Ухвала суду № 75680456, 03.08.2018, Київський районний суд м. Одеси

справа № 520/9493/18

провадження № 2/520/5511/18

УХВАЛА

про відкладення розгляду справи по суті

та продовження строку вчинення процесуальних дій

м. Одеса

03.08.2018 року Київський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді Літвінової І.А., розглянувши без повідомлення учасників справи питання щодо подальшого провадження у цивільній справі № 520/6104/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 01.06.2018 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та відкрите провадження у справі № 520/6104/18.

Розгляд справи призначено провести в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Учасникам справ встановлено строк вчинення процесуальних дій - з 01 червня 2018 року по 01 липня 2018 року.

Копію ухвали із додатками відповідач одержав 19 червня 2018 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (65101 0495970 9).

02 липня 2018 року, у встановлений п’ятнадцятиденний строк, відповідач надав відзив на позов із доказами направлення відзиву позивачу (вхід. 23875).

Отже, у позивача виникло похідне право на подання відповіді на відзив у порядку, встановленому в ухвалі суду від 01.06.2018 року.

Станом на 04.08.2018 року до суду не надходили доказів отримання позивачем відзиву. Відсутність таких доказів перешкоджає встановити дату початку перебігу строку для надання відповідачем відзиву, й відповідно - визначитися із датою, на яку припадає закінчення цього строку.

Частиною другою статті 279 ЦПК України встановлено тридцятиденний строк з дня відкриття провадження у справі для початку розгляду справи по суті в порядку спрощеного провадження, якщо судове засідання не проводиться.

Розгляд цієї цивільної справи по суті, враховуючи положення частини другої статті 279 ЦПК України, повинен був розпочатись 01.07.2018 та завершитись до 03 серпня 2018 року.

Утім, проаналізувавши обставини цивільної справи № 520/6104/18, суд дійшов висновку про необхідність відкласти розгляд справи по суті та продовжити строк вчинення процесуальних дій, виходячи з наступного.

Суд та учасники судового процесу зобов’язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК).

Однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є верховенство права.

Згідно з частиною першою статті 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Не допущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів задеклароване статтею 22 Конституції.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» Цивільний процесуальний кодекс України набув чинності новою редакцією. Однією з новел Кодексу є можливість розгляду цивільних справ в спрощеному проваджені без проведення судового засідання без повідомлення учасників справи.

Частиною п’ятою статті 4 цього Кодексу встановлено, що жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Участь сторін у розгляді справи у випадку спрощеного провадження (без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи) реалізується шляхом заяв по суті справи, до яких відносяться позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, у яких учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору і в разі необхідності додають докази.

Право учасників справи на подання заяв по суті справи встановлене частиною 4 статті 174 ЦПК України.

Наведене вказує, що через подання вказаних заяв учасники справи реалізують принцип змагальності сторін.

Суд наголошує, що саме засада змагальності опосередковано, через її контролюючу функцію, є гарантом законності, об’єктивності, неупередженості та повноти судового розгляду справи.

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (Рішення у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії», від 23 червня 1993 року, заява № 12952/87, п. 63).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов’язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав. При цьому, важливим є встановлення оптимального співвідношення активності сторін та активності суду.

В рішеннях де Європейський суд з прав людини дійшов висновку про порушення статті 6 Конвенції, зазначено таке: Суд відзначає, що одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні п. 1 статті 6 є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх (рішення у справах «Лобо Мачадо проти Португалії» (Lobo Machado v. Portugal) і «Фермьойлєн проти Бєльгії» (Vermeulen v. Belgium) від 20 лютого 1996 р. та рішення у справі «Нідерост-Губер проти Швейцарії» (Niderost Huberv. Switzerland) від 18 лютого 1997 р.).

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р.).

Отже, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, з урахуванням основних засад національного судочинства та практики Європейського суду з прав людини, суд вважає за необхідне встановити такий порядок судового провадження, який максимально забезпечить реалізацію права сторін на змагальність.

Суд констатує порушення строків, встановлених статтею 279 ЦПК України, але визначає пріоритетність судової процедури, яка має на меті сприяння реалізації права сторін на змагальність, рівність перед законом та справедливий суд протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 121 ЦПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.

За правилами частини першої статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов’язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Керуючись Конституцією України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 1-4, 11, 174, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Прийняти відзив відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву ОСОБА_1 та долучити відзив до матеріалів цивільної справи № 520/6104/18.

Продовжити строк вчинення процесуальних дій учасниками цивільної справи – на подання відповіді на відзив, відповідачем – заперечень щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотивів їх визнання або відхилення - в порядку, встановленому для подання заяв по суті справи ухвалою від 01.06.2018 року.

Розгляд цивільної справи № 520/6104/18 по суті відкласти.

Зобов’язати відповідача ОСОБА_2 надати суду докази щодо дати одержання позивачем ОСОБА_3 відзиву відповідача на позов.

Зобов’язати позивача підтвердити факт та дату одержання відзиву відповідача на позов.

Роз’яснити сторонам, що подальший рух цієї цивільної справи фактично буде припиненим до одержання вищезазначених доказів.

Повторно попередити учасників справи, що вони зобов’язані добросовісно виконувати процесуальні обов'язки, що встановлені чинним ЦПК України та/або покладені на них судом, не зловживати правами та запобігати створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства з метою недопущення застосування до них судом заходів процесуального примусу, що визначені в статтях 143-148 ЦПК України.

Роз’яснити сторонам, що позивач має право відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), а відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

До початку розгляду справи по суті сторони можуть звернутися до суду із заявою про застосування процедури врегулювання спору за участю судді у порядку, встановленому статтями 201-205 ЦПК України.

Роз’яснити сторонам, що проведення врегулювання спору за участю судді здійснюється у формі спільних та (або) закритих нарад. Під час проведення спільних нарад суддя зокрема здійснює дії, спрямовані на мирне врегулювання сторонами спору. Суддя може запропонувати сторонам можливий шлях мирного врегулювання спору. Під час закритих нарад суддя має право звертати увагу сторони на судову практику в аналогічних спорах, пропонувати стороні та (або) її представнику можливі шляхи мирного врегулювання спору.

Заяву про врегулювання спору за участю судді повинна відповідати вимогам, встановлених ст. 183 та ч. 1 ст. 201 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили негайно.

Копію ухвали направити сторонам.

Ухвала окремо від рішення суду апеляційному оскарженню не підлягає.

Ухвала надіслана до Єдиного державного реєстру судових рішень в день її складання. З текстом ухвали можна ознайомитись за веб-адресою: www.reyestr.court.gov.ua.

Можливість отримати інформацію щодо справи, що розглядається, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Веб-адреса сторінки: http://ki.od.court.gov.ua.

Суддя Літвінова І. А.