Постанова № 75674771, 02.08.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №335/481/17 Головуючий у 1 інстанції: Воробйов А.В.

Провадження № 22-ц/778/1587/18 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«02» серпня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Подліянової Г.С.,

секретар: Путій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2018 року у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2017 року Концерн «Міські теплові мережі» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що надавало послуги у АДРЕСА_1 у період з 01 лютого 2013 року по 29 лютого 2016 року на загальну суму 10 227,40 грн.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав та Реєстру прав власності на нерухоме майно, власниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3- 1/2 частина, ОСОБА_8 - 1/6 частина, ОСОБА_7 - 1/6 частина, ОСОБА_4 - 1/6 частина.

Відповідачі за вказаний період здійснювали оплату за надані послуги частково. Станом на 01 березня 2016 року виникла заборгованість у розмірі 9587,96 грн.

На адресу відповідача неодноразово направлялись претензії стосовно наявної заборгованості за надані концерном послуги.

На підставі зазначеного просив стягнути з відповідачів заборгованість за послуги пропорційно до часток відповідачів у спільній частковій власності, а саме стягнути з ОСОБА_3- 4416,41 грн., ОСОБА_8 - 1723,85 грн., ОСОБА_7 -1723,85 грн., ОСОБА_4 - 1723,85 та судові витрати.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2018 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за період з 01 лютого 2013 року по 29 листопада 2016 року у розмірі 4416 гривень 41 копійок та витрати по сплаті судового збору у розмірі 634 гривень 70 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за період з 01 лютого 2013 року по 29 листопада 2016 року у розмірі 1723 гривень 85 копійок та витрати по сплаті судового збору у розмірі 247 гривень 77 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за період з 01 лютого 2013 року по 29 листопада 2016 року у розмірі 1723 гривень 85 копійок та витрати по сплаті судового збору у розмірі 247 гривень 77 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за період з 01 лютого 2013 року по 29 листопада 2016 року у розмірі 1723 гривень 85 копійок та витрати по сплаті судового збору у розмірі 247 гривень 77 копійок.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині стягнення зі ОСОБА_3 4416,41 грн. за період з 01 лютого 2013 року по 29 листопада 2016 року і зі ОСОБА_4 1723,85 грн. за період з 01 лютого 2013 року по 29 листопада 2016 року та ухвалити нове рішення в цій частині про стягнення з ОСОБА_3 508,76 грн., зі ОСОБА_4 - 382,73 грн., вирішити питання про судові витрати.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

За приписами п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 при цьому ОСОБА_3 є власником 1/2 частини квартири, а інші відповідачі - по 1/6 частини квартири відповідно.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що за період з 01.02.2013 року по 29.02.2016 року за послуги теплопостачання та централізованого постачання гарячої води за зазначеною адресою виникла заборгованість у розмірі 10227,40 грн.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що відповідач ОСОБА_3 частково в сумі 639,44 грн. сплачувала платежі за надані позивачем послуги (а.с.45,46).

Отже, між сторонами виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії, які регулюються Законами України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила).

За правилами ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготованого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг із визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Зазначені висновки узгоджуються із вимогами закону та практикою Верховного Суду України (постанови від 10 жовтня 2012 року № 6-110цс12 та від 30 жовтня 2013 року № 6-59цс13).

За нормами ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Судом встановлено, що Концерн «Міські теплові мережі» створено на підставі рішення 34 сесії 23 скликання Запорізької міської ради від 11.01.2002 року № 17 «Про створення комунальних підприємств теплових мереж» та рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 25 від 29.01.2009 року «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг» у м. Запоріжжя, та, починаючи з 01.01.2009 року виконавцем житлово-комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності, з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води визначено Концерн «МТМ» в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж Концерну «МТМ».

Як вбачається з матеріалів справи, Концерн «МТМ» у період з 01.02.2013 року по 29.02.2016 року надавав послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у АДРЕСА_1 на загальну суму 10227,40 гривен, оплата за надані послуги власниками квартири здійснювалась частково.

Станом на 01.03.2016 року виникла заборгованість у розмірі 9587,96 гривень (а.с.7-8). Наданий позивачем розрахунок відповідачами не спростовано належними та допустимими доказами.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.08.2016 року по справі № 335/5748/16-ц скасовано судовий наказ від 09.06.2016 року про стягнення зі ОСОБА_3 заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

За приписами статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частинами 1-3,5 ст. 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

За положеннями ч.4 ст.319 ЦК України власність зобов'язує.

Статтею 322 ЦК України визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, чинним законодавством України встановлений обов'язок власника квартири нести витрати пов'язанні з утриманням квартири.

Як вбачається з матеріалів справи, право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано 29.08.2007 року за ОСОБА_9, з яким відповідач ОСОБА_3 перебувала у шлюбі у період з 29.04.1989 року по 03.10.2010 року.

ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до розрахунку, наданого Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані позивачем послуги у АДРЕСА_1 утворилась у період з 01 лютого 2013 року по 29 лютого2016 року та на час смерті ОСОБА_9 становила: 793 грн. 84 коп. - заборгованість за теплопостачання, 51 грн. 15 коп. - заборгованість за централізоване постачання гарячої води, а всього 844,99 грн. (а.с.7-8).

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 червня 2014 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, про визнання недійсним договору комісії - задоволено, позов ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за договором комісії - залишено без задоволення.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1 / 2 частину квартири АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_8 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1.

Визнано договір комісії від 05.12.2005 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_9, недійсним з моменту його вчинення(а.с.110).

Зазначене рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 29 липня 2014 року.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7 про поділ спільного майна у виді квартири АДРЕСА_1, до ОСОБА_9, після смерті якого під час розгляду даного спору до участі у справі в якості правонаступників були залучені спадкоємці - ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_4, суд першої інстанції, з яким погодився Апеляційний суд Запорізької області, виходив з доведеності факту належності вказаної квартири до спільної сумісної власності подружжя, а визнаючи за ОСОБА_3 право власності на 1 /2 частку зазначеної квартири, правомірно виходив з положень ч.1 ст. 70 СК України, відповідно до якої частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

До того ж, зі змісту квитанцій про сплату послуг концерну «Міські теплові мережі» від 26.12.2015 року, 29.07.2016 року (а.с.45), які надані відповідачем, вбачається, що ОСОБА_3 сплачувались не щомісячні платежі, а саме заборгованість за надані послуги.

З огляду на встановлені судами обставини справи, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення зі ОСОБА_3 1/2 частини заборгованості в сумі 4416 грн. 41 коп. колегія суддів вважає обґрунтованим, а довід апеляційної скарги про те, що обов'язки власника щодо утримання майна, які передбачені ст.ст. 319,322 ЦК України виникли в неї лише після реєстрації права власності на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 червня 2014 року - неприйнятними.

Проте, задовольняючи вимоги позивача в повному обсязі, суд першої інстанції не врахував положення ст.ст.1281,1282 ЦК України, пославшись на те, що заборгованість за комунальні послуги виникла в тому числі і після смерті спадкодавця.

Ухвалюючи рішення від 12 червня 2014 року за позовом ОСОБА_7 про поділ спільного майна, Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя, встановив також наступні обставини.

Відповідно до спадкової справи №146-2013 спадкоємцями першої черги майна померлого ОСОБА_9 є: батько померлого - ОСОБА_7; мати померлого - ОСОБА_8; син померлого - ОСОБА_4, які звернулися до нотаріальної контори з відповідними заявами у строк, встановлений законом.

Враховуючи, що частина спірної квартири, яка належить ОСОБА_9, підлягає поділу між спадкоємцями, та виходячи зі ст. 1278 ЦК України, якою передбачено, що частки кожного спадкоємця є рівними, суд визнав право власності за спадкоємцями: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 - по 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 за кожним.

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Стаття 1218 ЦК України визначає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1220ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

За приписами ч.ч.3,4 ст.1281ЦК України якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Матеріали справи не містять доказів звернення кредитора Концерна «Міські теплові мережі» до спадкоємців ОСОБА_9 протягом одного року від настання строку вимоги щодо погашення існуючої на час смерти спадкодавця.

За таких обставин заборгованість, яка утворилась при житті ОСОБА_9 як співвласника (разом з ОСОБА_3) 1/2 частини квартири за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, яка підлягала сплаті саме спадкодавцем та яка не підлягає стягненню зі спадкоємців в силу вимог положень ст. ч.ч.3,4 ст.1281ЦК України становить 422 грн.49 коп. (844 грн. 99 коп. х 1/2 = 422 грн.49 коп.).

Таким чином, стягненню зі ОСОБА_4, як співвласника 1/6 частини квартири, на користь Концерну підлягає сума заборгованості 1583, 02 грн. ((9587 грн. 96 коп. - 4416 грн. 41 коп. - 422 грн. 49 коп.) :3 = 1583 грн. 02 коп.).

Частиною 5 ст.1268 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1297ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

У даній справі відповідач ОСОБА_4 набув право власності на частину квартири, успадкував права та обов'язки спадкодавця, тому незалежно від того, чи отримав він свідоцтво про право на спадщину, чи здійснив реєстрацію права власності на успадковане майно, він зобов'язаний належним чином його утримувати. Саме до такого висновку дійшов Верховний суд України у постанові Верховного Суду від 23 травня 20018 року у справі №552/1527/16 цс з аналогічних правовідносин.

Враховуючи встановлені обставини справи, рішення суду відповідно до ст.376 ЦК України в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_4 на суму 1723,85 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове в сумі 1583грн. 02 коп. задоволення позову Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_4.

В частині задоволення позову Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, рішення суду не оскаржувалось сторонами та в апеляційному порядку не переглядалось.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2018 року у цій справі скасувати в частині задоволення позову Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованості за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води заборгованість в розмірі 1583,02 коп.

В іншій частині рішення суду про задоволення позову Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 03 серпня 2018 року.

Головуючий

Судді: