Постанова № 75679804, 26.07.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/8631/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1386/18Головуючий у 1-й інстанції Січиокно Т. О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів: Одринської Т.В., Лобова О.А.,

при секретарі Коротун І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_3 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16 квітня 2018 року

у справі за позовом ОСОБА_2, яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Четвертої Полтавської державної нотаріальної контори,

третя особа: Шевченківський районний у м. Полтава відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області

про визнання повторного шлюбу неукладеним, зобов’язання вчинити дії, скасування постанови нотаріуса, визнання єдиним спадкоємцем та права власності на нерухоме майно в порядку спадкування

та позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_2 про визнання права власності на частину нерухомого майна в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2016 року ОСОБА_2, яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, Четвертої Полтавської державної нотаріальної контори, третя особа: Шевченківський районний у м. Полтава відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання повторного шлюбу неукладеним, зобов’язання вчинити дії, скасування постанови нотаріуса, визнання єдиним спадкоємцем та права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

Даний позов обґрунтовувала тим, що недієздатний ОСОБА_3, в інтересах якого вона діє, являється спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_5, який помер 24 серпня 2011 року. За життя останньому на праві особистої приватної власності належала квартира № 39по б-ру ОСОБА_6, 8, у м. Полтаві. 03 серпня 2016 року вона, як законний представник недієздатного ОСОБА_3, звернулася до державного нотаріуса із заявою про отримання Свідоцтва про право на спадщину, однак, 04 серпня 2016 року нотаріус відмовила їй у вчиненні нотаріальної дії, про що винесено відповідну постанову. Підставою для прийняття даного рішення явилося те, що спадкоємцями першої черги за законом після померлого ОСОБА_5 є не лише син ОСОБА_3, а й його дружина ОСОБА_7 щодо майна в рівних частках, оскільки та на час смерті спадкодавця проживала разом з ним, не подавала заяву про відмову від спадщини, а отже прийняла її. Однак, дану відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії вона вважає протиправною, оскільки посилання в ній на наявність шлюбу від 01 вересня 2007 року, актовий запис № 1442, між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 не відповідає дійсності, так як правильність проведення реєстрації шлюбу та достовірність даного актового запису викликають у неї сумніви. Тобто на час смерті спадкодавця, ОСОБА_7 не була дружиною останнього та у шлюбі з ним не перебувала. Первинно укладений шлюб між нею та ОСОБА_5 із 19 липня 2004 року було розірвано (актовий запис № 329), повторно шлюб не укладався.

24 листопада 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_2 про визнання права власності на частину нерухомого майна в порядку спадкування, посилаючись на те, що 24 травня 2013 року у м. Полтава померла його мати ОСОБА_7 За життя, 01 вересня 2007 року між останньою та ОСОБА_5 було укладено шлюб. 24 серпня 2011 року ОСОБА_5 помер та після його смерті відкрилася спадщина на квартиру № 39 по б-ру ОСОБА_6, 8, у м. Полтаві. Оскільки ОСОБА_7 на час смерті ОСОБА_5 була його дружиною, проживала разом з ним, від спадщини не відмовлялася, то є такою, що фактично її прийняла. 24 травня 2013 року ОСОБА_7 померла. 20 серпня 2013 року у встановлений законом строк він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, однак у видачі Свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено, так як виник спір щодо спадкового майна.

Просив визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири № 39 по б-ру ОСОБА_6, 8, у м. Полтаві, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7, яка померла 24 травня 2013 року у м. Полтаві.

13 лютого 2017 року Октябрським районним судом м. Полтави, цивільна справа № 554/9729/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_3 про визнання права власності на частку нерухомого майна в порядку спадкування об’єднана в одне провадження із цивільною справою № 554/8631/16-ц за позовом ОСОБА_2, яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Четверта полтавська державна нотаріальна контора, Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції про визнання повторного шлюбу неукладеним, зобов’язання вчинити дії, скасування постанови нотаріуса, визнання спадкоємцем та права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 16 квітня 2018 року позов ОСОБА_2, яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Четвертої полтавської державної нотаріальної контори, третя особа: Шевченківський районний у м. Полтава відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання повторного шлюбу неукладеним, зобов’язання вчинити дії, скасування постанови нотаріуса, визнання єдиним спадкоємцем та права власності на нерухоме майно в порядку спадкування задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири № 39, розташованої за адресою: бульвар Побєдоносцева Юрія, будинок № 8 у м. Полтаві, загальною площею 37, 4 кв.м., житловою площею 17,3 кв.м. в порядку спадкування за законом як спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_5, який помер 24 серпня 2011 року в м. Полтаві.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_3 про визнання права власності на частину нерухомого майна в порядку спадкування задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири № 39, розташованої за адресою: бульвар Побєдоносцева Юрія, будинок № 8 у м. Полтава, загальною площею 37, 4 кв.м., житловою площею 17,3 кв.м. в порядку спадкування за законом як спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_7, яка померла 24 травня 2013 року в м. Полтава.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_2, яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій посилалася на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу Четверта полтавська державна нотаріальна контора зазначила, що вважає рішення законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріально та процесуального права. Просила в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 26 липня 2018 року відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні заявленого клопотання про призначення експертизи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20 серпня 2011 року ОСОБА_5 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. (Т. 2 а.с.5).

24 серпня 2011 року ОСОБА_5 помер, що засвідчено даними свідоцтва про смерть серії І-КЕ № 205570, виданого 03 грудня 2011 року Октябрським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області. (том № 2 а.с.22).

Четвертою полтавською державною нотарільною контрою повідомлено, що 16 грудня 2011 року після смерті ОСОБА_5, померлого 24 серпня 2011 року, заведено спадкову справу № 627. Заяву про прийняття спадщини подано від імені сина померлого ОСОБА_3 Також спадщину прийняла дружина померлого ОСОБА_7, як спадкоємець, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Інших заяв про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не надходило. (Т. 2 а.с.67).

Відповідно до посвідчення серії ААБ № 508065 від 05 березня 2013 року ОСОБА_3 являється інвалідом 2 групи з дитинства (Т. 2 а.с.8).

Рішенням Синельниківського районного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2015 року ОСОБА_3 визнано недієздатним. Опікуном недієздатного ОСОБА_3 призначено ОСОБА_2 (Т. 2 а.с.11-12).

04 серпня 2016 року державним нотаріусом Четвертої полтавської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті 24 серпня 2011 року ОСОБА_5 на всю квартиру АДРЕСА_1. (Т. 2 а.с.16).

Із мотивувальної частини даної постанови слідує, що 03 серпня 2016 року до Четвертої полтавської державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_2, яка визнана опікуном недієздатного ОСОБА_3, із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті 24 серпня 2011 року ОСОБА_5 на всю квартиру АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_3

Згідно довідки про реєстрацію у квартирі АДРЕСА_2, ОСОБА_7, яка на час смерті спадкодавця ОСОБА_5 була його дружиною, проживала з ним, не подавала заяву про відмову від спадщини, а тому є такою, що її прийняла. З цих підстав видати свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_3 на всю квартиру вцілому неможливо.

10 грудня 1997 року ОСОБА_5 та ОСОБА_7 уклали шлюб, що підтверджено даними запису акту про одруження № 2180 від 10 грудня 1997 року, наявного в матеріалах справи (Т. 2 а.с. 214).

Даний шлюб було розірвано 19 липня 2004 року, актовий запис про розірвання шлюбу № 329, наявний в матеріалах справи. (Т. 2 а.с.215).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії І-КЕ № 033699, виданого 01 вересня 2007 року Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського МУЮ, 01 вересня 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 укладено шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис № 1442.

Згідно довідки ЖЕО № 2 від 28 жовтня 2013 року ОСОБА_7 була зареєстрована у м. Полтава по б-ру ОСОБА_9, 8, кв. 39, з 04 вересня 2007 року по 24 травня 2013 року по день смерті.

24 травня 2013 року в м.Полтава померла ОСОБА_7, що підтверджено даними свідоцтва про смерть серії І-КЕ № 244394, виданого 25 травня 2013 року Октябрським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції. ( Т. 2 а.с.23).

20 серпня 2013 року приватним нотаріусом ОСОБА_10 заведено спадкову справу № 60/2013 від 20 серпня 2013 року після померлої ОСОБА_7 У спадковій справі є заява про прийняття спадщини від 20 серпня 2013 року. Інших заяв про прийняття спадщини чи відмову від прийняття спадщини не надходило. Свідоцтво про право на спадщину не видавалося.

Згідно ч. 1 ст. 21 СК України визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

За змістом ст. 34 СК України присутність нареченої та нареченого в момент реєстрації їхнього шлюбу є обов'язковою. Реєстрація шлюбу через представника не допускається.

Відповідно до ст. 48 СК України шлюб, зареєстрований у відсутності нареченої і (або) нареченого, вважається неукладеним. Запис про такий шлюб у органі державної реєстрації актів цивільного стану анулюється за рішенням суду за заявою заінтересованої особи.

Згідно вимог ст.ст. ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Допитана під час розгляду справи судом першої інстанції провідний спеціаліст відділу державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Полтавській області ОСОБА_11, яка одночасно надавши для огляду Книгу державної реєстрації актів про шлюб за 2007 роки, пояснила порядок укладення 01 вересня 2007 року шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 та зазначила, що даний шлюб за відсутності одного з наречених укладеним не був би.

При цьому, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач ОСОБА_2 не надала суду доказів того, що під час укладення шлюбу ОСОБА_5 був відсутній.

Тоді як, матеріали справи містять переконливі докази щодо факту укладення 01 вересня 2007 року шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, а тому позовна вимога ОСОБА_2 щодо визнання шлюбу неукладеним та зобов’язання анулювати актовий запис до задоволення не підлягає.

Проаналізувавши матеріали справи суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції й щодо відмови у задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 зважаючи на наступне.

Підстави відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій визначаються ст. 49 Закону України «Про нотаріат», даний перелік є вичерпним. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 даного Закону нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України.

Згідно матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 була наявна довідка про реєстрацію у квартирі АДРЕСА_2, яка є спадковим майном, дружини померлого ОСОБА_7, яка на час смерті спадкодавця була його дружиною, проживала з ним, не подавала заяву про відмову від спадщини, а тому є такою, що її прийняла.

Тобто спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_5, які прийняли спадщину є, як його син - ОСОБА_3 так і його дружина ОСОБА_7 Враховуючи, що відповідно до заяви ОСОБА_2 вона хотіла отримати свідоцтво про право власності на все майно, що позбавило б права на спадкування дружину померлого, нотаріус діяла відповідно до вимог діючого законодавства та правомірно відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_3 на всю квартиру вцілому.

Крім того, відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив.

Згідно з ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За нормою ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Виходячи із положень ч.1 с. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Як вже зазначалося, з матеріалів справи вбачається, що спадкоємцями після померлого ОСОБА_5 є його син - ОСОБА_3, в інтересах якого ОСОБА_2 у встановлений законом строк подано заявою про прийняття спадщини, та його дружина ОСОБА_7, яка на момент смерті постійно проживала зі спадкодавцем та від спадщини не відмовлялася.

Тобто, зазначені спадкоємці мали право на спадкування в рівних частках квартири АДРЕСА_2.

Відповідно до спадкової справу № 60/2013 від 20 серпня 2013 року спадкоємцем після смерті ОСОБА_7 є її син ОСОБА_4, який у встановлений законом строк подав заяву про прийняття спадщини.

Проте, останньому не було видано свідоцтво про право на спадщину, оскільки був наявний спір на спадкове майно, а тому у ОСОБА_4 виникли перешкоди у реалізації своїх спадкових прав після смерті матері ОСОБА_7

Зважаючи на зазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо часткового задоволення позову ОСОБА_2, яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_3 та задоволення повністю вимог ОСОБА_4

Посилання ОСОБА_2 на те, що показання свідка ОСОБА_11 не свідчать про присутність ОСОБА_5 під час реєстрації шлюбу, оскільки на той момент вона ще не працювала не є підставою для скасування рішення суду, так як суд оцінює докази в їх сукупності, тоді як наявні в матеріалах справи докази не свідчать про відсутність згоди ОСОБА_5 на укладення шлюбу та те, що шлюб укладався без його участі.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, дав об'єктивну оцінку зібраним у справі доказам, із дотриманням норм процесуального права, вірно застосувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалив рішення, яке відповідає закону.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка дії в інтересах недієздатного ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16 квітня 2018 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 30 липня 2018 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді: Т.В. Одринська

ОСОБА_12