Ухвала суду № 75674993, 31.07.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №334/8187/15 Головуючий у 1 інстанції: Колесник С.Г.

Провадження № 22-ц/778/1094/18 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«31» липня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

ОСОБА_2,

секретар: Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки,

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 14 грудня 2007 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №0703/1207/71-351, на підставі якого остання отримала кредитні кошти у розмірі 45000 дол. США з розрахунку 12,5% річних на строк до 14 грудня 2022 року.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Сведбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ «Сведбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами, зареєстрований за №1306,1307 від 25 травня 2012 року приватним нотаріусом ОСОБА_5

Отже, ПТ «Дельта Банк» набуло статус нового кредитора та права вимоги по кредитному договору № 0703/1207/71-351 від 14.12.2007 р.

Виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором забезпечено порукою відповідно до укладеного договору поруки від 14 грудня 2007 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3, згідно з яким останній поручився перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 0703/1207/71-351 від 14.12.2007 року.

ОСОБА_4 умови кредитного договору належним чином не виконувались, у зв'язку з чим станом на 28 липня 2015 року існує заборгованість по сплаті кредиту в розмірі 580421,47 грн., з яких: 537888,49 грн. - сума заборгованості за кредитом, 42532,98 грн. - сума заборгованості за відсотками, з них прострочена заборгованість за кредитним договором: 47002,80 грн. - сума заборгованості за кредитом, 37559,26 грн. - сума заборгованості за відсотками.

На підставі зазначеного просило стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ДельтаБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 537 888,49 грн., судові витрати покласти на відповідача.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада 2015 року з виправленою опискою ухвалою суду від 12 січня 2018 року позов задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2017 року в задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неналежне повідомлення про дату, час та місце судового засідання, припинення поруки через збільшення обсягу відповідальності, наявність в договорі поруки підпису невідомої особи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В судове засідання апеляційного суду 31 липня 2018р. сторони не з’явились, будучи повідомленими належними чином судовими повістками, які отримали, що підтверджується зворотними поштовими повідомленнями.

Від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_6 надійшла письмова заява про відкладення судового засідання у зв’язку з участю в цей же день у судових засіданнях в інших судах.

Колегія вважає, що підстав для задоволення вказаних заяв не вбачається з огляду на тривалий час розгляду цієї цивільної справи - з лютого 2018р. та завантаженість суддів цивільної палати апеляційного суду, які працюють у кількості 12 замість 36 за штатом, що створить невиправдану тяганину у апеляційному розгляді.

Представники сторін у справі отримали судові повістки у засідання апеляційного суду завчасно (15 травня 2018 року) більш ніж за місяць до дати судового засідання та мали можливість скоригувати свої графіки участі у справах.

Крім того, справа вже відкладалась судом та при відкладенні справи 15 травня 2018 року дата розгляду справи погоджувалась з представниками сторін.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідач ОСОБА_3 має двох представників (а.с.71).

Зважаючи на вказані обставини, апеляційний суд у відповідності до положень ст. 372 ЦПК України визнав причину неявки сторін неповажною та здійснив апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

За приписами п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 грудня 2007 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 0703/1207/71-351 між ВАТ «Сведбанк», за умовами якого ОСОБА_4 отримала кредитні кошти в сумі 45000 доларів США на строк з 14 грудня 2007 року по 14 грудня 2022 року, включно, та на умовах передбачених цим договором для придбання житлового будинку №3 по вул. 40 років Перемоги в с. Володимирівка Томаківського району Дніпропетровської області (а.с.6-13).

На виконання кредитного договору № 0703/1207/71-351 14 грудня 2007 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 0703/1207/71-351-Р-1, за умовами якого останній зобов’язався перед банком відповідати за виконання ОСОБА_4 зобов’язань щодо повернення кредитних коштів зі сплатою відсотків, передбачених умовами кредитного договору. Згідно з договором поруки поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком (а.с.14-15).

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами, 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора, тобто стає новим кредитором, у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Сведбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги, замість ПАТ «Сведбанк», від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами, зареєстрований за №1306,1307 від 25 травня 2012 року приватним нотаріусом ОСОБА_5 (а.с.24-30).

Згідно зі статтями 526,527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1,4 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Пунктом 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснено, що при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Судом також встановлено, що ОСОБА_4 не виконувала належним чином умови договору щодо повернення кредитних коштів, сплати відсотків та інших передбачених договором платежів, станом на 28.07.2015р. заборгованістьпозичальника по кредитному договору № 0703/1207/71-351 від 14.12.2007р. становить 580421,47 грн. з яких: 537888,49 грн. - сума заборгованості за кредитом, 42532,98 грн. - сума заборгованості за відсотками, з них прострочена заборгованість за кредитним договором: 47002,80 грн. - сума заборгованості за кредитом, 37559,26 грн. - сума заборгованості за відсотками.

У зв’язку з порушенням умов виконання зобов’язань на адресу боржника та поручителя ПАТ «Дельта Банк» були надіслані досудові вимоги щодо погашення простроченої заборгованості (а.с.20-22).

Відповідно до частини 1 статті 512, статті 514, частини 1 статті 516 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з поручителя ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № 0703/1207/71-351 від 14.12.2007р.,яка станом на 28.07.2015р. складає 580 421 гривень 47 коп.

Довід апеляційної скарги про припинення договору поруки відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України колегія судді вважає неприйнятним з наступних підстав.

Зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін і погоджених ними умов, в яких закріплюються їхні права та обов'язки, що складають зміст договірного зобов'язання (частина перша статті 628 ЦК України).

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Закон пов'язує припинення договору поруки із сукупністю двох умов, а саме: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок таких змін.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 посилається на укладання між банком та ОСОБА_4 Додаткової угоди №1 від 14 грудня 2007 року, якою пункт 5 кредитного договору було викладено в наступній редакції: «5.1.11 Оформити до 01.12.2008 року право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою:Дніпропетровська область, Томаківський район, с.Володимирівка, вул.40 років Перемоги, буд.3 » та до п.6 додати п. 6.1.6 в наступній редакції «при невиконанні п.5.1.11. договору відсоткову ставку збільшити на 3 відсотка річних» (а.с.13), внаслідок якої, на думку поручителя, збільшився обсяг його відповідальності.

Згідно з пунктами 1.1, 1.3 кредитного договору № 0703/1207/71-351 від 14.12.2007 року та пункту 1 договору поруки № 0703/1207/71-351-Р-1, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 12,5% річних за весь час користування кредитом до 14 грудня 2022 року(а.с.6), а поручитель зобов’язується за виконання зобов’язань позичальника щодо повернення коштів в сумі 45000 доларів США до 14 грудня 2022 року з процентною ставкою 12,5% річних (а.с.14).

Будь-яких доказів збільшення обсягу відповідальності поручителя ОСОБА_3, а саме збільшення обсягу відповідальності у зв’язку зі збільшенням відсоткової ставки з 12,5% річних до 15,5% (на 3% річних) відповідно до умов Додаткової угоди №1 від 14 грудня 2007 року матеріали справи не містять та відповідачем не надано ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції.

З наданого банком розрахунку на вимогу суду апеляційної інстанції вбачається, що відсоткова ставка за кредитним договором -12,5 % річних не змінювалась (а.с.200).

Довід апеляційної скарги про неврахування судом рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області, яким в рахунок виконання кредитного договору № 0703/1207/71-351 від 14.12.2007 року були задоволені вимоги банку до ОСОБА_4 та в рахунок заборгованості станом на 28.07.2015р. в сумі 580 421,47 грн. було звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, колегія суддів вважає неприйнятним, оскільки:

-по-перше, рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області, на яке посилається ОСОБА_3 ухвалено судом 28 листопада 2016 року (а.с.89-92), тобто вже після ухвалення оскаржуємого рішення від 25 листопада 2015 року, а тому не могло бути враховано судом;

-по-друге, рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2017 року, рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області про звернення стягнення на предмет іпотеки було змінено та доповнено резолютивну частину рішення абзацом наступного змісту: « рішення суду не підлягає примусовому виконанню протягом дії Закону України від 03 червня 2014 року №1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (а.с.93-96);

-по-третє, ухвалюючи рішення 11 квітня 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області послався на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада 2015 року, яким стягнуто заборгованість за кредитним договором станом на 28.07.2015р. в сумі 580 421,47 грн. (а.с.95).

Доказів виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровької області від 11 квітня 2017 року про звернення стягнення на предмет іпотеки матеріали справи не містять та відповідачем ОСОБА_3 не надано.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що під договором поруки, долученим до позовної заяви, стоїть підпис невідомої особи не заслуговує на увагу, оскільки ані заява ОСОБА_3 про перегляд оскаржуємого рішення (а.с.75-80), ані апеляційна скарга відповідача (а.с.108-115) не містять клопотань про проведення судової почеркознавчої експертизи.

Доказів про звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору поруки № 0703/1207/71-351-Р-1 від 14 грудня 2014 року апеляційному суду не надано.

Проте довід апеляційної скарги в частині розгляду судом справи за відсутності учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов’язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою знайшов підтвердження в ході апеляційного розгляду.

Як вбачаться з матеріалів справи, заочне рішення ухвалено судом в судовому засіданні 25 листопада 2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України (в діючій редакції) розгляд судом цивільної справи відбувається у судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

У статтях 74-76 ЦПК України (в діючій редакції) врегульовано порядок вручення судових повісток. Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.

Тобто належним повідомленням особи, яка бере участь у справі, є розписка про отримання судової повістки.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п. 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

В матеріалах справи відсутня розписка ОСОБА_3 про отримання судової повістки в судове засідання 25 листопада 2015 року.

Таким чином, не можна вважати, що суд першої інстанції дотримався вимог щодо належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст. ст. 74-76 ЦПК України, чим, окрім іншого, порушено і вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.

Як вбачаться з матеріалів справи, заочне рішення ухвалено судом в судовому засіданні 25 листопада 2015 року.

Згідно з п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов’язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов’язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Враховуючи викладене, рішення суду згідно з п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 та стягнення з ОСОБА_3 на користь банку заборгованості за кредитним договором № 0703/1207/71-351 від 14.12.2007р. в розмірі 580 421 гривень 47 коп. з яких: 537 888 гривень 49 коп. - сума заборгованості за кредитом, 42 532 гривень 98 коп. - сума заборгованості за відсотками, з них прострочена заборгованість за кредитним договором: 47 002 гривень 80 грн. - сума заборгованості за кредитом, 37 559 гривень 26 коп. - сума заборгованості за відсотками.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада 2015 року у цій справі скасувати та прийняти постанову наступного змісту.

Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 0703/1207/71-351 від 14.12.2007р. в розмірі 580 421 гривень 47 коп. з яких: 537 888 гривень 49 коп. - сума заборгованості за кредитом, 42 532 гривень 98 коп. - сума заборгованості за відсотками, з них прострочена заборгованість за кредитним договором: 47 002 гривень 80 грн. - сума заборгованості за кредитом, 37 559 гривень 26 коп. - сума заборгованості за відсотками.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 03 серпня 2018 року.

Головуючий

Судді: