Рішення № 75674633, 02.08.2018, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

02.08.2018 Справа № 2/337/556/2018

ЄУН 337/170/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 серпня 2018 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді – Салтан Л.Г.

при секретарі – Гальцевій К.В.

за участю представника відповідача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (01001 м. Київ вул.Грушевського буд. 1-Б) до ОСОБА_2, ( ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН 27731022117, місце реєстрації: АДРЕСА_1) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

17.01.2018 року представник позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 23.11.2010 року у розмірі 99532,40 грн., посилаючись на неналежне виконання своїх зобов’язань з боку відповідача.

Ухвалою судді від 01.02.2018 року відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду в спрощеному провадженні на 27.02.2018 року о 08-40 год.

У відповідності до ст. 178 ЦПК України відповідачу визначений 15- денний строк з дня отримання ухвали суду на подання відзиву на позовну заяву .

09.02.2018 року відповідач подав відзив на позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на ті обставини, що позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки строк дій картки закінчився у листопаді 2011 року, відповідачка кредитну карту не переоформлювала. Крім того,вважає, що позивач просить застосувати за одне порушення декілька видів відповідальності, оскільки пеня та інші штрафні санкції є видом цивільно-правової відповідальності, що узгоджується з принципами ст. 549 ЦК України, а отже їх своєчасне застосування за одне й те саме правопорушення - строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме правопорушення

Ухвалою суду від 27.02.2018 року у позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» витребувані дані про термін дії платіжної картки, виданої на ім’я ОСОБА_2

29.02.2018 року представник позивача надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що у відповідності до ст. 61 Конституції України не обмежується розмір санкцій або їх набір при залученні до одного виду юридичної відповідальності, тому вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, крім того, зазначив, що у серпні 2014 кредитна картка на ім’я відповідачки була пере випущена. До відповіді на відзив представник позивача надав суду довідку про видачу кредитних карт, фото клієнта-відповідачки з кредитною карткою та виписку по рахунку.

У судове засідання представник позивача не з’явився, причину неявки суду не повідомив , про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у позові зазначив, що у разі неявки представника позивача у судове засідання, просить розглядати справу у його відсутність.

Відповідач у судове засідання не з’явився, причину неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. З заявами про відкладення розгляду справи не звертався.

Представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнала, вважає, що представником позивача не доведено суду про обізнаність відповідача з Умовами кредитування , вважає наданий розрахунок заборгованості за кредитним договором таким, що не підтверджує суму наявної заборгованості, при вирішенні питання щодо стягнення нарахованої заборгованості просить застосувати встановлений законом строк позовної давності.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір від 23.11.2010 року на підставі якого відповідач отримав кредит у розмірі 14100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки- тобто до вересня 2014 року.09.09.2014 року відповідачка звернулась до відділення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та отримала нову кредитну картку, терміном дії на строк до лютого 2018 року.

Відповідач в обумовлені правочином строки свої зобов’язання не виконував, станом на 31.10.2017 року згідно наданого позивачем розрахунку у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 99532,40 грн., яка складається з наступного:

10734,55 грн. – тіло кредиту;

80832,02 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом,

3200 грн. – заборгованість за пенею

В також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

500 грн. – штраф (фіксована частина)

4715,83 грн. – штраф (процентна складова).

Відповідно до п. 2.1.1.2.3 та п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Укладаючи правочин ОСОБА_3 була ознайомлена з усіма його положеннями, в тому числі і з вищезазначеним пунктом, про що засвідчила своїм підписом.

Згідно п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Пунктами 2.1.1.3.5 та 1.1.3.2.2 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, в межах суми, підлягаючих сплаті банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку. У разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та/або умов даного Договору та/або у разі виникнення ОСОБА_4 має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) та/або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов'язків в цілому або у встановленою Банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов'язків та інших обов'язків за цим Договором.

Відповідно до п. 2.1.1.12.11 Правил користування платіжною карткою, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим Договором.

Згідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених законом, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено судом, взяті на себе обов’язки відповідачка належним чином не виконувала у зв’язку з чим, має заборгованість за кредитним договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 610 ЦК України встановлює, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а тому, суд вважає позовні вимоги позивача у частині стягнення заборгованості за кредитним договором обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві гроші у такій самій кількості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, встановленому договором.

Крім цього, відповідно до вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Оскільки кредитні кошти відповідачем до цього часу не повернуті, тобто, виконання зобов'язання не відбулось, банком у відповідності до положень чинного цивільного законодавства та умов договору нараховані відсотки за користування грошима на час звернення до суду.

Пунктом 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той самий строк.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг, - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, згідно якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За нормами ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 ЦК України). Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 - 255 ЦК України.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

За правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у справі "ОСОБА_5 проти України" від 09.01.2013 року, строк давності переслідує декілька важливих цілей, зокрема забезпечує правову визначеність і завершеність, захищає потенційних відповідачів від застарілих вимог, які було б важко заперечувати, дозволяє уникнути несправедливості, яка може виникнути при прийнятті судами рішень відносно подій, які відбувались в далекому минулому на основі доказів, які з часом можуть стати ненадійними та недостатніми. А отже норми щодо позовної давності направлені на забезпечення належного правосуддя і дотримання принципу правової визначеності, і заявники повинні розраховувати, що ці норми будуть застосовуватись.

Враховуючи, заяву відповідачки про застосування строку позовної давності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги щодо стягнення нараховані пені, підлягають задоволенню у межах одного року, що дорівнює 1000 грн.

Крім того, як зазначає Верховний суд України в своєму рішенні № 6-2003цс15, цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднані до невиконаного обов’язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки ( штрафу, пені).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до п.п. 2.1.1.12.2, 2.1.1.12.6, 2.1.1.12.6.1, 2.1.1.7.6., 2.1.1.4.2, 2.1.1.4.6 Умов та Правил надання банківських послуг, на які позивач посилається, як на обґрунтування своїх позовних вимог, пеня та інші штрафні санкції є видом цивільно-правової відповідальності, що узгоджується з принципами ст. 549 ЦК України, а отже їх своєчасне застосування за одне й те саме правопорушення - строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Таким чином суд вважає, що відсутні правові підстави для одночасного стягнення з відповідачки різних видів неустойки, тому приходить до висновку що заявлені вимоги про стягнення штрафів у відповідності до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг 500 грн. -фіксованої частини та 4715,83 грн. - процентної складової, задоволенню не підлягають

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню в сумі 91816,57 грн, з них: 10734,55 грн. – тіло кредиту; 80382,02 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 1000 грн. – заборгованість за пенею

Крім цього, на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача судові витрати пропорційно до частини задоволених позовних вимог, які становлять 1625,45 грн. ( тобто 92,25 % від заявлених вимог)

На підставі викладеного, та керуючись ст. 526, 527, 530, 611 ЦК України, ч.2 п.1 ст.141, ч.1 п.2 ст.280 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ( ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН 27731022117, місце реєстрації: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПРИВАТБАНК” (01001, м.Київ, вул. Грушевського буд.1Д, р/р 29092829003111 МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 91816,57 гривень, судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1625,45 гривень, а всього 93442.02 грн.

В іншій частині позову – відмовити.

Копію рішення надіслати сторонам.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі в 30-денний строк з дня виготовлення повного тексту рішення апеляційної скарги.

Повний текст виготовлений 3 серпня 2018 року

Суддя: Л.Г. Салтан