Постанова № 75679680, 02.08.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 646/7999/17 Номер провадження 22-ц/786/1663/18Головуючий у 1-й інстанції Теслікова І.І. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді : Одринської Т.В

суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.

за участю секретаря – Коротун І.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Фрунзенського районного суду м. Харкова, Апеляційного суду Харківської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державної судової адміністрації України, Територіального управління державної судової адміністрації України у Харківській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 23 лютого 2018 року

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив поновити його порушені права покладанням на відповідачів солідарно (в рівних частинах) обов’язку з відшкодування йому майнової шкоди суму еквівалентну 7 389, 61 доларів США за курсом НБУ на день розрахунку (202 549, 25 грн. станом на 15.12.017 року), моральної шкоди, спричиненої пошкодженням майна, суму еквівалентну 7 389, 61 доларів США за курсом НБУ на день розрахунку (202 549, 25 грн. станом на 15.12.017 року), моральної шкоди, спричиненої його дискримінацією у розгляді справи про адміністративне правопорушення у розмірі 5 029 299, 57 гривень, а всього 5 434 398, 08 гривень.

В обґрунтування позову зазначив, що суди, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення №645/10072/14, порушили його конституційні права, а саме: двічі притягнуто до адміністративної відповідальності за одну подію, необґрунтовано обвинувачено та піддано незаконному покаранню, не надано судового захисту під час оскарження судового рішення. Також позивач зазначає, що через протиправні дії відповідачів не скористався перевагами страхового договору «повне КАСКО», не отримав відшкодування за страховим випадком, поніс судові витрати у справі №645/10072/14 та сплачував комісії банків. Крім цього, позивач заявляє про пряму дискримінацію його особи у розгляді справи 646/10072/14 за ознакою офіційного статусу потерпілої особи від адміністративного правопорушення, оскільки у протоколі від 18.11.2014 року не було зазначеного його як потерпілого та в постановах відповідачів також не було зазначено особи потерпілого, а також відсутністю повної фіксації технічними засобами під час судового розгляду справи про адміністративне правопорушення, що на його думку є проявом прямої дискримінації, внаслідок чого йому було завдано моральної шкоди, яку він оцінює в 5 029 299, 57 гривень.

Рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 23 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 – відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що

позивачем не доведено порушення його прав та завдання йому матеріальної чи моральної шкоди судовими органами.

З даним рішенням не погодився позивач, в зв’язку з чим подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі. Вказав, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та невмотивовано застосував для розгляду справи норми ст.1176 ЦК України, відхиливши обраний позивачем спосіб захисту. Також, вказує, що суд першої інстанції розглядаючи справу, був упереджений та небезсторонній по відношенню до нього та взагалі не надав оцінку його поясненням щодо створення йому перешкод у доступі до правосуддя.

У відзиві на апеляційну скаргу представник територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області ОСОБА_3, вказала, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на обґрунтування того, що внаслідок розгляду справи про адміністративне правопорушення йому було спричинено матеріальну та моральну шкоду. Також, вказала, що позивач мав можливість і скористався, встановленими законом, процедурами оскарження судового рішення, тому його право на справедливий суд порушено не було.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г.І. від 21 травня 2018 року визначено підсудність цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Фрунзенського районного суду м. Харкова, Апеляційного суду Харківської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державної судової адміністрації України, Територіального управління державної судової адміністрації України у Харківській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди - Апеляційному суду Полтавської області.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді – доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Фрунзенського районного суду міста Харкова від 12 березня 2015 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 26.05.2015 року, закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КпАП України стосовно ОСОБА_2 в зв’язку з закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення / а.с. 23-25, 26-28/

Вказані постанови судів від 12.03.2015 року та 26.05.2015 року набрали законної сили, скасовані чи змінені не були.

Згідно із частиною першою статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в зазначеній вище редакції судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Таким чином, суддя виступає як посадова особа, уповноважена на виконання функцій держави, а не як приватна особа, до якої можна звернутися з позовом.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

У п.10 постанови Пленуму Верховного Суду від 13.06.2007 №8 «Про незалежність судової влади» роз’яснено, що виключне право перевірки законності та обгрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Отже, законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.

Аналогічну позицію висловлено у пункті 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів, де зазначено, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

У Висновку № 3 (2002 ) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.

Також, згідно частини 7 статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній на момент пред'явлення позову) за шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом. Тлумачення норми свідчить, що на законодавчому рівні встановлено імунітет суду і він не може бути відповідачем у цивільній справі. Наявність імунітету, по своїй суті, є засобом, який гарантує належне функціонування системи правосуддя і дозволяє судам виконувати свою судову функцію спокійно та незалежно.

Європейський суд з прав людини зауважив, що питання імунітету суддів вже зустрічалося при розгляді однієї із справ, і в ній Суд дійшов висновку, що такий імунітет мав законну мету, оскільки був засобом забезпечення належного здійснення правосуддя. Суд також постановив, що, з огляду на обставини тієї справи, таке обмеження було пропорційним (Плахтєєв та Плахтєєва проти України, № 20347/03, § 36, від 12 березня 2009 року).

Висновок про недопустимість суду бути відповідачем у цивільній справі дозволяє зробити і тлумачення статей 1174 і 1176 Цивільного кодексу України № 435-IV від 16 січня 2003 року (далі - ЦК України). Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду покладається на державу, а не на суд.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що належним відповідачем у таких спорах може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.

Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16 січня 2018 року у справі № 454/1008/16-ц.

Крім того, розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом якого є оскарження процесуальних дій судді ( суду, пов’язаних з розглядом справи нормами ЦПК України не передбачено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що вказаний спір не носить цивільно-правового характеру, що виключає можливість вирішення його у порядку ЦПК України,

Відповідно до ч.1 ст.377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Частиною другої вказаної статті встановлено, що порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов’язковою підставою для скасування рішення, незалежно від доводів апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованим в зв’язку з чим, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з закриттям провадженням у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача звільнено від сплати судового збору, тому судові витрати необхідно віднести за рахунок держави.

Керуючись п.4 ч.1 ст. 374, ст. 377, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 23 лютого 2018 року –скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Фрунзенського районного суду м. Харкова, Апеляційного суду Харківської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державної судової адміністрації України, Територіального управління державної судової адміністрації України у Харківській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди – закрити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02 серпня 2018 року.

Головуючий суддя : / підпис/ ОСОБА_1

Судді: / підпис/ ОСОБА_4 - / підпис/ ОСОБА_5

З оригіналом згідно:

Головуючий суддя : Т.В.Одринська