Рішення № 75672642, 03.08.2018, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/2332/18

Провадження № 2/314/1037/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2018 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області в особі судді Беспалько Т.Д. розглянувши в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу № 314/2332/18 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та компенсації за затримку з розрахункупри звільнені,-

ВСТАНОВИВ:

До Вільнянського районного суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ «Запоріжжяобленерго» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та компенсації за затримку з розрахункупри звільнені. В позові зазначив, що 11.05.2013 року його було прийнято на роботу до ПАТ «Запоріжжяобленерго». 07.03.2018 року був звільнений за власним бажанням у звязку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю.

Порушуючи норми законодавства, відповідач належного розрахунку на день звільнення не провів, жодних належних позивачу коштів не виплатив, в наслідок чого утворилась заборгованість по заробітній платі в розмірі 47810,26 грн.

Одночасно, посилаючись на вимоги ст.ст. 116, 117 КЗпП України, просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за період з 07 березня 2018 року по 29 травня 2018 року, в сумі 19287,76 грн.(при середньоденній заробітній платі 363,92 грн.).

Позивач просить стягнути на його користь з відповідача загальну заборгованість 67098,02 грн., що складається з суми заборгованості з нарахованої, але не виплаченої заробітній платі 47810,26 гривень та суми компенсації у звязку з затримкою виплати заробітної плати при звільненні у розмірі 19287,76 гривень.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 30.05.2018 року вказана справа була призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а відповідачу було запропоновано подати до суду заяву із обґрунтованим запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов по вказаній справі.

Від відповідача надійшов відзив, в якому зазначено, що станом на 11.06.2018 року заборгованість із заробітної плати ОСОБА_1 становить 47432,71 грн. про що долучає довідку про невиплачену заробітну плату за період з вересня 2017 р. по березень 2018 р., зазаначає, що розмір середньоденної плати інший та становить 345,36 грн., про що долучає довідку про середньоденний заробіток ОСОБА_1, посилається на відсутність вини в затримці розрахунку та просить відмовити позивачу у позові.

Позивач скористався своїм правом подачі відповіді на відзив відповідача, направив відповідь на відзив в якому зазначив, що заборгованість у розмірі 47810,26 грн. підтверджується довідкою про не виплачену заробітну плату, яка була видана ПАТ «Запоріжжяобленерго» станом на 24.04.2018 року, доказів про часткову сплату заборгованості відповідачем не надано, сума компенсації за затримку виплати заробітної плати була розрахована на підставі довідки відповідача від 24.04.2018 року, де зазначено суми нарахованої заробітної плати за січень 7763,36 грн. та за лютий 7157,47 грн.

Беручи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно до ст.94 КЗпП України заробітна плата являє собою винагороду, обчислену, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Судом встановлено, що 07.03.2018 р. ОСОБА_1 був звільнений з роботи за власним бажанням з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, наказ № 949-к від 06.03.2018 р., що підтверджується копією трудової книжки.

При звільненні позивачу не була виплачена заборгованість із заробітної плати та не проведено повний розрахунок. Сума заборгованості ПАТ «Запоріжжяобленерго» перед ОСОБА_1 складала 47432,71 гривень, що підтверджено повідомленням про нараховану суму, належну працівнику при звільнені, виданим ПАТ «Запоріжжяобленерго» № 242 від 07.03.2018 р.

Згідно бухгалтерської довідки ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 24.04.2018 р., яка була додана до позовної заяви, заборгованість по виплаті заробітної плати становить 47810,26 гривень. До відзиву на позов додано довідку про заборгованість від 11.06.2018 рок, яка містить іншу суму заборгованості невиплаченої заробітної плати – 47432,71 грн., проте доказів про часткову сплату заборгованості відповідачем суду не надано.

Згідно ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 2 ст.233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження.

Згідно ч.1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 р., суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення. З огляду на те, що відповідач не провів з позивачем розрахунок при звільненні, стягненню на користь останнього підлягає середній заробіток за кожен день затримки розрахунку до дня ухвалення рішення судом.

При визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні застосовуються вимоги п.п. 2, 3, 5, 8 Постанови КМ України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана відповідна виплата.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що провадиться обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Нарахування виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку має провадитися таким шляхом: заробітна плата за січень 7763,36 грн. (відпрацьовано 21 день), заробітна плата за лютий 7157,47 (відпрацьовано 20 днів); виходячи з цього середній заробіток складає 363,92 грн. (14920,83 грн./41 р.д. (робочі дні за цей період разом) = 363,92 грн.); затримка розрахунку складає 53 дні, а отже сума компенсації складає 19287,76 гривень (53 дн.* 363,92 грн.=19287,76 грн.).

Тому позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку ОСОБА_1, підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 163.1.1 Податкового кодексу України компенсація за затримку розрахунку при звільнені є базою для оподаткування податком з доходу фізичних осіб.

Згідно ст..18 Податкового кодексу України особа, яка нараховує та виплачує доходи на користь фізичної особи називається податковим агентом, тобто відповідач є відповідальним за нарахування та сплату до бюджету податку з доходів фізичних осіб, який утримується з нарахованої виплати.

Отже, зважаючи на наведене сума компенсації за затримку розрахунку при звільненні має бути виплачена позивачу після утримання необхідних податків і зборів.

Відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, суд вважає, що позов ОСОБА_1 знайшов своє обґрунтування і тому підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 704,80 гривень.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на важке його тяжке фінансове становище, оскільки положеннями КЗпП саме на роботодавця покладений чітко визначений обовязок по своєчасній виплаті заробітної плати робітникам, і цей обовязок не повязаний з фінансовим становищем підприємства.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 12-13, 76-81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, ст. ст.116, 117, 237-1 КЗпП України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 р., суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (місцезнаходження: 69035, м. Запоріжжя, вул.Сталеварів, буд.14, ЄДРПОУ:00130926),на на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, заборгованість з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати - 47810,26 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку - 19287,76 грн., сума без відрахування обовязкових платежів та зборів.

Зобов'язати Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (місцезнаходження: 69035, м. Запоріжжя, вул.Сталеварів, буд.14, ЄДРПОУ:00130926), при виконанні судового рішення утримати з нарахованої ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 19287,76 грн. податок з доходів фізичних осіб та інші обов'язкові платежі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (ЄДРПОУ 00130926, місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14) в дохід держави судовий збір в розмірі 704,80 (сімсот чотири грн. 80 коп.) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Тамара Дмитрівна Беспалько

03.08.2018