Ухвала суду № 75681292, 30.07.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-сс/785/1217/18

Номер справи місцевого суду: 520/8747/18

Головуючий у першій інстанції Чаплицький В.В.

Доповідач Прібилов В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді: Прібилова В.М.,

суддів: Кадегроб А.І. та Котелевського Р.І.,

за участю

секретаря: Стоянової Л.І.,

прокурора: Наймана Є.О.,

захисника: Татар В.Г.,

підозрюваного: ОСОБА_3,

розглянувши апеляційну скаргу прокурора Одеської місцевої прокуратури №1 Наймана Є.О. на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 16 липня 2018 року про відмову в застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України,-

встановив

Оскарженою ухвалою у рамках кримінального провадження №12018160480001228 від 10.04.2018 року було відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Київського ВП в м. Одеса ГУНП в Одеській області Ніколенко Ю.В., погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 Найманом Є.О. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Рівне Тарутинського району Одеської області, громадянина України,із середньою освітою, неодруженого, маючого на утриманні малолітню дитину ОСОБА_6 2018 р.н., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_4,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України та застосовано відносно останнього запобіжний захід у виді домашнього арешту з забороною залишати місце проживання у період часу з 21 години по 06 годину строком до 11.09.2018 року.

Органами досудового розслідування ОСОБА_3 підозрюється у тому, що 10.04.2018 року о 10 годині 00 хвилин, за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, шляхом підбору ключа незаконно проникли до приміщення квартири АДРЕСА_1 та шляхом зриву навісного замка проникли до кімнати, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_7, з якої заволоділи грошовими коштами у розмірі 7000 гривень та 800 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 10.04.2018 року складає 20942 гривні 76 копійок, які належать ОСОБА_7, чим спричинили йому матеріальну шкоду на загальну суму 27942 гривні 76 копійок. Після цього, будучи застигнутими на місці скоєння злочину потерпілим ОСОБА_7 та його дружиною ОСОБА_8, які намагались затримати ОСОБА_3 та невстановлену досудовим розслідуванням особу, останні вирвалися та втекли з викраденим майном, отримавши можливість розпорядитися викраденим на власний розсуд.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України; існує один доведений ризик того, що останній може вдатися до спроб переховування від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюється у вчиненні умисного, корисливого злочину проти власності, ймовірно вчиненого за попередньою змовою групою осіб та поєднаного із проникненням до житла особи, за який передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 4 до 8 років, після можливого вчинення кримінального правопорушення місце злочину покинув; стороною обвинувачення не було доведено, що наявному ризику неможливо запобігти шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, зокрема, враховуючи те, що підозрюваний раніше не судимий, має постійне місце проживання в м. Одесі, неофіційно працює, має фактичну дружину та малолітню доньку на утриманні, протягом часу досудового розслідування з'являється за викликами слідчого.

В апеляційній скарзі прокурор Одеської місцевої прокуратури №1 Найман Є.О., не погоджуючись з постановленою слідчим суддею ухвалою, зазначив, що висновки суду суперечать фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки слідчим суддею при застосуванні до підозрюваного ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу було залишено поза увагою:

- тяжкість покарання за вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється останній, зокрема, позбавлення волі строком до 8 років;

- відсутність жодних правових підстав для постійного проживання підозрюваного на території м. Одеси та Овідіопольського району, оскільки посилання слідчого судді на його проживання в квартирі рідної сестри не підтверджується зібраними матеріалами та ґрунтується на словах самого підозрюваного; відсутність офіційного працевлаштування, не одружений, наявність малолітньої дитини 2018 р.н. не доводить факту участі у піклуванні та утриманні дитини;

- ризики, передбачені п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, є доведеними, оскільки під час досудового розслідування підозрюваний відмовився надавати пояснення за обставинами скоєного кримінального правопорушення.

Посилаючись на викладені обставини, прокурор просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб.

Заслухавши доповідь судді-доповідача; прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити; вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді - без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно положень ч. 1 ст. 405 КПК України, апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції та з урахуванням особливостей, передбачених главою 31.

Положеннями ст. 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до приписів ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Частина 4 ст. 194 КПК України встановлює, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі "Харченко проти України", п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkevicius v. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали встановлено, що слідчий суддя в своїй ухвалі дотримався всіх вищезазначених вимог кримінального процесуального закону та Конвенції, належним чином встановив наявність у кримінальному провадженні обґрунтованої підозри стосовно ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину, зважив вагомість доказів, долучених до матеріалів кримінального провадження, оцінив заявлені у клопотанні слідчого ризики та дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді домашнього арешту та покладенням на останнього певних обов'язків.

Так, обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю підтверджується наданими апеляційному суду матеріалами кримінального провадження, а саме: протоколом огляду місця події від 10.04.2018 року (а.с. 5-6); протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 11.04.2018 року (а.с. 11-12) та протоколами додаткового допиту потерпілого ОСОБА_7 від 12.04.2018 року та від 29.06.2018 року (а.с. 13-14 та 34 відповідно); протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 від 11.04.2018 року (а.с. 15); протоколами пред'явлення особи для впізнання від 13.04.2018 року (а.с. 16-17, 20-21 та 23-24); протоколами допиту свідка ОСОБА_8 від 12.04.2018 року (а.с. 18-19), свідка ОСОБА_10 від 13.04.2018 року (а.с. 22), свідка ОСОБА_11 від 13.04.2018 року (а.с. 25-27), свідка ОСОБА_12 від 20.06.2018 року (а.с. 29-30); протоколом пред'явлення предмету для впізнання за фотознімками від 25.06.2018 року (а.с. 35) та протоколом огляду від 09.07.2018 року (а.с. 36).

Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя в ухвалі вірно зазначив, що наявні у матеріалах справи дані та встановлені слідчим суддею обставини вказують на можливість обрання більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, а саме у вигляді домашнього арешту.

При цьому, апеляційний суд вважає голослівними доводи прокурора про доведеність в судовому засіданні суду першої інстанції наявності ризиків, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України та, як наслідок, погоджується з висновком слідчого судді щодо відсутності належних та достатніх доказів на підтвердження існування ризиків можливого перешкоджання підозрюваним кримінальному провадженню, незаконного впливу на потерпілого та свідків, можливого вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення, а також можливого знищення, приховування або спотворення підозрюваним речей, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки:

- ні слідчим в клопотанні, ні прокурором в судовому засіданні не було зазначено та доведено, в чому полягає можливе перешкоджання кримінальному провадження, в яких проявах воно може відбуватись;

- до клопотання долучені протоколи допиту потерпілих та свідків, додаткових допитів зазначених осіб, та, окрім того, саме кримінальне правопорушення було вчинене 10.04.2018 року й будь-яких відомостей про вчинення з боку підозрюваного незаконного впливу на потерпілих та свідків немає;

- підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, судимим не був, відомостей щодо наявності щодо нього підозри у вчиненні іншого кримінального правопорушення в розпорядженні органів досудового розслідування та суду немає, що вказує на відсутність ризику можливого вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення.

- слідчим та прокурором взагалі не було доведено та не зазначено, які конкретно речі може знищити, приховати або спотворити підозрюваний.

Разом з тим, апеляційний суд погоджується із висновками слідчого судді про існування незначного ризику можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, оскільки останній підозрюється у вчиненні умисного корисливого злочину проти власності, ймовірно вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаним з проникненням до житла особи, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років, а також після можливого вчинення кримінального правопорушення місце злочину залишив.

Посилання прокурора як на підтвердження існування ризиків на те, що підозрюваний відмовився надавати пояснення за обставинами скоєного кримінального правопорушення не можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги, оскільки, відповідно до положень ст. 63 Конституції України, підозрюваний має право не надавати жодних пояснень та така його позиція повинна розцінюватись як лінія самозахисту.

Окрім цього, слідчий суддя при постановленні ухвали врахував, що підозрюваний ОСОБА_3 хоча й неофіційно однак працює, має на утриманні малолітню дитину, з якою проживає разом в квартирі своєї рідної сестри, за зареєстрованим місцем проживання характеризується позитивно, з дати можливого вчинення кримінального правопорушення, 10.04.2018 року, сумлінно з'являється за викликами слідчого та слідчого судді.

Твердження прокурора про відсутність в підозрюваного ОСОБА_3 правових підстав для проживання на території м. Одеси та Овідіопольського району, оскільки висновок про його місце проживання в квартирі сестри зроблений зі слів підозрюваного, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, зокрема, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 56, зворотна сторона), відповідно до якого квартира, в якій проживає підозрюваний за адресою: АДРЕСА_4 належить на праві власності рідній сестрі останнього - ОСОБА_13.

При цьому, зазначені вище доводи прокурора також спростовуються змістом клопотання про застосування запобіжного заходу, в якому слідчий зазначає місце проживання підозрюваного ОСОБА_3 саме за вищевказаною адресою (а.с. 3).

Більш того, апеляційним судом приймається до уваги повне визнання підозрюваним своєї вини, щире каяття, яке на його думку полягає у відшкодуванні спричиненої злочином шкоди та надання захисником апеляційному суду копії квитанції про перерахування потерпілому ОСОБА_7 грошової суми у розмірі 27950 грн. в рахунок повного погашення спричиненої матеріальної шкоди.

Посилання прокурора на тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_3 в разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину апеляційний суд не може прийняти до уваги як доказ необхідності застосування найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою з наступних підстав.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі "Харченко проти України", п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkevicius v. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Таким чином, одна лише тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не можу бути єдиною підставою для застосування до ОСОБА_3 найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оцінюватись в сукупності також повинні обґрунтованість підозри, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КУпАП, матеріали, які характеризують особу підозрюваного та його поведінка після вчиненого кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Враховуючи вищезазначене, обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину, існування доведеного незначного ризику можливого переховування від органів досудового розслідування та суду, характеристику особи підозрюваного та повне відшкодування ним спричиненої матеріальної шкоди, апеляційний суд вважає ухвалу слідчого судді обґрунтованою та постановленою з урахуванням всіх вимог кримінального процесуального закону, тому апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд -

постановив

Апеляційну скаргу прокурора Одеської місцевої прокуратури №1 Наймана Є.О. - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 16 липня 2018 року, якою у рамках кримінального провадження №12018160480001228 від 10.04.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України було відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Київського ВП в м. Одеса ГУНП в Одеській області Ніколенко Ю.В., погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 Найманом Є.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у виді домашнього арешту строком до 11.09.2018 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області

В.М. Прібилов А.І. Кадегроб Р.І. Котелевський