Рішення № 75674756, 23.07.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/7019/17

Провадження № 2/336/635/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2018 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Марко Я.Р., при секретарі Палубінській К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Державного підприємства «СЕТАМ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання прилюдних торгів недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, який в процесі розгляду справи уточнював та в якому просить суд визнати недійними прилюдні торги, проведені Шевченківським відділом державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області та Державним підприємством «СЕТАМ» 17.08.2017 року, на яких було реалізовано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 17.08.2017 року Державне підприємство «СЕТАМ» (далі по тексту – ДП «СЕТАМ») провело прилюдні торги з реалізації предмету іпотеки нерухомого майна, яке, за твердженням позивача, належить йому – двокімнатної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач вважає результати торгів, як і сам факт проведення торгів з реалізації квартири АДРЕСА_2 незаконними, з наступних підстав.

Позивач зазначає про те, що після отримання ним свідоцтва про смерть ОСОБА_5, серія І-ЖС № 361341 від 21.07.2016 року, позивач як єдиний спадкоємець, звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 з заявою про прийняття спадщини, однак 15.08.2016 року отримав відповідь про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв’язку з тим, що квартира АДРЕСА_3 належить не ОСОБА_5, а іншій особі – ОСОБА_2. Згодом, вказана вище квартира була переоформлена на ОСОБА_7, 27.11.2015 року було укладено договір купівлі-продажу цієї квартири за яким ОСОБА_7 продає, а ОСОБА_8 набуває у власність квартиру АДРЕСА_4. Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_9.

В обґрунтування позову ОСОБА_1В також зазначає про те, що, не зважаючи на те, що постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.02.2016 року по кримінальному провадженню № 12016080080000395 було накладено арешт на квартиру квартиру АДРЕСА_4, 19.02.2016 року громадянка ОСОБА_8 переоформила дану квартиру, яка, за твердженням позивача, незаконно вибувала із власності родича позивача, на підставі договору купівлі-продажу на громадянку ОСОБА_2. Договір був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_10 та зареєстровано в реєстрі за № 13348854. ОСОБА_2 26.02.2016 року передала вказану квартиру в іпотеку громадянину ОСОБА_3 згідно з договором іпотеки від 26.02.2016 року. У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12.10.2016 року по справі № 336/5450/16-ц позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.

Реалізація квартири АДРЕСА_5 на оспорюваних прилюдних торгах відбулась в рамках виконавчого провадження ВП № 52954322 з примусового виконання виконавчого листа № 336/5450/16-ц від 12.11.2016 року. Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 04.07.2017 року рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12.10.2016 року по справі № 336/5450/16-ц було скасовано, а виданий виконавчий лист мав бути відкликаний, в зв’язку з чим на момент проведення реалізації квартири АДРЕСА_5 не існували правові підстави для звернення стягнення на вказану квартиру, отже, виконавчий лист не підлягав виконанню.

За твердженнями позивача, про існування рішення Апеляційного суду Запорізької області від 04.07.2017 року стягувач за виконавчим листом № 336/5450/16-ц ОСОБА_3 достовірно знав, оскільки його представник був присутнім в судовому засіданні в момент проголошення рішення суду.

Враховуючи вищевказані обставини, посилаючись на положення статей 203, 215, 650, 655, 656 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що прилюдні торги 17.08.2017 року були проведені на підставі виконавчого документу, який не підлягав виконанню, а тому виконавче провадження було відкрито з порушенням законодавства, що впливає на загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20.12.2017 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2018 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по даній справі задоволено та забезпечено позов шляхом заборони будь-яким особам та/або суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти /здійснювати/ будь-які реєстраційні дії та/або вносити будь-які відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приймати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та проводити будь-які інші дії з державної реєстрації прав щодо нерухомого майна, а саме, квартири загальною площею 42,46 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6. Зустрічне забезпечення не застосовувалось.

09.02.2018 року ДП «СЕТАМ» подав до суду відзив на позовну заяву, за змістом якого повідомив, що не погоджується з позовною заявою про визнання електронних торгів недійсними, вважає її безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2831/5 ДП «СЕТАМ» уповноважене на здійснення заходів із супроводження програмного забезпечення системи реалізації майна, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у ній, на організацію та проведення електронних торгів, торгів за фіксованою ціною та на виконання інших функцій, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим даним наказом. Правила проведення електронних торгів регулюються Порядком реалізації арештованого майна затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2831/5 (далі по тексту – Порядок). Двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 виставлена на продаж шляхом проведення аукціону, який був призначений до проведення 17.08.2017 року за лотом № 229099. Торги пройшли успішно, про що було складено протокол проведення електронних торгів № 279597 згідно з якого переможцем став Учасник № 10 з найвищою ціновою пропозицією 278 000,00 грн. Крім того, зазначив, що прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну. Порядком передбачено вимоги щодо проведення таких торгів, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна), по – друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів, і по – третє, ті правила, які стосується оформлення кінцевих результатів торгів. Щодо порушень вимог Закону України «Про виконавче провадження» допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених даним Законом, щодо визначення вартості чи оцінки (уцінки) майна до призначення прилюдних торгів, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому Законом, а тому дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійних спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Окрім того, відповідач ДП «СЕТАМ» у відзиві на позов зазначив, що підстави зупинення електронних торгів визначені в пункті 2 розділу ХІ Порядку, однак жоден з вказаних в даному пункті документів на адресу ДП «СЕТАМ» не надходив.

Також, у відзиві відповідач ДП «СЕТАМ» посилається на те, що відповідно до пункту 2 розділу VІІ Порядку, реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом України «Про іпотеку». Відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про іпотеку», ДП «СЕТАМ» розміщено публікацію про проведення електронних торгів з продажу предмету іпотеки по лоту № 229099 у двох засобах масової інформації, а саме газеті «Запорізька правда» від 27.07.2017 року № 30 та в газеті «МИГ» від 27.07.2017 року № 30. Крім того, листом № 7382/18-18-17 від 25.10.2017 року на виконання частини 5 статті 43 Закону України «Про іпотеку», ДП «СЕТАМ» письмово повідомило про реєстраційний номер лота, відомості про предмет іпотеки, день та час проведення електронних торгів, початкову ціну лоту № 229099 повідомлено сторін виконавчого провадження, зокрема ОСОБА_2. Таким чином, ДП «СЕТАМ» вчинило всі необхідні дії, які від нього залежали з метою дотримання вимог пункту 2 розділу VІІ Порядку та статті 43 Закону України «Про іпотеку». На підставі вищевикладеного ДП «СЕТАМ» у задоволенні позову просить відмовити.

26.02.2018 року позивач надав суду відповідь на відзив відповідача ДП «СЕТАМ» в якому зазначив, що публічні торги з продажу квартири АДРЕСА_7 були проведені при примусовому виконанні рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12.11.2016 року по справі № 336/5450/16-ц, яке рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 04.07.2017 року скасовано, а виконавчий лист відкликано, відтак, станом на 04.07.2017 року ОСОБА_2 не була боржником, а ОСОБА_3 не мав повноважень стягувача, а вказана квартира не була предметом іпотеки в розумінні Закону України «Про виконавче провадження». Отже, на момент формування оголошення про продаж вказаної квартири 18.07.2017 року та на момент проведення реалізації квартири 17.08.2017 року не було жодних правових підстав для звернення стягнення на зазначену квартиру та проведення щодо неї торгів. Крім того, на думку позивача, в інформаційному повідомленні про продаж квартири АДРЕСА_8, розміщеному на офіційному Веб-сайті ДП «СЕТАМ» за посиланням (https://setam.net.ua/auction/230743) було навмисно внесено завідомо неправдиву інформацію щодо предмету продажу. В рамках розслідування кримінальної справи № 12016080080000395, відкритої за фактом вчинення шахрайських дій щодо незаконного заволодіння вказаною квартирою, позивача визнано потерпілим та постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.02.2016 року на дану квартиру накладено арешт з метою забезпечення збереження майна та захисту прав особи, що потерпіла від злочину.

На підставі вищевикладеного, позивач вважає, що реалізація квартири з прилюдних торгів відбулась із значним порушенням чинного законодавства та його прав і законних інтересів.

Ухвалою суду Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26.02.2018 року витребувано у Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 52954322 з примусового виконання виконавчого листа від 12.11.2016 року у справі № 336/5450/16-ц.

14.03.2018 року вказані вище документи надійшли на адресу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

Ухвалою суду Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14.03.2018 року продовжено строк підготовчого провадження по справі.

Ухвалою суду Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.04.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 21.06.2018 року позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав наведених в позові та відповіді на відзив, просили позов задовольнити. У судове засідання призначене на 23.07.2018 року останні не з’явились.

Представник Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області в судовому засіданні 14.03.2018 року зазначив, що саме на ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як учасників виконавчого провадження ВП № 52954322, покладено обов'язок щодо повідомлення державного виконавця про всі обставини, що перешкоджають проводити дії, пов'язані з виконанням рішення суду. В наступні судові засідання не з’являвся, відзиву на позов не надав.

Представник ДП «СЕТАМ» в судові засідання не з’являвся, про день, час та місце проведення повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з’явились, про день, час та місце його проведення повідомлялись у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі, будь-яких клопотань або заяв до суду не надсилали.

У судових засіданнях 21.06.2018 року та 23.07.2018 року представник третьої особи ОСОБА_4 – ОСОБА_11 проти позову заперечував, з підстав, що позов подано неналежною особою, строк позовної давності, який, на думку представника, є спеціальним та у відповідності до статті 48 Закону України "Про іпотеку" становить 3 місяці з дня проведення торгів, позивачем пропущено. Окрім того, наголошував на необхідності застосування реституції у випадку задоволення позову.

Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1-4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Відповідно до статей 77, 78, 79 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі статтею 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12.10.2016 року у справі № 336/5450/16-ц позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено, в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 19.02.2016 року, зареєстрованого в реєстрі за № 271, в сумі 405 000 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 26.02.2016 року, зареєстрованого в реєстрі за № 307, посвідченим 26.02.2016 року приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу, Запорізької області ОСОБА_12 – двокімнатну квартиру загальною площею 42,46 кв.м., житловою площею 27,0 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом проведення прилюдних торгів, за вартістю не нижче ринкової, визначеної суб"єктом оціночної діяльності на момент її реалізації.

На виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12.10.2016 року по справі № 336/5450/16-ц видано виконавчий лист від 12.11.2016 року.

За змістом статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За умовами пункту 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Примусова реалізація заставленого майна, як стадія виконавчого провадження, є сукупністю правовідносин, врегульованих Законом України "Про виконавче провадження", Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що в процесі примусового виконання виникають та реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до Закону.

Положеннями статті 41 Закону України «Про іпотеку» визначено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до частин 1, 3 статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Електронні торги - це продаж майна на прилюдних торгах за принципом аукціону або на комісійних умовах засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Тобто, торгами є публічний захід із продажу майна, при проведенні якого набувач (учасник торгів) переконаний, що набуває майно, яке звільнено від будь-яких обтяжень, або про такі обтяження оголошено.

10.07.2017 року Шевченківським відділом державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області було подано до ДП «СЕТАМ» заявку № 18442 на реалізацію арештованого майна в рамках виконавчого провадження № 52954322, а саме, квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Зі змісту вищевказаної заявки вбачається, що остання містить відомості про чинні обтяження, зареєстровані у Державному реєстрі на нерухоме майно ( з урахуванням відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек).

Водночас, суду не надано доказів, що вищевказані обтяження нерухомого майна, що є предметом спору у даній справі, містились у повідомленнях про електронні торги з продажу предмета іпотеки, а саме, квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з приписами частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 4 статті 656 Цивільного кодексу України, до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Враховуючи те, що відчуження майна з електронних торгів належить до правочинів купівлі-продажу, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами 1-3 та частинами 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства (частина 1 статті 215 цього Кодексу).

Дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов'язковою умовою правомірності правочину.

Згідно зі статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Стаття 204 Цивільного кодексу України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 10.07.2017 року Шевченківським відділом державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області було подано до ДП «СЕТАМ» заявку № 18442 на реалізацію арештованого майна в рамках виконавчого провадження № 52954322, а саме, квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

17.08.2017 року ДП «СЕТАМ» проведено електронні торги з реалізації предмета іпотеки, а саме, квартири АДРЕСА_7, що підтверджується протоколом проведення електронних торгів № 279597 від 17.08.2017 року, затвердженого ДП «СЕТАМ». Майно придбала ОСОБА_13 (а.с. 274, т. 1).

Водночас, судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 04.07.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12.10.2016 року по справі № 336/5450/16-ц скасовано, ухвалено нове рішення, в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме, квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відмовлено.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина 1 статті 216 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги той факт, що прилюдні торги, проведені Державним підприємством «СЕТАМ» 17.08.2017 року, оформлені протоколом № 279597 від 17.08.2017 року, з реалізації предмета іпотеки, а саме, квартири за адресою: АДРЕСА_1, вчинені з порушенням норм чинного законодавства, оскільки, відбулися на підставі виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12.10.2016 року по справі № 336/5450/16-ц, яке скасовано рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 04.07.2017 року, суд прийшов до висновку про визнання їх недійсними.

Твердження представника ОСОБА_4 – ОСОБА_11 про те, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем у даній справі, суд відхиляє, з огляду на наступне.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004, поняття «охоронюваний законом інтерес» що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно зі статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Отже, підставою звернення до суду є наявність порушеного, не визнаного або оспорюваного права та інтересу.

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання

Реалізуючи, передбачене статті 55 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права саме - заходами, які прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Під час розгляду вказаних позовних вимог необхідно встановити наступні факти: чи мало місце порушення чинного законодавства при проведенні торгів; чи вплинули ці порушення на результати торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати торгів.

Предметом доказування у таких спорах є: порушення норм закону при проведенні торгів; чи є ці порушення істотними та чи вплинули вони на результат торгів; порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює торги.

Отже, підставою для визнання торгів недійсними є одночасна наявність двох фактів: порушення норм закону при проведенні торгів і порушення прав та законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Як вже встановлено судом, оспорювані електронні торги були проведені з порушенням приписів чинного законодавства України.

Зі змісту позовної заяви та матеріалів даної справи вбачається, що ОСОБА_1 є родичем ОСОБА_5, який помер 27.01.2015 року. Позивач бажає прийняти у спадок майно, яке належало ОСОБА_5, зокрема, квартиру за адресою: АДРЕСА_1, яка, на думку позивача, була відчужена у спосіб, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Окрім того, згідно з частиною 1 статті 292 Цивільного процесуального кодексу України, в редакції що діяла до 15.12.2017 року, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Судом встановлено, що ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 30.01.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 жовтня 2016 року у справі 336/5450/16-ц.

За результатами розгляду вищевказаної апеляційної скарги, рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 04.07.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12.10.2016 року по справі № 336/5450/16-ц скасовано, ухвалено нове рішення, в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

Таким чином, за висновками суду, з урахуванням пункту 5 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, з якими чинне законодавство пов'язує право ОСОБА_1 бути позивачем у даній справі, не потребують доказування.

Щодо тверджень представника ОСОБА_4 – ОСОБА_11 про пропущення позивачем строку позовної давності зі зверненням до суду з даним позовом, який, на думку представника, є спеціальним та у відповідності до статті 48 Закону України "Про Іпотеку" становить 3 місяці з дня проведення торгів, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Водночас, нормами спеціального законодавства, зокрема, статтею 48 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна.

Передбачений статтею 48 Закону України «Про іпотеку» тримісячний строк для оскарження в суді прилюдних торгів за своєю правовою природою є спеціальною (скороченою) позовною давністю стосовно відповідних позовних вимог осіб, зазначених у цій нормі (іпотекодержателя, іпотекодавця, боржника, іншого учасника прилюдних торгів). Разом з тим, до вимог пов'язаних з оскарженням прилюдних торгів та визнанням недійсними згаданих угод і заявлених іншими особами, які не належать до кола осіб, визначених вказаними нормами, застосовується загальна позовна давність згідно з приписами Цивільного кодексу України.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою, яка не є стороною у справі, в тому числі, учасником справи, не є підставою для застосування судом позовної давності. Зокрема, частиною 6 статті 53 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, мають процесуальні права та обов’язки, встановлені статтею 43 цього кодексу, водночас, вищезгаданий припис статті 267 Цивільного кодексу України є нормою права матеріального і не може розумітись як можливість застосування судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.

Приймаючи до уваги вищенаведене, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, належним чином доведеними, документально підтверджені та відповідачами, в порядку статей 12 та 81 Цивільного процесуального кодексу України, не спростовані, відтак, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідачів на користь позивача стягуються судові витрати у вигляді судового збору.

Керуючись статями 4, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Державного підприємства «СЕТАМ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання прилюдних торгів недійсними - задовольнити повністю.

Визнати недійсними прилюдні торги, проведені Державним підприємством «СЕТАМ» 17.08.2017 року, оформлені протоколом № 279597 від 17.08.2017 року, з реалізації предмета іпотеки, а саме, квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з Державного підприємства «СЕТАМ» (адреса: 01001, м. Київ, вул. Стрілецька, 4-6, код ЄДРПОУ 39958500) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_9, РНОКПП – НОМЕР_1) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 320,00 грн.

Стягнути з Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (адреса: 69068, м. Запоріжжя, вул. Брюлова, 5, код ЄДРПОУ 35037228) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_9, РНОКПП – НОМЕР_1) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 320,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне рішення суду складено 01.08.2018 року.

Суддя: Я.Р.Марко