Постанова № 75689910, 01.08.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 202/37649/13-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

01 серпня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів БИСАГИ Т.Ю., ГОТРИ Т.Ю.

при секретарі ПИЛИП Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 202/37649/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та її представника адвоката ОСОБА_2 на ухвалу Хустського районного суду від 27 червня 2017 року, головуючий суддя Сідей Я.Я., і на ухвалу Хустського районного суду від 20 жовтня 2017 року, головуюча суддя Волощук О.Я., -

встановив:

ПАТ КБ «ПриватБанк» у листопаді 2013 року звернулося до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська із зазначеним позовом до ОСОБА_1 та ПАТ «Акцент-Банк» (а.с. 2-3 т. 1). Банк мотивував позов тим, що відповідач ОСОБА_1 порушила умови кредитного договору від 14.09.2006 № MKGWSE00000245, за яким був наданий кредит у сумі 10000,00 грн на строк по 14.09.2009 зі сплатою за користування коштами 24% річних, внаслідок чого станом на 23.10.2013 виник борг у сумі 141603,00 грн, із яких заборгованість: за кредитом – 8626,93 грн, за процентами – 47474,08 грн, за комісією – 4200,00 грн, а також 81301,99 грн – пеня. Виконання позичальником зобов’язань за договором у межах 10000,00 грн було забезпечено порукою ПАТ «Акцент-Банк» на підставі договору поруки від 20.10.2010 № 167.

Посилаючись на ці обставини, на порядок виконання договірних зобов’язань та на передбачене договором і нормами ЦК України право банку вимагати повернення всього заборгованого за кредитним договором, у відповідній частині – вимагати солідарного стягнення боргу, банк просив стягнути заборгованість за кредитним договором від 14.09.2006 № MKGWSE00000245: з ОСОБА_1 – у розмірі 131603,00 грн, а з ОСОБА_1 і ПАТ «Акцент-Банк» солідарно – 10000,00 грн. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача ОСОБА_1

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.03.2014, з урахуванням ухвали цього суду від 14.07.2015 про виправлення описки в рішенні суду, позов було задоволено, стягнуто заборгованість за кредитним договором від 14.09.2006 № MKGWSE00000245: з ОСОБА_1 – у розмірі 131603,00 грн, із яких заборгованість: за кредитом – 8626,93 грн, за процентами – 47474,08 грн, за комісією – 4200,00 грн, а також 81301,99 грн – пеня, стягнуто судовий збір у сумі 1416,03 грн і у рахунок оплати витрат на правову допомогу – 3200,00 грн, а з ОСОБА_1 і ПАТ «Акцент-Банк» солідарно – 10000,00 грн (а.с. 28-30, 37 т. 1).

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10.02.2016 заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.03.2014 скасовано за заявою відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення (а.с. 219-220 т. 1).

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01.03.2016 провадження в справі в частині позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості було закрито з підстави, передбаченої ст. 205 ч. 1 п. 1 ЦПК України, провадження в частині позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості закрито з підстави, передбаченої ст. 205 ч. 1 п. 2 ЦПК України (а.с. 28-31 т. 2).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14.02.2017 ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01.03.2016 у частині закриття провадження щодо позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано, справу для продовження розгляду направлено до суду першої інстанції, в решті ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01.03.2016 залишено без змін (а.с. 45-47 т. 3).

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.03.2017 справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу передано за підсудністю до Хустського районного суду Закарпатської області (а.с. 58 т. 3).

Ухвалою Хустського районного суду від 27.06.2017 позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу залишено без розгляду з підстави, передбаченої ст. 207 ч. 1 п. 3 ЦПК України (а.с. 175-176 т. 3).

Відповідач ОСОБА_1, від імені та в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_2, оскаржила ухвалу Хустського районного суду від 27.06.2017 з тих підстав, що суд, залишаючи позов без розгляду, не вирішив питання про судові витрати. Апелянт зазначав, зокрема, що відповідно до ст.ст. 88, 89 ЦПК України суд повинен був вирішити питання про судові витрати в справі шляхом компенсації відповідачу здійснених ним витрат, пов’язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих і недобросовісних дій позивача, який попри добровільне виконання боржником раніше ухваленого рішення суду пред’явив безпідставно, і, крім того, по спливу позовної давності, новий позов про стягнення боргу. Зрештою, позивач неодноразово не з’являвся в судові засідання, що потягло відкладання та затягування розгляду справи, а в результаті – й залишення позову без розгляду. Натомість сторона відповідача практично щоразу з’являлася до суду, витрачаючи на це час і кошти.

Відповідач вказував на відповідні заяви, розрахунки та документи щодо судових витрат, що їх сторона відповідача систематично, наростаючим підсумком подавала під час розгляду справи і якими ставила перед судом відповідні питання, тоді як суд першої інстанції не виконав вимоги цивільного процесуального закону щодо роз’яснення прав і обов’язків учасникам процесу, забезпечення можливості заявити відповідні клопотання тощо. Суд всупереч вимогам цивільного процесуального закону та обставинам справи не вирішив питання про судові витрати.

Апелянт просив внести зміни до ухвали суду, якими стягнути з позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 всі понесені нею в справі судові витрати, в тому числі:

витрати у сумі 93211,70 грн, понесені безпосередньо на участь у справі відповідача ОСОБА_1:

витрати на оплату судового збору із заяви про перегляд заочного рішення суду в сумі 253,60 грн;

витрати на правову допомогу адвоката ОСОБА_2 у сумі 56500,00 грн;

витрати, пов’язані з її явкою до суду при переїзді до іншого населеного пункту у сумі 36458,10 грн, у тому числі:

витрати на переїзд до іншого населеного пункту у сумі 11950,40 грн;

витрати на найм житла у сумі 2728,10 грн;

добові у сумі 17675,60 грн;

компенсація за відрив від звичайних занять у сумі 4104,00 грн;

витрати, понесені відповідачем ОСОБА_1 безпосередньо на участь у справі представника ОСОБА_2:

витрати, пов’язані з його явкою до суду при переїзді до іншого населеного пункту у сумі 29119,16 грн, у тому числі:

витрати на переїзд до іншого населеного пункту у сумі 8907,60 грн;

витрати на найм житла у сумі 2328,80 грн;

добові у сумі 13665,30 грн;

компенсація за відрив від звичайних занять у сумі 4217,46 грн (а.с. 232-250 т. 3).

Відповідач ОСОБА_1 подала також особисто апеляційну скаргу на ухвалу Хустського районного суду від 27.06.2017 з тих самих підстав і мотивів, що і скарга, яку подав від її імені представник ОСОБА_2, та із таким самим проханням (а.с. 1-20 т. 4).

Ухвалою судді Апеляційного суду Закарпатської області від 17.07.2017 справу було повернуто до суду першої інстанції для вирішення клопотань відповідача щодо розподілу судових витрат (а.с. 24-26 т. 4).

Відповідач ОСОБА_1, від імені та в інтересах якої діяв адвокат ОСОБА_2, подала до Хустського районного суду заяву про постановлення додаткової ухвали щодо розподілу судових витрат, просила постановити додаткову ухвалу, якою стягнути з позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 всі понесені нею в справі судові витрати, в тому числі:

витрати у сумі 93211,70 грн, понесені безпосередньо на участь у справі відповідача ОСОБА_1:

витрати на оплату судового збору із заяви про перегляд заочного рішення суду в сумі 253,60 грн;

витрати на правову допомогу адвоката ОСОБА_2 у сумі 56500,00 грн;

витрати, пов’язані з її явкою до суду при переїзді до іншого населеного пункту у сумі 36458,10 грн, у тому числі:

витрати на переїзд до іншого населеного пункту у сумі 11950,40 грн;

витрати на найм житла у сумі 2728,10 грн;

добові у сумі 17675,60 грн;

компенсація за відрив від звичайних занять у сумі 4104,00 грн;

витрати, понесені відповідачем ОСОБА_1 безпосередньо на участь у справі представника ОСОБА_2:

витрати, пов’язані з його явкою до суду при переїзді до іншого населеного пункту у сумі 29119,16 грн, у тому числі:

витрати на переїзд до іншого населеного пункту у сумі 8907,60 грн;

витрати на найм житла у сумі 2328,80 грн;

добові у сумі 13665,30 грн;

компенсація за відрив від звичайних занять у сумі 4217,46 грн (а.с. 27-31 т. 4).

Відповідачем ОСОБА_1, від імені та в інтересах якої діяв адвокат ОСОБА_2, були подані також заяви про розподіл судових витрат, про відшкодування судових витрат, що виникли додатково, були подані відповідні розрахунки та документи (а.с. 32-100 т. 4).

Ухвалою Хустського районного суду від 20.10.2017 у задоволенні заяви про постановлення додаткової ухвали щодо розподілу судових витрат відмовлено (а.с. 106 т. 4).

Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_2 оскаржили ухвалу Хустського районного суду від 20.10.2017 як незаконну, постановлену з порушенням норм процесуального права. Зазначають, серед іншого, що суд відповідно до ст.ст. 88, 89 ЦПК України зобов’язаний був вирішити питання про судові витрати в справі шляхом компенсації відповідачу здійснених ним витрат, пов’язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Саме позивач пред’явив позов без належних для того, як вони вважають, підстав, за межами позовної давності та своїми діями спричинив судову тяганину, змусив відповідача та його представника багаторазово виїжджати на судові засідання, витрачати час, значні кошти тощо, а представник позивача у засідання не з’являвся і зрештою позов був залишений без розгляду. Вказували на відповідні заяви, розрахунки та документи щодо судових витрат, що їх сторона відповідача систематично, наростаючим підсумком подавала під час розгляду справи і якими ставила перед судом відповідні питання, на які, втім, суд уваги не звернув.

Сторона відповідача просить ухвалу скасувати, стягнути з позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 всі понесені нею в справі судові витрати, в тому числі:

витрати у сумі 93211,70 грн, понесені безпосередньо на участь у справі відповідача ОСОБА_1:

витрати на оплату судового збору із заяви про перегляд заочного рішення суду в сумі 253,60 грн;

витрати на правову допомогу адвоката ОСОБА_2 у сумі 56500,00 грн;

витрати, пов’язані з її явкою до суду при переїзді до іншого населеного пункту у сумі 36458,10 грн, у тому числі:

витрати на переїзд до іншого населеного пункту у сумі 11950,40 грн;

витрати на найм житла у сумі 2728,10 грн;

добові у сумі 17675,60 грн;

компенсація за відрив від звичайних занять у сумі 4104,00 грн;

витрати, понесені відповідачем ОСОБА_1 безпосередньо на участь у справі представника ОСОБА_2:

витрати, пов’язані з його явкою до суду при переїзді до іншого населеного пункту у сумі 29119,16 грн, у тому числі:

витрати на переїзд до іншого населеного пункту у сумі 8907,60 грн;

витрати на найм житла у сумі 2328,80 грн;

добові у сумі 13665,30 грн;

компенсація за відрив від звичайних занять у сумі 4217,46 грн (а.с. 116-139 т. 4).

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача ОСОБА_1, яка апеляції підтримала, представника позивача ОСОБА_3, яка скарги не визнала, розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України у відсутність представника відповідача ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.

Провадження в справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» тривало в суді першої інстанції з моменту його відкриття 30.11.2013 ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська і до моменту постановлення Хустським районним судом Закарпатської області 27.06.2017 ухвали про залишення позову без розгляду (а.с. 1 т. 1, а.с. 175-176 т. 3) три роки і сім місяців. Ще три місяці суд першої інстанції вирішував питання щодо постановлення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, у чому ухвалою від 20.10.2017 відмовив (а.с. 24-26, 106 т. 4). Таким чином, провадження в справі в суді першої інстанції тривало майже чотири роки, позов кредитора був залишений без розгляду з підстави, передбаченої ст. 207 ч. 1 п. 3 ЦПК України в редакції, що була чинною на час постановлення ухвали, внаслідок повторної неявки в судове засідання позивача, належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи. Позивач ухвалу суду про залишення позову без розгляду не оскаржував, тож із нею погодився.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи; закон, який встановлює нові обов’язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі (ст. 2 ч.ч. 3, 4 ЦПК України в редакції, що була чинною до 15.12.2017, ст. 3 ч.ч. 3, 4 цього Кодексу в редакції, чинній з 15.12.2017). Беручи до уваги, що провадження в суді першої інстанції завершилося до 15.12.2017, до періоду, за який ставиться питання про розподіл судових витрат, застосовуються правила ЦПК України та іншого законодавства в чинній на цей час редакції.

Норми відповідної редакції ЦПК України передбачали, що:

витрати на правову допомогу: витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги; граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом (ст. 84 ч.ч. 1, 2);

витрати сторін та їх представників, що пов’язані з явкою до суду: витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла, несуть сторони; стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять; компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати; граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їх представників, що пов’язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 85 ч.ч. 1-3 ЦПК України);

у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов’язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (ст. 89 ч. 3);

за змістом положень ст.ст. 88, 214, 215 ЦПК України, розподіл судових витрат здійснюється між сторонами, саме на їх користь стягуються відповідні витрати та компенсації.

Отже, відповідач має право на компенсацію здійснених ним витрат, пов’язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, позов якого залишено без розгляду. Сторона повинна заявити відповідну вимогу, проявити відповідне волевиявлення, надати докази щодо такого та докази щодо понесених витрат (договір про надання правової допомоги, розрахунки витрат, проїзні документи, докази оплати витрат, інші підстави щодо їх виникнення та підтвердження розміру тощо). Суд зобов’язаний забезпечити стороні можливість реалізації її процесуальних прав, виконання процесуальних обов’язків, сприяти у відповідних межах здійсненню стороною процесуальних прав, всебічно та повно з’ясувати відповідні питання враховуючи, зокрема, наявні в справі матеріали, дані про реальні дії сторони та про рух справи (ст. 10 ч. 4, ст. 160 ч. 2, ст. 168 та інші норми відповідної редакції ЦПК України).

21.09.2015 ОСОБА_1 уклала з адвокатом ОСОБА_2 договір № 07/15-ЦС про надання правової (юридичної) допомоги (адвокатських послуг) (а.с. 69-75 т. 1). На підставі договору адвокат ОСОБА_2 видав ордер від 21.09.2015 № 07-ЦС/2015 на представництво ОСОБА_4 у судах усіх інстанцій із усіма необхідними повноваженнями (а.с. 68 т. 1).

12.09.2016 сторони уклали додаткову угоду про внесення змін та доповнень до договору № 07/15-ЦС від 21.09.2015 про надання правової (юридичної) допомоги (адвокатських послуг) (а.с. 170-171 т. 2). Адвокат ОСОБА_2 17.04.2017 видав ордер серії КВ № 308405 на представництво ОСОБА_4 у судах усіх інстанцій (а.с. 68 т. 3).

16.04.2017 сторони уклали додаткову угоду № 2 про внесення змін та доповнень до договору № 07/15-ЦС від 21.09.2015 про надання правової (юридичної) допомоги (адвокатських послуг) (а.с. 111-113 т. 3).

До Хустського районного суду справа надійшла 29.03.2017 (а.с. 60 т. 3). З матеріалів справи вбачається, що сторона відповідача до цього моменту багаторазово під час розгляду справи ставила питання про відшкодування їй з позивача судових витрат, подавала щодо цього заяви, документи і розрахунки (а.с. 146-183, 190-217 т. 1, а.с. 1-25, 145-186 т. 2 та ін.). До Хустського районного суду представник відповідача ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2 09.06.2017 подав заяви про приєднання до справи додаткової угоди № 2 до договору про надання юридичної допомоги від 21.09.2015 № 07/15-ЦС і фінансово-платіжних та інших документів як доказів надання правової допомоги та судових витрат, пов’язаних із виконанням обов’язків представника та з явкою до суду, надав такі документи (а.с. 108-127 т. 3). Так само подала 09.06.2017 документи щодо явки до суду і відповідач ОСОБА_1 (а.с. 128-134 т. 3). Судом ці документи приєднані до справи без будь-яких застережень.

Попри наявність у справі заяв сторони відповідача про вирішення за результатом судового розгляду питання про судові витрати та про стягнення цих витрат на користь відповідача, що подавалися протягом усього судового розгляду, попри приєднання 09.06.2017 до справи судом заяв і документів, що поза будь-яким сумнівом вказують на підтримання стороною відповідача вимоги про розподіл судових витрат та їх компенсацію відповідачу, суд першої інстанції це питання не вирішив. Суд не виконав вищевказаних вимог цивільного процесуального закону і залишив заяви сторони відповідача та подані документи щодо судових витрат без реагування. З журналу судового засідання від 27.07.2017 випливає, що засідання було відкрито о 14:00:42 к.ч., а в нарадчу кімнату суд видалився о 14:02:26 к.ч., тобто, засідання тривало менше двох хвилин (а.с. 174 т. 3). У засіданні були присутні відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_2, проте, у журналі судового засідання відсутні будь-які дані про повідомлення судом про надходження заяв-клопотань від відповідача та його представника, про надходження документів від банку (а.с. 138-170 т. 3), про оголошення судом вищевказаних клопотань сторони відповідача, їх вирішення, про надання права і можливості заявити інші клопотання та про їх вирішення. З огляду на фактичну тривалість судового засідання та зміст указаного журналу доводи сторони відповідача про порушення судом порядку розгляду справи, зокрема, розгляду заяв і клопотань, про ненадання можливості заявити інші клопотання слід визнати обґрунтованими.

30.06.2017 до Хустського районного суду надійшло клопотання представника ОСОБА_2 про вирішення питання щодо розподілу судових витрат із доданими розрахунком та іншими документами (а.с. 178-188 т. 3), а 05.07.-06.07.2017 надійшли додаткові заяви відповідача ОСОБА_1 і представника ОСОБА_2, документи і розрахунки щодо судових витрат із проханням стягнути їх з позивача (а.с. 189-230 т. 3). Суд першої інстанції не зважив на наявні заяви, документи і матеріали, на рух справи, дії сторін і не використав процесуальні можливості для вирішення відповідного питання, хоча перешкод для цього не мав (ст. 8 ч. 8, ст. 220 ч. 1 п. 4 відповідної редакції ЦПК України).

Так само, не звернув уваги на наявні заяви, документи і матеріали, на рух справи, дії сторін і не використав процесуальні можливості для вирішення питання про розподіл судових витрат суд першої інстанції і після повернення апеляційним судом справи для вирішення клопотань відповідача саме щодо цього питання. В ухвалі від 20.10.2017 Хустський районний суд безпідставно, всупереч наявним матеріалам справи, дійсному змісту ухвали судді апеляційного суду від 17.07.2017 та положенням закону констатував, що під час судового розгляду 27.06.2017 представник ОСОБА_2 в ході судового засідання до видалення суду до нарадчої кімнати не заявив позовної вимоги про стягнення з позивача на користь відповідача понесених судових витрат із їх обґрунтуванням. Поза тим, що суд не врахував реальної наявності відповідних заяв сторони відповідача, документів і обґрунтувань, суд своє рішення вмотивував обов’язком сторони, що процесуальним законом не передбачений – обов’язком заявити до вирішення питання про залишення позову без розгляду позовні вимоги до позивача в справі про стягнення судових витрат.

Виходячи з наведеного, слід констатувати, що постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції не дотримався вимог цивільного процесуального закону, що уможливили б належним чином вирішити питання про розподіл судових витрат за заявами сторони відповідача. Водночас суд не ухвалив з цього приводу ніякого процесуального рішення. Не може бути змінена ухвала суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, якщо така не постановлялася, що випливає з положень ст. 208 ч. 1 п. 1, ч. 2, ст. 209 ч.ч. 4-6, ст. 210, ст. 292 ч. 2, ст. 303 ч. 1 і ст. 258 ч. 1 п. 1, ч. 2, ст. 259 ч.ч. 4-6, ст. 260, ст. 352 ч. 2, ст. 367 ч. 1 відповідних редакцій ЦПК України. В іншій частині ухвала суду першої інстанції про залишення заяви без розгляду не оскаржувалася. Тому апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на ухвалу Хустського районного суду від 27.06.2017 слід залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу, якою відповідне питання не вирішувалося, без змін.

Поряд із цим, апеляційним порядком може бути оскаржене судове рішення (ухвала) про відмову ухвалити додаткове рішення (ст. 292 ч. 2, ст. 293 ч. 1 п. 11 і ст. 352 ч. 2, ст. 353 ч. 1 п. 20 відповідних редакцій ЦПК України). Стосовно ухвали Хустського районного суду від 20.10.2017 про відмову у постановленні додаткової ухвали щодо розподілу судових витрат апеляційний суд вважає встановленою її незаконність. З урахуванням встановленого в справі, заява сторони відповідача про постановлення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат підлягала задоволенню в межах доведеного і належно обґрунтованого.

Вирішуючи питання по суті, апеляційний суд враховує наступне.

За приписами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»:

договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов’язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 ч. 1 п. 4, ст. 27);

договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі; до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (ст. 27 ч.ч. 1, 3);

гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги; при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 ч.ч. 1, 2, 3).

Аналогічні правила щодо надання адвокатом правової допомоги на підставі договору та щодо гонорару встановлювалися й статтями 14, 28 Правил адвокатської етики, затверджених Установчим З’їздом адвокатів України 17.11.2012, а статтею 29 цих Правил передбачалося право адвоката стягувати з клієнта, окрім гонорару, також і коштів, необхідних для покриття фактичних витрат, пов’язаних з виконанням доручення, види і порядок сплати яких визначаються договором. Так само це регулюється й тими ж статтями Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з’їздом адвокатів України 09.06.2017.

Договір про надання правової допомоги із урахуванням загальних положень про договори і правил про послуги є відплатним (передбачає оплатність надання послуг) і в такому разі ціна (оплата, порядок її здійснення) є істотними умовами договору (ст.ст. 6, 11, 202, 509, ст. 626 ч.ч. 1, 5, ст. 627 ч. 1, ст. 628 ч. 1, ст. 632, ст. 638 ч. 1, ст. 901 ч. 1, ст. 903 ч. 1 ЦК України). Правомірність правочину презюмується, договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст.ст. 204, 629 ЦК України).

Відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги та витрат на явку до суду пов’язується із належним їх визначенням, наявністю розрахунку витрат щодо обсягу, видів наданих послуг, додаткових (супутніх) витрат (транспортних витрат, витрат на найм житла тощо). Фактична оплата гонорару, інших витрат підтверджується документальними доказами. Належним і допустимим доказом щодо наявності відповідних підстав для виникнення грошових зобов’язань є зафіксовані у письмовій формі умови договору, що в подальшому слугують підставами для розрахунків між сторонами, документи щодо оплати відповідних витрат (ст. 64 і ст. 95 відповідних редакцій ЦПК України, інші норми законодавства).

Первісно договором від 21.09.2015 № 07/15-ЦС про надання правової (юридичної) допомоги (адвокатських послуг) сторони обумовили ціну договору (гонорар) у сумі 25500,00 грн і погодили можливість зміни цього розміру (п.п. 3.1., 3.2.), крім того, узгодили можливість збільшення суми договору на суму витрат, пов’язаних із виготовленням копій документів і матеріалів (п. 2.1.). У справі міститься орієнтовний розрахунок витрат робочого часу адвоката ОСОБА_2 у даній цивільній справі, складений станом на 21.09.2015, який орієнтовну кількість робочих годин, що їх передбачалася витратити на справу, визначав у 142 робочі години, з яких 126 годин – процесуального характеру (пов’язані з підготовкою процесуальних документів, участю в судових засіданнях, ознайомленням з матеріалами справи в суді) (а.с. 190-194 т. 1).

Додатковою угодою від 12.09.2016 про внесення змін та доповнень до договору № 07/15-ЦС від 21.09.2015 про надання правової допомоги сторони узгодили, що вартість однієї робочої години адвоката визначається відповідно до Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» у розмірі 40% встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати, а відтак – 580,00 грн (1450,00 грн х 40%) (п.п. 2.1.-2.3.). Сторони узгодили збільшення розміру гонорару адвоката у зв’язку із тривалістю розгляду справи та визначили ціну договору у 40000,00 грн (п.п. 3, 4, 5). Додатковою угодою від 16.04.2017 № 2 про внесення змін та доповнень до договору № 07/15-ЦС від 21.09.2015 про надання правової допомоги сторони узгодили, що вартість однієї робочої години адвоката визначається відповідно до Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» у розмірі 40% встановленого законом розміру прожиткового мінімуму для працездатних громадян, а відтак – 640,00 грн (1600,00 грн х 40%) (п.п. 4.2.-4.4.). Сторони узгодили збільшення розміру гонорару адвоката у зв’язку із тривалістю розгляду справи та визначили ціну договору у 56500,00 грн (п.п. 5, 6, 7).

Договір про надання правової допомоги (зі змінами) є чинним і ніким, зокрема, щодо визначення гонорару, не оспорювався.

Результат визначення належних до стягнення судових витрат у справі на підставі наявних розрахунків, платіжних, проїзних документів відображається наступним чином.

Пред’явлені до стягнення судові витрати, що обґрунтовувалися безпосередньо умовами договору від 21.09.2015 № 07/15-ЦС про надання правової (юридичної) допомоги (адвокатських послуг) (зі змінами та доповненнями):

ДоговірЗаявлена сума грнНайменування документа про сплатуСума грн№ 07/15-ЦС від 21.09.2015 25500,00 Прибутковий касовий ордер № 07/15-ЦС-01 від 21.09.2015 та квитанція до нього, за надання правової допомоги від 21.09.2015 (а.с. 148-149 т. 1) Прибутковий касовий ордер № 07/15-ЦС-02 від 01.12.2015 та квитанція до нього на суму 500,00 грн (ксерокс) (а.с. 150-151 т. 1) Прибутковий касовий ордер № 07/15-ЦС-03 від 20.01.2016 та квитанція до нього на суму 5368,92 грн (компенсація витрат в порядку ст. 85 ЦПК України), яка не підтверджується документально щодо видів витрат та підстав для їх оплати (а.с. 152-153 т. 1) 25500,00 500,00 5368,92Додаткова угода від 12.09.201640000,00 (збільшення гонорару на 14000,00)Прибутковий касовий ордер № 07/15-ЦС-04 та квитанція до нього від 12.09.2016, за надання правової допомоги (а.с. 172-173 т. 2) 14000,00Додаткова угода № 2 від 16.04.201756500,00 (збільшення гонорару на 16500,00)Прибутковий касовий ордер № 07/15-ЦС-05 від 16.04.2016 та квитанція до нього, за надання правової допомоги (а.с. 114-115 т. 3) 16000,00

Згідно з наявними документами і матеріалами, фактична сума сплаченого гонорару становить 56000,00 грн (25500,00 грн + 500,00 грн + 14000,00 грн + 16000,00 грн). Сума у 5368,92 грн не підлягає врахуванню та стягненню з позивача, оскільки не підтверджується документально щодо видів витрат та підстав для їх оплати. Отже, з визначеного договором гонорару кінцевою сумою у 56500,00 грн сплачені ОСОБА_1 адвокату ОСОБА_2 56000,00 грн, ці кошти підлягають стягненню з позивача.

Витрати робочого часу адвоката ОСОБА_2 станом на 27.06.2017 визначаються на підставі даних про участь у судових засіданнях, підтверджених даних про перебування в суді у дні судових засідань, під час ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 96-97, 113-114, 141, 144-145, 177, 187-188, 218 т. 1, а.с. 18-19, 27, 130-131, 174, 199-200, 216 т. 2, а.с. 1-2, 5, 26, 65-67, 96-99, 119, 122, 125, 198, 187, 188 т. 3). Адвокат ОСОБА_2 брав участь у судових засіданнях протягом близько 14 годин, ознайомлювався з матеріалами справи близько 54 годин, складав процесуальні документи, що стосуються розгляду даної справи (71 процесуальний документ на стадії розгляду справи в суді першої інстанції в різних судах, 34 документи на стадії апеляційного розгляду справи). Обсяг часу, витраченого представником на складання процесуальних документів, стороною визначається у 220 годин, ці затрати робочого часу враховані у сумі гонорару (з динамікою його збільшення), яка визначена чинним договором, і з огляду на тривалість судового провадження, кількість судових інстанцій, їх територіальне розташування, обсяг справи та кількість наявних у ній процесуальних документів, зокрема, скарг, заяв, звернень, а також розрахунків тощо, у апеляційного суду немає підстав для відхилення відповідних доводів сторони. Понад те, ці доводи не спростовані протилежною стороною по суті, сама по собі незгода сторони з позицією іншої сторони не є спростуванням, здійсненим у належний процесуальний спосіб.

Витрати відповідача ОСОБА_1 та її представника адвоката ОСОБА_2 у зв’язку з явкою до суду щодо оплати проживання, розрахунку добових і компенсації за відрив від звичайних занять відображаються так.

Щодо відповідача ОСОБА_1:

Вид та розмір заявлених витрат, грнОбґрунтування нарахуванняЗаявлена сума, грнПідтверджені витрати, грн, Відмова у відшкодуванні, сума, грнПроживанняРахунок № 20435 від 21.01.2016 (а.с. 183 т. 1), 278,30278,30 Рахунок № 21067 від 10.02.2016 (а.с. 207 т. 1) 302.50 302,50 Рахунок № 21754 від 01.03.2016 (а.с. 15 г т. 2)399,30399,30 Рахунок 2Б52 361636 від 13.09.2016 (а.с. 168 т. 2) Рахунок № 29104 від 01.11.2016 (а.с. 240 т. 2) Рахунок № 30 798 від 20.12.2016 (а.с. 12 т. 3)500,00 672,00 576,00500,00 672,00 576,00 Разом 2728,10 грнДобові 30.11.2015 – 04.12.2015 (5 днів х 275,60 грн) 19.01.2016 – 25.01.2016 (7 днів х 275,60 грн)1378,00 1929,20974,40 1102,40з 30.11 по 03.12 (20 % мзп, станом на 01.01.2015 – 243,60) 08.02.2016 – 14.02.2016 (7 днів х 275,60 грн)1929,201 929,20 27.02.2016 – 05.03.2016 (8 днів х 275,60 грн)2204,82 204,80 з 10.09.2016 по 16.09.2016 (7 днів х 290,00 грн (20 % мзп)) з 30.10.2016 по 05.11.2016 (7 днів) з 18.12.2016 по 24.12.2016 (7 днів) 2610,00 2030,00 2030,00 1929,20 1929,20 1929,20мзп станом на 01.01.2016 = 275,60 з 08.05.2017 по 12.05.2017 (4 дні) з 06.06.2017 по 11.06.2017 (4 дні) з 24.06.2017 по 29.06.2017 (4 дні)1280,00 1280,00 1280,001280,00 1280,00 1280,00 Разом 15838,40 грнКомпенсація за відрив від звичайних занять30.11.2015 – 04.12.2015 (5 днів х 65,62 грн) 19.01.2016 – 25.01.2016 (5 днів) 657,94 657,94 27.02.2016 – 05.03.2016 (7 днів)438,48438,48 з 12.09.2016 по 16.09.2016 (5 днів) з 31.10.2016 по 04.11.2016 (5 днів) з 19.12.2016 по 23.12.2016 (5 днів)329,55 329,50 329,55329,55 329,50 329,55 з 08.05.2017 по 11.05.2017 (3 дні х 168,42 грн) з 06.06.2017 по 11.06.2017 (4 дні х 160,00 грн) з 26.06.2017 по 29.06.2017 (3 дні х 160,00 грн)505,26 640,00 480,00505,26 640,00 480,00 Разом 3710,28 грн

Витрати ОСОБА_1 на проживання, добові та компенсація за відрив від звичайних занять становить 22276,78 грн. Щодо компенсації за відрив від звичайних занять колегія суддів виходить із обґрунтованості відповідної вимоги як такої, оскільки ОСОБА_1 була відповідачем у справі, позов був пред’явлений до неї особисто і вона була змушена діючи на свій захист витрачати значний час на підготовку до процесу, участь у судових засіданнях, доїзд тощо протягом майже чотирьох років.

Щодо представника відповідача ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2:

Вид та розмір заявлених витрат, грнОбґрунтування нарахуванняСума, грнПідтверджені витрати, грн, Відмова у відшкодуванні, та сума, грнПроживанняРахунок № 20434 від 21.01.2016278,30278,30 Рахунок 2Б52 361635 від 13.09.2016 (а.с. 186 т. 2) Рахунок № 29105 від 01.11.2016 (а.с. 221 т. 2) Рахунок № 30799 від 20.12.2016 (а.с. 30 т. 3)500,00 672,00 576,00500,00 672,00 576,00 Разом 2026,30 грнДобові01.12.2015 – 03.12.2015 (3 дні х 275,60 грн) 09.12.2015 – 13.12.2015 (5 днів х 275,60 грн) 20.01.2016 – 22.01.2016 (3 дні х 275,60 грн)826,80 1378,00 826,80730,80 1218,00 826,80(20 % мзп, станом на 01.01.2015 – 243,60) 09.02.2016- 11.02.2016 (3 дні х 275,60 грн)826,80826,80 29.02.2016- 02.03.2016 (3 дні х 275,60 грн)826,80826,80 з 12.09.2016 по 16.09.2016 (5 днів х 290,00 грн (20 % мзп)) з 21.10.2016 по 03.11.2016 (4 дні х 290,00 грн) з 19.12.2016 по 22.12.2016 (4 дні х 290,00 грн)1450,00 1160,00 1160,001378,00 1102,40 1102,40мзп станом на 01.01.2016 = 275,60 з 17.04.2017 по 21.04.2017 (4 дні) з 08.05.2017 по 12.05.2017 (4 дні), з 06.06.2017 по 11.06.2017 (4 дні) з 24.06.2017 по 29.06.2017 (4 дні)1280,00 1280,00 1280,00 1280,001378,00 1102,40 1102,40 Разом 12874,80 грнКомпенсація за відрив від звичайних занять01.12.2015 – 03.12.2015 09.12.2015 – 13.12.2015 20.01.2016 – 22.01.2016676,95 Надання правової допомоги є основною діяльністю адвоката 09.02.2016 – 11.02.2016 (3 дні)196,86 Так само з 12.09.2016 по 16.09.2016 (5 днів х 65,91) з 31.10.2016 по 03.11.2016 (4 дні х 65,90 грн.) з 19.12.2016 по 22.12.2016 (4 дні х 65,91 грн.)329,55 263,64 263,64 Так само з 17.04.2017 по 21.04.2017 (4 дні х 168,42) з 08.05.2017 по 11.05.2017 (3 дні х 168,42 грн), з 06.06.2017 по 11.06.2017 (4 дні х 160,00 грн) з 26.06.2017 по 29.06.2017 (3 дні х 160,00 грн)673,68 505,26 640,00 480,00 Так само

Таким чином, витрати представника ОСОБА_2 на проживання та добові становлять 14901,10 грн. Надання правової допомоги є основною професійною діяльністю адвоката, передбачене договором із клієнтом, включає участь у судовому процесі, є, власне, звичайним заняттям адвоката і не може розглядатися як відрив адвоката під час здійснення ним професійних і договірних обов’язків від звичайних занять. Здійснення цієї професійної діяльності адвокатом та виконання його договірного обов’язку оплачуються клієнтом. Тож указана компенсація щодо представника ОСОБА_2 не може бути визнана обґрунтованою.

З огляду на викладене, вищевказані витрати ОСОБА_5 безпосередньо, та її витрати на оплату участі в справі представника ОСОБА_2 визначаються без урахування витрат, які були заявлені як витрати на компенсацію адвоката за відрив від звичайних занять. Різниця у пред’явленій до стягнення сумі добових і сумою, належною до стягнення, обумовлюється також невірним застосуванням стороною бази для нарахування в окремих періодах. Крім того, визначаючи належну до стягнення суму добових, апеляційний суд виключив із розрахунків періоди надто тривалого розриву між часом перебуванням безпосередньо в дорозі і часом перебування в місці знаходження відповідного суду, що не обґрунтовуються необхідністю участі в судовому засіданні та розумним часом прибуття і вибуття з відповідного міста у взаємозв’язку з днем судового засідання (наприклад, перебування в м. Києві з 4 по 8 грудня 2015 року при тому, що судове засідання в м. Дніпропетровську відбулося 02.12.2015 (а.с. 163-168 т. 1)).

Витрати відповідача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на оплату проїзду для участі в судових засіданнях підлягають стягненню в межах підтвердженого належним чином (наявними в справі проїзними документами). Ці витрати пов’язуються з днями судових засідань в містах Дніпропетровську та Хусті у взаємозв’язку з місцем проживання відповідача (міста Хуст, Київ) та представника (місто Київ). Проїзні документи, оформлені на ім’я відповідача ОСОБА_1, знаходяться на а.с. 164, 165, 167, 170, 172, 174, 175, 210, 211, 213 т. 1; а.с. 7, 8, 10, 14, 162, 163, 165, 167, 243-246 т. 2; а.с. 15-18 т. 3; а.с. 48-51, 53-56 т. 4. Проїзні документи, оформлені на ім’я представника ОСОБА_2, знаходяться на а.с. 163, 166, 168, 169, 171, 173, 212, 214 т. 1, а.с. 9, 11, 164, 166, 224, 225 т. 2; а.с. 33, 34, 60-62 т. 3; а.с. 63-74 т. 4. Наявними в справі проїзними документами за маршрутами, що охоплюють міста Київ, Дніпропетровськ, Хуст, Мукачево (включаючи пункти призначення, проміжні пункти, місця пересадок) та узгоджуються з датами судових засідань, підтверджуються витрати на проїзд відповідача ОСОБА_1 та її представника адвоката ОСОБА_2 загальною сумою у 21178,68 грн.

Відтак, з урахуванням положень ст.ст. 79, 84, 85 ЦПК України у відповідній редакції, чинних на відповідних період норм Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», Постанови КМ України від 27.04.2006 № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну України від 13.03.1998 № 59 (реєстрація в Мін’юсті України від 31.03.1998 за № 218/2658), слід визнати доведеними такі судові витрати, що їх понесла сторона відповідача під час провадження в справі в суді першої інстанції:

253,60 грн судового збору, сплаченого відповідачем із заяви про перегляд заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.03.2014;

56000,00 грн, сплачених відповідачем за надання правової допомоги згідно із договором;

22276,78 грн витрат щодо відповідача ОСОБА_1 на проживання (2728,10 грн), добових (15838,40 грн) і компенсації за відрив від звичайних занять (3710,28 грн);

14901,10 грн витрат щодо представника ОСОБА_2 на проживання (2026,30 грн) і добових (12874,80 грн);

21178,68 грн витрат відповідача ОСОБА_1 та її представника адвоката ОСОБА_2 на оплату проїзду для участі в судових засіданнях;

разом – 114610,16 грн, з яких 253,60 грн – компенсація витрат із оплати судового збору, 114356,56 грн – компенсація витрат сторони та її представника, що пов’язані з оплатою правової допомоги та з явкою до суду.

Судові витрати відповідача в сумі 114610,16 грн підлягають компенсації позивачем. Доводи сторони відповідача щодо необґрунтованих дій позивача, які мали наслідком виникнення зазначених судових витрат, підлягають врахуванню. Позов, що був ініційований банком, після тривалого провадження в справі був залишений без розгляду внаслідок дій позивача. Міркування сторони позивача в апеляційному суді про надмірність пред’явлених до стягнення судових витрат з огляду на те, що справа не є складною, а відтак, витрати є непропорційно великими, не можуть бути взяті до уваги.

По-перше, слід враховувати, що наразі питання вирішується щодо всіх судових витрат, які виникли протягом майже чотирьох років і пов’язані, зокрема, з розглядом справи в різних судах, що знаходяться в різних регіонах країни, значно територіально відділені як один від одного, так і від місця проживання учасників процесу. З огляду на це для кваліфікації відповідних судових витрат як надмірних апеляційний суд підстав не вбачає.

По-друге, правила ст. 141 чинної редакції ЦПК України, якими по суті оперує сторона позивача мотивуючи свою правову позицію щодо судових витрат, не можуть бути застосовані в справі, позаяк відповідні витрати здійснювалися і повинні оцінюватися виходячи з умов, що передбачалися попередньою редакцією ЦПК України, нова ж редакція встановлює нові, додаткові умови, обмеження і правила, яких не було ані на час вчинення відповідних процесуальних дій (обчислення, сплати витрат тощо), ані на час постановлення ухвали, що оскаржується.

По-третє, позивач не спростував по суті доводи сторони відповідача та розрахунки щодо судових витрат, не довів своєї правової позиції, ґрунтуючись на недопустимих у доказуванні припущеннях. Позиція сторони позивача, який не вказує на витрати, що, на його думку, є обґрунтованими, та виходить фактично з необхідності повної відмови у компенсації судових витрат стороні відповідача, не ґрунтується на законі та суперечить обставинам справи. Поза тим, апеляційний суд врахував необґрунтованість певних розрахунків та дійшов висновку про необхідність компенсації судових витрат частково, в межах доведеного.

Виходячи з викладеного, апеляція на ухвалу Хустського районного суду від 27.06.2017 задоволенню не підлягає, а скаргу на ухвалу Хустського районного суду від 20.10.2017 слід на підставі ст. 376 ч. 1 п. 4 ЦПК України задовольнити частково, ухвалу скасувати, компенсувати відповідачу здійснені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій відповідача, частково, стягнувши на його користь з позивача у рахунок відшкодування судових витрат 114610,16 грн, з яких 253,60 грн – компенсація витрат із оплати судового збору, 114356,56 грн – компенсація витрат сторони та її представника, що пов’язані з оплатою правової допомоги та з явкою до суду. Підлягають стягненню з позивача на користь відповідача й 2030,92 грн у межах підтвердженого наявними документами у рахунок компенсації витрат сторони та її представника, що пов’язані з явкою до суду, у зв’язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 374 ч. 1 п.п. 1, 2, ст. 376 ч. 1 п.п. 2, 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд –

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хустського районного суду від 27 червня 2017 року залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника адвоката ОСОБА_2 на ухвалу Хустського районного суду від 20 жовтня 2017 року задовольнити частково, оскаржену ухвалу скасувати, компенсувати ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, здійснені нею судові витрати, пов’язані з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій відповідача, стягнувши на її користь з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, у рахунок відшкодування судових витрат 114610,16 грн (сто чотирнадцять тисяч шістсот десять гривень 16 коп.), з яких 253,60 грн – компенсація витрат із оплати судового збору, 114356,56 грн – компенсація витрат сторони та її представника, що пов’язані з явкою до суду.

Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 2030,92 грн у рахунок компенсації витрат сторони та її представника, що пов’язані з явкою до суду, у зв’язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 4 серпня 2018 року.

Судді