на загальну суму 78 740,06 грн.

Невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами, регулюються Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 № 28. Дія цих правил поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб (крім населення).

Відповідно до п. 1.7. ПКЕЕ, у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору.

Договір про спільне використання технологічних електричних мереж - домовленість двох сторін, що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між електропередавальною організацією та основним споживачем під час передачі (транзиту) електричної енергії технологічними електричними мережами (п. 1.2. ПКЕЕ).

Згідно з п. 6.29 ПКЕЕ, електропередавальні організації, які використовують технологічні електричні мережі інших власників електричних мереж, сплачують останнім плату за спільне використання технологічних електричних мереж, яка визначається відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 № 691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 за № 732/15423.

Порядок та розмір плати за спільне використання технологічних електричних мереж, умови спільного використання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача) з електропередавальною організацією зазначаються в договорі про спільне використання технологічних електричних мереж (п. 6.31. ПКЕЕ).

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у лей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 зазначеної статті).

За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю.

Частиною 2 вищевказаної статті визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріали справи містять акти прийму-здачі наданих послуг з січень 2018 - квітень 2018 року, які підписані уповноваженими особами з обох сторін та засвідчені відтисками печаток позивача та відповідача без жодних зауважень та заперечень.

В порушення умов договору, відповідач оплату вартості послуг за утримання електричних мереж спільного використання у встановлений строк не здійснив.

Факт невиконання своїх зобов'язань за договором щодо оплати вартості послуг у спірний період та сума заборгованості відповідачем не заперечувалась. Дати отримання від позивача актів прийому-здачі надання послуг та платіжних вимог-доручень за спірний період відповідачем не оспорювались. Станом на момент розгляду справи заборгованість відповідачем не сплачено.

На підставі наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 78 740,60 грн. основного боргу.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача пеню за період з 01.03.2018 по 08.06.2018 в сумі 2 106,31 грн.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 9.2.1 договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених п. 4.1 з порушенням терміну визначеного п. 7.4. цього договору, користувач сплачує власнику мереж пеню у розмірі 0,05 % за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені).

Судом перевірено розрахунок пені та встановлено, що розрахунок по пені позивачем здійснено правомірно із застосуванням ставки 0,05 % за кожний день прострочення платежу, яка передбачена умовами договору та яка є меншою подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені. Розрахунок визнано судом вірним, з відповідача підлягає стягненню 2106,31 грн. пені.

У відзиві на позов відповідач просить суд врахувати його тяжкий фінансовий стан та зменшити розмір пені до 500,00 грн.

В обґрунтування зменшення суми пені відповідач посилається на перебування підприємства в критичному фінансовому стані та вказує, що не має можливості виконати рішення суду, у зв'язку із: відсутністю на поточних рахунках грошових коштів, арештом всіх поточних рахунків; наявної багатомільйонної заборгованості по заробітній платі, податкового боргу. Зазначає, що така складна ситуація, на думку відповідача, утворилась не з його вини, а є наслідком дій регулятора в сфері електроенергетики - НКРЕКП, що вмотивовано низьким рівнем розрахунків з ДП "Енергоринок", у т.ч. в наслідок надання судами розстрочки виконання рішень боржникам ПАТ "Запоріжжяобленерго". При цьому, за твердженнями відповідача, НКРЕКП було фактично заблоковано надходження грошових коштів після розподілу на поточні рахунки відповідача. Підтвердженням чого є встановлення починаючи з 2015 року для відповідача нульового відсотку відрахувань коштів на поточні рахунки постачальника електричної енергії. За доводами відповідача, він не може впливати, а ні на перерахування коштів та їх обсяг, а ні на встановлення алгоритму, та фактично залежить від прийнятих рішень НКРЕКП щодо встановлення або нульового відсотку відрахувань.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України закріплено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення закріплено ст. 233 Господарського кодексу України.

Вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Суд зазначає, що наведені відповідачем доводи не є доказом наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для зменшення пені в розумінні ст. ст. 73, 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, відповідач, в порушення ст.ст. 74, 77 ГПК України, не надав належних доказів в підтвердження своїх доводів, не надав документів, які підтверджують тяжке фінансове становище, документально не підтвердив неприбутковість підприємства, не надав документального обґрунтування наявності тих виняткових обставин, які б могли бути підставою для зменшення пені до 500,00 грн. Долучені до матеріалів заяви копії довідок щодо наявності заборгованості по заробітній платі, кредиторської заборгованості, тощо, є внутрішніми документами ПАТ "Запоріжжяобленерго". Копія Фінансового звіту за 2017 рік та Балансу підприємства станом на 31.12.2017 не свідчать про неприбутковість підприємства. Штрафна санкція у вигляді пені не є надмірно великою.

Враховуючи викладене, суд оцінивши наведені відповідачем обставини та надані докази в обґрунтування необхідності зменшення пені, майнові інтереси обох сторін, а також те, що викладені відповідачем у своєму клопотанні обставини не спростовують факт наявності його вини у простроченні виконання грошового зобов'язання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 346,24 грн. за період з 01.03.2018 по 08.06.2018 та суму інфляційних втрат в розмірі 533,23 грн. за період березень 2018 - червень 2018.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат суд визнав виконаними вірно, а вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 346,24 грн. та суму інфляційних втрат в розмірі 533,23 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач у відзиві на позов також просив суд надати розстрочку виконання рішення суду на 12 (дванадцять) місяців зі сплатою щомісячно рівними частинами.

Розглянувши клопотання ПАТ "Запоріжжяобленерго", проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Положенням ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. ч. 4, 5 ст. 331 ГПК України).

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому оцінка доказів, що підтверджують зазначені обставини повинна бути здійснена судом за правилами ст. 86 ГПК України.

Проаналізувавши доводи відповідача викладені у відзиві щодо розстрочення виконання судового рішення по справі та надані в обґрунтування вказаного клопотання докази, з'ясувавши правову позицію позивача щодо вказаного клопотання (заперечив повністю), а також враховуючи ті аргументи, які викладені судом вище щодо відмови у задоволенні клопотання про зменшення суми пені щодо ненадання належних доказів критичного (скрутного) фінансового становища станом на момент прийняття рішення, суд дійшов висновку, що відповідач не довів наявність у нього виняткового випадку, тобто, обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, як підстави для розстрочення виконання судового рішення по цій справі.

При цьому, судом враховано, що позивач і відповідач є суб'єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. А тому, довготривале невиконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманих послуг за договором може мати негативний вплив на діяльність підприємства позивача.

До того ж, кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Разом з тим, відповідач не обґрунтував, яким чином він планує здійснювати щомісячні платежі у випадку розстрочення суми боргу за судовим рішенням у даній справі рівними частинами на 12 місяців, з огляду на те, що його рахунки арештовані та, як вказує сам відповідач, він не може впливати, ані на перерахування коштів та їх обсяг, ані на встановлення алгоритму, що фактично залежить від прийнятих рішень НКРЕКП.

З підстав викладених вище, суд не вбачає підстав для надання відповідачу розстрочки виконання рішення у даній справі.

Суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу, що він не позбавлений права при наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, звернутися до господарського суду з заявою про відстрочення або розстрочення рішення на стадії виконання із наданням належних доказів у підтвердження відповідної заяви (клопотання), в порядку ст. 331 ГПК України.

Враховуючи викладене, позов є обґрунтованим та такими, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14; ідентифікаційний код 00130926;) на користь Приватного акціонерного товариства «Запорізький кабельний завод» (69093, м. Запоріжжя, вул. Гладкова, 2; ідентифікаційний код 05755625) суму боргу в розмірі 78 740,60 грн. (сімдесят вісім сімсот сорок гривень 60 коп.), пеню в розмірі 2 106,31 грн. (дві тисячі сто шість гривень 31 коп.), суму втрат від інфляції грошових коштів в розмірі 533,23 грн. (п'ятсот тридцять три гривні 23 коп.), 3% річних в розмірі 346,24 грн. (триста сорок шість гривень 31 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.). Видати наказ.

У задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про зменшення розміру пені та надання розстрочки виконання рішення суду у справі № 908/1111/18 відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03.08.2018.

Суддя І. С. Горохов