Постанова № 75683015, 23.07.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/215/18 Номер провадження 22-ц/786/1526/18Головуючий у 1-й інстанції Гальченко О. О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Бутенко С.Б.

Суддів: Прядкіної О.В., Хіль Л.М.

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 10 травня 2018 року у складі головуючого судді Гальченко О.О.

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.

В С Т А Н О В И Л А:

В січні 2018 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти на його утримання в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подання позову і до досягнення сином 23-х років та продовження навчання, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 5159 грн. 78 коп., утримані як аліменти на його користь з ОСОБА_3, а також судові витрати по справі.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 10 травня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь повнолітнього сина, який навчається на 3 курсі Харківського національного Університету Повітряних сил імені ОСОБА_5 - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 30.01.2018 року року і до закінчення навчання, але не більш ніж до досягнення сином 23-річного віку.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

У вимозі щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 5159 грн. 78 коп. відмовлено за безпідставністю.

Вирішено питання судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати в сумі 704 грн. 80 коп.

В частині стягнення аліментів рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем ОСОБА_2, який, посилаючись в апеляційній скарзі на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивач ОСОБА_3 не має права на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на повнолітнього сина, оскільки син не проживає з позивачем та не уповноважував її на звернення до суду з вказаним позовом. Крім того вказує, що рішення суду ґрунтується на припущеннях та не підтверджується належними доказами.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_3 просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, як таке, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту другому частини першої статті 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення згідно пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

По справі встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно довідки від 05.10.2017 року курсант ОСОБА_4 навчається на 3 курсі денної форми навчання Харківського національного Університету Повітряних сил імені ОСОБА_5.

Ухвалюючи рішення про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4, який продовжує навчання, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності заявлених ОСОБА_3 позовних вимог в цій частині, проте висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Статтею 199 СК України встановлено обов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином (статті 200 СК України).

До відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу (стаття 201 СК України).

Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Виходячи із системного аналізу наведених норм права, слід дійти висновку, що самостійне право на стягнення в судовому порядку аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, має один з батьків лише у разі проживання з ним сина та за наявності потреби останнього у матеріальній допомозі з боку батьків.

За правилами статей 77-81 ЦПК України дані обставини належать до предмету доказування по справі та мають бути доведені належними, допустимим, достовірними та достатніми доказами.

Обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Доказування, а отже, і рішення суду, не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 10 червня 2013 року встановлено місце проживання сина сторін - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з батьком ОСОБА_2 Встановлено участь матері – ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_4 шляхом побачень у вихідні дні у присутності діда та баби – ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з 11:00 до 15:00 год. Припинено дію виконавчого листа № 2-826 від 03.07.07 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 23 липня 2013 року в частині відмови в стягненні аліментів з ОСОБА_3 рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 червня 2013 року скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі ? частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до його повноліття. У решті рішення залишено без змін.

Згідно довідки військової частини № 35 від 06.09.2017 року з ОСОБА_3 була утримана заборгованість по аліментах у сумі 5159 грн. 78 коп. на підставі постанови ВП № 45955992 від 10.07.2017 року.

Згідно довідки Харківського національного університету Повітряних Сил імені ОСОБА_5 курсант ОСОБА_4 проходить військову службу, а отже, відповідно до статей 9, 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» достатнє матеріальне, грошове, продовольче, речове та інші види забезпечення йому гарантуються державою.

Оскільки доказів спільного проживання ОСОБА_3 разом з сином ОСОБА_4 позивачем по справі не надано, натомість цей факт спростовується рішенням суду щодо визначення місця проживання сина сторін – ОСОБА_4 з батьком – ОСОБА_2 та його вибуттям до м. Харкова у зв’язку з проходженням військової служби, та за відсутності доказів потреби повнолітнього ОСОБА_4 у матеріальній допомозі з боку батьків, вимоги ОСОБА_3 є безпідставними.

Повнолітній син сторін - ОСОБА_4 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на своє утримання не звертався та повноважень на представництво своїх інтересів у суді ОСОБА_3 не надавав.

Окрім того, судом першої інстанції не взято до уваги, що у відзиві на позовну заяву ОСОБА_4 просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3, посилаючись на те, що батько в повній мірі забезпечує його фінансові потреби, а тому підстав для стягнення аліментів немає. Також вказував, що мати не приймає участі в його вихованні та матеріальному забезпеченні, питання звернення до суду з даним позовом вона з ним не узгоджувала.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що самостійного права на позов ОСОБА_3 не набула, права позивача по справі не порушено, а отже, підстав для застосування заходів судового захисту у відповідності до статті 199 СК України не вбачається.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, що призвело до неправильного вирішення справи.

Виходячи з наведеного, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення аліментів за безпідставністю.

В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується та у відповідності до положень частини першої статті 367 ЦПК України колегією суддів не переглядається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 10 травня 2018 року – скасувати та ухвалити по справі нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя С.Б. Бутенко

Судді: /підписи/ ОСОБА_8

ОСОБА_9

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1