Рішення № 75683978, 31.07.2018, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/1329/2018 Справа № 641/2399/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 року

Комінтернівський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого судді- Чайка І.В.,

за участю секретаря – Дрокіної С.О.,

позивача - ОСОБА_1,

відповідача -ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 641/2399/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Страхова компанія « Юнівес» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: Страхова компанія « Юнівес» про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 16 770,95 грн. та моральної шкоди в сумі 20 000 грн.

У судовому засіданні позивач підтримав позов, та пояснив, що 10.11.2017 року ОСОБА_2 під час керування автомобілем TOYOTA, регістр. номер НОМЕР_1, порушивши п.п. 10.1 ПДР України допустив зіткнення з автомобілем позивача « ВАЗ 21103» регістр. номер НОМЕР_2. Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.12.2017 року ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП було визнано винним у вчиненні вказаного ДТП, та накладено штраф в розмірі 340 грн. Відповідно до звіту про оцінку автомобілю № 26/2018 від 01.02.2018 року вартість відновлювального ремонту автомобілю « ВАЗ - 21103» регістр. номер НОМЕР_2 станом на час огляду без врахування фізичного зносу складає 24938,65 грн.Страховою компанією « Юнівес», якою застрахована обов*язкова цивільно-правова відповідальність транспортного засобу, який належить відповідачу, позивачу було частково відшкодовано збитки в сумі 10072,50 грн. Позивач вважає, що залишок невідшкодованої шкоди йому повинен відшкодувати саме відповідач, як особа винна в ДТП. Крім того, позивач зазначив, що йому спричинена і моральна шкода, яку він оцінує в розмірі 20 000 грн., та яка полягає в тому, що погіршився його спосіб життя- він є студентом ХНАДУ, підробляє перевезенням громадян, з ним мешкають бабуся та дідусь, які є пенсіонерами та потребують медичної допомоги, та їх потрібно возити до лікарні на автомобілі, який пошкоджено та до цього часу не відремонтовано.

Відповідач позов не визнав, та пояснив що не заперечує своєї вини в скоєнні ДТП, поніс відповідне покарання та сплатив штраф. Але відповідач вважає, що цивільно -правова відповідальність транспортного засобу, під час керування яким було скоєне ДТП, застраховано – ПрАТ СК «ЮНІВЕС», ліміт відповідальності за спричинену матеріальну шкоду, спричинену майну, полісом встановлений в сумі 100 000 грн, а тому в межах цієї суми і повинна нести відповідальність страхова компанія. Відповідач також зазначив, що позивачем оцінена спричинена йому шкода через 2,5 місяці після ДТП, а тому існує вірогідність завдання шкоди при інших ДТП. Протокол огляду транспортного засобу , що є частиною звіту про оцінку спричиненої шкоди, проводився без участі відповідача та страхової компанії. Вартість спричиненої шкоди в звіті зазначена без урахування коефіцієнту фізичного зносу. Крім того, з незрозумілих причин позивач просить стягнути на його користь не спричинену матеріальну шкоду, а вартість відновлювального ремонту, з чим відповідач категорично не згоден. Відповідач також не визнав позов в частині стягнення моральної шкоди зазначаючи, що позивач не надав доказів на підтвердження спричиненої йому моральної шкоди, а саме що він зареєстрований як фізична-особа підприємець та має ліцензію на перевезення громадян, та що його бабуся та дід потребують медичної допомоги та відвідують лікарні.

Представник третьої особи - ПрАТ СК «ЮНІВЕС», до суду не з*явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила .

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14.05.2018 року провадження по справі було відкрито за правилами спрощеного провадження.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача , вивчивши матеріали справи , суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України « Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору).

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією)

Згідно ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності)

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( Далі – Закон) Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників

Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Відповідно до статті 9 Закону , страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, завдану майну потерпілих, становить 50 000 на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.

Відповідно до пункту 22.1 ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

За загальним правилом, викладеним у п. 5 ч. 1 ст. 991 ЦК України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до Постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.12.2017 року ОСОБА_2 Визнано винним за скоєння ДТП, яка сталася між ним на позивачем по справі 10.11.2017 року. ( а.с. 5)

Судом встановлено, що відповідно до страхового полісу серії АК № 2601765 страховиком відповідача зі страховим лімітом за шкоду, спричинену майну 100 000 грн на момент вчинення ДТП була третя особа – ПрАТ СК «ЮНІВЕС».

28.12.2017 року позивач звернувся до ПрАТ СК «ЮНІВЕС» з вимогою відшкодувати спричинену йому матеріальну шкоду.

Згідно звіту № 26/2018 про оцінку автомобілю ВАЗ 21103 реєстр. № АХ 9050ВМ від 01.02.2018 року, складеного ФОП ОСОБА_3, вартість відновлювального ремонту автомобілю ВАЗ 21103 реєстр. № АХ 9050ВМ внаслідок його пошкодження при ДТП, станом на час огляду 27.01.2018 року без врахування коефіцієнту фізичного зносу складає 24938,65 грн., а матеріальний збиток з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу – 19364,10 грн. ( а.с. 8-31)

В процесі розгляду справи позивач зазначав, що – ПрАТ СК «ЮНІВЕС» частково відшкодувала спричинену йому матеріальну шкоду в сумі 10072,50 грн.

Виходячи з наведеного, суд не може погодитися з вимогою позивача щодо покладення обов*язку з відшкодування шкоди на відповідача по справі, тому що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до ст. 22 Закону, страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Виходячи з наведеного, суд роз*яснює позивачу його право звернутися до суду з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

У судовому засіданні позивачу роз*яснювалося його право , передбачене ч.1 ст. 51 ЦПК України про залучення до участі у справі страхової компанії в якості співвідповідача, але позивач своїм правом не скористався, на наполягав на тому, що майнову відповідальність за спричинену йому школу повинна нести саме особа, яка визнана винуватою у вчиненні ДТП.

З огляду на вказане суд погоджується з доводами відповідача, який заперечував проти відшкодування саме з нього страхового відшкодування, оскільки вважав, що саме на третю особу як страховика відповідача покладений відповідний обов'язок у межах суми страхового відшкодування.

Такий висновок суду повністю узгоджується з висновком, зробленим Великою Палатою Верховного Суду, викладеній в постанові від 4 липня 2018 року по справі № 755/18006/15-ц, який суд у відповідності до ч. 4 ст. 263 повинен враховувати при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Згідно ст. 12 Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи, що Полісом №АК /2601765, укладеним між ПрАТ СК «ЮНІВЕС» та ОСОБА_2 встановлена сума франшизи в розмірі 1000 грн., то суд частково задовольняє вимоги позивача та стягує з відповідача на його користь в відшкодування спричиненої матеріальної шкоди 1000 грн.

Оскільки чинним цивільним законодавством прямо передбачено особу, яка несе майнову відповідальність за шкоду, спричинену дорожньо-транспортною пригодою особою, яка уклала із страховиком договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров*ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, вказана особа не була притягнута до участі у справі у якості відповідача, не досліджувалися обставини можливості її відповідальності у даному випадку, суд вважає, що у позові до ОСОБА_2 про відшкодування спричиненої матеріальної шкоди, яка виходить за межи суми франшизи, слід відмовити.

Стосовно позовної вимоги що до відшкодування моральної шкоди.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях , яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров*я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з противоправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до ч.3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

На підставі ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. При цьому, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, моральна шкода відшкодовується незалежно від наявності вини.

Позивач у судовому засіданні не надав суду належних та допустимих доказів стосовно того, що він зареєстрований підприємцем та надає послуги по перевезенню громадян, а тому суд не може прийняти його посилання стосовно того, що пошкоджений автомобіль є його джерелом існування.

Не може прийняти суд до уваги і посилання позивача, що у нього та утриманні знаходяться бабуся та дідусь, які є пенсіонерами та потребують медичної допомоги, а у зв*язку з цим поїздок до медичних установ, так як доказів того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є дідусем та бабусею ОСОБА_1 суду не надано, як і не надано доказів їх стану здоров*я.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,

Виходячи з наведеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

У зв*язку з відмовою у позові судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4,5,13,76-83,141,265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Страхова компанія « Юнівес» про стягнення матеріальної та моральної шкоди- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду , що була спричинена дорожньо-транспортною пригодою в межах розміру франшизи в сумі 1000 ( одна тисяча ) грн..00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 705 грн.00 коп.

В частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Страхова компанія « Юнівес» щодо стягнення матеріальної шкоди в розмірі 13 866 грн. 00 коп., а також моральної шкоди в розмірі 20 000 грн. 00 коп. та розміру шкоди за здійснення оцінки вартості спричиненої шкоди в сумі 1200 грн. 00 коп. – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано- після закінчення апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи- в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1, адрес проживання: м. Харків, Феснківський в»їздАДРЕСА_1 , РНОКПП – в матеріалах справи відсутній .

Відповідач - ОСОБА_2, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП в матеріалах справи відсутній.

Третя особа - Страхова компанія « Юнівес», адреса місцезнаходження : м. Київ, вул. Велика Васильківська,72 код ЄДРПОУ – 32638319.

Повний текст рішення по справі виготовлений 03 серпня 2018 року.

Суддя: ОСОБА_6