Постанова № 75674957, 31.07.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №334/6699/15 Головуючий у 1 інстанції: Колесник С.Г.

Провадження № 22-ц/778/862/18 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«31» липня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

ОСОБА_2,

секретар: Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» про стягнення суми вкладу та відсотків,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який протягом розгляду справи уточнював, до ЗОКС «Довіра» про стягнення суми вкладу та відсотків.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що між ним та відповідачем укладено договори про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок (внесок) - № 9568 від 07.05.2014р. на суму вкладу 143800 грн., № 9577 від 04.06.2014р. на суму вкладу 12970 грн., № 9567 від 07.05.2014р. на суму вкладу 94189 грн., № 9566 від 05.05.2014р. на суму вкладу 149000 грн., № 9487 від 18.07.2014р. на суму вкладу 18990 грн., а також додаткові угоди до них. Умовами кожного договору передбачено нарахування 40% річних, строк дії договорів 13 місяців. Загальна сума розміру депозитних внесків складає 418 949грн.

Повернути суми вкладів, у зв'язку з закінченням строків дії договорів, та відсотки відповідач в добровільному порядку відмовляється.

Вважає, що у зв’язку з тим, що ЗОКС «Довіра» прострочила виконання грошового зобов’язання, спілка має сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На підставі зазначеного остаточно просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договорами, відсотками, 3% річних та інфляційних втрат на загальну суму 506 252,60 грн. та моральну шкоду в розмірі 100000 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2015 року з виправленими описками ухвалами від 17 листопада 2015 року та від 27 грудня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ЗОКС «Довіра» на користь ОСОБА_3 заборгованість за договорами «Про надання фінансової послуги - залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок» №№ 9567, 9487, 9577, 9568, 9566 та відсотків з вкладом на особовому рахунку, 3% річних та інфляційних втрат на загальну суму 503791,21 грн.

Стягнуто з ЗОКС «Довіра» на користь держави судовий збір у сумі 5037,32 грн.

В задоволенні вимог ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ЗОКС «Довіра» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на внесення позивачем коштів в якості пайового внеску, встановлення преюдиційних фактів рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 26 жовтня 2016 року по справі №334/1881/15-ц, неправильне застосування норми ч. 2 ст. 625 ЦК України в частині стягнення трьох відсотків річних, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Організаційні, правові та економічні засади створення й діяльності кредитних спілок визначаються Законом України "Про кредитні спілки" та статутом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про кредитні спілки" кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків кредитної спілки.

За приписами частини першої статті 3 Закону України "Про кредитні спілки" кредитна спілка може укладати від свого імені договори та інші угоди, які не суперечать цьому Закону, іншим нормативно-правовим актам та статуту кредитної спілки, набувати майнові та немайнові права, мати обов'язки, що випливають із законодавства України та укладених кредитною спілкою угод, бути позивачем і відповідачем у судах.

Пунктом 3 частини першої статті 21 Закону України "Про кредитні спілки" передбачено, що кредитна спілка відповідно до свого статуту в процесі господарської діяльності вправі залучати на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі.

Закон України "Про кредитні спілки" не визначає положень щодо врегулювання цивільно-правових відносин, які виникають між кредитною спілкою як юридичною особою та членом спілки як фізичною особою - вкладником, і на ці правовідносини поширюються положення ЦК України, в тому числі і положення про банківський вклад.

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

З огляду на визначення договору банківського вкладу, що закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах, банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Відповідно до статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним (частина друга статті 1059 ЦК України).

Статтею 1064 ЦК України передбачено, що укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення грошових коштів на її рахунок за вкладом підтверджуються ощадною книжкою. В ощадній книжці вказуються найменування і місцезнаходження банку (його філії), номер рахунка за вкладом, а також усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані з рахунка, а також залишок грошових коштів на рахунку на момент пред'явлення ощадної книжки у банк. Відомості про вклад, вказані в ощадній книжці, є підставою для розрахунків за вкладом між банком і вкладником.

Отже, договір вкладу (депозиту) є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття установою від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що між ОСОБА_3 та ЗОКС «Довіра» укладено договори про надання фінансової послуги – залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок: № 9487 від 18 липня 2014 року на суму 18990 грн., № 9567 від 07 травня 2014 року на суму 94189 грн., № 9568 від 07 травня 2014 року на суму 143800 грн., № 9566 від 05 травня 2014 року на суму 149000 грн., № 9577 від 04 червня 2014 року на суму 12970 грн., а також додаткові угоди до них.

Умовами договорів процентна ставка за внеском встановлена в розмірі 40% річних, строк дії договорів визначено 13 місяців.

Загальна сума розміру депозитних внесків складає 418949 грн., а також вклад на особовому рахунку 5549 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 15.06.2015 року у справі №334/1881/15-ц позов ОСОБА_3 до ЗОКС «Довіра» про стягнення суми відсотків за договорами та моральної шкоди задоволено частково та стягнуто на користь ОСОБА_3 заборгованість за відсотками по договорам № 9568 від 07 травня 2014 року, № 9577 від 04 червня 2014 року, №9567 від 07 травня 2014 року, № 9566 від 05 травня 2014 року, №9487 від 18 липня 2015 року в сумі 77345,75 грн.; 8941,83 грн. відсотків з урахуванням індексу інфляції; 614,65 грн. 3% річних, а всього 86902,03 грн. Вказане рішення суду першої інстанції було залишено без змін постановою Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі 334/188/15-ц провадження №61-1316св18.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що заборгованість за невиплачені відсотки з урахуванням рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 15 червня 2015 року складає 35057,56 грн.

Строк дії договорів закінчився 01 квітня 2014 року, повернення ОСОБА_3 суми вкладу з нарахованими процентами не здійснено.

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідно до вимог ст. 625 ЦК України позивач має право на сплату суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних на загальну суму 44731,92 грн.

Розрахунок відповідачем не спростований.

Доводи апеляційної скарги щодо невірного застосування ст. 625 ЦК України в частині стягнення трьох процентів річних, оскільки розмір процентів встановлений договором, ґрунтується на помилковому тлумаченні зазначеної норми.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

ЗОКС «Довіра» не надано доказів того, що договорами про залучення вкладу на депозитний рахунок визначений інший розмір процентів в якості відповідальності за прострочення зобов’язання.

Посилання ЗОКС «Довіра» на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 26 жовтня 2016 року у справі №334/1881/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ЗОКС «Довіра» про стягнення суми відсотків за договорами та відшкодування моральної шкоди не можуть бути прийняті до уваги, оскільки постановою Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі 334/188/15-ц провадження №61-1316св18 касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення Апеляційного суду Запорізької області від 26 жовтня 2016 року скасовано, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя залишено в силі.

Також, вказаною постановою Верховного Суду встановлено факт внесення ОСОБА_3 коштів на виконання вищевказаних договорів в якості саме внеску на депозитний рахунок, а не в якості пайового внеску.

Інші приведені в апеляційній скарзі доводи є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони є повторенням заперечень на позовну заяву, які були розглянуті судом першої інстанції та їм дана належна оцінка в рішенні суду.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2015 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 03 серпня 2018 року.

Головуючий

Судді: