Рішення № 75682368, 30.07.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.07.2018 Справа №607/7753/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Позняка В.М.,

з участю секретаря судового засідання Осів І.В., представника позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства страхова компанія «Провідна», ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Публічного акціонерного товариства страхова компанія «Провідна», ОСОБА_3, просить стягнути з Публічного акціонерного товариства страхова компанія «Провідна» 50000 гривень вартість відновлювального ремонту в межах суми страхового відшкодування та з ОСОБА_3 7355,80 грн. – вартість відновлювального ремонту, яка не покривається страховкою. ОСОБА_4 мотивовано тим, що внаслідок ДТП, яке сталося з вини ОСОБА_3 був пошкоджений його транспортний засіб. Цивільна відповідальність автомобіля ОСОБА_3 була застрахована в ПрАТ «СК «Провідна» в межах суми 50000 грн. Через відсутність рішення суду про встановлення вини ОСОБА_3 у вчиненні ДТП страхова компанія відмовляє у здійсненні страхового відшкодування, а також особа, яка заподіяла шкоду відмовляється її відшкодувати. Тому позивач звернувся до суду із позовом про захист своїх цивільних прав.

Відповідач ОСОБА_5 «СК «Провідна" відповідно до поданого заперечення просить відмовити в задоволенні позову. Вважає, що в ПрАТ «СК «Провідна» не виникає обов’язку по відшкодуванню шкоди позивачу, вважає, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 не настала, оскільки не підтверджена його вина у заподіянні шкоди транспортному засобу позивача під час взаємодії володільців кількох джерел підвищеної небезпеки.

Ухвалою судді Позняка В.М. від 31 травня 2018 року цивільну справу прийнято до свого провадження та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав, викладених в ньому. Просить врахувати, що вина ОСОБА_3 у вчиненні ДТП є очевидною та підтверджується матеріалами справи, оскільки саме він, будучи в стані тяжкого отруєння алкоголем не дотримавшись правил дорожнього руху в’їхав в автомобіль Опель Омега Караван під керуванням ОСОБА_2, який стояв на червоний сигнал світлофора перед пішохідним переходом, внаслідок чого цей автомобіль від зіткнення відкинуло вперед, де він зіткнувся із автомобілем ВАЗ 2107 під керуванням водія ОСОБА_6

Представники відповідача - ПрАТ «СК «Провідна» не з’явилися в судове засідання, повідомлялися про час та місце належним чином, у запереченнях проти позову представник просить слухати справу у відсутності відповідача.

Відповідач ОСОБА_3, повідомлявся належним чином про час та місце слухання справи, зокрема, шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, однак в судові засідання не з’явився, про причини неявку суд не повідомив.

Судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до довідки слідчого відділення УМВС України в Тернопільській області від 12 серпня 2014 року №9/4-8088, 09 серпня 2014 року біля 20 год.00 хв. відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю позивача за наступних обставин: 09.08.2014 року біля 20 год. 00 хв. водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем НОМЕР_1 без пасажирів рухався по правій смузі руху транспортного потоку проспекту Степана Бандери в місті Тернополі в напрямку вулиці Руської. Наближаючись до регульованого пішохідного переходу, що встановлений навпроти пам’ятнику льотчикам в парку Національного відродження водій ОСОБА_3 допустив зіткнення передньою частиною керованого автомобіля НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, який стояв перед пішохідним переходом, після чого автомобіль НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_6, який стояв попереду нього. Внаслідок зіткнення транспортних засобів водії ОСОБА_2 та ОСОБА_6 отримали тілесні ушкодження, а автомобілі Ауді-80 р.н. 9512АТ, Опель-Омега р.н. НОМЕР_4 та ВАЗ-2107 р.н. НОМЕР_5 зазнали механічних пошкоджень. Автомобіль Опель-Омега р.н. НОМЕР_4, який належить ОСОБА_2 отримав механічні пошкодження, які локалізовані в його одній та передній частинах, а також відбулася деформація кузова транспортного засобу.

З інформації слідчого управління ГУНП в Тернопільській області від 22.03.2017 року, випливає, що слідчим СУ ГУНП в Тернопільській області здійснювалося досудове розслідування в кримінальному провадженні №12014210010002162 від 09.08.2014 року за частиною 1 статті 286 КК України. За результатами розслідування слідчим прийнято рішення про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 2 статті 284 КПК України, та виділено матеріали, які 30.08.2014 року направлено заступнику начальника ВДАІ Тернопільського МВ УМВС України про притягнення водія ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.ст. 124, 130, 126 КУпАП.

Відповідно до інформації УПП в місті Тернополі інформація про складання адміністративних матеріалів притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності відсутня.

Згідно поліса №АС/5147133 ПрАТ СК «Провідна» від 17.05.2014 року цивільно-правова відповідальність власника автомобіля НОМЕР_6 напротязі періоду часу з 18.05.2014 року по 17.05.2015 року була застрахована за шкоду заподіяну майну – на суму 50000 гривень, розмір франшизи – нуль гривень.

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику автомобіля НОМЕР_7, власником якого є ОСОБА_2 виконаного Тернопільською філією ПП «Автоексперт» (сертифікат ФДМУ №16591/14 від 20 червня 2014 року), вартість матеріального збитку, завданого автомобілю Опель Омега, реєстраційний номер 50278ТІ в результаті пошкодження при ДТП станом на 15 травня 2017 року становить 57355,80 гривень.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Із змісту статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів. До них належить, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, згідно ч. 1 ст. 1188 ЦК України, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року шкода, завдана кількома особами, відшкодовується кожною з них у частці, завданій нею (у порядку часткової відповідальності). Особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов’язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 ЦК). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.

Як видно із викладу обставин ДТП, визначених в довідці слідчого відділення УМВС України в Тернопільській області від 12 серпня 2014 року №9/4-8088, 09 серпня 2014 року біля 20 год. 00 хв. водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем НОМЕР_1 без пасажирів рухався по правій смузі руху транспортного потоку проспекту Степана Бандери в місті Тернополі в напрямку вулиці Руської. Наближаючись до регульованого пішохідного переходу, що встановлений навпроти пам’ятнику льотчикам в парку Національного відродження водій ОСОБА_3 допустив зіткнення передньою частиною керованого автомобіля НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, який стояв перед пішохідним переходом, після чого автомобіль НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_6, який стояв попереду нього.

Заперечень, щодо обставин ДТП, викладених в довідці від відповідачів не надходило.

Відповідно до п.1.5 Правил дорожнього руху, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Пунктом 2.3 (б) Правил, передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Також, відповідно до пункту 13.1 Правил дорожнього руху, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції, тобто дотримуватися відстані до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру.

З врахуванням наведених обставин, суд приходить до переконання, що є очевидним, що 09 серпня 2014 року біля 20 год. 00 хв. водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем НОМЕР_1 без пасажирів рухаючись по правій смузі руху транспортного потоку проспекту Степана Бандери в місті Тернополі в напрямку вулиці Руської, не дотримався правил дорожнього руху, передбачених п.1.5, 2.3(б), 13.1 Правил дорожнього руху, а саме, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну та не дотримався безпечної дистанції із автомобілем НОМЕР_7, який рухався попереду та стояв перед регульованим пішохідним переходом на червоний сигнал світлофора.

На думку суду, відсутність постанови про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності не свідчить про відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду.

Суд, дослідивши обставини дорожньо-транспортної пригоди, перевіривши доводи позивача, відсутність будь яких спростувань з цього приводу відповідачів, надавши їм відповідну правову оцінку та прийшов до висновку, що між наслідками, які настали в результаті ДТП, а саме пошкодження автомобіля НОМЕР_8 є прямий причинний зв'язок, зумовлений діями відповідача ОСОБА_3.

Також, відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й дизпозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачу.

Тому суд не бере до уваги покликання ПрАТ «СК «Провідна» на те, що відсутня вина ОСОБА_3 в ДТП, оскільки така вина встановлена судом при розгляді цивільної справи. Так, заперечуючи проти позову, відповідач не надав суду доказів на спростування вини відповідача ОСОБА_3 у ДТП, оскільки саме він заподіяв шкоду, в’їхавши в автомобіль позивача, який стояв виконуючи вимоги світлового сигналу світлофора.

Крім того, судом не встановлено будь-яких порушень правил дорожнього руху ОСОБА_2, який керував автомобілем НОМЕР_7, та зупинився на регульованому перехресті на червоному світлі світлофора, та під час зупинки, в нього в’їхав автомобіль Ауді-80 під керуванням відповідача.

У відповідності до п.22.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 1961-ІУ від 01.07.2004 року з наступними змінами та доповненнями при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страхувальника відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як стверджує позивач, не заперечувалося та не спростовано відповідачами, із заявою про здійснення страхового відшкодування він звертався в 2014 році, однак через відсутність рішення суду про встановлення вини ОСОБА_3, страхове відшкодування йому до цього часу не виплачене.

Як видно із звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику автомобіля НОМЕР_7, вартість матеріального збитку, завданого автомобілю Опель Омега, реєстраційний номер 50278ТІ в результаті пошкодження при ДТП станом на 15 травня 2017 року становить 57355,80 гривень. Будь-які заперечення відповідачами щодо вартості матеріального збитку, визначеного експертним на адресу суду не надходили.

Зважаючи на вимоги закону, те, що подія, внаслідок якої позивачу заподіяна матеріальна шкода, є страховим випадком, ОСОБА_2 звертався із заявою до ПРАТ «СК «Провідна» про виплату страхового відшкодування, однак відповідачем таке не виплачено, враховуючи ліміт застрахованої цивільно-правової відповідальності власника автомобіля НОМЕР_6 відповідно до поліса №АС/5147133 ПрАТ СК «Провідна» від 17.05.2014 року діючого на момент ДТП, з відповідача ОСОБА_7 акціонерного товариства «СК «Провідна» слід стягнути 50000 гривень матеріальної шкоди заподіяної ОСОБА_3 автомобілю позивача.

Решту суми заподіяної шкоди в сумі 7355 гривень 80 копійок, яка не покривається страховкою, в силу ст. 1194 ЦК України слід стягнути із відповідача ОСОБА_3.

Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат, суд виходить із такого.

Позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 640 гривень (квитанція від 12.06.2016 року а.с.1) та 1000 гривень витрат за оцінку автомобіля оплачених 17 травня 2017 року ПП «Автоексперт» (квитанція ПАТКБ «Приватбанк» від 17.05.2017 року, а.с.37), разом 1640 грн.

Вказану суму в силу ст. 141 ЦПК України слід стягнути із відповідачів пропорційно задоволеним позовних вимог, а саме: 87,17 % що становить 1429,59 грн. підлягає стягненню в корись позивача з ПрАТ «СК «Провідна» та 12,83%, що становить 210,41 грн. підлягає стягненню в користь позивача з ОСОБА_3.

Керуючись ст.ст. 13, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 351-355 ЦПК України, ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства страхова компанія «Провідна», ОСОБА_3 про відшкодування шкоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_7 акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна» (проспект Повітрофлотський, 25, місто Київ, 03049, ІПН 23510137) в користь ОСОБА_2 (вулиця Івана Франка,17, село Романівка, Тернопільського району Тернопільської області) 50000 (п’ятдесят тисяч) гривень на відшкодування шкоди внаслідок ДТП та 1429 (одна тисяча чотириста двадцять дев’ять) грн. 59 коп. понесених судових витрат.

Стягнути із ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, останні відомі місця проживання ІНФОРМАЦІЯ_2) 7355 (сім тисяч триста п’ятдесят п’ять) гривень 80 копійок шкоди заподіяної внаслідок ДТП та 210 (двісті десять) грн. 41 коп. понесених судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02 серпня 2018 року.

Головуючий суддяОСОБА_4