Постанова № 75671574, 02.08.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/4495/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Сеника Р.П., Хобор Р.Б.

з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року (ухвалене головуючим-суддею Калинич Я.М., час ухвалення судового рішення 09 год 00 хв у м. Ужгороді) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому з урахуванням збільшення позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі – ГУ ДФС у Закарпатській області, відповідач) № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 19.01.2018.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.04.2018 адміністративний позов було задоволено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДФС у Закарпатській області подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.04.2018 та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ФОП ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу від 03.10.2017 було придбано вантажний автомобіль, рахунок на оплату за який проведено відповідно до платіжного доручення № 2031 від 02.10.2017 на суму 327 336 грн. Разом з тим, свідоцтво про реєстрацію видане на ім’я ОСОБА_1 як фізичної особи. Оскільки відповідно до положень ЦК України, суб’єктом права власності виступає фізична особа, а не фізична особа-підприємець, вважає, що у випадку з позивачем фактично здійснювалась передача вантажних автомобілів від фізичної особи-підприємця у приватну власність фізичної особи. Оскільки позивачем було включено до податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 54 556 грн при придбанні вантажного автомобіля, але не були нараховані податкові зобов’язання при передачі транспортних засобів громадянину ОСОБА_1 у жовтні 2017 року, вважає, що таким чином ФОП ОСОБА_1 було занижено податкові зобов’язання з ПДВ на вказану суму та в порушення вимог п.200.1 ст.200 ПК України завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за вказаний період.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Особи, які беруть участь по справі в судове засідання не з’явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що у період з 26.12.2017 по 02.01.2018 посадовими особами ГУ ДФС у Закарпатській області було проведено документальну позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3, з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачується до держаного бюджету за жовтень 2017 року, за результатами якої складено акт № 5/13-11/НОМЕР_3 від 05.01.2018.

В ході перевірки контролюючим органом було встановлено порушення вимог п.200.1 п.200.4 «б» ст.200 ПК України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку ПДВ за жовтень 2017 року в розмірі 54 556 грн, а також в порушення п.201.1 ст. 201 цього Кодексу не зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на вказану суму ПДВ.

На підставі акта перевірки відповідачем 19.01.2018 було прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 54 556 грн та визначено штрафні (фінансові) санкції в розмірі 73 066 грн, та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2, яким на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 27 278,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції в спростування доводів відповідача про те, що до податкового кредиту ФОП можливе включення сум ПДВ по транспортним засобам, зареєстрованих лише на суб’єкта господарювання, а не на приватну особу за умови використання в оподатковуваних операціях, послався на Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 (далі – Порядок № 1388) та вказав, що транспортні засоби реєструються за їх власниками (фізичними чи юридичними особами), а реєстрація за ФОП не передбачена. При цьому відсутність можливості зареєструвати транспортний засіб за ФОП не позбавляє її права використовувати транспортний засіб в межах господарської діяльності в операціях, що підлягають оподаткуванню ПДВ.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Пунктами 6, 7 Порядку № 1388 передбачено, що транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції. Транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами. Власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Згідно п.8 цього Порядку, державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

Згідно п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій : або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (послуг); або дата отримання товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Разом з тим, норми податкового законодавства України не обмежують право платника податку на податковий кредит залежно від суб'єктного складу сторін у правовідносинах за договорами на придбання товарів (робіт, послуг), в тому числі транспортних засобів та визначають одинакові права та обов'язки як для юридичних, так і для фізичних осіб, платників податку (в тому числі і фізичних осіб-підприємців).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Порядок № 1388 не регулює податкові відносини по сплаті ПДВ, а положення ПК України не містять відповідних обмежень права платника податку на податковий кредит і не ставлять його в залежність від приписів даного підзаконного нормативного акту.

Крім того, доводи апелянта про нездійснення ФОП ОСОБА_1А реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ 54 556,00 грн, унеможливлює включення сум податку до податкового кредиту, колегія суддів вважає безпідставними та погоджується з висновками суду першої інстанції, що п.198.6 ст.198 та п.201.12 ст.201 ПК України прирівнюють митні декларації, оформлені відповідно до вимог законодавства, які підтверджують сплату податку, до документів, що посвідчують право на віднесення сум податку до податкового кредиту, та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної.

Отже, висновки відповідача про те, що позивач, як ФОП, не має права на формування податкового кредиту за рахунок сум податку, сплаченого в ціні придбаних транспортних засобів, які використовуються в його господарській діяльності, є безпідставними, не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, а тому, оспорювані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Стосовно інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, оскільки містять посилання на загальні положення закону та викладені в апеляційній скарзі без належно оформлених доказів.

Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з’ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року по справі № 807/76/18 - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повне судове рішення складено 03.08.2018.