Постанова № 75682081, 01.08.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року м.Суми

Справа №591/4781/17

Номер провадження 22-ц/788/1310/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),

суддів - Хвостика С. Г. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компаньйон Фінанс»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 травня 2018 року

ухвалене у складі судді Грищенко О.В., в приміщенні Зарічного районного суду м. Суми, повний текст рішення складено 01 червня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компаньйон Фінанс» (далі - ТОВ «Компаньйон Фінанс»), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебтфорт Фінанс» (далі - ТОВ «Дебтфорт Фінанс»), в якому просить визнати такими, що суперечать діючому законодавству вимоги відповідача щодо стягнення з нього непропорційно великої суми кредитної заборгованості за видану йому за заявою від 06 квітня 2017 року грошову позику; визнати, що фактично відбувся не кредит, а грошова позика у розумінні параграфу 1 глави 71 ЦК України, проте ця позика не була належно оформлена відповідачем згідно вимог ст. 1047 ЦК України; грошову суму, яку він має повернути відповідачеві, визначити в розмірі 16 353 грн. 61 коп. Свої вимоги мотивує тим, що 06 квітня 2017 року ним була подана до відділення №316 ТОВ «Компаньйон Фінанс» заява про надання йому кредитних коштів готівкою у сумі 15 000 грн. 00 коп., а 18 квітня 2017 року ним було внесено 2 925 грн. 00 коп. на часткове погашення заборгованості. Детально ознайомившись зі змістом заяви та з умовами надання йому кредитних коштів, він дійшов до висновку, що умови надання йому кредитних коштів є несправедливими. Кредитного договору ним не підписувалось та, на його думку, фактично виникли відносини за позикою. Зазначає, що визначені умови договору в частині нарахування процентів та пені є несправедливими, кредитний договір не містить обґрунтованого розрахунку комісії.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22 травня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за їх необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі та доповненні до неї ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухваливши нове рішення, яким позов задовольнити. У своїх доводах вказує на те, що судом при ухваленні оскаржуваного рішення не було взято до уваги те, що підставою звернення до суду з даним позовом є відсутність будь-якого договору про надання грошових коштів. Вважає, що сума заборгованості має визначатись у відповідності до положень ст. 1048 ЦК України. Судом також не враховано несправедливість умов укладеного між ними договору. Зазначає, що судом зроблені помилкові висновки, що підписана заява-оферта з пропозицією укласти договір свідчить про укладення саме кредитного договору.

У відзиві на апеляційну скаргу, представник ТОВ «Компаньйон Фінанс» - адвокат Павел О.Ю. просить рішення суду залишити без змін, а скаргу без задоволення. При цьому посилається на те, що судом у повному обсязі встановлені всі фактичні обставини справи та правильно застосовано норми Закону України «Про захист прав споживачів», ЦК України. Вказує, що з позивачем укладено саме кредитний договір, умови якого були між ними узгоджені. Вважає, що до порядку нарахування процентів положення ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» не застосовуються.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту його порушених прав, а вимоги про визнання правочину недійсним не заявлялись. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, так як суд дійшов їх правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 06 квітня 2017 року ОСОБА_1 було подано заяву ТОВ «Компаньйон Фінанс», відповідно до умов якої позивачу був наданий кредит в сумі 15 000 грн. 00 коп., зі сплатою процентів за користування коштами в розмірі 1,50% у день, що становить 547,50% річних, дата погашення платежу є 20 квітня 2017 року (а.с.10-11). Дана заява була підписана позивачем.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК).

У силу частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами або стороною.

Зміст правовідносин учасників договору повинен оцінюватись виходячи з дійсних намірів учасників договору та відповідно до всіх документів, підписаних сторонами при укладенні або виконанні цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Суд дійшов вірного висновку, що 06 квітня 2017 року між ТОВ «Компаньйон Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений договір шляхом приєднання (ч. 1 ст. 634 ЦК України), який складається з заяви та умов надання та обслуговування кредитів ТОВ «Компаньйон Фінанс». Із заяви вбачається, що сторонами було погоджено суму кредиту, розмір процентів за користування кредитними коштами, плату за залучення грошових коштів, строк та порядок повернення кредитних коштів.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 4, ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під способом захисту суб'єктивного права розуміється визначений законом порядок забезпечення відновлення (визнання) порушених прав і одночасно правового впливу на порушника з метою відновлення порушеної майнової і немайнової сфери.

Положеннями статті 16 ЦК України встановлено такі способи захисту цивільних прав:

1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Таким чином нормами чинного законодавства не передбачено такого способу захисту як визнання в судовому порядку певних фактичних обставин. Такі обставини повинні встановлюватись судом під час розгляду справи, а тому суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав та інтересів.

З приводу правомірності нарахування суми кредитної заборгованості відповідачем, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як уже зазначалось, умови надання кредитних коштів, в тому числі щодо розміру процентів за їх користування, плати за залучення грошових коштів за кредитним договором визначено підписаною ОСОБА_1 заявою.

Укладений між сторонами договір недійсним судом не визнавався, а тому в силу ст. 204 ЦК України він є правомірним.

ОСОБА_1 звертаючись до суду з даним позовом, посилався в тому числі на несправедливість умов надання кредитних коштів, зокрема в частині визначення несправедливо великого розміру процентів за користування кредитними коштами - 547,50% річних та суми компенсації в разі невиконання ним зобов'язань за договором. Однак, вимог про визнання вказаного договору, або окремих його пунктів, недійсним з вказаних підстав, позивачем не заявлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування ухваленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375, 381-382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 травня 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 серпня 2018 року.

Головуючий: Т.А. Левченко

Судді: С.Г. Хвостик

С.С. Ткачук