Рішення № 75689312, 24.07.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року Справа № 915/252/18

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: ОСОБА_2 - дов. №14-65 від 14.04.2018;

представника відповідача: ОСОБА_3 - дов.№007Др-9-1217 від 20.12.2017,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія

“Нафтогаз України” (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївгаз Збут”

(54000, м.Миколаїв, вул.7 Слобідська, буд.70 В/1),

про: стягнення заборгованості у розмірі 23376854,86 грн., з яких: 19207286,93 грн. пені, 1678258,20 грн. 3% річних та 2491309,73 грн. збитків від інфляції.

в с т а н о в и в:

27.03.2018 Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі – позивач, продавець) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №14/4-388 від 23.03.2018 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївгаз Збут” (далі – відповідач, покупець) заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №16-162-Н від 30.12.2015 (зі змінами та доповненнями) (далі - договір) у розмірі 23376854,86 грн., з яких: 19207286,93 грн. пені, 1678258,20 грн. 3% річних та 2491309,73 грн. збитків від інфляції,

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк визначений договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 6.1 договору, а отже є підстави вимагати стягнення пені передбаченої п.7.2 договору, 3% річних та інфляційних втрат згідно поданих розрахунків.

Представник відповідача в судовому засіданні та у письмовому відзиві від 04.05.2018 (а.с.31-42) проти позову заперечує та зазначає, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на особливості правовідносин у сфері забезпечення природним газом категорії споживачів «Населення». Адже відповідно до п.1.2 договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам. Відповідно, дані правовідносини регулюються не тільки укладеним договором, а і постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, якою затверджено «Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій», який визначає, зокрема, механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу; спільним наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688, яким затверджено «Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію».

Відповідач наголошує на тому, що сума основного боргу по договору відповідачем оплачена в повному обсязі. Розрахунок за надані послуги по договору відповідач здійснював наступним чином: 1) частину вартості послуг з транспортування газу, наданих за договором, відповідач оплатив за рахунок коштів підприємства шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок позивача в порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, в межах строків оплати, встановлених п.6.1 договору; 2) іншу частину наданих послуг - за рахунок коштів державного бюджету, отриманих на підставі Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету.

Відповідач увагу суду на те, що відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Миколаївській області, Департаментом фінансів Миколаївської облдержадміністрації, Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут» та Публічним акціонерним товариством «Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» були укладені Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків. Розрахунок за даними Спільними протокольними рішеннями за поставлений природний газ відбувся шляхом перерахування грошових коштів платіжними дорученнями. За умовами вищевказаних Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків передбачалось надання державою коштів на погашення заборгованості, а також змінювались строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу №16-162-Н від 30.12.2015. Спільні протокольні рішення були підписані усіма учасниками та профінансовані державою в повному обсязі. Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині зазнають імперативного регулюючого впливу держави, шляхом прийняття, зокрема, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону про державний бюджет на відповідний рік, нормами яких передбачено виділення субвенцій на фінансування пільг та субсидій, та інших законодавчих актів, на виконання яких, у свою чергу, було прийнято підзаконні нормативні акти і, зокрема, згадану вище Постанову Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005. Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.

Відповідач також вважає, що при визначенні обсягу грошових зобов'язань, до яких слід застосовувати норми того чи іншого законодавства, суд повинен виходити з величини компенсації, яку буде перераховано за рахунок державного бюджету. З огляду на таке, оформлення та підписання документів, зокрема, таких як протоколи взаєморозрахунків, а в даному випадку - спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, слід вважати лише елементами оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету, процедурою реалізації права, дотримання якої є передумовою безпосереднього виділення коштів та фактичних розрахунків за рахунок бюджетних коштів. Дані документи є вторинними та похідними від факту надання відповідних пільг та субсидій певним категоріям юридичних та фізичних осіб, оскільки правовідносини, що регулюються нормами відповідного законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), виникають саме з моменту надання відповідних пільг та субсидій і з цього ж моменту виникає право на отримання бюджетного відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні та у письмовій відповіді на відзив від 11.05.2018 (а.с.152-155) вважає, що викладені у відзиві доводи є необґрунтованими і такими, що не заслуговують на увагу суду, а є лише засобом для уникнення відповідальності за невиконання зобов’язань за договором купівлі-продажу природного газу у повному обсязі з огляду на те, що для повного та об'єктивного розгляду справи, дослідження відповідних обставин, слід розділити правовідносини між позивачем та відповідачем на часові рамки до моменту виконання умов спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків та на грошові кошти, якими було здійснено оплату за поставлений газ.

За період поставки по договору відповідачем спожито природного газу на загальну суму 795167656,56 грн., який переданий відповідачу на підставі актів приймання-передачі природного газу. За поставлений природний газ за договором відповідач розрахувався згідно з спільними протокольними рішеннями лише на суму приблизно 300000000,00 грн., що відображено у відповідному розрахунку, який був наданий позивачем.

Спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ сплачено 300000000,00 грн. На виконання спільних протокольних рішень здійснювалось погашення заборгованості за поставлений природний газ відповідно до договору купівлі-продажу природного газу №16-162-Н від 30.12.2015, що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи. Решта боргу в сумі 495167656,56 грн. була оплачена відповідачем власними коштами за боргом, сплата якого не була врегульована вищезазначеними спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків.

Дії відповідача щодо несвоєчасної сплати коштів за спожитий газ в частині, що не врегульована спільними протокольними рішеннями, є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень ст.625 ЦК України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позові та у відповіді на відзив, а представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

21.05.2018 судом відкладалось підготовче судове засідання.

13.06.2018 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.

12.07.2018 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 24.07.2018.

У судовому засіданні 24.07.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників учасників справі, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.

30.12.2015 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут» укладено договір №16-162-Н на купівлю-продаж природного газу (а.с.13-17), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у 2016 році природний газ, а відповідач прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (п.1.1 договору). Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам (далі - споживачі покупця) (п.1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору визначено, що продавець передає покупцеві газ у період з 01.01.2016 по 31.03.2016 в обсязі до 148626,066 тис.куб.м., у тому числі по місяцях: січень - 55939,373 тис.куб.м., лютий - 51439,662 тис.куб.м., березень – 41247,031 тис.куб.м.

Відповідно до п.3.2 договору приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Пунктами 7.1, 7.2 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України та договором; у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору він зобов’язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Договір набуває чинності із дати підписання уповноваженими представниками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 березня 2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1 договору).

Договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

Із метою узгодження вартості природного газу, обсягів переданого газу та інших умов до даного договору було укладено чотири додаткових угоди, якими врегульовано обсяг природного газу для покриття потреб Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївгаз Збут” у природному газі та порядок проведення розрахунків між сторонами.

Так, 31.01.2016 та 29.02.2016 сторони уклали відповідно додаткові угоди №1 та №2 до договору (а.с.18, 19), якими щоразу було викладено в іншій редакції пункти 2.1, 5.4 договору щодо обсягів та загальної суми вартості природного газу за цим договором.

31.03.2016 сторони підписали додаткову угоду №3 до договору (а.с.20, 21), відповідно до якої зокрема пункт 2.1 договору доповнено абзацом наступного змісту: «Продавець додатково передає покупцю з 01.04.2016 по 30.04.2016 (включно) газ обсягом до 23626,560 тис.куб.м.»; пункти 6.1, 11.1 договору викладено в іншій редакції, а саме відповідно: «Оплата планових обсягів газу здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу» (п.6.1 договору); «Договір набуває чинності із дати підписання уповноваженими представниками сторін і діє в частині реалізації газу до 30.04.2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення» (п.11.1 договору).

30.04.2016 сторони уклали додаткову угоду №4 до договору (а.с.22, 23), відповідно до якої пункти 2.1 та 11.1 договору викладено у наступних редакціях, а саме відповідно: «Продавець передає покупцеві газ у період з 01.01.2016 по 30.09.2016 (включно) в обсязі до 193292,203 тис.куб.м., у тому числі по місяцях: січень - 70784,440 тис.куб.м., лютий – 44985,613 тис.куб.м., березень – 38971,150 тис.куб.м., квітень – 15000,000 тис.куб.м., травень – 5817,000 тис.куб.м., червень – 4564,500 тис.куб.м., липень – 4402,200 тис.куб.м., серпень – 4473,600 тис.куб.м., вересень – 4293,700 тис.куб.м.» (п.2.1 договору); «Договір набуває чинності із дати підписання уповноваженими представниками сторін і діє в частині реалізації газу до 30.09.2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення» (п.11.1 договору).

Усі додані до матеріалів справи додаткові угоди підписані та скріплені печатками сторін.

На виконання умов договору сторонами складено та підписано акти приймання-передачі природного газу (а.с.24-32), а саме: від 31.01.2016 на суму 225773322,62 грн., від 29.02.2016 на суму 149722199,74 грн., від 31.03.2016 на суму 157657765,75 грн., від 30.04.2016 на суму 87615020,72 грн., від 31.05.2016 на суму 46501035,25 грн., від 30.06.2016 на суму 31912648,01 грн., від 31.07.2016 на суму 30266162,06 грн., від 31.08.2016 на суму 29441869,67 грн., від 30.09.2016 на суму 36277632,74 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» від 11.01.2005 №20, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Миколаївській області, Департаментом фінансів Миколаївської обласної державної адміністрації, Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут» та Публічним акціонерним товариством «Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» підписані Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету (а.с.43-132), а саме:

1) Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №705 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 19.02.2016, на суму 4396431,47 грн.;

2) Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №706 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 19.02.2016, на суму 50000000,00 грн.;

3) Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №707 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 19.02.2016, на суму 50000000,00 грн.;

4) Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №708 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 19.02.2016, на суму 32000000,00 грн.;

5) Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №1996 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 22.07.2016, на суму 7392850,37 грн.;

6) Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №1997 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 22.07.2016, на суму 50000000,00 грн.;

7) Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №1998 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 22.07.2016, на суму 33383429,28 грн.;

8) Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2239 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 23.08.2016, на суму 5615000,00 грн.;

9) Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2430 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 21.09.2016, на суму 6500000,00 грн.;

10) Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2431 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 21.09.2016, на суму 10000000,00 грн.;

11) Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2620 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 20.10.2016, на суму 6000000,00 грн.;

12) Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2621 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 20.10.2016, на суму 5065450,00 грн.;

13) Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2951 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 18.11.2016, на суму 1868775,80 грн.;

14) Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2954 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 18.11.2016, на суму 13111499,36 грн.;

15) Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2952 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 18.11.2016, на суму 50853824,84 грн..

Відповідно до розділу 1 зазначених Спільних протокольних рішень їх предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій».

Розділом 2 кожного з зазначених Спільних протокольних рішень погоджено перелік підприємств (установ, організацій), що беруть участь у проведенні взаєморозрахунку, та послідовність виконання сторонами Спільного протокольного рішення (п.2.1 Спільного протокольного рішення); зокрема Сторона 3 (Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут») перераховує Стороні останній (Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») кошти за природний газ за 2016 рік згідно з договором від 30.12.2015 №16-162-Н із записом у графі «призначення платежу» «Постанова Уряду від 11.01.2005 №20, за природний газ за 2016 рік, договір від 30.12.2015 №16-162-Н».

Згідно із розділом 3 Спільних протокольних рішень з метою реалізації цього Спільного протокольного рішення Сторони зобов'язуються: забезпечити подання до органів Державної казначейської служби України належним чином оформлених спільних протокольних рішень та платіжних доручень згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03 серпня 2015 року №493/688; перерахувати кошти наступній Стороні, а Сторона остання - до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок; оперативно обмінюватись наявною інформацією, виходячи з принципів задоволення взаємних інтересів у процесі реалізації цього Спільного протокольного рішення; забезпечити проведення розрахунків відповідно до цього Спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на розрахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою цим Спільним протокольним рішенням.

Сторони, що підписали Спільні протокольні рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Уряду від 11.01.2005 №20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов’язань за Спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України (Розділ 4 Спільних протокольних рішень).

Розрахунок за даними Спільними протокольними рішеннями відбувся шляхом перерахування грошових коштів наступними платіжними дорученнями (а.с.133-147):

- платіжне доручення №46 від 19.02.2016 на суму 50000000,00 грн., проведено 02.03.2016;

- платіжне доручення №45 від 21.03.2016 на суму 4396431,47 грн., проведено 29.03.2016;

- платіжне доручення №47 від 05.04.2016 на суму 50000000,00 грн., проведено 14.04.2016;

- платіжне доручення №48 від 05.04.2016 на суму 32000000,00 грн., проведено 14.04.2016;

- платіжне доручення №57 від 25.07.2016 на суму 7392850,37 грн., проведено 27.07.2016;

- платіжне доручення №58 від 25.07.2016 на суму 50000000,00 грн., проведено 02.08.2016;

- платіжне доручення №61 від 25.08.2016 на суму 5615000,00 грн., проведено 02.09.2016;

- платіжне доручення №59 від 25.07.2016 на суму 33383429,28 грн., проведено 04.10.2016;

- платіжне доручення №63 від 22.09.2016 на суму 6500000,00 грн., проведено 01.11.2016;

- платіжне доручення №64 від 22.09.2016 на суму 10000000,00 грн., проведено 01.11.2016;

- платіжне доручення №71 від 21.10.2016 на суму 6000000,00 грн., проведено 01.11.2016;

- платіжне доручення №72 від 21.10.2016 на суму 5065450,00 грн., проведено 01.11.2016;

- платіжне доручення №84 від 21.11.2016 на суму 13111499,36 грн., проведено 15.12.2016;

- платіжне доручення №82 від 21.11.2016 на суму 1868775,80 грн., проведено 15.12.2016;

- платіжне доручення №83 від 21.11.2016 на суму 50853824,84 грн., проведено 27.12.2016.

За умовами вищевказаних Спільних протокольних рішень передбачалося надання державою коштів на погашення заборгованості, а також змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 30.12.2015 №16-162-Н.

Так, за змістом Розділу 3 Спільних протокольних рішень сторони зобов'язалися перерахувати кошти наступній стороні не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок; забезпечити проведення розрахунків відповідно до Спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на рахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою Спільним протокольним рішенням.

Таким чином сторони, в тому числі Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (сторона-учасник Спільних протокольних рішень), підписавши дані протокольні рішення, узгодили порядок проведення розрахунків з газопостачальною організацією, змінивши строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі спірного договору купівлі-продажу природного газу від 30.12.2015 №16-162-Н.

На виконання зазначених протокольних рішень згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 та договору купівлі-продажу природного газу від 30.12.2015 №16-162-Н відповідачем проведено розрахунки із позивачем за отриманий природний газ за рахунок наданих державою на погашення заборгованості коштів, що підтверджено наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Однак, на думку позивача, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу виконав, порушивши строки сплати за отриманий природний газ (п.6.1 договору), а тому, на підставі пунктів 7.1, 7.2 договору та керуючись ст.625 Цивільного кодексу України, позивачем заявлено до стягнення із відповідача 23376854,86 грн., з яких: 19207286,93 грн. пені, 1678258,20 грн. - 3% річних та 2491309,73 грн. збитків від інфляції, згідно долучених до позовної заяви розрахунків.

На підставі повно і всебічно з’ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст.1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Пунктом 1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).

Правовідносини, що виникли між сторонами характеризуються ознаками договору купівлі-продажу та поставки ст.ст.655, 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

30.12.2015 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут» укладено договір №16-162-Н на купівлю-продаж природного газу, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у 2016 році природний газ, а відповідач прийняти та оплатити газ на умовах цього договору для подальшої реалізації населенню (пункти 1.1, 1.2 договору).

Поняття договору визначене у ст.626 Цивільного кодексу України, відповідно до якого договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п.1 ст.653 Цивільного кодексу України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 629 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ст.180 Господарського кодексу України встановлено істотні умови господарського договору. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

Судом приймається до уваги, що договір №16-162-Н від 30.12.2015 та додаткові угоди до нього за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, підписаний повноважними представниками сторін, відповідає вимогам, передбаченим статтями 628, 639, 655 Цивільного кодексу України щодо змісту та форми договору.

При цьому, згідно пункту 11.1 договору сторони передбачили, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін і діє в частині реалізації газу до 30.09.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем повністю здійснений розрахунок з позивачем за одержаний протягом 2016 року природний газ, що підтверджено представником позивача в судовому засіданні.

Позивачем заявлено до стягнення 19207286,93 грн. пені, 1678258,20 грн. - 3% річних та 2491309,73 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст.612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, для застосування штрафних санкцій та відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання необхідною умовою є факт невиконання або прострочки виконання зобов'язання.

Судом приймається до уваги, що вартість переданого позивачем природного газу за договором була оплачена частково шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок позивача в порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, в межах строків оплати встановлених пунктом 6.1 договору. Інша частина переданого газу - за рахунок коштів державного бюджету, отриманих на підставі Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету: №705 від 19.02.2016 на суму 4396431,47 грн.; №706 від 19.02.2016 на суму 50000000,00 грн.; №707 від 19.02.2016 на суму 50000000,00 грн.; №708 від 19.02.2016 на суму 32000000,00 грн.; №1996 від 22.07.2016 на суму 7392850,37 грн.; №1997 від 22.07.2016 на суму 50000000,00 грн.; №1998 від 22.07.2016 на суму 33383429,28 грн.; №2239 від 23.08.2016 на суму 5615000,00 грн.; №2430 від 21.09.2016 на суму 6500000,00 грн.; №2431 від 21.09.2016 на суму 10000000,00 грн.; №2620 від 20.10.2016 на суму 6000000,00 грн.; №2621 від 20.10.2016 на суму 5065450,00 грн.; №2951 від 18.11.2016 на суму 1868775,80 грн.; №2954 від 18.11.2016 на суму 13111499,36 грн.; №2952 від 18.11.2016 на суму 50853824,84 грн.

Укладаючи вищевказані Спільні протокольні рішення, позивач і відповідач керувалися спеціальними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005, якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, Наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03.02.2009 №55/57/43, яким затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, та наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015р. №493/688, яким затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію

Відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03.02.2009 №55/57/43, цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, головними фінансовими управліннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (далі - відповідні головні фінансові управління), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 (із змінами). Розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього Порядку, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори) та спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, форма якого наведена у додатку 1, спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2. Схеми розрахунків узгоджують відповідні головні фінансові управління спільно з постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг) та контролюють відповідні органи Державної казначейської служби України.

Згідно з пунктами 2.1 - 2.3 вищевказаного порядку постачальники та транспортувальники ресурсів (надавачі товарів, послуг), які виявили бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 (із змінами), складають щомісяця до 10-го числа з розпорядниками коштів акти звіряння, а у разі проведення відповідних розрахунків з попередньої оплати ресурсів (товарів, послуг) на строк не більше одного місяця постачальники та транспортувальники ресурсів (надавачі товарів, послуг) визначають договірну величину споживання ресурсів (товарів, послуг), про що укладають відповідний договір з розпорядниками коштів. Один примірник акту звіряння або договору надається місцевому фінансовому органу для складання зведеного реєстру актів звіряння або договорів. Зведені реєстри актів звіряння або договорів підписуються керівниками місцевих фінансових органів і постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) та надаються Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, відповідним головним фінансовим управлінням. Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, відповідні фінансові управління узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20-го числа у формі узгоджених з постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними реєстрами актів звіряння або договорами за підписами керівників Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, відповідних головних фінансових управлінь та постачальників і транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) Державній казначейській службі України та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - головні управління Державної казначейської служби України). Такі документи подаються окремо щодо кожного постачальника та транспортувальника ресурсів (надавача товарів, послуг), який братиме участь у розрахунках.

Пунктами 2.7 зазначеного порядку встановлено, що розпорядники коштів за рахунок отриманих субвенцій із загального фонду Державного бюджету України здійснюють розрахунки за природний газ, теплопостачання та електроенергію шляхом перерахування коштів на рахунки постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг), відкриті в органах Державної казначейської служби України, а у разі проведення розрахунків за електроенергію - на поточні рахунки із спеціальним режимом використання енергопостачальників, відкриті в уповноваженому банку.

Аналогічні положення закріплені у пунктах 1.1 - 1.3, 2.1 - 2.3, 2.6 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688.

Підписання сторонами у 2016 році спільних протокольних рішень і виконання їх положень, а також положень постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005, наказу Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03.02.2009 №55/57/43, наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015р. №493/688 свідчить, що сторони фактично погодились, що оплата вартості природного газу за договором №16-162-Н від 30.12.2015, підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного спільного протокольного рішення.

Підписанням спільних протокольних рішень, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за поставлений природний газ за договором №16-162-Н від 30.12.2015, тому для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, необхідно щоб оплата за газ була здійснена поза межами порядку, встановленого спільними протокольними рішеннями.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постановах №908/2215/15-г від 15.12.2015, №922/364/15 від 15.10.2015; з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 09.09.2014 у справах №5011-35/1533-2012-19/522-2012, №5011-1/1043-2012-45/528-2012, №5011-35/1272-2012-42/527-2012, від 25.03.2015 у справі №924/1265/13, від 23.09.2015 у справі №917/2519/14; а також з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 13.03.2018 у справі №926/33/17, від 14.03.2018 у справі №910/9806/16, від 14.06.2018 у справі №904/2743/16.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач на виконання умов договору №16-162-Н від 30.12.2015 та Спільних протокольних рішень повністю розрахувався за обсяги природного газу та не прострочив виконання грошового зобов’язання.

Крім того, при ухваленні рішення судом прийнято до уваги наступне.

Згідно ч.6 ст.11 Закону України «Про ринок природного газу» (в редакції на момент виникнення правовідносин) встановлено, що для проведення розрахунків за спожитий природний газ постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов'язків, покладених на таких продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів. Уповноважені банки, що обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання, визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України. Забороняється зарахування на інші рахунки коштів за спожитий природний газ, який постачається постачальниками природного газу на виконання спеціальних обов'язків, покладених на них Кабінетом Міністрів України. Постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурні підрозділи передбачають у відповідному договорі про відкриття банківського рахунку право банку на договірне списання (перерахування) з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ. Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурних підрозділів, а також оптових продавців, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов'язків, покладених на таких продавців, подається уповноваженим банком до Регулятора на затвердження та доводиться до відома всіх учасників розрахунків. Постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, протягом 10 робочих днів інформують споживачів про відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурні підрозділи у двомісячний строк укладають із споживачами нові договори (додаткові угоди) із зазначенням відповідного поточного рахунку із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, виключно на такий рахунок. Споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурними підрозділами. Кошти перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритих в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурними підрозділами згідно з алгоритмом розподілу коштів, затвердженим Регулятором, виключно на:

1) поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового продавця, що здійснює продаж природного газу такому постачальнику на виконання спеціальних обов'язків, покладених на такого продавця;

2) поточний рахунок оператора газотранспортної системи;

3) поточний рахунок оператора газорозподільної системи;

4) поточний рахунок постачальника природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.

У договорі купівлі-продажу природного газу, укладеному між постачальником, на якого покладені спеціальні обов'язки, і оптовим продавцем, що здійснює продаж природного газу такому постачальнику, на виконання спеціальних обов'язків, покладених на такого продавця, та у договорі про постачання природного газу, укладеному між таким постачальником та споживачем, визначаються умови оплати за реалізований та поставлений природний газ, а також відкриття поточного рахунку із спеціальним режимом використання. На кошти, що знаходяться на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями суб'єктів ринку природного газу. На кошти, що обліковуються за цими рахунками, не накладається арешт, а операції за цими рахунками не підлягають зупиненню.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобовязується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобовязується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обовязки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. Договір постачання повинен містити такі істотні умови:

1) обовязок постачальника забезпечити споживача всією необхідною інформацією про загальні умови постачання (у тому числі ціни), права та обовязки постачальника та споживача, зазначення актів законодавства, якими регулюються відносини між постачальником і споживачем, наявні способи досудового вирішення спорів з таким постачальником шляхом її розміщення на офіційному веб-сайті постачальника;

2) обовязок постачальника забезпечити споживача інформацією про обсяги та інші показники споживання природного газу таким споживачем на безоплатній основі;

3) обовязок постачальника повідомити споживачу про намір внесення змін до договору постачання природного газу в частині умов постачання до початку дії таких змін та гарантування права споживача на дострокове розірвання договору постачання, якщо нові умови постачання є для нього неприйнятними;

4) обовязок постачальника забезпечити споживачу вибір способу оплати з метою уникнення дискримінації;

5) обовязок постачальника забезпечити споживача прозорими, простими та доступними способами досудового вирішення спорів з таким постачальником;

6) порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.

Як зазначалося, за умовами п.6.2. укладеного між сторонами договору, оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП. За наявності заборгованості за попередні періоди Покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №792 затверджено «Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ», яким визначено, що постачальники природного газу, на яких покладено спеціальні обовязки з постачання природного газу (далі - газопостачальні підприємства), та їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам для виконання їх спеціальних обовязків (далі - оптові продавці), відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від споживачів, в порядку, визначеному Національним банком (пункт 1).

Уповноважений банк подає НКРЕКП перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями. Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств і оптових продавців подається уповноваженим банком до НКРЕКП на затвердження та доводиться до відома Національного банку, підприємств поштового звязку, а також споживачів та інших учасників розрахунків шляхом опублікування в офіційному друкованому виданні Кабінету Міністрів України та розміщується на офіційному веб-сайті НКРЕКП. Газопостачальні підприємства інформують протягом 10 робочих днів від дня відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання споживачів про відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Під час укладення договорів купівлі-продажу природного газу між газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями, а також договорів постачання природного газу між газопостачальними підприємствами та споживачами визначаються умови щодо оплати за природний газ виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання (пункти 4, 5).

Пунктами 2 - 4 визначено, що споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в установах уповноваженого банку газопостачальними підприємствами. У разі коли у платіжному дорученні/касовому документі реквізити рахунка за природний газ не відповідають реквізитам поточного рахунка із спеціальним режимом використання, відкритого газопостачальним підприємством, доведеного до відома банку (підприємства поштового зв’язку), що обслуговує споживача природного газу, обслуговуючий банк (підприємство поштового звязку) повертає такий документ платнику без виконання. Установи уповноваженого банку згідно з умовами договору банківського рахунка здійснюють перерахування у повному обсязі коштів за спожитий природний газ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих структурними підрозділами газопостачальних підприємств, на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий газопостачальними підприємствами, двічі на день, а саме:

до 10 години - перераховується залишок коштів на початок операційного дня;

до 17 години - перераховуються усі кошти, що надійшли протягом операційного дня на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті структурними підрозділами газопостачальних підприємств.

Кошти перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання згідно з алгоритмом розподілу коштів, затвердженим НКРЕКП, виключно на:

1) поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців;

2) поточний рахунок оператора газотранспортної системи;

3) поточний рахунок оператора газорозподільної системи;

4) поточні рахунки газопостачальних підприємств (пункт 5).

Установи уповноваженого банку згідно з умовами договору банківського рахунка до 12 години операційного дня здійснюють: розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів газопостачальних підприємств, споживачів, відповідно до затверджених НКРЕКП нормативів; перерахування коштів, розподілених згідно з нормативами їх перерахування, на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців, поточний рахунок оператора газотранспортної системи, поточний рахунок оператора газорозподільної системи, поточні рахунки газопостачальних підприємств (пункт 6).

Газопостачальні підприємства розраховують нормативи перерахування коштів відповідно до затвердженого НКРЕКП алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання (далі - алгоритм розподілу коштів), та подають їх щомісяця до 5 числа НКРЕКП для затвердження. Нормативи перерахування коштів доводяться НКРЕКП до відома уповноваженого банку не пізніше ніж за пять робочих днів до початку місяця, в якому застосовуватимуться такі нормативи (пункт 7).

У разі неподання газопостачальними підприємствами НКРЕКП розрахованих нормативів перерахування коштів в установлений пунктом 7 цього Порядку строк або подання їх було здійснене з порушенням вимог алгоритму розподілу коштів, розраховані газопостачальними підприємствами нормативи перерахування коштів не затверджуються (пункт 8).

У такому разі в установі уповноваженого банку акумулюються всі кошти, що надійшли за спожитий природний газ, на відповідних поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих газопостачальними підприємствами, до отримання затверджених НКРЕКП нормативів перерахування коштів (дію пунктів 5 - 6 зупинено згідно з постановою Кабінету Міністрів України №296 від 26.04.2017).

Оплата послуг за обслуговування уповноваженим банком поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих газопостачальними підприємствами, здійснюється такими газопостачальними підприємствами виключно з їх поточних рахунків, які не є поточними рахунками із спеціальним режимом використання, у розмірі, що не перевищує 0,3 відсотка загальної суми коштів, що надійшли від споживачів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті газопостачальними підприємствами.

Оплата послуг щодо приймання платежів від побутових споживачів банківськими установами та підприємствами поштового звязку здійснюється газопостачальними підприємствами виключно з їх поточних рахунків, які не є поточними рахунками із спеціальним режимом використання, у розмірі, що не перевищує 0,3 відсотка загальної суми коштів, що надійшли від побутових споживачів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті газопостачальними підприємствами.

На кошти, що розміщуються на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобовязаннями субєктів ринку природного газу.

На кошти, що обліковуються за зазначеними рахунками, не накладається арешт, а операції за такими рахунками не підлягають зупиненню. Кошти, що надходять за спожитий природний газ на підставі визнаної претензії або за рішенням судів, зараховуються виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті газопостачальними підприємствами (пункти 9, 10).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2516 затверджено алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, який установлює порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, що надходять за використаний природний газ від побутових споживачів та релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності), виробників теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії для релігійних організацій та надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а також механізм розрахунку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки (далі - газопостачальні підприємства), нормативів перерахування коштів на поточні рахунки операторів газотранспортної та газорозподільних систем, газопостачальних підприємств та на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам.

У пункті 1.2 вказаної вище постанови Національної комісії визначено, що дія цього Алгоритму не поширюється на відносини, пов'язані з остаточним розрахунком газопостачального підприємства та його структурних підрозділів із оптовим продавцем природного газу, операторами газотранспортної та газорозподільних систем відповідно до умов укладених договорів та погашенням заборгованості споживачів за спожитий природний газ

Згідно зі ст.12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного та соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Зокрема, засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Виходячи з вищевикладених норм, Державою визначено спеціальний режим проведення взаєморозрахунків, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.

Судом враховується, що згідно ч.1 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч.1 ст.74, ч.1 ст.77, ч.1 ст.78 ГПК України).

Оскільки судом встановлено, що оплата за природний газ проводилася в порядку та на умовах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №792, відповідними постановами НКРЕ, з дотриманням умов пункту 6.2 договору, а остаточний розрахунок проводився на підставі спільних протокольних рішень відповідно до постанови Кабінету міністрів України №20 від 11.01.2005, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до покупця газу відповідальності за несвоєчасно здійснені розрахунки у вигляді штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних.

При цьому, посилання позивача на необхідність застосування до спірних правовідносин правової позиції Вищого господарського суду України викладеної у постановах від 15.06.2016 у справі №910/17962/15, від 09.07.2014 у справі №910/17078/13, від 16.07.2014 у справі №910/17608/13 щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, заперечується судом з наступних підстав.

Зазначені постанови Вищого господарського суду України ухвалені під час розгляду справ стосовно стягнення штрафних та фінансових санкцій з підприємств паливно-енергетичного комплексу. Зокрема, в даних постановах Вищий господарський суд України доходить висновку щодо можливості стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за договорам організації взаєморозрахунків у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №375 від 04.06.2015 «Питання погашення у 2015 році заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню», тоді як правовідносини в даній справі щодо оформлення спільних протокольних рішень регулюються виключно чинною на момент виникнення спірних правовідносин постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005, якою затверджено "Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій", який визначає, зокрема, механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу; та наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України №493/688 від 03.08.2015, яким затверджено «Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію».

Таким чином в задоволенні позовних вимог про стягнення 23376854,86 грн., з яких: 19207286,93 грн. пені, 1678258,20 грн. 3% річних та 2491309,73 грн. збитків від інфляції - належить відмовити.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно ст.129 ГПК України, у разі відмови судом у задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення оформлено у відповідності до ст.238 ГПК України

та підписано суддею 03.08.2018 року.

Суддя М.В. Мавродієва