Ухвала суду № 75674722, 31.07.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/9279/18

Провадження №1-кс/369/2965/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2018 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

слідчого судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Водала А.Ю.,

за участі прокурора Мокрицької І.А.,

підозрюваного ОСОБА_1,

розглянувши клопотання слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2, за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110200004541 від 26.07.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, щодо застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_1, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ Києво-Святошинського відділу поліції ГУ Національної поліції України в Київській області старший лейтенант поліції ОСОБА_2 звернулась до суду з даним клопотанням, мотивуючи його тим, що ОСОБА_1, за попередньою змовою з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , працюючи інспектором охорони ТОВ «Новус Україна» (ЄДРПОУ 36003603), являючись матеріально-відповідальною особою у відповідності до договору про повну матеріальну відповідальність від 15.09.2016 року, перебуваючи за адресою : Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Мала Кільцева 10/4, маючи прямий умисел направлений на привласнення товарно-матеріальних цінностей, корисливий мотив та мету незаконного збагачення шляхом привласнення чужого майна, 23.07.2018 (більш точного часу не встановлено) привласнив товарно-матеріальні цінності належні ТОВ «Новус Україна» на загальну суму 118,645,12 грн.

Після чого, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, реалізуючи вказаний умисел, діючи всупереч положень договору про повну матеріальну відповідальність, вищевказані товарно-матеріальні цінності, привласнивши їх та розпорядився ними на власний розсуд, чим завдав ТОВ «Новус Україна» матеріального збитку на суму 118,645,12 гривень.

Слідчим СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області 26.07.2018 року відомості про вчинений злочин внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110200004145, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст.191 КК України.

Слідчим за погодженням з прокурором Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області 27.07.2018 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, одруженого, офіційно працюючого на посаді інспектора охорони в ТОВ «Новус Україна», ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, Сквирське Шосе, буд.128, раніше не судимого, повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.191 КК України.

Підставами підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні даного злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, являються: протокол огляду місця події від 26.07.2018 року, протоколи допиту свідків, протокол обшуку за адресою: Київська область, Білоцерківський район, м. Біла Церква, Сквирське Шосе, буд.128.

З огляду на викладене є достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 причетний до вищевказаного злочину.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Обєднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які обєктивно звязують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про обєктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_1 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

У ході досудового розслідування задля обєктивного його розслідування в розумні строки, виникла необхідність в обранні відносно підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, одруженого, офіційно працюючого на посаді інспектора охорони в ТОВ «Новус Україна», ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, Сквирське Шосе, буд.128, раніше не судимого, запобіжного заходу з метою забезпечення виконання ним перед органом досудового розслідування та судом покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання ризикам, передбаченим п.п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, та які вказують, що підозрюваний може:

-переховуватися від органу досудового розслідування та суду;

-знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

-незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні;

- вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зокрема, ризик переховування ОСОБА_1 від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що останній , усвідомлюючи невідворотність реального покарання, буде намагатись уникнути кримінальної відповідальності за злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років (п.1 ч.1 ст.177 КПК України).

Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenkov. Russia (Панченко проти Росії). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, повязаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними звязками та усіма видами звязку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciew. Moldova (Бекчиев проти Молдови).

Враховуючи ці обставини і тяжкість вчиненого ним злочину, існує реальний ризик переховування підозрюваного з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Ризик, що ОСОБА_1 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення обґрунтовується тим, що органам досудового розслідування місце знаходження всіх викрадених речей, заявлених потерпілою стороною, не відоме, а тому є підстави вважати, що підозрюваний зможе знищити або будь-яким іншим чином розпорядитися значною частиною викраденого майна (п.2 ч.1 ст.177 КПК України).

Таким чином, під час досудового розслідування встановлено реальні ризики того, що підозрюваний ОСОБА_1 у разі застосування до нього запобіжного заходу, не повязаного з домашнім арештом, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Проведення вказаних слідчих дій потребує додаткового часу з огляду на складність провадження, і їх результати матимуть доказове значення для судового розгляду у кримінальному провадженні.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який дієво забезпечить виконання підозрюваним передбачених кримінальним процесуальним кодексом України обовязків.

Лише обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту зможе запобігти усім вищевказаним ризикам, у тому числі вчинення підозрюваним нових кримінальних правопорушень.

Застосування іншого більш, більш мякого запобіжного заходу, таких як особисте зобовязання, будуть недостатніми для запобігання зазначеним ризикам, так як виходячи зі змісту ст. ст.179-182 КПК України, вони не позбавляють у повній мірі підозрюваного можливості вільно пересуватися, вчиняти протиправні дії.

Застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_1 не суперечитиме п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 та «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008, оскільки саме такий запобіжний захід дасть можливість уникнути настання перелічених вище ризиків та забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обовязків.

Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Тому слідчий просила обрати щодо підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Зобовязати підозрюваного не відлучатися з місця проживання, що за адресою: Київська область, м. Біла Церква, Сквирське Шосе, буд. 128, з 22 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала та просила його задовольнити.

Підозрюваний проти вимог клопотання не заперечував, просив його вирішити на розсуд суду.

Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, заслухавши думку осіб які брали участь у розгляді справи, суд приходить до висновку що клопотання не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Згідно ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобовязання, а найбільш суворим тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, вирішуючи питання стосовно клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього, враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно яких обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, при цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

В своєму клопотанні слідчий, а також прокурор в судовому засіданні не довели що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Також слідчим та прокурором не обґрунтовано жодного ризику, які б давали достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Ураховуючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного ОСОБА_1 винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, даних про його особу, враховуючи його вікові та психологічні особливості, наявності у нього місця реєстрації та постійного проживання, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання , поклавши на нього обов'язки, передбачені п.п.1, 2, 3 ч.5 ст.194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 179, 181, 194 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

В клопотанні слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2, за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110200004541 від 26.07.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, щодо застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_1 відмовити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обовязки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду, котрі будуть здійснювати розслідування чи розгляд по суті кримінального провадження щодо нього;

- не відлучатися із м. Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, котрі будуть здійснювати розслідування чи розгляд по суті кримінального провадження щодо нього, про зміну свого місця проживання.

Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_1, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2

Строк дії ухвали 2 місяці.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: Пінкевич Н.С.