Постанова № 75679198, 20.07.2018, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач -Лозко Ю.П.

Справа № 433/1713/16-ц

Провадження № 22ц/782/362/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах :

головуючого - Лозко Ю.П.

суддів - Авалян Н.М., Назарової М.В.,

за участю секретаря - Перишкіна Т.М.,

за участю представника заявника - ОСОБА_2

учасники справи:

заявник - ОСОБА_3 обласна рада

головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на ухвалу Троїцького районного суду Луганської області від 30 березня 2018 року (суддя Суський О.І.)

по цивільній справі за скаргою ОСОБА_3 обласної ради на дії та постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 21 серпня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови ОСОБА_3 обласної ради ОСОБА_6 від 28 липня 2016 № 110 про звільнення ОСОБА_5 з посади виконуючого обов’язки директора Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» ОСОБА_3 обласної ради у зв’язку із прогулом відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_5 на посаді виконуючого обов’язки директора Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» ОСОБА_3 обласної ради з 28 липня 2016 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 обласної ради на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.07.2016 року по день винесення рішення по справі, тобто 21 серпня 2017 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 обласної ради на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час затримки у видачі трудової книжки відповідно до частини 6 статті 235 КЗпП України за період з 28 липня 2016 року по день винесення рішення по справі, тобто 21 серпня 2017 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 обласної ради на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_5 на посаді виконуючого обов’язки директора Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» ОСОБА_3 обласної ради.

29 вересня 2017 року Троїцьким районним судом Луганської області видано виконавчий лист про негайне примусове виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_5 на посаді виконуючого обов’язки директора Комунального підприємства «Києво – Святошинська тепломережа» ОСОБА_3 обласної ради з 28 липня 2016 року.

14 листопада 2017 року на підставі вказаного виконавчого листа за заявою стягувача головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 55159891 та зобов’язано ОСОБА_3 обласну раду виконати рішення протягом трьох робочих днів.

В зазначеному виконавчому провадженні ОСОБА_5 є стягувачем, а ОСОБА_3 обласна рада боржником.

06 грудня 2017 року у зв’язку з невиконанням рішення суду, державним виконавцем Назаровцем А. Т. винесено постанову про накладення штрафу на боржника ОСОБА_3 обласну раду у розмірі 5100,00 грн. і повторно зобов’язано виконати рішення суду протягом трьох днів та попереджено про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду.

29 грудня 2017 року державним виконавцем була винесена постанова про накладення на боржника штрафу у розмірі 10200,00 грн. за невиконання рішення суду.

12 січня 2018 року боржником ОСОБА_3 обласною радою подана до суду скарга у порядку, визначеному ст.ст.447,448 ЦПК України, в якій боржник просить визнати дії державного виконавця неправомірними та скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження та накладення штрафів.

Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 30 березня 2018 року скаргу задоволено.

Визнано дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 неправомірними.

Скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження від 14 листопада 2017 року у ВП № 55159891 по виконанню заочного рішення по справі № 433/1713/16-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 обласної ради, голови ОСОБА_3 обласної ради VІІ скликання ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.

Скасовано постанову про накладення штрафу від 06 грудня 2017 року у розмірі 5100,00 грн. на ОСОБА_3 обласну раду у ВП № 55159891 по виконанню заочного рішення по справі № 433/1713/16-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 обласної ради, голови ОСОБА_3 обласної ради VІІ скликання ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.

Скасовано постанову про накладення штрафу від 28 грудня 2017 року у розмірі 10200,00 грн. на ОСОБА_3 обласну раду у ВП № 55159891 по виконанню заочного рішення по справі № 433/1713/16-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 обласної ради, голови ОСОБА_3 обласної ради VІІ скликання ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.

В апеляційній скарзі суб’єкт оскарження Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України служби просить скасувати ухвалу суду та в задоволенні скарги заявника відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Боржником ОСОБА_3 обласною радою подано відзив на апеляційну скаргу, в якому боржник просить відмовити Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на законність постановленої судом першої інстанції оскаржуваної ухвали.

Стягувач ОСОБА_5 правом відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

В судовому засіданні представник боржника ОСОБА_3 обласної ради просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Інші особи, що беруть участь у справі в судове засідання не з’явились. Про час та місце розгляду справи належним чином завчасно повідомлені. Їх неявка відповідно до ч. 2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Суд, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Задовольняючи скаргу та визнаючи дії державного виконавця протиправними, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена державним виконавцем в період, коли боржник (відповідач у справі) звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення (заява була подана до суду 25 вересня 2017 року, а розгляд заяви був призначений на 17 листопада 2017 року). Постанови про накладення на боржника штрафів були винесені державним виконавцем без перевірки факту отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження та факту виконання боржником рішення суду.

Проте, до таких висновків суд першої інстанції дійшов передчасно, без дотримання норм процесуального права.

Зокрема, суд першої інстанції не звернув уваги на керівні роз’яснення, надані в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26 грудня 2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», в якій зазначено наступне.

При розгляді справ за скаргами на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та за зверненнями учасників виконавчого провадження суди мають керуватися положеннями ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, Законом України «Про виконавче провадження», нормами Цивільного процесуального кодексу України та іншого законодавства, яким врегульовано ці питання (п.1).

Судам необхідно враховувати, що в тому разі, коли законом встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду, їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за загальними правилами. Скарга, пропущений строк на подання якої не поновлено в порядку, передбаченому законом порядку, залишається без розгляду.

Відповідно до п. а ч.1 ст. 449 ЦПК України скаргу може подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Аналогічна норма щодо строку оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця міститься в ч.5 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Постанови, які оскаржені боржником, винесені державним виконавцем відповідно 14 листопада, 06 грудня 2017 року, 29 грудня 2017 року.

Скарга подана боржником 12 січня 2018 року (а.с.23).

Однак, під час розгляду скарги суд не з’ясовував обставини та не відобразив це в своїй ухвалі, коли боржнику стало відомо про постанови державного виконавця та якими доказами це підтверджується. Чи дотримано боржником строк на оскарження постанов державного виконавця, або він пропущений. У випадку пропуску строку, чи підлягає він поновленню.

Крім того, суд першої інстанції не дав правової оцінки тій обставині, чи підлягає скарга в частині оскарження постанов державного виконавця про накладення штрафів розгляду в порядку цивільного судочинства, визначеного розділом VII Цивільного процесуального кодексу України, з огляду на таке.

За змістом п. 7 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим відповідно до вимог п. 4 ч.1 ст.379 ЦПК України ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скасовуючи оскаржувану ухвалу з вказаних підстав, суд не надає правову оцінку доводам апеляційної скарги щодо необґрунтованості скарги ОСОБА_3 обласної ради, оскільки така оцінка буде надана судом першої інстанції під час нового судового розгляду цього питання.

Керуючись ст.ст. 367,379 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Ухвалу Троїцького районного суду Луганської області від 30 березня 2018 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови – 25 липня 2018 року.

Головуючий

Судді: