Вирок № 75692355, 01.08.2018, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/587/18

ВИРОК

Іменем України

01 серпня 2018 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі головуючого:

судді Ганкіної І.А.,

при секретарі Катеренчук Т.М.

з участю прокурора Кириченка А.В.,

захисника Саушкіна В.В.

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 02.12.2017 року за № 12017020100001373, по обвинуваченню:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Сокиринці, Вінницького району, Вінницької області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, працюючого провідним інженером відділу якості технічного контролю та нових технологій Служби автомобільних доріг у Вінницькій області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

02.12.2017 приблизно о 16.30 год. водій ОСОБА_4, керуючи технічно-справним автомобілем НОМЕР_1, рухаючись автодорогою М-12 сполученням «Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам'янка» на 371 км + 600 м, поблизу с. Лисогора, Вінницького району, Вінницької області, в напрямку м. Вінниці, перед виконанням маневру перестроювання та випередження попутного транспортного засобу, не переконався, що це буде безпечним та не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не врахувавши дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху керованого транспортного засобу, внаслідок чого не зміг постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, в результаті чого виїхав на зустрічну смугу руху, де здійснив наїзд на робітників ПП «Лідер груп» ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які в той час виконували роботи по облаштуванню відбійника на даній ділянці автодороги.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 79/165 від 12.02.2018 внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми тіла: закрита черепно-мозкова травма-струс головного мозку, забійна рана тім'яної ділянки голови, забійна рана вушної раковини; забій правого плечового суглобу, закритий перелом 3-го, 4-го, 5-го, 6-го ребер праворуч, закритий перелом правої лопатки зі зміщенням. Дані ушкодження у ОСОБА_2 виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), не являлися небезпечними для життя в момент спричинення і не супроводжувалися загрозливими для життя явищами, за ступенем тяжкості належать до середньої тяжкості, оскільки за своїм характером спричинили тривалий (більше 21 дня) розлад здоров'я.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 62/77 від 15.02.2018 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми тіла: забійна рана лівої виличної ділянки, закрите пошкодження чотирьохглавого м'яза лівого стегна, забій правого стегна, забій ділянки правого плечового суглобу, забій лівої кисті. Дані ушкодження у ОСОБА_3 виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), за ступенем тяжкості належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки за своїм характером спричинили тривалий (більше 21 дня) розлад здоров'я.

Згідно висновку авто-технічної експертизи № 118а від 13.02.2018 в ситуації, яка склалася, в діях водія автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_4 вбачається невідповідність вимогам п. п. 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

Водій ОСОБА_4 за вищевикладених обставин порушив вимоги п.п. 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України, де зазначено:

- п. 10.1 - «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».

- п. 12.1 - «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».

Порушення водієм ОСОБА_4 вимог п.п. 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України знаходяться у причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди.

В судовому засіданні ОСОБА_4 вину визнав повністю, щиро розкаявся у скоєнному та суду показав, що 02.12.2017 р. він виїхав з смт. Літин, керуючи автомобілем НОМЕР_1, та рухався автодорогою «Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам'янка» в сторону м. Вінниця. Поблизу с. Лисогора, Вінницького району, Вінницької області, він мав намір обігнати транспортний засіб, але попав на частину дороги зі снігом і його винесло на зустрічну смугу руху, де працювали люди і він здійснив наїзд на потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які встановлювали відбійники. Наслідків таких не бажав, жалкує про те, що трапилося і як міг надав матеріальну допомогу потерпілим. Потерпілому ОСОБА_3 повністю відшкодував збиток в розмірі 15 тис. грн. З потерпілим ОСОБА_2 також намагався вирішити питання відшкодування, але потерпілий відмовлявся отримати гроші. Позов ОСОБА_2 визнав частково, згоден відшкодувати шкоду у тому ж розмірі - в 15 тис. грн.

Потерпілий ОСОБА_2 допитаний у судовому засіданні суду показав, що не хотів домовлятися щодо відшкодування, оскільки ще не знав, що в нього буде з травмованою рукою. Операція обійшлася йому у 40 тис. грн. Він переніс фізичні страждання, біль, втратив здоров'я, почуває себе інвалідом, так як рухи руки обмежені. Позов свій підтримав. Щодо міри покарання обвинуваченому поклався на думку суду.

Потерпілий ОСОБА_3 допитаний у судовому засіданні суду показав, що про подію ДТП майже нічого не пам'ятає, так як відразу втратив свідомість. Обвинувачений відшкодував йому збиток повністю в розмірі 15 тис. грн. Щодо міри покарання обвинуваченому - просив суворо не карати.

Зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України визнав повністю, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважає недоцільним досліджувати фактичні обставини справи, які ніким не оспорюються і проти цього не заперечують учасники процесу. З'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, суд роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

При вирішенні питання про кваліфікацію дій обвинуваченого суд приймає до уваги роз'яснення, дані в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», згідно якого, порушення особою правил безпеки дорожнього руху чи експлуатації транспорту, правил водіння або експлуатації машини і наступне залишення потерпілого від такого злочину без допомоги слід кваліфікувати за наявності до того підстав за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами статей 286 чи 415 КК України та відповідною частиною ст. 135 цього Кодексу.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані стороною обвинувачення докази, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При вирішенні питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, враховує положення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого обвинуваченим злочину, який відповідно до ст. 12 КК України віднесений до злочинів невеликої тяжкості, особу винного, який є раніше не судимим, за місцем проживання не має негативної характеристики, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, повністю відшкодував нанесену шкоду потерпілому ОСОБА_3.

Також суд враховує висновок ДУ «Центр пробації» Вінницького міськрайонного відділу з питань пробації за яким, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історії правопорушень, а також низьку ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (в т.ч. окремих осіб).

Обставиною, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 у відповідності до ст. 67 КК України не встановлено.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, зокрема те, що обвинувачений в умовах передбачуваної небезпеки для людей, які працювали на дорозі, допустив порушив Правила дорожнього руху, що призвело до наслідків у вигляді травмування двох потерпілих, а також інших обставин кримінального провадження, в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів призначення йому основного покарання у вигляді обмеження волі на певний строк та у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за якою він обвинувачується, з застосуванням ст.75 КК України, з позбавленням права керування транспортними засобами, але не на максимально передбачений санкцією ч. 1 ст.286 КК України термін.

При цьому суд враховує позицію потерпілих щодо призначення обвинуваченому міри покарання, та зважає на дещо неактивну поведінку обвинуваченого, яким не прийнято міри до відшкодування шкоди потерпілому ОСОБА_2 Так, не зважаючи на достатньо тривалий час, який пройшов з дня ДТП, обвинувачений не прийняв мір по компенсації даному потерпілому спричиненої шкоди.

Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого підлягають до стягнення із витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні в сумі 2002 грн. 00 коп.

Щодо заявлених позовних вимог ОСОБА_2 суд приймає до уваги положення ст. 128-129 КПК України, ст. 1177 ЦК України, відповідно до яких особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право пред'явити цивільний позов до обвинуваченого та шкода завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Ч.1 ст. 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення помісячних платежів. Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Суд враховує позицію, викладену у постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», згідно якої розмір моральної шкоди ґрунтуються на душевних стражданнях та фізичному болі, які потерпіла сторона зазнала внаслідок неправомірних дій обвинуваченого, та втрати душевної рівноваги внаслідок вимушених змін звичайного життєвого укладу, стресу.

Враховуючи зазначене, суд враховує, що ОСОБА_2 в наслідок отриманих від ДТП травм, переніс значний фізичний біль, оперативне втручання, тривалий час змушений був відновлювати рух руки, загальний стан здоров'я, що привело до тривалих негативних наслідків. Виходячи з зазначеного, та з врахуванням матеріального стану як позивача так і відповідача, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого моральну шкоду на користь потерпілого в розмірі 30 тис. грн. В решті стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Долю речових доказів, вирішити в порядку ст.100 КПК України, знявши арешт накладений ухвалою Вінницького міського суду від 05.12.2017р. з автомобіля НОМЕР_2.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком в 1 рік 6 місяців.

Згідно ст. 76 ч.1 п.п. 1, 2, КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки:

-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Стягнути з ОСОБА_4 2002 грн. 00 коп. витрат за проведення експертиз на користь держави.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди задовільнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду на суму 30 000 грн., в решті вимоги відмовити.

Міра запобіжного заходу ОСОБА_4 не обирається.

Речовий доказ по кримінальному провадженню, а саме: автомобіль НОМЕР_2, який перебуває на майданчику затриманих транспортних засобів за адресою: м.Вінниця, вул.Ботанична,28 (вул.Г.Арабея,17), повернути у повне розпорядження власника - ОСОБА_5, знявши арешт накладений ухвалою Вінницького міського суду від 05.12.2017р.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя І.А. Ганкіна