Постанова № 75671854, 03.08.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 496/2160/18

Категорія: 3.3 Головуючий в 1 інстанції: Буран В.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Джабурія О.В.

суддів: Вербицька Н. В. , Турецької І.О.

за участю секретаря - Сторчак О.О.

за участю:

апелянта - ОСОБА_1

представника позивача - Стельмах О.М. (довіреність від 18.06.2018 р.)

розглянувши режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 11.06.2018р. по справі № 496/2160/18 за позовом Біляївського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України,-

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

01.06.2018 року Біляївський РВ ГУДМС України в Одеській області звернувся до суду з позовом, в якому просив суд продовжити строк затримання на шість місяців до 14.12.2018 року громадянці Республіки Узбекистан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що постановою Біляївського районного суду Одеської області було задоволено адміністративний позов Біляївського РВ ГУДМС України в Одеській області до громадянки Республіки Узбекистан ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України на строк шість місяців, але оскільки на даний час неможливо забезпечити примусове видворення відповідачки, у зв'язку з тим, що до теперішнього часу інформація Посольства Республіки Узбекистан щодо підтвердження факту належності відповідачки до громадянства Республіки Узбекистан не надходила, та тим, що вона не може бути документована сертифікатом на повернення в країну походження, що в свою чергу не дає можливості виконати рішення про її примусове видворення за межі України.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 11 червня 2018 року позовну заяву Біляївського РВ ГУДМС України в Одеській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України - задоволено повністю. Продовжено строк затримання на шість місяців громадянці Республіки Узбекистан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме до 12.12.2018 року включно з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

Відповідно до вимог ч. 2 статті 371 КАС України допущено негайне виконання постанови суду.

Не погодившись з ухваленим рішенням ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою на вказане рішення. Апелянт просить скасувати судове рішення першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апелянт зазначає, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права та неправильно встановив обставини справи.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 13.12.2017 року по справі № 496/4537/17 було задоволено адміністративний позов Біляївського РВ ГУДМС України в Одеській області до громадянки Республіки Узбекистан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України на строк шість місяців. Зазначена постанова суду має приюдиційне значення, щодо фактів та підстав застосування до ОСОБА_1 процедури затримання та примусового видворення за межи України.

29 грудня 2017 року Біляївський РВ ГУДМС України в Одеській області звернувся до Посольства Узбекистан в Україні з листом № 5127/6274 щодо підтвердження або спростування належності відповідачки до громадянства Республіки Узбекистан з метою подальшого документування сертифікатом на повернення в країну походження.

22 березня 2018 року Біляївським РВ ГУДМС України в Одеській області було повторно направлено лист № 5127/1222 щодо підтвердження або спростування належності відповідача до громадянства Республіки Узбекистан.

На момент подання вищезазначеного позову відповіді до позивача не надходило.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач по справі є громадянкою Республіки Узбекистан, який підлягає примусовому видворенню за межі території України, шестимісячний термін утримання відповідача в пункті тимчасового тримання іноземців, які незаконно перебувають на території України, визначений п. 11 ст. 289КАС України, закінчується 13 червня 2018 року, наявність умов за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи, а саме: інформації Посольства Узбекистан щодо підтвердження факту належності відповідачки до громадянства Республіки Узбекистан не надходила, та тим, що ОСОБА_1 не може бути документована сертифікатом на повернення в країну походження, що в свою чергу не дає можливості виконати рішення про її примусове видворення за межі України.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.

За правилами ч.11 ст.289 КАС України, строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Відповідно до ч.13 ст.289 КАС України умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Аналізуючи вказані норми, апеляційний суд зазначає, що інститут продовження строку затримання застосовується адміністративним судом, виключно, у разі наявності умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи у зазначений строк, якими є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Пунктом 2.7 Інструкції про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом МВС України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, СБУ за №353/271/150 від 23.04.2012р. детально описує вжиття компетентними органами заходів щодо ідентифікації та документування іноземців та передбачає, що: 1) у разі відсутності в іноземця документів, що посвідчують особу, територіальний орган, територіальний підрозділ ДМС, орган СБУ або орган охорони державного кордону України вживають заходів щодо їх ідентифікації та документування (запити до дипломатичних представництв або консульських установ із долученням двох кольорових фотокарток на кожну особу); 2) у разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС. У разі відсутності відповіді від компетентних органів країни походження іноземця запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.

Приписами ч.12 ст.289 КАС України передбачено, що про продовження строку затримання не пізніш як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову та продовження строку тримання ОСОБА_1 з метою ідентифікації, оскільки РВ ГУ ДМС так і не отримано відповідей на листи-запити, що у свою чергу унеможливлює документування сертифікатом про примусове видворення ОСОБА_1 за межі України та виконання рішення суду.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 310; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, рішення Біляївського районного суду Одеської області від 11 червня 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя Джабурія О.В.Судді Вербицька Н. В. Турецька І.О.