Постанова № 75683582, 03.08.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2018 року м. Рівне

справа № 569/3315/18

провадження № 22-ц/787/1344/2018

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), ОСОБА_1, ОСОБА_2,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_3

відповідач ОСОБА_4 акціонерне товариство "Рівнеазот"

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області в складі судді Тимощука О.Я. від 29 травня 2018 року, проголошеного в м. Рівне,

в с т а н о в и в :

28.02.2018року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПрАТ "Рівнеазот" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і компенсації втрати частини доходів.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що працював у ПрАТ "Рівнеазот". Наказом № 1144-ВК від 13 квітня 2017 року він з 18 квітня 2017 року був звільнений з роботи за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням у зв’язку з невиконанням власником законодавства про працю. Розрахунок в день звільнення з ним відповідач не провів, в зв’язку з чим він вимушений був звертатись до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заробітної плати. На виконання судового наказу розрахунок з ним проведений тільки 1 грудня 2017 року.

Просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 квітня 2017 року по 30 листопада 2017 у сумі 45 545,04 грн. та компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з невчасною виплатою заробітної плати у сумі 3059,7 грн.

23.05.2018 року представником позивача – адвокатом ОСОБА_5 подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з ПрАТ "Рівнеазот" на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 58 672,68 грн. та компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з невчасною виплатою заробітної плати у сумі 3059,7 грн.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 29 травня 2018 року стягнуто з ПрАТ "Рівнеазот" на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 58672 грн. 68 коп. та компенсацію втрати частини заробітної плати в сумі 3059 грн. 70 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В поданій на вказане рішення суду апеляційній скарзі відповідач зазначає, що підставою відповідальності власника або уповноваженого ним органу за несвоєчасну виплату належних працівникові сум за ч. 1ст. 117 КЗпП України є два юридичних факти: 1. порушення строків розрахунку при звільненні, 2. вина власника.

Вважає, що мають місце поважні причини та об'єктивні обставини, що мають істотне значення та підтверджують відсутність вини щодо несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань по виплаті заробітної плати.

Пояснює, що згідно наказу № 293 від 10.04.2017 року було повністю припинено виробничу діяльність структурних підрозділів підприємства і оголошено вимушений простій. Ці обставини потягли за собою затримку у виплаті нарахованої заробітної плати і вихідної допомоги позивачу і заподіяння йому таким чином шкоди. Натомість ця шкода завдана особі у зв'язку із вчиненням дій, спрямованих на усунення небезпеки, що загрожує цивільним правам та інтересам ПрАТ "Рівнеазот", і цю небезпеку за даних умов неможливо усунути іншими засобами, тобто ПрАТ "Рівнеазот", порушуючи строки розрахунку із звільненими працівниками діє у стані крайньої необхідності.

Покликається на ч.2 ст. 117 ЦК України, яка передбачає можливість звільнення від відшкодування шкоди повністю або частково з огляду на обставини, за яких ця шкода була заподіяна.

Звертає увагу, що підприємство є платником єдиного внеску, який в тому числі розподіляється на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття. Зауважує, що позивач не був позбавлений можливості звернутися до Центру зайнятості та отримати допомогу по безробіттю, а тому за цей період не підлягає виплаті середній заробіток.

Вказує на ряд причин та обставин, що підтверджують відсутність вини щодо несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань по виплаті заробітної плати перед позивачем, зокрема: наявність перед підприємством непогашеної заборгованості за утримання очисних споруд з боку РОВКП "Рівнеоболводоканал", призупинення дії антидемпінгових мит на імпорт російських добрив, а також вжиття заходів для оплати заборгованості за газ, відновлення виробництва та збереження робочих місць у стані крайньої необхідності.

Крім того зауважує, що місцевим судом не зазначено в оскаржуваному рішенні, що середній заробіток за затримку розрахунку зазначений без утримання прибуткового податку й інших обов'язкових платежів, і як наслідок, виникає ймовірність повторного стягнення відповідних відрахувань органами державної виконавчої служби при виконанні даного рішення, в результаті чого безпідставно збільшується розмір відповідальності роботодавця.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити в цій частині нове рішення, яким звільнити ПрАТ "Рівнеазот" від відшкодування шкоди заподіяної затримкою розрахунку при звільненні ОСОБА_3 в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - ОСОБА_5 вказує, що покликання відповідача на норми Цивільного Кодексу України є безпідставними, оскільки відповідальність за невиплату з вини власника належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, регулюється ст.117 КЗпП України і саме положеннями цієї норми необхідно керуватись при вирішенні спору.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 "Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах" ліквідовано Апеляційний суд Рівненської області та утворено Рівненський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Рівненську область, з місцезнаходженням у місті Рівному.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Рівненської області.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається та це встановлено судом, що ОСОБА_3 працював у ПрАТ "Рівнеазот".

18 квітня 2017 року ОСОБА_3 звільнений з роботи за власним бажанням, у зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю за ст. 38 КЗпП України.

Розрахунок в повному обсязі на день звільнення з ним не проведено.

Відповідно до довідки ПрАТ "Рівнеазот" №1615 від 26.07.2017 року про суми, які належать до виплати при звільненні ОСОБА_3 належить до виплати заробітна плата в сумі 41 913,71 грн.

Зазначена заборгованість була виплачена позивачу 1 грудня 2017 року.

Вказані обставини відповідачем не оспорюється.

За змістомст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, встановлені ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Ухвалюючи рішення про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції вірно виходив із того, що з вини відповідача позивачу не виплачена належна останньому сума зарплати у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, а тому наявні правові підстави для застосування норм ст. 117 КЗпП України.

Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні визначається відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 8.02.1995р. №100, згідно пункту 8 якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Враховуючи те, що відповідач на час звільнення позивача не здійснив з ним остаточний розрахунок по заробітній платі, ПрАТ "Рівнеазот" зобов'язане сплатити останньому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 19 квітня 2017 року по 30 листопада 2017 року за 153 робочих днів.

Середньогодинна заробітна плата позивача за два останніх місяці перед звільненням, становила 47,9352 грн.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.04.2017 року до 30.11.2017 року складає 58672 грн.68 коп. (47,9352 грн. х 8 год. х 153 дні).

Вказаний розрахунок та сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ПрАТ "Рівнеазот" не заперечується та не оспорюється.

Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати» у разі затримки виплати заробітної плати працівникам, виплачується компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст.4 вищевказаного Закону).

Сума компенсації доходів позивача за період затримки проведення розрахунку з ним при звільненні становить 3059,7 грн.

Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та сума компенсації втраченої частини доходу, представником відповідача, як в ході розгляду справи місцевим судом так і під час її апеляційного провадження, не заперечується.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3

Покликання відповідача на відсутність його вини у невиплаті належних позивачу сум при звільненні в зв'язку з наявністю непогашеної заборгованості РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" перед ПрАТ "Рівнеазот", а також неможливістю виробляти продукцію в наслідок обмеження постачання природного газу, не заслуговують на увагу, оскільки відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Також безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо порушення відповідачем строків розрахунку із звільненим працівником у стані крайньої необхідності, що у відповідності до ч. 2 ст. 1171 ЦК України, є підставою для звільнення його від відшкодування шкоди частково або в повному обсязі, так як вказана правова норма передбачає підстави для звільнення від відшкодування шкоди, а не від відповідальності роботодавця за невиплату належних працівнику сум при звільненні, а тому не підлягає застосуванню до даних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги про не зазначення судом в оскаржуваному рішенні стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку без утримання прибуткового податку й інших обов'язкових платежів не є підставою для його скасування, так як відповідно до ст. 168.3 Податкового кодексу України розрахунок податкових зобов'язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі роботодавцем), яким є ПрАТ "Рівнеазот".

Звернення до центру зайнятості після звільнення для отримання виплати допомоги по безробіттю є правом, а не обов'язком позивача та не впливає на обов'язок відповідача виплатити працівнику середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені.

Доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновок суду і впливали на його законність.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.

Відповідно до ч.1 та ч.13 ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги віднести за рахунок Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот".

Враховуючи викладене, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам і ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 травня 2018 року залишити без змін.

Судові витрати, понесені по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги покласти на ОСОБА_4 акціонерне товариство "Рівнеазот".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судді: Бондаренко Н.В.

ОСОБА_1

ОСОБА_2