Постанова № 75679821, 31.07.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/9069/17 Номер провадження 22-ц/786/1670/18Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О. С. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів: Дорош А.І., Одринської Т.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином,

В С Т А Н О В И В:

30 листопада 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі – ПрАТ «УПСК»), ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, який обґрунтовував тим, що вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області, за результатами розгляду кримінального провадження № 12016170090001894, відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено покарання у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 3400 грн., без позбавлення права керування транспортними засобами.

Вирок набрав законної сили 27 квітня 2017 року.

Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди, позивач отримав тілесні ушкодження.

Крім того, транспортний засіб MERSEDES BENZ 320 державний номерний знак НОМЕР_1, на момент настання події 08 травня 2016 року, був забезпеченим в ПрАТ «УПСК», згідно договором (полісом) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/7717641 від 29 травня 2015 року.

ПрАТ «УПСК» прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки він, впродовж 1 року з дня настання страхового випадку не подав заяву про страхове відшкодування за шкоду, спричинену майну.

Позивач просив стягнути: з ПрАТ «УПСК» на його користь страхове відшкодування в розмірі 33 110 грн., а з ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кремечука Полтавської області від 21 травня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 33 110 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 40000 грн.

Вирішено питання про судові витрати.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в частині стягнення моральної шкоди мотивовано тим, що позивач зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього моральної шкоди, яку суд визначив в розмірі 40 000 грн.

Із рішенням суду непогодився відповідач ОСОБА_2, який його оскаржив в частині суми стягнутої на відшкодування моральної шкоди, вважає, що розмір суми відшкодування моральної шкоди судом є необ’єктивним і має бути зменшений з урахуванням справедливості та розумності.

Інші учасники справи рішення суду не оскаржили.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Враховуючи ціну позову та беручи до уваги положення ч. 13 ст. 7, ст. 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 08 травня 2016 року о 15 год. 45 хв., в місті Кременчуці по проспекту Л. Українки, ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_2, здійснюючи виїзд на дорогу з прилеглої території, біля буд. №18 у кварталі 278, по сухому однорідному дорожньому покриттю, в порушення п. п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху не надав перевагу у русі автомобілю НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3, який рухався по головній дорозі, в результаті чого відбулося зіткнення транспортних засобів.

У результаті зіткнення позивач отримав наступні тілесні ушкодження: закритий перелом лівого наколінника зі зміщенням фрагментів, садна лівої кисті, які за ступенем тяжкості згідно висновку експерта № 867 від 08 серпня 2016 року відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, за ознакою довготривалого розладу здоров’я, а автомобілі отримали механічні пошкодження.

Відповідно до висновку експерта № 373 від 13 жовтня 2016 року, в умовах даної події водій автомобіля НОМЕР_4, ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти ДТП шляхом виконання вимог п. 10.1.,10.2. Правил дорожнього руху, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.

У даній дорожній обстановці в діях водія ОСОБА_2 вбачаються невідповідності з вимогами п. 10.1,10.2. Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходились в причинному зв’язку з виникненням даної пригоди.

У даній дорожній обстановці в діях ОСОБА_3, як водія автомобіля НОМЕР_5, вбачалися невідповідності з вимогами п. 12.3. Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходились в причинному зв’язку з виникненням даної пригоди.

В умовах заданої події ОСОБА_3, мав технічну можливість уникнути вказаної ДТП шляхом виконання п. 12.3. Правил дорожнього руху.

Під час судового розгляду Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області встановлено, що ОСОБА_2, порушуючи п. п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху, виїжджаючи на дорогу з житлової зони, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, та не надав дорогу транспортному засобу потерпілого, що рухався по ній, відволікся на транспортний засіб, який надавав йому змогу здійснити маневр та створив аварійну ситуацію. Зазначені дії відповідача знаходяться у прямому причинному зв’язку з виникненням ДТП. Вказані висновки суду підтверджуються висновком судової автотехнічної експертизи № 373 від 13 жовтня 2016 року.

Вироком Автозаводського районного суду м. КременчукаПолтавської області, за результатами розгляду кримінального провадження № 12016170090001894, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено покарання у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 3400 грн., без позбавлення права керування транспортними засобами.

Вирок набрав законної сили 27 квітня 2017 року.

Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження

Після ДТП 08 травня 2016 року був госпіталізований до травматологічного відділення Кременчуцької міської лікарні № 3 з діагнозом: закритий перелом надколінка лівого колінного суглобу з незначним зміщенням.

10 травня 2016 року на рентгенограмах лівого колінного суглобу встановлений перелом надколінка з задовільним станом уламків. 16 травня 2016 року здійснено оперативне втручання - відкритий репозиційний МОС лівого надколінка 2-ма металевими спицями та стягуючою петлею по Веберу, накладена гіпсова пов’язка.

23 травня 2016 року був виписаний для продовження амбулаторного лікування, яке тривало до 16 липня 2016 року.

Згідно зі ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За правилами пунктів 1 - 3 ч. 2 вказаної статті моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

Як вказано у ч. 3 даної статті моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частина ч 4 ст. 23 визначає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини

При цьому, висновок суду першої інстанції, що неправомірні дії відповідача у спричиненні позивачеві шкоди підтверджені належними та допустимими доказами, а саме зазначеним вирком суду, і, в силу ст.ст.79, 80, 82 ЦПК України, доказуванню не підлягає є обґрунтованим.

Крім того, суд першої інстанції правильно взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема, що деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (Abdulaziz, CabalesandBalkandaliv. theUnitedKingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, п.96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.

Щодо встановлення факту заподіяння моральної шкоди та визначення її розміру, суд прийшов до правильного висновку, що позивач на правомірній підставі володів рухомим майном транспортним засобом автомобілем марки ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_6. Транспортний засіб в результаті дорожньо-транспортної пригоди зазнав механічних пошкоджень, аварійне пошкодження автомобіля унеможливили користування таким за призначенням, відтак, право ОСОБА_3 на користування належним йому рухомим майном є порушеним. Аварійне пошкодження транспортного засобу не є спірним, саме по собі пошкодження майна обумовлює викликані цим душевні страждання, право на відшкодування моральної шкоди у позивача наявне.

При цьому, суд першої інстанції вірно врахував характер та обсяг душевних, фізичних, емоційних страждань, які зазнав позивач, що спричинені пошкодженням майна та отриманням тілесних ушкоджень, перебуванням на його утриманні непрацездатної дружини та малолітньої дитини, які виражаються у душевних та психічних стражданнях, і, як наслідок, в порушенні звичайного способу життя, оскільки наслідки дорожньо-транспортної пригоди є психотравмуючими для позивача.

Також, при визначенні розміру моральної шкоди, суд першої інстанції врахував, пояснення представника відповідача, щодо наявності утриманців у ОСОБА_2, засади добросовісності, справедливості та розумності, врахував розмір душевних страждань, яких позивач зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього та порушення звичайного способу життя членів його сім'ї, неможливістю відновлення майна та ушкодженням здоров’я, обставин, за яких скоєно злочин, тривалості часу, протягом якого винна особа не вчинила жодної дії, спрямованої на відшкодування моральної шкоди, характеру майнових втрат.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивачу в наслідок ДТП була заподіяна моральна шкоди і правильно визначив її розмір.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував ступінь вини ОСОБА_3 та не врахував, що злочин вчинено з необережності, не є підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки шкода завдана позивачу, зокрема, характер та ступінь тілесних ушкоджень, які отримав позивач в наслідок ДТП, і які безумовно призвели до заподіяння моральної шкоди, свідчать про те, що в цілому суд вірно визначив розмір моральної шкоди.

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на ту обставину, що не всі обставини на які посилався позивач, як на підтвердження моральної шкоди доведені не ставлять під сумнів правильність рішення суду першої інстанції

Так, як уже зазначалося, суд першої інстанції правильно взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема, що деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (Abdulaziz, CabalesandBalkandaliv. theUnitedKingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, п.96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.

У апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що не відповідає дійсності інформація, викладена в оскаржуваному рішенні, про те, що він не вчинив жодних дій на відшкодування шкоди.

Вказаний довід апеляційної скарги також не ставить під сумнів правильність рішення суду першої інстанції, оскільки матеріали справи не містять жодних даних про те, що ОСОБА_4 відшкодував завдану шкоду, чи вчиняв дії, які свідчать про реальний намір її відшкодувати.

Оскільки рішення суду в частині стягнення страхового відшкодування не оскаржується, в силу положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України підстави для перевірки рішення в цій частині відсутні.

За вказаних обставин, суд приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому підстави для зміні чи скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 травня 2018 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 31 липня 2018 року

Головуючий В.П. Пікуль

Судді: Т.В. Одринська

ОСОБА_5