Постанова № 75672581, 31.07.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/303/16-ц

Провадження № 22-ц/779/811/2018

Категорія 33

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів Ясеновенко Л.В., Горейко М.Д.,

секретаря Турів О.М.,

з участю представника прокуратури Івано-Франківської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, прокуратури Івано-Франківської області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю прокуратури за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 02 травня 2018 року під головуванням судді Татарінової О.А. в м. Івано-Франківську,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 14.01.2016 року звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, прокуратури Івано-Франківської області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю прокуратури.

Позов обґрунтовує тим, що існує тривала впродовж багатьох років бездіяльність прокуратури Івано-Франківської області, спрямована на анулювання судового захисту, отриманого ОСОБА_2 з постановленням вироку Івано-Франківського обласного суду від 24.11.1997 року в частині поновлення його майнових прав та надання незаконних переваг працівникам органів юстиції та ДВС не притягненням їх до будь-якої відповідальності, та перешкоджання отримання ОСОБА_2 додаткового судового захисту у спосіб застосування передбачених Конституцією України, ЦК України та іншими актами законодавства, наслідків незаконного невиконання цього вироку.

Позивач зазначає, що порушені його особисті немайнові права, що нерозривно пов’язані з майновими. Він зазнає зневаги від державного органу, яким злісно не вживаються дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, що є безумовною підставою для застосування санкцій, встановленими актами цивільного законодавства.

Просив стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на його користь 50 000 грн моральної шкоди, заподіяної незаконною бездіяльністю відповідача.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 02 травня 2018 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, висновки суду не відповідають обставинам справи, відсутні вирішення підстав заявлених в позові. В рішенні не викладено фактичних обставин справи, які були зазначені позивачем. Оцінка та будь-яке вирішення в оскаржуваному рішенні відсутня в повному обсязі, не було враховано отримані судом докази та надані пояснення. Вважає, що таке рішення суперечить чинному законодавству, оскільки не ґрунтується на засадах верховенства права, та не може бути законним і обґрунтованим та підлягає скасуванню.

Апелянт не погоджується з висновком суду про те, що зазначені в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях доводи позивача, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки позивач пов'язує факт завдання йому моральної шкоди з неналежним реагуванням на його звернення, та незгодою із змістом відповідей прокуратури, які не свідчать про завдання йому моральної шкоди.

Такий висновок суду не обґрунтовує відмови в задоволенні позову і суперечить вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Апелянт вважає, що завдання шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових чи службових осіб є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів, посадових чи службових осіб, а також бездіяльність останніх, тобто невиконання покладених на них службових, посадових обов’язків.

Судом не було обґрунтовано, чи були здійснені відповідачем всі передбачені законом заходи щодо дотримання його прав за весь охоплюваний період від січня 2004 року до тепер та надходженні його звернень. Не було надано пояснень щодо можливості поновлення його прав з дотриманням конкретно визначених інтересів держави. Відповідно суд, порушуючи статтю 81 ЦПК, ухилився від встановлення законної оцінки доказів.

Жодною нормою матеріального закону, яка підлягала до застосування, оскаржене рішення не обґрунтоване.

Апелянт зазначає, що викладені висновки суду про відмову в задоволенні позову не відповідають змісту позовної заяви, фактичним обставинам справи, наявним в справі доказам. Суд не з'ясував правову природу заявлених позовних вимог, спірних правовідносин та норми права, які їх регулюють ці правовідносини. Натомість прийшов до висновку про відмову у позові без надання будь-якого обґрунтування та не врахував і не дав оцінки поясненням і доказам, наданим позивачем, які мають істотне значення для її правильного вирішення. В мотивувальній частині рішення докази не проаналізовано і не оцінено, що спотворює суть справи і надає державі можливість безпідставно уникнути відповідальності за неналежні дії своїх органів.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції і постановити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Прокуратура Івано-Франківської області подала відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, таким що постановлене у відповідності до норм матеріального та процесуального права із врахуванням всіх обставин справи.

Позивачем не було надано доказів, які б свідчили про незаконність дій чи бездіяльність відповідача, в тому числі прийняття незаконного рішення. Також не надано належних і допустимих доказів, які б вказували на заподіяння моральної шкоди позивачу та не доведено самого факту заподіяння такої шкоди, як і протиправності відповідних дій посадових осіб органів прокуратури Івано-Франківської області.

Вважає, що суд дійшов до обґрунтованого переконання про безпідставність вимог позивача та про відмову у стягненні моральної шкоди

Вислухавши суддю-доповідача, заперечення на апеляційну скаргу прокуратури Івано-Франківської області, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Згідно з ч. 2 ст. 1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

За змістом частин 6, 7 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Загальні підстави відшкодування моральної шкоди встановлені ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках встановлених законом.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

20.12.2003 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до прокурора Івано-Франківської області, в якій вимагав встановити причини бездіяльності ВДВС у виконавчому провадженні з виконання вироку Івано-Франківського обласного суду від 24.11.1997 року в частині стягнень з ОСОБА_3 та конфіскації його майна. Також вимагав встановити які саме дії було вчинено для виконання вироку суду як в частині повернення потерпілим їх власності, так і в частині конфіскації майна. У випадку встановлення відсутності належних дій щодо виконання вироку суду, вирішити питання про ступінь відповідальності винних і звернення до суду з позовом на захист прав ОСОБА_2 (а.с.16 т.1).

Прокуратура Івано-Франківської області листом № 08/1/3-58-03 від 25.12.2003 року направила прокурору м. Івано-Франківська скаргу ОСОБА_2 щодо неналежного виконання рішення (вироку) суду посадовими особами ВДВС Івано-Франківського районного (міського) управління юстиції, а також просила провести ретельну перевірку наведених доводів, за наявності підстав вжити відповідних заходів (а.с.17 т. 1).

Прокуратура міста Івано-Франківська листом № 361с-98 від 20.01.2004 року повідомила ОСОБА_2 про те, що вивченням журналів вихідної кореспонденції ВДВС Івано-Франківського МУЮ встановлено, що 14.02.2002 року виконавчі листи про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 поштовою кореспонденцією повернуті стягувачам на руки. Також 12.04.2002 року поштовою кореспонденцією стягувачам на руки повернуті виконавчі листи про стягнення заборгованості з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 Підстав для втручання прокуратури м. Івано-Франківська при таких обставинах не вбачається. Крім цього роз'яснено, що для оскарження дій або бездіяльності державних виконавців при виконанні судових рішень необхідно звертатись з відповідними скаргами на ім'я начальника Івано-Франківського МУЮ (а.с.18-19 т.1).

Прокуратурою м. Івано-Франківська за дорученням прокуратури Івано-Франківської області була проведена додаткова перевірка скарги ОСОБА_2 на дії посадових осіб ВДВС Івано-Франківського МУЮ при виконанні вироку Івано-Франківського обласного суду від 24.11.1997 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином. За результатами додаткової перевірки прокуратурою у відповіді, крім іншого, зазначено, що згідно актів перевірки майнового стану боржника ОСОБА_3 від 06.03.2002 року та 12.04.2002 року встановлено, що майно, на яке можна було би звернути стягнення в рахунок погашення боргу відсутнє. З відповідей ОБТІ № 105, УДАІ № 16/475 та обласної дирекції Ощадбанку № 11-5 слідувало, що транспортні засоби, грошові кошти та об'єкти нерухомості за ОСОБА_3 не зареєстровані. У зв'язку з цим 12.04.2002 року виконавчі листи на підставі ч. 2 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» були повернуті стягувачеві на руки без виконання. Також зазначено, що підстав для втручання прокуратури міста не вбачається. ОСОБА_2 надіслана відповідь з роз'ясненням про порядок оскарження дій державних виконавців (а.с.20-21 т.1).

Прокуратурою Івано-Франківської області розглянуто звернення ОСОБА_2 про неналежний розгляд його заяв щодо притягнення до кримінальної відповідальності керівників апеляційного суду Івано-Франківської області, обласного управління юстиції та з інших питань. Проведеною перевіркою встановлено, що наведені факти щодо зловживань посадовим становищем працівниками Івано-Франківського МУЮ прокуратурою м. Івано-Франківська перевірено в порядку ст. 97 КПК України в повному обсязі, за її результатами 29.03.2004 року прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи відносно начальника ВДВС Івано-Франківського МУЮ ОСОБА_8 та 07.04.2004 року відносно державного виконавця ВБДВС управління юстиції ОСОБА_9 на підставі ст. 6 п. 2 КПК України. Підстав для скасування постанов про відмову в порушенні кримінальної справи по наведених фактах прокуратурою області не вбачається. Про результати розгляду повідомлено Генеральну прокуратуру України листами від 14.09.2004 року та від 24.11.2004 року і зазначено, що передбачені законом підстави щодо порушення кримінальної справи стосовно заступника прокурора Івано-Франківської області Вітюка Я.В. та керівників апеляційного суду Івано-Франківської області, про що вимагає заявник, відсутні (а.с.201,202 т. 1).

Постановами помічника прокурора м. Івано-Франківська від 07.04.2004 року та від 08.07.2004 року в порушенні кримінальних справ за заявами ОСОБА_2 відмовлено на підставі ст. 6 ч. 2 КПК України за відсутністю в діях старшого державного виконавця ВДВС Івано-Франківського МУЮ ОСОБА_10 та колишнього начальника ВДВС Івано-Франківського МУЮ ОСОБА_9 ознак складів злочинів, передбачених ст.ст. 364, 382 КК України (а.с.43,44-46 т.1).

На повторне звернення ОСОБА_2 із заявою в Генеральну прокуратуру України, останньому було повідомлено листом від 14.03.2005 року № 06/3-470-98 що його заява з приводу притягнення до відповідальності працівників прокуратури, та з інших питань, що надійшла з Генеральної прокуратури України, прокуратурою Івано-Франківської області скеровано до прокуратури міста Івано-Франківська для вирішення (а.с.49 т. 1).

Старшим помічником прокурора м. Івано-Франківська 15.03.2005 року було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_2 на дії колишнього начальника ВДВС Івано-Франківського МУЮ ОСОБА_9, та державного виконавця ВДВС Івано-Франківського МУЮ ОСОБА_10 (а.с.51-53 т.1), про що повідомлено ОСОБА_2 (а.с.50 т.1).

Згідно з копією постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 19.04.2004 року, державним виконавцем ВДВС Івано-Франківського МУЮ ОСОБА_10 виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 65625грн. та моральної шкоди – 3000грн., виданий 04.03.1998 року повернуто без виконання, оскільки при перевірці майнового стану ОСОБА_3 встановлено, що майно на яке можливо звернути стягнення відсутнє (а.с.54 т. 1).

Щодо підстав участі прокуратури Івано-Франківської області у розгляді іншої справи за позовом ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з наступного.

Листом № 14-16/183 від 19.01.2009 року Головне управління ДКС України в Івано-Франківській області повідомило Прокуратуру Івано-Франківської області про необхідність вступу у справу № 2а-2а/2009р. за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_11 до ВДВС Івано-Франківського МУЮ, Івано-Франківського МУЮ, ГУЮ в Івано-Франківській області, третя особа – ДКС України, про визнання невиконання судових рішень та стягнення компенсації нанесених цим збитків (а.с.27 т.1).

Прокуратура Івано-Франківської області надіслала Голові Івано-Франківського міського суду лист № 05/1-40 вих-09 від 28.01.2009 року, в якому, з метою захисту інтересів держави, враховуючи актуальність справи № 2а-2а/2009р., в якій позивачем оспорюється законність діяльності державного органу, керуючись ЗУ «Про прокуратуру» та КАС України, повідомила про вступ прокуратури Івано-Франківської області у розгляд вказаної справи (а.с.23 т. 1).

У даній справі судами першої та апеляційної інстанцій були постановлені судові рішення по суті спору, який розглядався у порядку адміністративного судочинства. Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду від 22.09.2015 року було частково задоволено касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_11 Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09.11.2012 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.65-73 т.1). На даний час рішень не прийнято і справа перебуває на розгляді у суді першої інстанції.

Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області на звернення ОСОБА_2 листом від 16.12.2015 року повідомило про те, що перевіркою журналів обліку виконавчих проваджень, переданих державному виконавцю, журналів реєстрації вхідних документів про відкриття виконавчого провадження, журналів реєстрації вхідної кореспонденції та ЄДР виконавчих проваджень ВДВС в Івано-Франківській області за 2008-2015 роки встановлено, що виконавчі документи, за якими стороною є ОСОБА_3 на виконання до Відділів ДВС не надходили. Інформацію про надходження виконавчих документів на виконання до 2008 року надати не можливо у зв'язку зі знищенням журналів реєстрації вхідної кореспонденції, журналів обліку виконавчих проваджень, переданих державному виконавцю відділів ДВС в Івано-Франківській області відповідно до вимог Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Головного архівного управління при КМУ від 20.07.1998 року № 41 (а.с.31 т. 1).

У відповідь на звернення ОСОБА_2 від 12.10.2015 року в прокуратуру Івано-Франківської області, остання листом від 10.11.2015 року № 05/2-1041-14 повідомила про те, що органи прокуратури області не були учасниками виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_3 збитків, заподіяних злочином на користь ОСОБА_2, також роз'яснено окремі статті закону України «Про виконавче провадження». Зазначено, що прокурор не є стороною даного виконавчого провадження, тому відповідно не наділений будь-якими правами та обов'язками сторони виконавчого провадження, та не взмозі вчинити дії, зазначені у зверненні. Крім цього роз'яснено також порядок оскарження дій державних виконавців та інших посадових осіб ДВС. Також повідомлено, що надати інформацію з окремих питань звернення не є можливим з об’єктивних причин. Крім того зазначено, що підстав для притягнення працівників прокуратури області до відповідальності на даний час не вбачається (а.с.24-25, 28-29 т.1).

Мотиви вступу прокуратури Івано-Франківської області у справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_11 до Івано-Франківського МУЮ, ГУЮ в Івано-Франківській області, третя особа – ДКС України про визнання дій незаконними та стягнення шкоди наведені прокуратурою у відповіді на його інформаційний запит до Генеральної прокуратури України (а.с.122-123 т.1). Такі мотиви, на думку суду першої та апеляційної інстанцій, є обґрунтованими.

Судом першої інстанції досліджені інші докази, які витребувані судом ухвалою Івано-Франківського міського суду від 11.05.2016 року (а.с.139-140). Зі змісту доводів, наданих на виконання даної ухвали управлінням ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області та ВДВС Івано-Франківського МУЮ ГТУЮ в Івано-Франківській області 25.05.2016 року; Івано-Франківською місцевою прокуратурою 09.06.2016 року; прокуратурою Івано-Франківської області від 10.06.2016 року вбачається, що кожен з них зокрема діяв відповідно до своїх повноважень і ними надавалися відповіді по суті звернень позивача.

Згідно роз’яснень, викладених у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне – за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого – спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди з наведених позивачем підстав, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ним не подано належних та допустимих доказів, які б вказували на заподіяння моральної шкоди та не доведено як самого факту завдання йому моральної шкоди, так і протиправності відповідних дій відповідачів, причинного зв’язку між зазначеними фактами та відповідними негативними наслідками, які настали. Суд обґрунтовано відхилив доводи позивача вказавши, що факт заподіяння моральної шкоди позивач пов’язує з неналежним реагуванням на його звернення та незгодою із змістом відповідей прокуратури. Однак, такі дії можуть бути перевірені і оскаржені у встановленому законом порядку. З такими доводами погоджується і суд апеляційної інстанції та вважає їх правильними і обґрунтованими.

Доводи апелянта про неправильну оцінку судом доказів не знайшли свого підтвердження в апеляційному суді.

З огляду на вищенаведене, апеляційний суд приходить до переконання, що постановлене у даній справі рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 02 травня 2018 року без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 серпня 2018 року.

Судді: І.В. Бойчук

ОСОБА_12

ОСОБА_13