Ухвала суду № 75680478, 03.08.2018, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/13329/17

Провадження № 1-кп/520/207/18

УХВАЛА

03.08.2018 року м.Одеса

Колегія суддів Київського районного суду м.Одеси у складі головуючого судді - Борщова І.О., суддів: Войтова Г.В., Іванчука В.М.,

секретар судового засідання Гораш А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду питання доцільності подальшого тримання під вартою обвинувачених у кримінальному провадженні №12017161480001749 від 11.07.2017р., за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, студент 4-го курсу НУ ім.Мечнікова, одружений, має на утриманні дітей 2014 та 2016 років народження, раніше не судимого, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, тимчасово проживав в орендованому житлі за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, тимчасово проживав в орендованому житлі за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх захисників – адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

У судовому засіданні прокурор Злий Л.М. заявив письмові клопотання про зміну кожному з обвинувачених запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю, оскільки деякі раніше враховані судом ризики значно зменшилися або відпали.

Захисники підтримали клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу, але прохали пом’якшити режим перебування під домашнім арештом на нічний час, оскільки, обвинувачення сфальсифіковано, відсутні докази вини обвинувачених в інкримінованих діяннях, обвинуваченим треба заробляти гроші для прожиття і забезпечення своїх сімей, у ОСОБА_1 вдома залишилися двоє неповнолітніх дітей, мати яких виїхала на заробітки за кордон на заробітки, сам ОСОБА_1 потребує медичного обстеження та лікування, а ОСОБА_2 необхідно доглядати батьків похилого віку, у т.ч. батька - інваліда ІІ групи.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши необхідні матеріали кримінального провадження, врахувавши обставини, зазначені в ст.178 КПК України, дійшов висновку про те, що підстав для подальшого тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на теперішній час не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України запобіжний захід застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного з метою забезпечення виконання процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення важливих обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжувати злочину діяльність тощо.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

На теперішній час залишається доведеним прокурором, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні інкримінованого їм особливо тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до 12 років з конфіскацією майна; а також наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Такими ризиками залишаються спроби переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідка, іншого обвинуваченого, експерта у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином тощо. В той же час ризики незаконного впливу на потерпілого, свідка, яких було допитано в судовому засіданні, відпали.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вiд 23 лютого 2006 року №3477, суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Так, з рішення ЄСПЛ у справі "Смирнов проти Росії" від 24 липня 2003 року вбачається, що питання щодо того, чи була розумною тривалість тримання особи під вартою, не може вирішуватися абстрактно (п.п.61, 62). Наявність підстав тримання під вартою обвинуваченого повинні оцінюватися в кожній конкретній справі з урахуванням конкретних її обставин. Тривале ж утримання під вартою людини може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак, інтересами суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, перевищують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (аналогічне рішення ЄСПЛ від 26 січня 1993 року у справі "Ш. проти Швейцарії"). Саме на національні судові органи покладається обов'язок забезпечувати розумність строків тримання обвинуваченого під вартою. Для цього суди повинні розглянути всі факти на користь і проти існування суспільного інтересу, який, при належному забезпеченні принципу презумпції невинуватості, виправдовує відхід норми про повагу до особистісної свободи і викласти ці міркування у своїх рішеннях щодо клопотань про звільнення з-під варти.

Разом з тим, прокурор, демонструючи невиправдану тяганину і безпорадність у наданні доказів, вкотре та протягом тривалого часу – кілька місяців поспіль, не може забезпечити явку свідків обвинувачення для їх допиту в судовому засіданні, при цьому не надаючи суду жодного документу на підтвердження спроб сповістити свідків або їх сповіщення, що унеможливлює вжиття судом процесуальних заходів примусу.

У справі "Лабіта проти Італії" щодо скарги на тривалість тримання під вартою, зокрема зазначено, що відповідні органи тричі розглядали питання щодо подальшого тримання обвинуваченого під вартою і відмова звільнити його пояснювався декількома обставинами: існуванням важливих доказів його провини, небезпекою здійснення тиску на свідків, і можливістю фальсифікації доказів. Однак, не було при цьому враховано, що звинувачення спиралося лише на докази, які з часом не посилювалися, а втрачали свою переконливість.

Не даючи наперед оцінку допустимості, належності, достовірності і достатності доказів, судом на даній стадії процесу встановлено, що деякі з наданих прокурором докази з часом втрачають свою переконливість, в той саме час, коли особи, яким висунуто обвинувачення, тримаються під вартою без обвинувального вироку суду.

Зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що подальше тримання під вартою обвинувачених не буде розумно виправданим, навіть з оглядкою на суспільний інтерес. В даному випадку і на теперішній час відносно обвинувачених повинен дотримуватися принцип свободи, оскільки подальше утримання їх під вартою аж до розгляду справи в суді по суті пред'явленого їм обвинувачення, буде фактичним відбуванням обвинуваченими покарання за злочин, у вчиненні якого вони ще не визнані винними, ст.62 Конституції України.

Мотиву однієї лише тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 та ОСОБА_2, недостатньо для вирішення питання на користь подальшого їх тримання під вартою, оскільки таке буде суперечити рішенню Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003, згідно з яким тяжкість злочину законом не визначається обов'язковою підставою для застосування взяття під варту.

Тому колегія суддів, застосовує наведені рішення ЄСПЛ, а також рішення ЄСПЛ у справі «Орловський проти України», згідно якого було встановлено порушення п.3 ст.5 Конвенції - право на судовий розгляд протягом розумного строку та/або право на звільнення обвинуваченого під час розгляду справи з гарантією явки в судове засідання щодо особи, яка була засуджена за вчинення ряду особливо тяжких злочинів, для обґрунтування рішення про пом’якшення запобіжного заходу та його режиму.

Разом з тим, відповідно до ст.195 КПК України колегія суддів вважає за доцільне застосування до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 електронних засобів контролю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.331, 181, 183, 194, 176-178, 369-372 КПК України, ст.29 Конституції України, ст.ст.5, 6, 7 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, 1950 р., колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт у нічний час з 21:00 по 06:00 за адресою: Одеська область, Болградський район, с.Василівка, вул.Гагаріна, буд.136, строком на два місяця, із застосуванням електронних засобів контролю, зобов’язавши його відповідно до п.9 ч.5 ст.194 КПК України носити електронний засіб контролю.

Змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 з тримання під вартою на домашній арешт у нічний час з 21:00 по 06:00 за адресою: Одеська область, Болградський район, с.Василівка, вул.Миру, буд.149, строком на два місяця, із застосуванням електронних засобів контролю, зобов’язавши його відповідно до п.9 ч.5 ст.194 КПК України носити електронний засіб контролю.

Ухвала суду втрачає свою дію 02 жовтня 2018 року о 12:00 год.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.202 КПК України обвинувачені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 підлягають негайному звільненню з під варти та зобов’язуються невідкладно прибути до місця свого проживання.

Виконання ухвали та контроль за поведінкою обвинувачених покласти на ГУНП в Одеській області, якому відповідно до вимог ч.4 ст.181 КПК України необхідно негайно поставити обвинувачених на облік, про що повідомити суд.

Копію ухвали після її оголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали.

Роз'яснити обвинуваченим, що відповідно до ч.2 ст.179 КПК України у разі невиконання умов запобіжного заходу у виді домашнього арешту або покладених на них обов’язків, до них може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на них може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Борщов І. О.

Суддя Войтов Г.В.

ОСОБА_6