Постанова № 75671660, 02.08.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/3778/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Онишкевича Т.В., Хобор Р.Б.

розглянувши у порядку письмового провадження м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року (ухвалене в порядку спрощеного провадження головуючим-суддею Мартиць О.І. у м.Тернополі) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправною відмову Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі – Тернопільське ОУПФУ) у переведенні його на пенсію відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» (далі – Закон №3723-XII) та зобов'язати відповідача перевести на пенсію відповідно до вказаної норми з 25.10.2017.

Позов мотивований тим, що перебуваючи на обліку в Тернопільському ОУПФУ, 25.10.2017 він звернувся до відповідача із заявою, в якій просив перевести його з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до Закону №3723-XII, однак відповідач відмовив йому у задоволенні його прохання та не зараховував до стажу державної служби, що дає право на отримання пенсії державного службовця період його роботи в органах державної податкової служби Тернопільської області з 23.02.1996 по 10.07.2007, з 09.01.2008 по 28.05.2013 та з 01.01.2014 по 02.12.2014. Позивач вважає таку відмову протиправною з огляду на те, що період проходження ним служби в податкових органах, має зараховуватись до стажу державної служби, що дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 вказаного Закону.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.04.2018, ухваленого в порядку скороченого провадження позов було задоволено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Тернопільське ОУПФУ подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.04.2018 та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що з урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України № 503-р від 12.09.1997 «Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців», яке втратило чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 465 від 22.07.2016 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких актів Кабінету Міністрів України», яким було віднесено до 4-7 категорій посад державних службовців відповідні посади в місцевих державних податкових адміністраціях, період роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, визначених ст.25 Закону № 3723-ХІІ, а тому відсутні підстави для зараховування до стажу державної служби, роботу позивача з 23.02.1996 по 10.07.2007, з 09.01.2008 по 28.05.2013 та з 01.01.2014 по 02.12.2014 в органах податкової служби, у зв’язку з чим у нього відсутнє право на призначення пенсії відповідно Закону України «Про державну службу» № 889-VIII.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 та ч.2 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що згідно записів трудової книжки №БТ-І №0767865, ОСОБА_1 у період з 23.02.1996 по 10.07.2007, з 09.01.2008 по 28.05.2013 та з 01.01.2014 по 02.12.2014 безперервно працював на різних посадах в органах державної податкової служби, а саме : Державній податковій інспекції по Тернопільській області, Державній податковій адміністрації в Тернопільській області, Державній податковій службі у Тернопільській області та Головному управлінні Міндоходів у Тернопільській області. Присягу державного службовця прийняв 18.01.1995. За період роботи в органах податкової служби позивачу присвоєно спеціальні звання, зокрема, 01.10.1996 – радник податкової служби IІІ рангу, 01.03.2000 – радник податкової служби ІI рангу.

02.12.2014 ОСОБА_1 був звільнений з роботи у зв’язку із реорганізацією та скороченням штату на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

11.12.2014 позивачу було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

25.10.2017 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з письмовою заявою про переведення його на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VII.

Листом № 20832/05 від 28.12.2017 відповідачем було відмовлено позивачу у переведенні його на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VII та не зараховано до стажу державної служби, що дає право на отримання пенсії державного службовця період його роботи в органах державної податкової служби з 23.02.1996 по 10.07.2007, з 09.01.2008 по 28.05.2013 та з 01.01.2014 по 02.12.2014, оскільки періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєнні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має необхідний 20-річний стаж роботи для призначення пенсії відповідно до Закону № 3723-XII, оскільки спірні періоди роботи позивача на посадах в органах державної податкової служби відповідачем неправомірно не враховані у стаж роботи на посадах державної служби.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

З 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» № 889-VІІІ від 10.12.2015 (далі – Закон № 889-VІІІ), яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Так, відповідно до пункту 2 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону визначено право державних службовців у випадках, визначених цими пунктами, на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, зокрема :

- державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної ОСОБА_2 України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної ОСОБА_2 України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців;

- для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної ОСОБА_2 України 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної ОСОБА_2 України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

У п.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, вказано, що цей Закон набирає чинності з 01.05.2016.

Виходячи з викладеного вище, п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, стосується осіб – державних службовців, які станом на 01.05.2016 займали посади державної служби.

Згідно ч.1 ст.37 Закону № 3723-XII, право на одержання пенсії державних службовців мають чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Відповідно до ч.18 ст.37 цього Закону, період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та /або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Згідно ст.25 Закону №3723-ХІІ, установлено категорії посад державних службовців. Як вбачається з вказаної норми, посади, на яких працював позивач і час роботи на яких просить зарахувати йому до стажу державної служби, у переліку посад, визначеному ст.25 Закону №3723-ХІІ відсутні.

Разом з тим, стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначається не лише ст. 25 Закону України «Про державну службу», але й актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Згідно п.6 Порядку № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону.

Абзацом другим пункту другого Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994, передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової та контрольно-ревізійної служби.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України №509-ХІІ від 04.12.1990 «Про державну податкову службу в Україні» (далі по тексту – Закон №509-ХІІ), а з 12.08.2012 – Податковий кодекс України.

Згідно ч.1 ст.4 Закону №509-ХІІ, Державна податкова адміністрація України, якій підпорядковані державні податкові адміністрації в областях, а їм, у свою чергу, відповідні державні податкові інспекції, є центральним органом виконавчої влади та відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 778 від 26.05.2007 (чинного на час виникнення спірних відносин), забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, державної політики у сфері контролю за виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, здійснює міжгалузеву координацію у цій сфері та здійснює свої повноваження, зокрема, через державні податкові інспекції.

Посадовою особою органу державної податкової служби за правилами ч.1 ст.15 «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством фінансів України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (ч.ч.5,6 ст.15 цього Закону).

Статтею 6 цього Закону визначено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Отже, посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Абз.1, 2 п.344.1 ст.344 Податкового кодексу України передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». Період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєнні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним законом.

Отже, оскільки позивач має стаж роботи на посадах державної служби більше 20 років, тому, відповідно до п.12 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних Закону № 889-VIII, має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 3723-XII.

Відповідно до ч.3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Беручи до уваги ту обставину, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» 26.10.2017, тому саме з цієї дати необхідно здійснити призначення пенсії.

Таким чином, з урахуванням проаналізованих обставин справи та наведених вище норм матеріального права, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини, дав їм належну правову оцінку та прийшов до вірного висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року по справі № 819/340/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4