Постанова № 75671921, 02.08.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2018 р.м. ОдесаСправа № 815/2992/18

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді – Єщенка О.В.

суддів – Димерлія О.О.

– ОСОБА_1

За участю: секретаря – Недашковської Я.О.

представника апелянта – ОСОБА_2 (ордер від 27.06.2018 року)

представника відповідача – ОСОБА_3 (довіреність від 27.06.2018 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 2 липня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління поліції охорони в Одеській області про скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Управління поліції охорони в Одеській області від 04.05.2016 року №2046 про звільнення за грубе порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного Статуту ОВС України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року №3460-IV, старшого інспектора батальйону поліції охорони №1 Управління поліції охорони в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_4 зі служби в поліції відповідно до п. 8 ст. 12 Дисциплінарного Статуту ОВС України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 2 липня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_4 повернуто без розгляду, а саме через відсутність поважних підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з’ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції, справу направити на продовження розгляду.

Розглянувши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, судова колегія доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Наказом Управління поліції охорони в Одеській області №2046 від 04.05.2016 року старшого інспектора батальйону поліції охорони №1 Управління поліції охорони в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_4 звільнено зі служби в поліції за грубе порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного Статуту ОВС України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року №3460-IV, відповідно до п. 8 ст. 12 Дисциплінарного Статуту ОВС України.

Разом з цим, звертаючись до суду із цим позовом, позивач зазначив, що про оскаржуваний наказ він дізнався лише 25.04.2018 року під час розгляду адміністративної справи №815/707/18 у спорі про протиправність наказу №34 о/с від 04.05.2016 року, яким реалізований оскаржуваний у цій справі наказ про звільнення зі служби в поліції, у зв’язку із чим просив поновити строк звернення до суду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року позов залишено без руху та позивачу наданий термін для усунення недоліків шляхом подання належних доказів звернення до суду з даною позовною заявою в межах строку, встановленого законом.

На виконання вимог ухвали суду позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду, обґрунтовану тим, що оскарження наказу відповідача відбулось в межах тримісячного строку, передбаченого ст. 21 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року №3460-IV, від дня ознайомлення з наказом від 04.05.2016 року №2046.

Вирішуючи питання про відкриття провадження за адміністративним позовом, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено місячний термін звернення до суду із цим позовом, передбачений ст. 122 КАС України, та з матеріалів справи не вбачається підстав для визнання причин пропуску цього строку поважними, що відповідно до приписів ст. 123 КАС України є підставою для повернення позову.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для повернення адміністративного позову ґрунтуються на правильному застосуванні норм адміністративного процесуального законодавства та відповідають дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Аналіз наведених норм показав, що звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів особа може реалізувати в межах терміну, визначеному адміністративним процесуальним законодавством або іншими законами.

Разом з цим, пропущення строків звернення до адміністративного суду не є безумовною підставою для застосування наслідків порушення цих строків, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважною і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС.

Водночас, обов’язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду.

При цьому, загальні правила, закріплені у вищенаведеній нормі адміністративного процесуального законодавства, передбачають обчислення строку звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення цих прав, свобод, інтересів.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, предметом спору у цій справі є протиправність наказу Управління поліції охорони в Одеській області від 04.05.2016 року №2046 про звільнення позивача зі служби в поліції.

Отже, для звернення до суду із цим позовом відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України встановлюється місячний термін з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення його прав та інтересів.

Так, у заявах про поновлення строку звернення із позовом позивач зазначає, що про оскаржуваний наказ він дізнався 25.04.2018 року.

Проте із позовом до суду позивач звернувся 20.06.2018 року, тобто із пропуском строку, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України.

Причин, що перешкоджали звернутись до суду у визначений термін, позивач не навів як під час подання заяви, так і на виконання вимог ухвали суду першої інстанції про залишення позову без руху.

Водночас, колегія суддів враховує ту обставину, що оскаржуваним наказом припинено трудові відносини між органом поліції та позивачем, що свідчить про те, що про його прийняття позивач мав дізнатись щонайменш від дня видання оскаржуваного наказу.

З огляду на те, що позивач не навів обґрунтованих причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом, а також обставин, що об’єктивно і непереборно перешкоджали позивачу звернутись до суду, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позову відповідно до ст. 123 КАС України.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання позивача на приписи Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України і наявність можливості у оскаржити наказ відповідача в тримісячний термін.

Так, відповідно до ст. 20 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року №3460-IV, особа рядового або начальницького складу має право усно чи письмово послідовно звернутися зі скаргою щодо накладення на неї дисциплінарного стягнення до старшого прямого начальника - аж до міністра внутрішніх справ України або до суду.

Наведені положення Закону кореспондуються із загальними правилами адміністративного процесуального законодавства щодо наявності у особи права на судових захист у разі порушення її прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Разом з цим, згідно із ст. 21 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року №3460-IV, дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено.

Пропущений строк для подання скарги може бути поновлено старшим прямим начальником, який має право накладати дисциплінарні стягнення.

Старший прямий начальник у разі надходження заяви про поновлення пропущеного строку подання скарги повинен всебічно та об'єктивно розглянути її і прийняти відповідне рішення не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Про результати розгляду заяви про поновлення пропущеного строку повідомляються особа рядового або начальницького складу, яка її подала, та начальник, який наклав на неї дисциплінарне стягнення.

Таким чином, встановлений тримісячний термін оскарження дисциплінарного стягнення розповсюджується на випадок досудового порядку вирішення спору.

Обставини щодо можливості у особи врегулювати спір в досудовому порядку враховано і ч. 4 ст. 123 КАС України, згідно якої, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

З огляду на те, що позивач не скористався своїм правом на досудове врегулювання спору, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду, передбаченого наведеними правилами законодавства.

Враховуючи норми адміністративного процесуального законодавства, оскільки висновки суду першої інстанції є правильними та відповідають дійсним обставинам справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, 312, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 – залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 2 липня 2018 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 02.08.2018 року.

Головуючий суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

ОСОБА_1