Постанова № 75671832, 02.08.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/2020/17

Категорія: 3.7.2 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача – судді Турецької І.О.

суддів – Стас Л.В., Градовського Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Нікспецтранс» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави, в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Нікспецтранс» про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року заступник прокурора Одеської області в інтересах держави, в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Нікспецтранс» (далі – ТОВ «НВП «Нікспецтранс») про стягнення плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на загальну суму 5 177,45 євро, що еквівалентно 150 350,56 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 18 червня 2017 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області виявлено факт перевезення ТОВ «НВП «Нікспецтранс» вантажу без дозволу Державної автомобільної інспекції на перевищення вагових обмежень, установлених Правилами дорожнього руху України та проведено нарахування плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 5177,45 євро, що еквівалентно 150 350,56 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено.

Суд стягнув з ТОВ «НВП «Нікспецтранс» 150 350,56 грн. в дохід державного бюджету України.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вважав, що дії органів Укртрансбезпеки за ваговим контролем транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування та нарахування плати за проїзд за порушенням відповідних нормативів, є такими, що відповідають чинному законодавству.

Поряд з цим, суд поважав правильним розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 5177,45 євро, а тому вирішив, що він підлягає стягненню з відповідача.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, ТОВ «НВП «Нікспецтранс» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає про те, що ТОВ «НВП «Нікспецтранс» не має статус перевізника у спірних правовідносинах, оскільки транспортний засіб, який зважували посадові особи Управління Укртрансбезпеки в Одеській області не належить вказаному підприємству ані на праві власності, ані на правах оренди.

Понад те, апелянт стверджує, що водій, який перевозив вантаж з перевищенням вагових обмежень не працює і ніколи не працював у ТОВ «НВП «Нікспецтранс».

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про її необґрунтованість та просить залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши правильність встановлення судом першої інстанції обставин справи та додержання норм матеріального і процесуального права, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Так, суд першої інстанції, з'ясовуючи обставини справи, встановив, що 18.06.2017 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області в м. Одеса на території Одеського морського торгівельного порту здійснено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки RENAULT, модель MAGNUM AE 440.19, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом марки STL модель НЦПХ 40/3, реєстраційний номер НОМЕР_2.

За результатами проведеного вагового контролю складено акт від 18.06.2017 року № 0150631 про перевищення вказаним транспортним засобом нормативних вагових параметрів, а також акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 18.06.2017 року № 0150815, яким виявлено порушення, передбачені ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: надання послуг із перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 зазначеного Закону (відсутній дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України).

На підставі зафіксованих в акті порушень, проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 18.06.2017 року та виставлено відповідачу до сплати 5177,45 євро, що еквівалентно 150 350,56 грн..

Розглядаючи спірні правовідносини, суд першої інстанції, виходив із того, що вони належать до адміністративної юрисдикції.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

На розгляді ОСОБА_1 Верховного Суду перебувала справа № 820/1203/17 за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами. Дана справа була передана на розгляд ОСОБА_1 палати з підстав оскарження судового рішення в частині порушення судом правил предметної юрисдикції.

06 червня 2018 року ОСОБА_1 Верховного Суду ухвалила постанову у вказаній категорії справ про те, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. При цьому, ОСОБА_1 виходила з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

За правилами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Відповідно до п.п. 1-2 ч.1 ст. 4 КАС України адміністративна справа – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Укртрансбезпеки, реорганізувавши шляхом злиття Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті (далі – Укртрансінспекція).

Так, п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з пп. 15, 27 п. 5 зазначеного Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

З наведеного вбачається, що позивач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Отже, нормами чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

Разом з тим, повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати.

При цьому, за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 46 КАС України Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання;

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання;

3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України;

4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.

У цій нормі процесуального права наведено вичерпний перелік випадків, у яких фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами в адміністративному процесі за позовами суб'єктів владних повноважень. До компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб'єкта владних повноважень, у яких одночасно можуть бути відповідачами фізичні особи, в чітко визначених законами України випадках.

Проте ані Конституцією України, ані законами України позивача (Укртрансбезпеки) не наділено правом звернення саме до адміністративного суду щодо стягнення грошових коштів за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативних вагових параметрів.

Крім того, за змістом ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

За таких обставин справи, аналіз зазначених вище правових норм та суб'єктний склад сторін свідчить про те, що спір за позовом Укртрансбезпеки до ТОВ «НВП «Нікспецтранс» про стягнення з останніх плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування, відповідно до розрахунку в розмірі 150 350,56 грн. в дохід Державного бюджету України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ч.1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Підсумовуючи викладене та враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, є всі підстави для її скасування та закриття провадження у справі, на підставі ст. 319 КАС України.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Нікспецтранс» – задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року – скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Нікспецтранс» про стягнення коштів – закрити.

Роз’яснити прокуратурі Одеської області, що розгляд даної справи віднесено до цивільної юрисдикції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Доповідач – суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя Ю.М. Градовський

Повне судове рішення складено 02.08.2018 року.