Постанова № 75671640, 02.08.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/5065/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Сеника Р.П., Хобор Р.Б.

з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі (постановлену суддею Ланкевичем А.З.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівського державного університету внутрішніх справ про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Львівського державного університету внутрішніх справ (далі – ЛьвДУВС, відповідач) щодо відмови внести зміни в наказ №33 дск віл 27.05.2010, зобов’язати відповідача внести зміни до цього наказу, зазначивши в ньому : «скасувати з 08.06.2010 надбавку у розмірі 15% до посадового окладу, за роботу в умовах обмежень, з дня скасування допуску до державної таємниці полковнику міліції ОСОБА_1М.» та зобов’язати відповідача надати суду звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк з дня набрання постановою суду законної сили.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 відмовлено у відкритті провадження у справі.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій через порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2018, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивач перебував на посаді начальника факультету кримінальної міліції ЛьвДУВС, тобто на службі в органах внутрішніх справ. При цьому зазначає, що ЛьвДУВС перебуває в структурі МВС України, а отже є суб’єктом владних повноважень в розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України. Вважає, що у даному спорі підлягають дослідженню виключно владні управлінські рішення та дії відповідача, який в межах спірних відносин діє як суб’єкт владних повноважень. Крім того, позивач не порушує питання пов’язане з його правами на стягнення коштів (надбавки), а лише просить надати оцінку правомірності дій відповідача щодо скасування надбавки, яка призначається та скасовується в межах проходження публічної служби.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча відповідач належним чином повідомлений про дату час та місце судового засідання. Про причини своєї неявки суд апеляційної інстанції не повідомив. Від позивача надійшла заява про проведення судового засідання за його відсутності.

У зв’язку з цим, відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю, оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що наказом МВС України ЛьвДУВС № 33дск від 27.05.2010 «Про надання допуску та доступу до інформації, що становить державну таємницю та скасування надбавки» відповідно до вимог Закону України «Про державну таємницю», «Порядку організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1561-12 від 02.10.2003, наказу МВС України №333 дск від 04.07.2008 «Про затвердження Інструкції про порядок надання, переоформлення, зниження форми, поновлення та скасування допуску громадян до державної таємниці в системі МВС», а також спеціального дозволу на здійснення діяльності, пов’язаної з державною таємницею та на підставі довідок про наявність допуску до державної таємниці було вирішено скасувати з 01.06.2010 надбавку у розмірі 15 % до посадового окладу, за роботу в умовах обмежень у зв’язку з припиненням роботи з інформацією, що становить державну таємницю полковнику міліції ОСОБА_1М.».

Відмовляючи у відкритті провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що університет є вищим навчальним закладом, що надає послуги у сфері освітньої діяльності, а тому не реалізує публічно-владні управлінські функції по відношенню до позивача, тобто не відповідає поняття суб’єкта владних повноважень.

Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктами першим та другим частини першої статті 4 КАС України визначено, що справа адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб'єкт владних повноважень відповідно до п.7 ч.1 тієї самої статті - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень або наданні адміністративних послуг.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.5 КАС України кожна, особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена.

Згідно п.1-2 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлений інший порядок судового провадження, а також спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати у зв'язку з чим виник спір та на захист яких прав особа звернулася до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Рішення суб'єктів владних повноважень, до яких належать органи державної влади, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

При визначенні юрисдикції справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін та предмету спірних правовідносин.

Як вбачається з пункту першого розділу першого статуту ЛьвДУВС, затвердженого наказом МВС України №429 від 15.05.2012, університет є державним вищим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання, який знаходиться у сфері управління Міністерства внутрішніх справ України, перебуває в його структурі, та є бюджетною неприбутковою установою, позивач в свою чергу перебував на посаді начальника факультету кримінальної міліції, тобто на службі в органах внутрішніх справ.

При цьому, суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження, послався лише на пункт сьомий першого розділу статуту ЛьвДУВС, не взявши до уваги наведені вище його положення.

Отже, з урахуванням фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, колегія суддів приходить до висновку, що ЛьвДУВС виступає у даному спорі як суб’єкт владних повноважень.

Спір про право цивільне у даній справі відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії ЛьвДУВС, який у межах спірних правовідносин діє як суб’єкт владних повноважень, а предметом спору є лише правомірність дій відповідача щодо скасування надбавки, яка призначається та скасовується в межах проходження позивачем публічної служби, а не стягнення коштів (надбавки).

Отже, даний спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Наведене свідчить про передчасність висновків суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі та віднесення даного спору до цивільного.

З огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції на стадії вирішення питання прийняття адміністративного позову, було порушено норми процесуального права, що в свою чергу відповідно до п.4 ч.1 ст.320 КАС України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 229, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі № 813/2291/18 скасувати, а справу направити для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст судового рішення виготовлений 03.08.2018.