Рішення № 75680230, 12.07.2018, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/107/15-ц

Провадження № 2/520/4739/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2018 року

Київський районний суд м. Одеси у складі

головуючого судді Пучкової І.М.,

за участю секретаря судового засідання Бродецької Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду позовною заявою до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки посилаючись на те, що відповідач належним чином не виконує свої зобов’язання за кредитним договором, внаслідок чого за цими зобов’язаннями утворилась заборгованість.

Відповідачка та її представник до суду не з’явились, повідомлялись належним чином, в матеріалах справи містяться заперечення на позовну заяву, в яких відповідачка просить відмовити у задоволені позовної заяви, посилаючись на її безпідставність.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню повністю.

11.04.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 11332773000 (відповідно до додаткової угоди - 11332773001), згідно з умовами якого банк надав позичальниці кредитні кошти у розмірі 100000,00 дол. США з розрахунку 11,8 % річних на строк з 11.04.2008 року по 11.04.2038 року.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позичальниці умови кредитного договору та додаткової угоди належним чином не виконує, у звязку з чим, станом на 24.11.2014 року наявна заборгованість у сумі 2599814,89 грн., з яких:

-сума заборгованості за кредитом - 1497513,58 грн.;

-сума заборгованості за відсотками - 1046760,72 грн.;

-залишкова заборгованість за кредитним договором - 55540,59 грн.

Вказана обставина підтверджується довідкою про заборгованість, що видана ПАТ «Дельта Банк».

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним договором про надання споживчого кредиту № 11332773000 (відповідно до додаткової угоди - 11332773001) від 11.04.2008 року, іпотекодавець ОСОБА_2 за договором іпотеки № б/н від 11.04.2008 року передала в іпотеку нерухоме майно: квартиру, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 9, кв. 28, та є її приватною власністю на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 11.04.2008 року, реєстровий номер 1696, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 11.04.2008 року за № 2830282.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання іпотекодержатель надсилає письмову вимогу про усунення порушення. Положення цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.39 постанови Пленуму ВСУ №5 від 30.04.2012 року, суди мають виходити з того, що не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду. У разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі, іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

Разом з тим, суд зазначає, що 08.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, АТ «УкрСиббанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює АТ «УкрСиббанк», як кредитора (стає новим кредитором), у зазначених зобов’язаннях, а внаслідок передачі від АТ «УкрСиббанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість АТ «УкрСиббанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов’язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відповідно до вказаного договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, АТ «Дельта Банк» набув права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки.

Враховуючи невизнання та порушення прав іпотекодержателя, суд дійшов висновку про наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателю, тобто для задоволення позову.

Судом враховується, що, відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», протягом його дії не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Судом не встановлено обставин того, що відповідач на праві власності, окрім спірного майна, має також ще будь-яке інше житлове приміщення.

Статтею 3 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», передбачено, що зазначений Закон набирає чинності з дня його опублікування та втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає в бухгалтерському та (або) податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

У цивільному законодавстві мораторій визначається, як відстрочення виконання зобов'язання (п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦК України).

Отже, мораторій не звільняє від виконання зобов'язання, а є відстроченням виконання певних обов'язків, відкладення певних дій на визначений чи невизначений період на підставі спеціального акта.

Встановлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій на стягнення нерухомого житлового майна громадян України, наданого як забезпечення зобов'язань за кредитами в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Виходячи з викладеного, вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки за вказаних обставин задовольняється судом з ухваленням відповідного рішення, а його виконання здійснюється з урахуванням Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати в розмірі 3654,00 грн.

Керуючись ст. 12, 76, 77, 81, 89, 133, 141, 259, 265, 268, 273, 289, 354 ЦПК України, ст.ст. 16, 509, 514, 516, 526, 575, 610, 612, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 7, 33, 35, 37 Закону України «Про Іпотеку», -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки задовольнити повністю.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «Дельта Банк» за договором про надання споживчого кредиту № 11332773000 (відповідно до додаткової угоди - 11332773001) від 11.04.2008 року в загальному розмірі 2599814,89 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № б/н від 11.04.2008 року - на пятикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 9, кв. 28, та належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 11.04.2008 року за р.№1696, зареєстрованого в державному реєстрі правочинів №2830282 від 11.04.2008 року, шляхом визнання за ПАТ «Дельта Банк» права власності на предмет іпотеки - квартиру, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 9, кв. 28.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь АТ «Дельта Банк» (МФО 380236, ЄДРПОУ (34047020), місцезнаходження: м. Київ, вул. Фрунзе, 39, судовий збір у розмірі 3654,00 грн.

Рішення суду щодо звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону України «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Пучкова І. М.