Постанова № 75671606, 31.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/5782/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р.М., Улицького В.З.,

за участю секретаря Мельничук Б.Б.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 07 травня 2018 року (ухвалену головуючим – суддею Бачун О.І., о 14 год. 28 хв. у м. Миколаєві) у справі № 447/2692/17 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Стрийське лісове господарство», Інженера з охорони та захисту лісу ДП «Стрийське лісове господарство» ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що постановою про накладення адміністративного стягнення №13/12 від 28.11.2017 його визнано винним у порушенні ст. 65 КпАП України та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 85 грн. Вважає дану постанову незаконною посилаючись на таке, що він не здійснював самовільну рубку двох дерев породи ясен у Держівському лісництві, а придбав у чотирьох чоловіків які везли їх на возі. У зв'язку з цим просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 13/12 від 28.11.2017, а провадження у справі закрити.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 07.05.2018 відмовлено в задоволенні позову.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що постанова про накладення адміністративного стягнення за № 13/12 від 28.11.2017 винесена правомірно і підстав для її скасування немає, оскільки докази подані відповідачами, а також покази свідків вказують на провину позивача.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що посадові особи стрийського лісгоспу не підтвердили доказовими матеріалами факт зрізу дерев на місці події, вчинення саме ним таких дій. Наявність у нього на подвір`ї вказаних дров не підтверджує факт порізки дерев із лісу жодними матеріальними носіями доказової бази.

В судовому засіданні відповідач та представник відповідача заперечили щодо задоволення та надали пояснення. Просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду, хоча належним чином були повідомленні, не з’явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України.

Позивачем було надіслано на адресу суду клопотання про відкладення розгляду адміністративної справи у зв`язку з перебуванням на роботі. Однак до клопотання позивачем не долучено будь-яких доказів, що в свою чергу вказує на можливість розгляду справи у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача та ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що відповідно до протоколу № 13/12 про адміністративне правопорушення від 16.11.2017, лісничим Держівського лісництва ОСОБА_4 складено протокол відносно ОСОБА_3 про вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ст.65 КпАП України.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення № 13/12 від 28.11.2017 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 65 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85 грн. Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказаною нормою закону була самовільна порубка 16.11.2017 2-х дерев породи ясен в кварталі 255 вид 13,2 Держівського лісництва, внаслідок чого заподіяно шкоду лісовому господарству на суму 3627,74 грн.

Вважаючи таку постанову відповідача протиправним позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з’ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, несуть відповідальність за порушення лісового законодавства.

Статтею 65 КпАП України передбачено адміністративна відповідальність за незаконну порубку і пошкодження дерев і чагарників; знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях, а також молодняка природного походження і самосіву на площах, призначених під лісовідновлення, що тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від семи до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян..

Стаття 7 КпАП України передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у звязку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 245 КпАП України завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.

Згідно ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушенняє будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів зазначає, що докази на вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_3 в матеріалах справи містяться протокол про адміністративне правопорушення, постанова про накладення адміністративного стягнення, надані рапорт і пояснення лісничого ОСОБА_4 і помічника лісничого ОСОБА_5 від 17.11.2017, фотознімки подвір'я матері позивача на яких видно нарізані колоди та підводу, акт огляду місця події.

Разом з цим в суді першої інстанції були допитані свідки серед, яких лісничий ОСОБА_4 та помічника лісничого ОСОБА_5

Так в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що він працює лісничим, і 16.11.2017 він разом із помічником був на об'їзді території. Почув як в лісі працює бензопила і пішов на звук. Коли вони підійшли, то побачили як в напрямку села рухалася підвода з дровами. Він пішов за нею, а помічник пішов до машини. Сліди від підводи привели до подвір'я матері позивача. Слід був один і чіткий, а слідів виїзду із подвір'я не було. Він чекав на приїзд працівників поліції, оскільки позивач розпилював дрова. О 17 год.30 хв. складено протокол. Додатково пояснив, що колоди які знаходилися на подвір'ї ОСОБА_3 співпадали із зрубаними деревами. Впевнений, що коли підвода їхала з лісу на ній перебував позивач, оскільки на ньому була чорна куртка з червоною полосою. В цій самій куртці позивач перебував і на подвір'ї своєї матері.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що він працює помічником лісничого. 16.11.2017 він був разом із лісничим на об'їзді території. Вони побачили фіру з дровами і лісничий пішов по слідах, а він пішов за машиною. Коли він приїхав, то лісничий та ОСОБА_1 фотографував на телефон розпилювання, яке здійснював позивач. Було видно свіжий слід в'їзду від підводи на подвір'я матері ОСОБА_3. Відстань від хати до місця зрубу 2-3 км. Акт огляду місця складався біля подвір'я ОСОБА_3, коней не було, підвода стояла.

Крім цього під час апеляційного розгляду в судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали аналогічні пояснення.

Разом з цим суд вважає доводи наведенні в апеляційній скарзі такими, що не спростовують фактичних обставин справи та доказів наявних в матеріалах справи.

З огляду на встановлене, колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова у справі про накладення адміністративного стягнення на позивача відповідає вимогам закону, оскільки зібрані у справі докази підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 65 КпАП України.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду — без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 07 травня 2018 року у справі № 447/2692/17 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_6 судді ОСОБА_7 ОСОБА_8 Повне судове рішення складено 02 серпня 2018 року