Постанова № 75686460, 03.08.2018, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/20369/16-к

Провадження №: 1-кс/752/6439/18

У Х В А Л А

03.08.2018 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва Чередніченко Н.П., з участю секретаря Миколенко Т.С., розглянувши клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 42016101010000225 від 09.09.2016, подане слідчим в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Ільяшенком А.В., погоджене прокурором третього відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Швецем Т.О.,-

ВСТАНОВИВ:

слідчий в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Ільяшенко А.В. звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно - грошові кошти в сумі 13 550 доларів США, які були вилучені 26.07.2018 під час обшуку в офісних приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1, та належать ОСОБА_3

В обґрунтування вимог, викладених у клопотанні про арешт майна, слідчим зазначено, що прокуратурою міста Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016101010000225 від 09.09.2016, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209 КК України.

В судове засідання ніхто не з»явився. Слідчий подав заяву з проханням розглядати клопотання у його відсутність.

Дослідивши клопотання та матеріали, долучені до клопотання, встановлено наступне.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та іншими особами розроблено злочинний механізм ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах. З метою легалізації, отримані грошові кошти, вказані особи спрямовували на придбання рухомого та нерухомого майна для себе та близьких родичів.

Під час досудового розслідування проведено аналітичне дослідження 90 договорів купівлі-продажу майнових прав, укладених між ОСОБА_3 (продавцем) та фізичними особами (покупцями), на загальну суму 61 840 735, 90 грн.

Згідно з висновком аналітичного дослідження ГУ ДФС у Київській області фінансово-господарської діяльності ОСОБА_3 в частині укладення вищевказаних договорів № 23/10-36-16-00-12/НОМЕР_1 від 04.05.2018, встановлено, що ОСОБА_3 не сплачував до бюджету України відповідні податки та збори, в результаті чого, ймовірно, порушено вимоги податкового законодавства України в частині:

-заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі 11 620 968,77 грн.;

-заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає декларуванню та сплаті до бюджету в сумі 903 998,37 грн.;

-не нарахування, не обчислення та не сплати єдиного внеску в сумі 115 353,73 грн.

-заниження податку на додану вартість за період з 11.02.2013 по 31.12.2015, що підлягає декларуванню та сплаті до бюджету податок на додану вартість в сумі 11 691 145, 36 грн.

Відповідно до п.1 ст.131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Частина 1 ст. 170 КПК України передбачає, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів, спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи отриманої неправомірної вигоди; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримільного правопорушення.

Згідно положень ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна.

Враховуючи обставини вчинення злочину, вказані грошові кошти підлягають арешту з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, іншого власника майна, їх захисника, якщо це не є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

На даному етапі провадження до завдань суду не належить оцінювати наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає у тому, щоб дослідити ті обставини, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та, які дають достатньо обґрунтовані підстави для втручання в права та інтереси відповідних осіб.

Надані до суду матеріали свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної чи юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що їх сукупність, відповідно до вимог ст. 170 КПК України, є достатньою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Враховуючи наведене, оцінюючи в сукупності всі обставини, слідчий суддя приходить до висновку про те, що клопотання слідчого про накладення арешту, підлягає задоволенню як обґрунтоване, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Керуючись вимогами ст.ст. 131, 132, 170-173 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В:

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт на грошові кошти в сумі 13 550 доларів США, які були вилучені 26.07.2018 під час обшуку в офісних приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_3

Ухвала виконується негайно слідчим, прокурором.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.

Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований за клопотанням власника або володільця майна, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна.

Слідчий суддя: