Вирок № 75685930, 01.08.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/73/18 Справа № 700/401/17 Категорія: ч.2 ст.286 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3Торопенка М. В., ОСОБА_4Биби Ю. В. ОСОБА_5 з участю прокурораОСОБА_6, ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)

обвинуваченого ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Жубжицької Т.О. на вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 02 серпня 2017 року, яким

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, українець, громадянин України, працюючий головним спеціалістом агентства нерухомості «Югозапад» в м.Одеса, офіційно не одружений, раніше судимий,

визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначено покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік 6 місяців.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбуття покарання з іспитовим терміном на три роки і відповідно до ст. 76 КК України зобов’язано його періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Вирішено стягнути з ОСОБА_9 на користь держави витрати за проведення експертизи справі в сумі 2464 (дві тисяч чотириста шістдесят чотири) грн. 48 коп. Звільнено ОСОБА_9 з під варти у залі судового засідання після проголошення вироку.

Вирішено долю щодо речових доказів у відповідності до вимог ст.100 КПК України,-

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку ОСОБА_9 визнаний винним та засуджений за те, що 09 березня 2017 року близько 10 години 50 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем НОМЕР_1, грубо порушуючи вимоги 2.9. а) Правил дорожнього руху України та рухаючись в с. Ріпки Лисянського району Черкаської області в напрямку від сільської ради с. Ріпки до ТОВ «Діалог» на заокругленій ділянці дороги, проявив неуважність, не врахував дорожньої обстановки та не вибравши безпечної швидкості руху в населених пунктах, не прийнявши мір по зменшенню швидкості в момент виникнення небезпеки для його руху, в порушення вимог 2.3.б) 12.4. Правил дорожнього руху України, здійснив з'їзд на ліве узбіччя по напрямку свого руху з подальшим перекиданням у кюветі, де зупинився при зіткненні з насадженнями дерев.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_6, отримали тяжкі тілесні ушкодження.

У поданій на вирок апеляції прокурор Жубжицька Т.О., не заперечуючи доведеності вини ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочину, просить вирок скасувати через невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості. Постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_9 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

В обґрунтування вимог апеляції зазначає, що суд при призначенні покарання недостатньо врахував, що ОСОБА_9 вчинив тяжкий злочин, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, цілком усвідомлюючи свій фізіологічний стан, не передбачив можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг передбачити, цим самим поставив під загрозу життя потерпілих та інших учасників дорожнього руху. Тому застосування судом першої інстанції ст.75 КК України є недоцільним. Крім того, суд в порушення вимог постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 звільнив ОСОБА_9 як від основного, так і додаткового покарання.

Адвокат ОСОБА_8 подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу відхилити, а вирок суду залишити без змін, мотивуючи свої вимоги тим, що суд повно та об’єктивно зясував всі обставини справи, висновки суду, викладені у вироку, відповідають фактичним обставинам справи. Призначаючи покарання, суд врахував наявність пом’якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, тяжкість вчиненого злочину, активне сприяння потерпілим у лікуванні та відшкодуванні шкоди, наявність постійного місця проживання та роботи, а також врахував позицію потерпілих, які просили не призначати покарання, пов’язане з позбавленням волі та відсутність претензій з їх боку.

У додатковому запереченні адвокат ОСОБА_8 звертає увагу суду на законність застосування судом положень ст. 75 КК України при призначенні покарання та просить залишити вирок без змін.

21 березня 2018 року на адресу суду надішли зміни до апеляційної скарги, в яких прокурор просить скасувати вирок та постановити новий, яким засудити ОСОБА_9 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. В решті вирок залишити без змін.

В обґрунтування вимог змін до апеляційної скарги прокурор зазначає, що суд першої інстанції призначив покарання невідповідне тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок його м’якості з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальності.

Враховуючи вимоги ч.4 ст.403 КПК України колегія суддів не приймає до уваги дані зміни до апеляційної скарги, оскільки в них ставиться питання про погіршення становища обвинуваченого та вони подані за межам строків на апеляційне оскарження.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора Жубжицької Т.О., яка підтримала вимоги апеляційної скарги та не підтримала зміни до апеляційної скарги від 21.03.2018, наполягала на задоволенні вимог апеляції з наведених підстав, захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_9, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити законне рішення в силі, вивчивши матеріали кримінального провадження, і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 370 КПК України рішення суду повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 02 серпня 2017 року не в повній мірі відповідає вказаним вимогам.

Так, висновок суду, щодо доведеності вини ОСОБА_9 у вчиненні злочину, за який його засуджено при обставинах наведених у вироку, ґрунтується на доказах, які досліджені судом першої інстанції у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України за згодою всіх учасників процесу та ніким в апеляційному порядку не оспорюється.

Дії ОСОБА_9 судом першої інстанції кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілим тяжкі тілесні ушкодження - вірно з чим погоджується колегія суддів та не ставить під сумнів щодо правильності даної кваліфікації.

Відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Враховуючи те, що апеляційних скарг на вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 02 серпня 2017 року в частині доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_9, кваліфікації його дій та оскарження фактичних обставин провадження до апеляційного суду не надходило, то й апеляційний перегляд в цій частині колегія суддів не проводить.

У відповідності до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого і за змістом ст.65 КК України, таке покарання повинно бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Пунктом 9 даної постанови зазначено, що частиною 1 статті 75 КК передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку. Звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання за цією нормою закону не допускається.

З резолютивної частини вироку вбачається, що місцевим судом вказаних вимог не дотримано, та застосовано вимоги ст. 75 КК України, як до основного, так і до додаткового покарання, чим допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 судом першої інстанції недостатньо виконано вимоги статей 50,65,66,67 КК України, внаслідок чого незаконно призначено ОСОБА_9 покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік 6 місяців, та на підставі ст.75 КК України звільнено його від відбування покарання, встановивши іспитовий строк на три роки.

Колегія суддів вважає, що застосування до обвинуваченого положень ст.75 КК України та звільнення його від відбування основного покарання в даному випадку є невідповідним тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, наслідкам, які настали внаслідок вчиненого кримінального правопорушення, а саме, отримання тяжких тілесних ушкоджень потерпілими ОСОБА_10 та ОСОБА_11, тому вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання.

Призначаючи покарання ОСОБА_9, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, з врахуванням обставин, що пом’якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування збитків потерпілим, та обтяжуючої покарання обставини – вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Крім того, колегія суддів враховує, що обвинувачений повинен був усвідомлювати небезпеку, яку він створював, як для своїх пасажирів, так і інших учасників дорожнього руху та пішоходів, керуючи автомобілем в стані сильного алкогольного сп’яніння (згідно акту хіміко-токсилогічних досліджень вміст алкоголю в сечі ОСОБА_9 складав 3,10 проміле).

Враховуючи сукупність вищевказаних обставин, дані про особу ОСОБА_9, колегія суддів вважає, що з урахуванням пом’якшуючих обставин та наявністю обтяжуючої покарання обставини, позиції потерпілих, які просили призначити обвинуваченому покарання не пов’язане з позбавленням волі, претензій морального або матеріального характеру не мають, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що дає підстави, відповідно до ст. 69 КК України призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої ч.2 ст.286 КК України у виді 2 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, яке буде достатнім й необхідним для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Згідно ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Відповідно до ч.2 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного судом першої інстанції покарання ОСОБА_9 внаслідок м’якості. Однак, колегія суддів встановила за можливе застосувати ст. 69 КК України при призначенні покарання, а тому вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 02 серпня 2017 року підлягає скасуванню в частині призначеного покарання, з винесенням в цій частині нового вироку, яким обрати обвинуваченому ОСОБА_9 більш суворе покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Керуючись статтями 404, 407, 409, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -

з а с у д и л а :

Апеляційну скаргу прокурора Жубжицької Т.О. – задовольнити частково.

Вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 02 серпня 2017 року скасувати в частині призначеного покарання, ухваливши в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_9 призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України – 2 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Строк відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання, зарахувавши в строк відбуття покарання строк попереднього ув’язнення з 10 березня 2017 року по 20 червня 2017 року - день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі та з 21 червня 2017 року по 01 серпня 2017 року – день попереднього ув’язнення за день позбавлення волі.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок вступає в законну силу з моменту його проголошення та може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту його проголошення.

Копію вироку вручити сторонам.

Головуючий :

Судді :