Рішення № 75692420, 01.08.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.3.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

01 серпня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1140/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Секірської А.Г.,

за участю

секретаря судового засідання - Вакуленка А.В.,

представника позивача - М'ягкова А.П., довіреність від 04.01.2018,

відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 08.05.2018,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

18 квітня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач, ЛОВ ФСЗІ) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_3.) про стягнення адміністративно-господарських санкцій за 2017 рік у сумі 106286,84 грн та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 17.04.2017 по 17.04.2018 у розмірі 59,40 грн, разом 106346,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 "Про реалізацію статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідач надав Звіт про зайнятість та працевлаштування за 2017 рік за формою 10-ПІ.

29.03.2018 позивачем від державної служби зайнятості одержано відповідь на запит від 23.02.2018, з якої вбачається, що відповідач у 2017 році подавав до служби зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, але не кожного місяця, замовлень до центру зайнятості на професійне навчання або перепідготовку осіб з інвалідністю не направляв.

Позивач вважає, що відповідач здійснив не всі можливі заходи для працевлаштування інвалідів, оскільки для виконання нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю, роботодавець має брати активну участь у заходах, що проводить державна служба зайнятості для працевлаштування осіб з інвалідністю (обов'язкові заходи для роботодавців при виконанні нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю наведені в листі Державної служби зайнятості від 14.09.2016 № ДЦ-01-6415/0/616 "Щодо обов'язковості подання форми № 3-ПН та заходів з працевлаштування інвалідів").

Враховуючи інформацію за звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік за формою 10-ПІ, згідно з якою у 2017 році відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, встановлений статтею 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон № 875), ФОП ОСОБА_3 нарахована адміністративно-господарська санкція у розмірі 106286,85 грн, яку відповідач згідно з частиною четвертою статті 20 Закону № 875 мав сплатити до 15 квітня 2018 року, про що був повідомлений позивачем листом від 26.02.2018 № 03-10/217. Оскільки адміністративно-господарські санкції у встановлений законом строк відповідачем не сплачені, позивач просить стягнути їх з відповідача разом із нарахованою пенею з 17.04.2018 в розмірі 59,40 грн.

На підставі викладеного, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 23.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 16.05.2018 (арк.спр. 1-2).

Ухвалою суду від 17.05.2018 закрито підготовче провадження справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.05.2018 о 14:20 (акр. спр. 197).

Ухвалою суду від 15.06.2018 провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 806/1368/17 (К/9901/5558/17) (арк. спр. 233).

Ухвалою суду від 01.08.2018 провадження у справу поновлено, призначено відкрите судове засідання на 01.08.2018 об 11:00 (арк. спр. 248).

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив. Зокрема, зазначив що листом Головного управління ДФС у Луганській області від 15.06.2018 № 4068/12-32-13-01 надано інформацію щодо кількості найманих осіб, що перебували у трудових відносинах з платником податків - ОСОБА_3 протягом 2017 року, інформація наведена згідно поданих відповідачем звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень-грудень 2017 року. З наведеного листа слідує, що протягом 2017 року у трудових відносинах із відповідачем не перебувало жодної особи з інвалідністю. Крім того, позивачем зазначено, що у наданих суду документах відповідач повідомляє про працевлаштування на підприємстві осіб з інвалідністю у 2017 році, але це, на думку позивача, спростовує лист ГУ ДФС. Копії наказів про прийняття на роботу осіб з інвалідністю у 2017 році, які надав відповідач, іншими документами не підтверджується на не мають жодних відомостей ніж тих, що вносить сам відповідач. Повідомлення до органів ДФС про прийняття на роботу особи з інвалідністю, які надав відповідач, не мають відмітки про прийняття відповідних органів та спростовуються вищевказаним листом ГУ ДФС у Луганській області.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві від 08.05.2018 вх. № 10879/2018. Так, зазначив, що згідно з поданими відповідачем 19.02.2018 звітом за формою № 10-ПІ середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлено інвалідність облікового складу ФОП ОСОБА_3 за 2017 рік становить 2 працівника; кількість штатних працівників - інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 9 Закону № 875, становить 5 чоловік. Відповідач вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення порушення. Так, ФОП ОСОБА_3 за підтримки інших суб'єктів підприємницької діяльності (безпосередніх роботодавців) впродовж 2017 року створювалися робочі місця для працевлаштування інвалідів. У січні 2017 року ФОП ОСОБА_3 було створено 3 робочі для працевлаштування інвалідів. В лютому 2017 року створено додатково 1 робоче місце, в березні створено ще 1 робоче місце (загалом в березні - квітні 2017 року було 4 робочі місця створені для інвалідів). З червня 2017року по листопад 2017 року у ФОП ОСОБА_3 було 5 х робочих місць для працевлаштування інвалідів, а с грудня 2017 - 6 робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю. На жодне зі створених робочих місць впродовж року особи з інвалідністю центром зайнятості не спрямовувалися. Створені ФОП ОСОБА_3 робочі місця залишилися незайнятими у зв'язку з тим, що самотужки підприємець не зміг знайти осіб-інвалідів здатних та бажаючих працювати на об'єктах роздрібної торгівлі. Впродовж 2017 року ФОП ОСОБА_3 працевлаштував 1 працівника-інваліда. 11 січня 2017 року, 16 лютого 2017 року, 23 березня 2017 року, 19 квітня 2017року, 06 червня 2017 року, 19 липня 2017 року, 21 серпня 2017 року, 01 грудня 2017 року ФЛП ОСОБА_3 згідно Порядку подання форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013 подав до Лисичанського міського центру зайнятості звіти «Інформація про попит на робочу вакансії)» за формою 3-ПН. Згідно звітів 3-ПН ФОП ОСОБА_3 створено робочі місця для працевлаштування інвалідів, а саме за вакансією продавець продовольчих товарів. Впродовж 2017 року як зі сторони центру зайнятості, так і з боку відповідача здійснювалися заходи направлені на пошук та працевлаштування осіб з інвалідністю. Центром зайнятості розміщувалися оголошення, зокрема в газеті "Проспект обьявления", також відповідач здійснював самостійний пошук осіб з інвалідністю для працевлаштування на створені для цих цілей робочі місця в магазинах "ІНФОРМАЦІЯ_1" розміщуючи пропозиції з працевлаштування на інтернет- ресурсі board24.lg.ua.

Лисичанським міським центром зайнятості впродовж 2017 року не здійснено в повній мірі добір та не запропоновано працевлаштуватися на підприємстві достатній кількості осіб, що мають інвалідність.

Так? 28.07.2017 працевлаштовано ОСОБА_4 (Наказ про прийняття на роботу № б/н від 27.06.17), що підтверджується Повідомленням про прийняття працівника на роботу поданим до ДФС України 27.06.2017. Одну особу p інвалідністю - ОСОБА_5 було працевлаштовано ФОП ОСОБА_3 01.06.2016. Впродовж 2017 року відповідачем надано Лисичанському міському центру зайнятості інформацію про вакансії згідно з п.п. 3.5 Порядку подання форми звітності № 3-ПН. Враховуючи вищевикладене відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець 25.05.2005, № запису 23810000000002037, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 20.04.2018 за № 1003890818 (т.1 арк.спр. 24-26).

Відповідно до Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, ФОП ОСОБА_3 зареєстровано у ЛОВ ФСЗІ.

На виконання вимог Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, ФОП ОСОБА_3 22.02.2018 до ЛОВ ФСЗІ подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік, у якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 114 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 2; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (осіб) - 5; фонд оплати праці штатних працівників (тис. грн) - 4038,90; середньорічна заробітна плата штатного працівника (грн) - 35428,95; сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (грн) - 106286,85 грн (т.1 арк.спр. 13).

26.02.2018 за вих. № 03-10/217 позивачем на адресу ФОП ОСОБА_3 направлено лист з проханням своєчасно здійснити сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році до 15 квітня 2018 року, не допускаючи нарахування пені за звернення до суду за примусовим стягненням боргу (т.1 арк.спр. 17), який отримано відповідачем 28.02.2018 (т.1 арк.спр. 18).

23.02.2018 позивач направив на адресу Лисичанського міського центру зайнятості населення запит № 04-02/204, чи надавалися ФОП ОСОБА_3 до Лисичанського міського центру зайнятості відомості про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, а також про випадки відмови роботодавцем у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, які направлялися центром зайнятості, протягом 2017 року; чи здійснювалося ФОП ОСОБА_3 замовлення до Лисичанського міського центру зайнятості на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю у разі відсутності фахівців з потрібними професіями серед зареєстрованих у державній службі зайнятості осіб з інвалідністю (т.1 арк.спр. 14).

29.03.2018 ЛОВ ФСЗІ отримано відповідь Лисичанського міського центру зайнятості від 19.03.2018 № 8/05-425 з інформацією про надання протягом 2017 року звітності за формою 3-ПН, з зазначенням того, що шукачів роботи з інвалідністю, які б відповідали умовам вакансії на обліку у Лисичанському МЦЗ протягом 2017 року не було. У 2017 році ФОП ОСОБА_3 не надавав Лисичанському міському центру зайнятості замовлень на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю для вирішення питання для працевлаштування (т.1 арк.спр. 16).

За несвоєчасну сплату ФОП ОСОБА_3 адміністративно-господарських санкцій за 2017 рік ЛОВ ФСЗІ нараховано підприємству пеню в сумі 59,40 грн, про що зазначено у розрахунку суми позову, пред'явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів (т.1 арк.спр. 19).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 7 Закону № 875 законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Згідно із частиною першою статті 18 Закону № 875 забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про

виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з

урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 18 Закону № 875).

Статтею 18-1 Закону № 875 визначено, що особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.

Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог статті 19 Закону № 875:

- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця(частина перша);

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (частина друга);

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону(частина третя).

Аналіз зазначених положень Закону дає підстави для висновку про те, що обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають у:

а) виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць;

б) створенні для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

в) забезпеченні інших соціально-економічних гарантії, передбачених чинним законодавством;

г) наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів;

д) звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, судом встановлено, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Такий обов'язок покладений на державну службу зайнятості.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постановах від 20 червня 2011 року у справі № 21-60а11 за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Продекспорт" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та від 26 червня 2012 року у справі № 21-105а12 за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Одеської залізниці про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного

або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону № 875).

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону № 875 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ФОП ОСОБА_3 своєчасно подав до ЛОВ ФСЗІ звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік (т.1 арк.спр. 13).

Водночас, у відповідності із Порядком подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520 (в редакції, яка діяла протягом 2017 року), ФОП ОСОБА_3 протягом 2017 року подавав до Лисичанського міського центру зайнятості звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)":

- від 11.01.2017 про наявність 3-х вакансій продавця продовольчих товарів (по 1-ій вакансії у містах Сєвєродонецьк, Лисичанськ та Рубіжне) для працевлаштування осіб з інвалідністю (т.1 арк.спр. 48-49),

- від 16.02.2017 про наявність 4-х вакансій продавця продовольчих товарів (по 1-ій вакансії у містах Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Рубіжне та Старобільськ) для працевлаштування осіб з інвалідністю (т.1 арк.спр. 50-52),

- від 23.03.2017 про наявність 4-х вакансій продавця продовольчих товарів по 1-ій вакансії у містах Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Рубіжне та Старобільськ) для працевлаштування осіб з інвалідністю (т.1 арк.спр. 53-55),

- від 19.04.2017 про наявність 4-х вакансій продавця продовольчих товарів 2 вакансії у м. Сєвєродонецьку, по 1-ій вакансії у містах Лисичанськ, Рубіжне та Старобільськ) для працевлаштування осіб з інвалідністю (т.1 арк.спр. 56-58),

- від 06.06.2017 про наявність 5-ти вакансій продавця продовольчих товарів (по 2-і вакансії у містах Сєвєродонецьк та Рубіжне, 1 вакансія у м. Лисичанськ) для працевлаштування осіб з інвалідністю (т.1 арк.спр. 59-61),

- від 19.07.2017 про наявність 3-х вакансій продавця продовольчих товарів (по 1-ій вакансії у містах Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Рубіжне) для працевлаштування осіб з інвалідністю (т.1 арк.спр. 62-64),

- від 28.08.2017 про наявність 5-ти вакансій продавця продовольчих товарів (по 2-і вакансії у містах Сєвєродонецьк та Рубіжне, 1 вакансія у м. Лисичанськ) для працевлаштування осіб з інвалідністю (т.1 арк.спр. 65-67),

- від 01.12.2017 про наявність 6-ти вакансій продавця продовольчих товарів (по 2-і вакансії у містах Сєвєродонецьк, Лисичанськ та Рубіжне) для працевлаштування осіб з інвалідністю (т.1 арк.спр. 68-70).

Зазначені обставини підтверджуються також листом Лисичанського міського центру зайнятості від 11.05.2018 № 8/05-761 «Про надання інформації», направленим на виконання вимог ухвали суду від 23.04.2018, і в якому також повідомлено, що від ЛОВ ФСЗІ протягом 2017 року до Лисичанського МЦЗ не надходило інформації про невиконання ФОП ОСОБА_3 нормативу щодо працевлаштування інвалідів у 2017 році. Протягом 2017 року ФОП ОСОБА_3 брав участь у заходах, що проводив центр зайнятості для осіб з інвалідністю: 28.04.2017 у «День інформування до міжнародного дня боротьби за права інвалідів» за участю соціальних партнерів Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради та ЛОВФСЗІ, роботодавців міста, та осіб з інвалідністю. Крім того, всім роботодавцям було надано професійний склад осіб з інвалідністю, які перебували на обліку у Лисичанському міському центрі зайнятості; 01.12.2017 з нагоди міжнародного дня людей з інвалідністю Лисичанський МЦЗ проводив «День інформування» для інформування громадян щодо послуг, які надає служба зайнятості особам з обмеженими фізичними можливостями. Для участі у ярмарку ФОП ОСОБА_3 надав свої вакансії, а саме продавець продовольчих товарів (т.1 арк.спр. 152,240).

Також судом установлено, що ФОП ОСОБА_3 вживалися інші заходи щодо працевлаштування інвалідів, а саме:

- розміщено пропозиції з працевлаштування осіб з інвалідністю на інтернет- ресурсі ІНФОРМАЦІЯ_3

- участь у Ярмарку вакансій для осіб з інвалідністю 01.12.2017, який проводився Лисичанським міським центром зайнятості (арк.спр. 152);

- в газеті «Проспект объявления» від ІНФОРМАЦІЯ_2 розміщувалася інформація про прийняття відповідачем на роботу осіб з інвалідністю (арк.спр. 162).

Вищезазначене свідчить, що відповідачем вживалися залежні від нього заходи щодо працевлаштування інвалідів на вакантні посади у підприємстві. Фактів відмови у працевлаштуванні інвалідів при розгляді справи судом не встановлено.

Твердження представника позивача про невжиття відповідачем протягом 2017 року всіх обов'язкових заходів для роботодавців при виконанні нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, наведених в листі Державної служби зайнятості від 14.09.2016 № ДЦ-01-6415/0/616 "Щодо обов'язковості подання форми № 3-ПН та заходів з працевлаштування інвалідів", суд при вирішенні адміністративної справи не враховує, оскільки відповідальність, визначена статтею 20 Закону № 875, настає для роботодавців за не створення у необхідній кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не за невжиття заходів по пошуку інвалідів для працевлаштування, про які йдеться у зазначеному листі.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Згідно із статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, для стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Щодо доводів представника позивача про те, що звіти форми 3-ПН подавалися відповідачем не щомісяця і вакансії в них зазначалися в недостатній кількості, зокрема, у звіті за січень 2017 року відсутня позначка «інваліди», суд зазначає таке.

Згідно звіту форми № 10-ПІ за 2017 рік у ФОП ОСОБА_6 протягом 2017 року було працевлаштовано 2 особи з інвалідністю, а норматив становить 5 осіб, тобто не було працевлаштовано 3 особи з інвалідністю.

Протягом 2017 року на підприємстві було працевлаштовано дві особи з інвалідністю - ОСОБА_4 з 28.07.2017, ОСОБА_5 з 01.06.2016, ОСОБА_7 - з 24.01.2017, на підтвердження чого відповідачем надано накази про прийняття на роботу, довідки до акта огляду МСЕК та повідомлення про прийняття працівника на роботу (т.1 арк. спр. 71-78, 203-205).

Щодо посилань представника позивача на інформацію, надану ГУ ДФС у Луганській області листом від 15.06.2018 № 4068/12-32-13-01 щодо середньооблікової чисельності штатних працівників ФОП ОСОБА_3 протягом 2017 року та відсутності у штаті осіб з інвалідністю (т.1 арк.спр. 229), суд зауважує, що наданими відповідачем докази підтверджується те, що ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 є особами з інвалідністю, а факт їх працевлаштування у ФОП ОСОБА_3 підтверджується, крім наказів про прийняття на роботу, також звітами про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (т.1 арк.спр. 90-191).

Тобто ОСОБА_5 працювала з 2016 року, ОСОБА_7 - з січня 2017 року, ОСОБА_4 - з липня 2017 року, тобто у січні 2017 року у ФОП ОСОБА_3 працювали 2 особи з інвалідністю, та було створено 3 вакансії, про що подано відповідний звіт форми № 3-ПН, крім того, звіти форми № 3-ПН надавалися, зокрема, протягом березня - грудня 2016 року щодо наявності 3-х вакансій для осіб з інвалідністю, що підтверджується інформацією Лисичанського МЦЗ від 05.07.2018 № 8/05-1040 (т.1 арк.спр. 240).

Також матеріалами справи підтверджується, що у травні, вересні, жовтні та листопад 2017 року відповідачем звіти форми № 3-ПН не подавалися.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17 (провадження К/9901/5558/17) суд зазначає, що дійшов висновку, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН у 2015 році законодавством не встановлено, а встановлено лише, що така звітність подається не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов'язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно із частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, 19.04.2017 відповідачем подано до ЛМЦЗ звіт форми № 3-ПН про наявність 4-х вакансій для осіб з інвалідністю, тоді як було фактично працевлаштовано 2 особи з інвалідністю, а невиконаний норматив складав, за твердженнями позивача (т.1 арк.спр. 231) 4 особи, і в проміжок часу до червня 2017 року нові вакансії для осіб з інвалідністю не створювалися, відповідно в відповідача не виникав імперативний обов'язок подати звіт № 3-ПН і у травні 2017 року.

28.08.2017 відповідачем подано звіт форми № 3-ПН про наявність 5-ти вакансій для осіб з інвалідністю, фактично було працевлаштовано в цей період трьох осіб (ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7.), тобто ФОП ОСОБА_6 мав створити, за даними позивача (т.1 арк.спр. 231) ще 1 вакансію, тобто звітність подана з перевищенням встановленого нормативу, нові вакансії у період з серпня по грудень 2017 року не створювались і відповідно ФОП ОСОБА_3 не мав обов'язку щомісячного з вересня по листопад 2017 року надання звітів форми № 3-ПН.

Зважаючи на вжиття ФОП ОСОБА_3 усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, суд вважає, що позивач намагається покласти на відповідача відповідальність у вигляді фінансових санкцій та пені за відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись, що є неприпустимим.

З урахуванням вищевикладеного судом встановлено, що позовні вимоги є необґрунтованими та у їх задоволенні слід відмовити повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 13396264, місцезнаходження: вул. Слов'янська, 28, м. Рубіжне, Луганська обл., 93003) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2, АДРЕСА_1) про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано 03 серпня 2018 року.

Суддя А.Г. Секірська