Рішення № 75692248, 10.01.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/290/18

Справа №760/11787/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Усатової І.А.,

за участю: секретарів - Коваленко І.О., Матвєєнка Т.А.

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Павлової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Інституту державного управління у сфері цивільного захисту про скасування наказу про дисциплінарне стягнення та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить ухвалити рішення про визнання незаконним та скасування наказу Інституту державного управління у сфері цивільного захисту № 62 від 10 квітня 2017 року про оголошення йому догани, а також відшкодування моральної шкоди в розмірі 30 000 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що працює на посаді наукового співробітника науково-дослідного відділу з проблем навчання діям у надзвичайних ситуаціях Інституту державного управління у сфері цивільного захисту. Оспорюваним наказом від 10 квітня 2017 року його притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану за невиконання наказів про надання пояснень та порушення правил внутрішнього трудового розпорядку у вигляді відсутності на робочому місці без поважних причин понад три години (прогул).

Даний наказ вважає незаконним з наступних підстав.

В день, коли було зафіксовано факти відсутності його на робочому місці, а саме: зранку до 11 год. 3 квітня 2017 року він був відсутнім з поважної причини, а саме відвідував лікаря, що підтверджується довідкою з лікарні.

Крім того, зазначає, що його також притягнуто до відповідальності через те, що він начеб-то не надав пояснення щодо його відсутності на робочому місці, але його ніхто цього робити не просив до службового розслідування.

Вказав, що за таких обставин вважає спірний наказ необґрунтованим, оскільки факт його дисциплінарного проступку не підтверджено належними доказами, а оголошення йому догани є наслідком дій керівництва по відношенню до нього, які спрямовуються на його дискредитацію, створення йому поганої репутації в колективі .

Крім того вважає, що неправомірними діями відповідача йому заподіяну моральну шкоду, яку він оцінює у 30 000 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити. Позивач заперечував факт порушення ним трудової дисципліни.

Представник відповідача подав заперечення на позов до суду, в яких зазначив, що ОСОБА_1 вже звільнено з роботи, і рішенням Апеляційного суду м. Києва від 06 червня 2017 року йому відмовлено у поновленні на роботі. Крім того, на час розгляду цього позові у суді відсутній предмет спору, оскільки наказом Інституту державного управління у сфері цивільного захисту № 121 від 2 червня 2017 року скасовано спірний наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Так, ОСОБА_1 03 квітня 2017 року був відсутній на робочому місці не тільки зранку і ввечері, як зазначено у медичних довідках, а протягом усього дня. На прохання керівництва надати пояснення своєї відсутності на робочому місці позивач категорично відмовився, після чого було ініційоване проведення службової перевірки, за наслідками якої і було видано спірний наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав свої заперечення та на підставі наведеного просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ознайомившись із письмовими доводами, дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 працював на посаді наукового співробітника науково-дослідного відділу з проблем навчання діям у надзвичайних ситуаціях Інституту державного управління у сфері цивільного захисту.

Як вбачається з актів відсутності на робочому місці та даних інформації, знятої з електронного пристрою контролю прибуття працівників до Інституту, позивач був відсутнім на робочому місці до 11.45 год. 03 квітня 2017 року.

Відповідно до довідок Державного закладу «Спеціалізованої медико-санітарної частини № 11 МОЗ України» ОСОБА_1 в 9.15 год та 14.00 год. 03 квітня 2017 року звертався до лікаря з приводу поганого самопочуття та головного болю.

Наказом Інституту № 43 від 04 квітня 2017 року, підставою для видачі якого слугували акти відсутності позивача на роботі та доповідна записка, було ініційоване проведення службового розслідування, за наслідками якого ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану.

Так, наказом № 62 від 10.04.2017 про притягнення до дисциплінарної відповідальності, ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану за невиконання ст. 139 КЗпП України стосовно зобов»язання працівників працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни; п.5.25 Колективного договору між керівництвом та трудовим договором Інституту державного управління у сфері цивільного захисту на 2015 - 2019 року, у частині зобов»язання усіх працівників вчасно й точно виконувати розпорядження керівництва інституту і уповноважених ним осіб, а також відповідних положень його посадової інструкції(п.2.11) та з урахуванням безпідставного ненадання особою, щодо якої проводилося службове розслідування письмового пояснення стосовно причини відсутності на роботі 03.04.2017 на вимогу курівництва інститут, відповідно до ст.147-149 Кодексу законів про працю України та пункту 4.1 та 4.2 розділу IV Положення про преміювання працівників Інституту державного управління у сфері цивільного захисту, затвердженого наказом Інституту від 12.05.2016 №66.

Згідно ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно ст. 140 КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов'язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення : 1)догана;2) звільнення.

Як вбачається з ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що дисциплінарне стягнення було накладено, виключно, лише з підстав, ненадання позивачем письмових пояснень щодо причин відсутності на роботі, що було розцінено як невиконання працівником розпорядження керівництва Інституту і уповноважених ним осіб, та вважає, що в діях позивача відсутні порушення трудової дисципліни, оскільки надання пояснень є виключно правом працівника, крім того вважає, що з точки зору закону невиконання працівником розпорядження керівництва Інституту і уповноважених ним осіб є невиконання розпоряджень , що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Так, слід зазначити, що законодавець до трудових обов»язків працівника, відносить, зокрема, виконувати роботу, обумовлену трудовим договором.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працiвники зобов'язанi працювати чесно i сумлiнно, своєчасно i точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової i технологiчної дисциплiни, вимог нормативних актiв про охорону працi, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договiр.

До трудових обов'язків працівників, зокрема, належать обов'язки:

1) виконувати роботу, обумовлену трудовим договором. Зміст цього обов'язку включає в себе не лише виконання працівником трудової функції, але і додержання технологічної дисципліни, забезпечення відповідності якості праці та її результатів встановленим вимогам, виконання встановлених норм праці, виконання розпоряджень осіб, які здійснюють керівництво процесом праці;

2) додержувати встановленого режиму роботи, робочий час використовувати для продуктивної праці, вживати заходів до усунення причин, що перешкоджають нормальному виконанню роботи або утрудняють її хід;

3) додержувати правил охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці, працювати у виданому спецодягу, спецвзутті, користуватися необхідними засобами індивідуального захисту;

4) утримувати своє робоче місце, устаткування та пристосування в порядку, чистоті та справному стані, а також додержувати чистоти в цеху (відділі) та на території підприємства;

5) дбайливо ставитися до майна власника, використовувати відповідно до встановлених правил машини, устаткування, верстати, інструменти, вимірювальні прилади та інші предмети, видані працівникові в користування; ощадливо і раціонально використовувати сировину, матеріали, енергію, паливо та інші матеріальні ресурси, додержувати встановленого порядку зберігання матеріальних цінностей та документів;

6) утримуватися від дій, які заважають іншим працівникам виконувати їх трудові обов'язки, тощо.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду (ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторін (ст. 81 ЦПК України).

В п.27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції " роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності необгрунтовано.

Що стосується пояснень відповідача в частині того, що в позові слід відмовити у зв'язку з тим, що наказ №62 від 10.04.2017 року скасовано, то вони не приймаються до уваги, оскільки наказом №121 від 26.06.2017 року вищевказаний наказ не скасовано, а визнано таким, що втратив чинність, на підставі наказу Інституту державного управління у сфері цивільного захисту від 26.06.2017 № 120 «Про звільнення ОСОБА_1, що, з точки зору суду, не є тотожними поняттями.

Крім того, судом не приймаються до уваги пояснення відповідача, що позові слід також відмовити і у зв'язку з тим, позивача було звільнено, оскільки, дана обставина не впливає на вимоги про скасування наказу про дисциплінарну відповідальність.

Відшкодування працівнику моральної шкоди в зв'язку з порушенням його трудових прав врегульовано ст.237-1 КЗпП України.

Відповідно до п. 3 постанови № 4 від 31.03.1995 року « Про судову практику в справах про відшкодування моральної/немайнової/ шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ,заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема, у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, та інше.

Позивачем не доведено суду завдання йому моральної шкоди відповідачем, а тому суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову у цій частині.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючисьст.ст.21,24, 30, 139, 147, 148-150,221-228,231,233, 237-1 КЗпП України, статтями 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 280, 285, 289 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов - задовольнити частково.

Скасувати наказ Інституту державного управління у сфері цивільного захисту від 10.04.2017 №62 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1.».

В іншій частині - відмовити.

Стягнути з Інституту державного управління у сфері цивільного захисту на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Усатова І.А.