Постанова № 75676806, 31.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/7620/15 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.

Провадження № 22-ц/783/1474/18 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 53

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Юзефович Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Минотавр» на заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Минотавр», з участю третьої особи Львівської міської виконавчої дирекції Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про нарахування та виплату допомоги по вагітності та пологах,-

встановила:

В жовтні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ПП «Минотавр», з участю третьої особи Львівської міської виконавчої дирекції Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, про нарахування та виплату допомоги по вагітності та пологах.

В обґрунтування вимог зазначала те, що з 2009 року працює у ПП «Минотавр», в грудні 2010 року пішла у відпустку по вагітності та пологах, подавши лікарняний лист та ІНФОРМАЦІЯ_2 пішла у відпустку по догляду за дитиною до трьох років. ІНФОРМАЦІЯ_1 народила вдруге, також подала лікарняний лист відповідачу. При цьому, жодного нарахування та виплати допомоги щодо дітей проведено не було. Просила зобов'язати ПП «Минотавр» нарахувати та виплатити допомогу по вагітності та пологах ОСОБА_2 у зв'язку з народженням дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1.

Оскаржуваним заочним рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11 травня 2016 року позов задоволено. Зобов"язано приватне підприємство "Минотавр" нарахувати та виплатити допомогу по вагітності та пологах ОСОБА_2 у зв"язку із народженням дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 16 грудня 2016 року заяву ПП «Минотавр» про перегляд заочного рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Минотавр» про нарахування та виплату допомоги по вагітності та пологах - залишено без задоволення.

Заочне рішення суду оскаржив відповідач ПП «Минотавр».

Вважає рішення незаконним, оскільки ухвалюючи таке суд вирішив питання про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу допомогу по вагітності і пологах без врахування істотних обставин і доказів.

В апеляційній скарзі зазначає, що у даному випадку є спільний обов'язок страхувальника і страховика, який виник з однієї підстави, виплати допомоги з вагітності та пологах, відтак в якості співвідповідача у даній справі повинен виступати також страховик Львівська міська виконавча дирекція Львівське обласне відділення.

Не заперечуючи у доводах апеляційної скарги право позивача на одержання допомоги по вагітності і пологах, вважає покладення зобов'язання по її виплаті на відповідача ПП «Минотавр» необґрунтованим, оскільки виплата такої допомоги здійснюється за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_2 за час роботи на підприємстві виплачено заробітну плату у повній мірі, з цієї зарплати проведені відповідні відрахування, в тому числі і у Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Стверджує, що ПП «Минотавр» наданл Фонду всі документи для здійснення фінансування відповідної допомоги.

Через відсутність коштів у ПП «Минотавр», а також незабезпечення Фондом фінансування допомоги по вагітності і пологах, відповідач не має змоги здійснити виплату позивачу такої допомоги.

Згідно звітів Ф4-ФСС з ТВП за Фондом страховиком утворилась заборгованість перед підприємством страхувальником.

Просить скасувати заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11 травня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким зобов'язати Львівську міську виконавчу дирекцію Львівське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності профінансувати виплату допомоги ОСОБА_2 по вагітності і пологах на двох дітей. Залучити до участі у справі співвідповідача Львівську міську виконавчу дирекцію Львівське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Учасники справи позивач ОСОБА_2, представник відповідача ПП «Минотавр», представник третьої особи Львівської міської виконавчої дирекції Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення судових повісток (а.с. 167-169), не повідомили суд про причину неявки.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з»явилися.

За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення враховуючи таке.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий суд виходив з того, що позивач ОСОБА_2 є працівником відповідача, ПП «Минотавр» є страхувальником позивача, відтак зобов'язаний здійснити нарахування та виплату допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_2

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.

Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Звернувшись з відповідним позовом, позивач в силу ст. 12 ЦПК України (ст. 10 ЦПК України чинної на час звернення з позовом) зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Позивач ОСОБА_2 працює в ПП «Минотавр» з 2009 року, на посаді заступника директора з 01 листопада 2010 року, що підтверджується трудовою книжкою ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 (а.с. 6).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2, свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 у ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_3, а ІНФОРМАЦІЯ_1 син ОСОБА_4 (а.с. 8, 9).

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно із ст. 255 КЗпП України види матеріального забезпечення та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням працівникам, а в деяких випадках і членам їх сімей, умови їх надання та розміри визначаються законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, іншими нормативно-правовими актами, які містять норми щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно із ст. 38 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 року № 2240, в редакції, що діяла на момент настання страхового випадку із ОСОБА_2 у грудні 2010 року (далі Закон України № 2240 в редакції до 01.01.2011 року) допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати за період відпустки з вагітністю і пологами.

Відповідно до ст. 27 Закону України № 2240 в редакції до 01.01.2011 року надавати і оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, в тому числі і допомогу по вагітності і пологах, зобов»язаний страхувальник - роботодавець, в даному випадку ПП «Минотавр».

Цей обов»язок передбачений і у ч. 1 ст. 50 Закону України № 2240 в редакції до 01.01.2011 року, згідно якої матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов»язковим державним соціальним страхуванням у зв»язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, застрахованим особам призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що до 01.01.2011 року роботодавець, в даному випадку ПП «Минотавр» повинно було проводити виплату позивачці ОСОБА_2 допомоги по вагітності та пологах, при цьому органи Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності лише проводили відшкодування страхувальникові-роботодавцю сум понесених витрат на виплати матеріального забезпечення застрахованим особам.

Що стосується виплати допомоги по вагітності та пологах перед народженням дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 01.01.2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування» № 2464, яким внесено зміни до статті 21 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 року № 2240.

Відповідно до ст. 21 Закону України № 2240, зі змінами, внесеними 01.01.2011 року, фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.

Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22.12.2010 року № 26 затверджено Порядок фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до п. 2 Порядку № 26 підставою для фінансування страхувальників-роботодавців робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

Для отримання коштів Фонду на виплату матеріального забезпечення застрахованим особам, нарахованого страхувальником, останній звертається до робочого органу Фонду за місцем обліку в органі Фонду із заявою-розрахунком за підписом керівника та головного бухгалтера, засвідченою печаткою підприємства.

З наданої інформації Львівської міської виконавчої дирекції Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, за період з 01.11.2012 року по 08.12.2015 року ПП «Мінотавр» із заявою-розрахунком для надання ОСОБА_2 допомоги по вагітності та пологах, не зверталось.

З врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про підставність вимог позивача про зобов»язання ПП "Минотавр" нарахувати та виплатити допомогу по вагітності та пологах ОСОБА_2 у зв"язку із народженням дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1.

Що стосується доводів апелянта про залучення до участі у справі як співвідповідача Львівської міської виконавчої дирекції Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відповідно до ст. 33 ЦПК України (в редакції від 18.03.2004 року, яка була чинною на час розгляду справи судом першої інстанції) суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Відтак, лише за клопотанням позивача суд мав право замінити первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучити до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Натомість, Львівська міська виконавча дирекція Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності залучена до участі у справі як третя особа, при цьому, суд першої інстанції не встановив обставин, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, 372, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Минотавр» - залишити без задоволення.

Заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова 11 травня 2016 року- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 31 липня 2018 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк