Ухвала суду № 75683692, 02.08.2018, Апеляційний суд Рівненської області

Апеляційний суд Рівненської області

_____________

У Х В А Л А

Іменем України

02 серпня 2018 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого - судді Сачука В.І., суддів - Гладкого С.В., Іващука В.Я., з участю секретаря судового засідання - Сидоренка С.В., прокурора - Пилипіва В.М., підозрюваного - ОСОБА_1, захисників-адвокатів - Аврамишина С.В., Затинного С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу захисника-адвоката Аврамишина С.В. на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 18 липня 2018 року у кримінальному провадженні № 22018180000000073 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СВ управління служби безпеки України в Рівненській області Стрільчука В.М., яке погоджено прокурором прокуратури Рівненської області Пилипівим В.М., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 діб відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Рівне, проживаючого в АДРЕСА_1, зареєстрованого в АДРЕСА_2 неодруженого, непрацюючого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.27, ч.3 ст.305 КК України, з визначенням застави - 1 472 800 грн.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, ОСОБА_1, перебуваючи на території Рівненської області, діючи умисно та переслідуючи мету у постійному та швидкому незаконному отриманні доходу від вчинення злочинів у сфері незаконного обігу психотропних речовин та прекурсорів, у порушення Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» від 08.07.1999 року та інших нормативно-правових актів, схилив ОСОБА_6 до вчинення впродовж 2017-2018 років контрабанди в Україні таблеток «Cirrus» з вмістом прекурсору - псевдоефедрину в особливо великих розмірах.

Так, у другій декаді березня 2018 року ОСОБА_1, будучи впевненим у рішучості ОСОБА_6 щодо продовження протиправної діяльності на постійній основі, черговий раз у вказаний спосіб досягнув злочинної домовленості щодо придбання на території Республіки Польщі таблеток «Cirrus» з вмістом прекурсору - псевдоефедрин та їх контрабанди ОСОБА_6 в Україну, обговоривши заздалегідь всі обставини вчинюваних злочинів.

Виконуючи замовлення ОСОБА_1 та діючи в інтересах останнього щодо забезпечення доставки з Республіки Польщі на територію Рівненської області вказаних таблеток з вмістом прекурсору «псевдоефедрин», ОСОБА_6 незаконно перемістив 16 березня 2018 року зі Словацької Республіки в Україну через митний пост «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС України 28000 таблеток білого кольору з приховуванням від митного контролю.

Крім того, під час проведення 17 та 18 березня 2018 року на території проїжджої частини поблизу будинку №7 по вул. Жовтнева смт. Зоря Рівненської області огляду місця події поруч з ОСОБА_1 неподалік від автомобіля, яким користувався останній, виявлено упакування, у якому містилися замовлені ним таблетки білого кольору у кількості 6781 одиниць, та які він отримав від ОСОБА_6 після повернення останнього з чергової поїздки з-за кордону за вищевказаним механізмом у зазначених цілях.

13 липня 2018 року о 10 год 35 хв ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.27, ч.3 ст.305 КК України.

При прийнятті рішення, слідчим суддею враховано наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.27, ч.3 ст.305 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 12 років, а також, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати, або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставини кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Крім того, ОСОБА_1 може знищити, спотворити документи (квитанції, накладні, записники, блокноти, магнітні та інші носії інформації, тощо), які стосуються придбання та збуту вказаних прекурсорів, а також інших документів, які вказують на причетність осіб до вчинення зазначеного та інших кримінальних правопорушень.

Враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.27, ч.3 ст.305 КК України, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам, тому слід застосувати до нього запобіжний захід - тримання під вартою.

В апеляційній скарзі захисник Аврамишин С.В. просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Рівненського міського суду від 18 липня 2018 року, оскільки повний текст ухвали отримав лише 23 липня 2018 року. Зазначає, що судом першої інстанції не в повній мірі враховано, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання, на утриманні знаходиться малолітня дитина, незадовільний стан здоров'я, наявність хронічного захворювання. При обранні міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор та слідчий не довели наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Просить ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду від 18 липня 2018 року скасувати та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи підозрюваного ОСОБА_1 та його захисників-адвокатів Аврамишина С.В., Затинного С.С. на підтримання апеляційної скарги, думку прокурора Пилипіва В.М. про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали слідчого судді без змін, перевіривши матеріали клопотання й обговоривши викладене в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді від 18 липня 2018 року подана 26 липня 2018 року, оскільки повний текст ухвали отримав лише 23 липня 2018 року, а тому строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, як пропущений з поважних причин.

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 5 Європейської Конвенції з прав людини (1995 р.) законним та обґрунтованим вважається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У рішенні Європейського Суду з прав людини (справа «Мацнеттер проти Австрії») зазначено, що підставами для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, крім обґрунтованої підозри у вчиненні правопорушення, є наявність ризиків, зокрема, вчинення обвинуваченим подальших правопорушень.

При визначенні ризиків має враховуватися особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, а також міжнародні контакти.

Слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, на які вказує слідчий, існують та підтверджуються матеріалами клопотання. Такими ризиками суд визнав те, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати, або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставини кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

В сукупності з вищевказаними обставинами при прийнятті рішення згідно вимог закону слідчий суддя врахував, що ОСОБА_1 уже раніше судимий за вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, і на даний час обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 12 років, що свідчить про схильність ОСОБА_1 до вчинення кримінальних правопорушень. Крім того, підозрюваний непрацює, неодружений, тобто не має соціальних зв'язків, тому жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність виключних, передбачених ст.183 КПК України, обставин, які свідчать про необхідність застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки встановлені судом обставини достатньо переконливо підтверджують, що менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, які випливають зі змісту ст.177 КПК України. При цьому слідчий суддя прийняв правильне рішення про необхідність задовольнити клопотання слідчого, врахувавши, що строк дії ухвали слідчого судді не може перевищувати шістдесяти днів.

З мотивів, які покладає захисник Аврамишин С.В. у вимоги апеляційної скарги, а саме щодо наявності захворювань в ОСОБА_1, що унеможливлюють його перебування під вартою, то вони не заслуговують на увагу, оскільки всю необхідну медичну допомогу підозрюваний отримує в Рівненському слідчому ізоляторі.

Покликання захисника Аврамишина С.В. в апеляційній скарзі, що підозрюваний ОСОБА_1 має постійне місце проживання, на утриманні знаходиться малолітня дитина, незадовільний стан здоров'я, наявність хронічного захворювання, на думку колегії суддів не є підставами для зміни запобіжного заходу. Твердження апелянта про відсутність доказів, які б свідчили про наявність ризиків перешкоджати кримінальному провадженню підозрюваним, не знайшло свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Згідно вимог ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків. Відповідно до приписів кримінально-процесуального закону (ч.5 ст.182 КПК України), розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Поряд з цим, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

За таких обставин, на думку колегії суддів, суд належно дотримався вимог закону і вірно прийшов до висновку про необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, визначивши, відповідно до положень ч.4, п.3 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави у встановлених законом межах.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали і обрання ОСОБА_1 більш м'якого запобіжного заходу.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 177, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Поновити захиснику-адвокату Аврамишину С.В. строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 18 липня 2018 року.

Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду від 18 липня 2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 діб відносно ОСОБА_1, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника-адвоката Аврамишина С.В. - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

_____ ______ ______

В.І.Сачук С.В.Гладкий В.Я.Іващук