Ухвала суду № 75684857, 03.08.2018, Харківський районний суд Харківської області

Справа №635/993/17

Провадження №1-кп/635/79/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2018 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Панас Н.Л.

при секретарі - Крилєвській І.А.

за участю прокурора - Омельченка

потерпілих - ОСОБА_1

ОСОБА_2

обвинуваченого - ОСОБА_3

захисників - ОСОБА_4

ОСОБА_5

ОСОБА_6

обвинуваченого - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у с.Покотилівка обвинувальний акт у

кримінальному провадженні №12016220430004196 за фактом скоєння ОСОБА_3

ОЛЕКСАНДРОВИЧЕМ, кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.286 ч.2, 135 ч.3 КК

України та ОСОБА_7, кримінального правопорушення,

передбаченого ст.136 ч.3 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Харківського районного суду Харківської області перебуває зазначене кримінальне провадження.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 06 червня 2018 року обвинуваченому ОСОБА_3 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 06 серпня 2018 року.

Відповідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч.6 ст.181 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора.

Прокурор у судовому засіданні просив продовжити обраний раніш у відношенні обвинуваченого запобіжний захід ще на 60 днів, посилаючись на те, що ризики, які слугували підставою для обрання цього запобіжного заходу не відпали.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисники у судовому засіданні заперечували проти продовження у відношенні обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту посилаючись на те, що ОСОБА_3 на теперішній час працевлаштований, на відшкодування шкоди, заподіяної його діями, здійснив переказ на ім"я потерпілої ОСОБА_8, а тому просили змінити обраний у відношенні ОСОБА_3 запобіжний захід на більш м"який.

Потерпілі та їх представник у судовому засіданні підтримали доводи, викладені в клопотанні прокурора та просили його задовольнити, проти задоволення клопотання, заявленого стороною захисту заперечували.

Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримав позицію, висловлену обвинуваченим ОСОБА_3 та його захисниками.

При вирішенні заявлених клопотань суд виходить з наступного.

Згідно вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу та інше.

Вимогами ст.178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим

умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.

Тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для застосування суворих запобіжних заходів, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не обравши до особи запобіжні заходи, а саме домашній арешт. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Продовжуючи у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 06 червня 2018 року запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту суд виходив з наявності ризиків, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України.

Аналізуючи надані стороною захисту докази на підтвердження поведінки обвинуваченого, суд зазначає наступне.

Дані щодо відсутності порушень обвинуваченим станом на 03 серпня 2018 року обраного у відношенні нього запобіжного заходу, не зменшує ризик можливості переховування обвинуваченого від суду, зокрема ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд, що є підставою для відмови у зміні запобіжного заходу, виходячи з принципів конвенційного прецедентного права (рішення по справі «Штегмюлллер проти Австрії»).

Вирішуючи питання про продовження строків домашнього арешту, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, дані про особу обвинуваченого, викладені в ухвалі про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, дані про те. що на теперішній час обвинувачений працевлашувався, але працює не тривалий час, беручи до уваги посилання прокурора на те, що обвинувачений в разі скасування або зміни запобіжного заходу на більш м'який може переховуватися від суду, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а тому вважає доцільним продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки більш м'який запобіжний захід, ніж домашній арешт є недієвим та є всі підстави вважати, що ця міра запобіжного заходу зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченим.

Вищевказані обставини свідчать про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування до обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт.

У той же час суд вважає за можливе змінити час перебування ОСОБА_3 під домашнім арештом.

До такого висновку суд приходить виходячи з того, що на теперішній час обвинувачений працевлаштований, потерпілі допитані, крім того, стороною обвинувачення не наведено переконливих доказів того, що на свідків з боку обвинуваченого здійснювався тиск.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 181, 194, 201, 331 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 та йогоз ахисників про заміну запобіжного заходу на більш м"який відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під домашнім арештом задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні обвинуваченому без дозволу суду залишати житло за адресою: Харківська область, Харківський район, м.Південне, вул.Свободи, 25 в період час з 22.00 години до 07.00 години ранку наступного дня.

Встановити строк дії ухвали - два місяці, тобто до 03 жовтня 2018 року.

Зобов'язати ОСОБА_3 протягом часу до 03 жовтня 2018 року включно:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- носити електронний засіб контролю.

Роз'яснити ОСОБА_3, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.

Копію ухвали направити для виконання до Харківського ВП ГУНП в Харківській області за місцем проживання обвинуваченого.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя Н.Л.Панас