Рішення № 75671546, 01.08.2018, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/2288/18

Провадження № 2/345/1113/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.08.2018 року м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Юрчака Л.Б.

з участю секретаря судового засідання Бандури Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м.Калуші цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут -Вестбуд» про витребування довідки про трудовий стаж, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут -Вестбуд» про витребування довідки про трудовий стаж в БМУ – 1 за період роботи з 30.07.1979 року по 03.03.1980 року в точній відповідності до записів внесених ним до трудової книжки. Позов мотивував тим, що позивач ОСОБА_1 після закінчення Брошнівського ПТУ - 9 , 30.07.1979 року працевлаштувався на роботу мулярем 3 розряду в БМУ-1 тресту «Хімметалургбуд» і був направлений на будівництво школи в с. Сівка –Калуська в бригаду ОСОБА_3 01.10.1979 року був переведений на роботу в Долинське будівельне управління того самого тресту і був направлений на будівництво Долинської бавовняно–прядильної фабрики в бригаду ОСОБА_4 Запис про прийняття на роботу по переводу в Долинське будуправління в трудову книжку внесений, а попередній запис про звільнення з БМУ-1 в зв’язку з переводом відсутній. Після завершення робіт на Долинській бавовняно-прядильній фабриці був знову переведений в БМУ-1, де працював до 18.08.1980 року. Представник позивача в усній формі звертався до керівництва ТзОВ «Добробут –Вестбуд», правонаступника БМУ -1, за отриманням довідки. Довідку за період від 03.03.1980 по 18.08.1980 йому видали, а за період від 30.07.1979 - відмовили. На наступне його письмове звернення відповідачем було надано відмову, яку мотивовано тим, що в книзі наказів БМУ-1 за 1979 запис про звільнення чи переведення ОСОБА_5 в Долинське будуправління відсутній, а також відсутні записи у відомостях про зарплату. Аналогічною була ситуація при отриманні довідки в архіві Калуської міськради про трудовий стаж в БМУ -3, там теж є періоди в яких зарплату не виявлено, але не дивлячись на це, архів довідку видав. А тому відмова відповідача є необґрунтованою і він вимушений звернуться в суд з даним позовом.

Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін, за наявними у справі матеріалами та без фіксування судового засідання технічними засобами, відповідно до ч. 2ст. 247 , ч. 2 ст. 279 ЦПК України.

01.08.2018 представник відповідача директор ТОВ «Добробут-Вестбуд» ОСОБА_6, подав суду повідомлення про те, що 24.05.2018 було надано вичерпну відповідь представнику позивача ОСОБА_2 на його заяву від 18.05.2018 стосовно видачі довідки про трудовий стаж ОСОБА_1, де вказано наступне: у «Книзі наказів» за 1979 рік зареєстровано наказ № 52 –к від 30.07.1979 про прийняття на роботу ОСОБА_1 Наказ про його звільнення чи переведення у Долинське БМУ відсутній, так як відсутній запис про таке у трудовій книжці позивача. У «лицевих карточках нарахування заробітної плати» за 1979 рік прізвище ОСОБА_1 не знайдено, що могло б служити доказом роботи у БМУ № 1 у той період та бути підставою для видачі довідки. На підставі вище вказаного, підприємство не може підтвердити стаж ОСОБА_1 за період з 30.07.1979 року по 30.09.1979 року, так як немає первинних документів, які б засвідчували роботу ОСОБА_1 на той час у БМУ № 1. За період роботи у БМУ №1 Тресту «Хімметалург» із 03.03.1980 по 18.08.1980 представнику позивача видана довідка № 04 від 04.05.2018. У зв’язку з приватизацією БМУ -1 переіменовано на К ПБМФ «Вестбуд» -наказ №48 – уп від 30.08.1996. Після реорганізації К ПБМФ «Вестбуд» переіменовано на ТОВ «Добробут –Вестбуд»- наказ №1 від 12.09.2008.

Розглянувши матеріали справи в межах позовних вимог, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за наступних підстав.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 18.05.2018 представник позивача ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою про надання довідки про трудовий стаж позивача ОСОБА_1 в БМУ-1 за час роботи від 30.07.1979 по 18.08.1980 (а.с.24).

Відповідно до ст. 49 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язані видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

У відповідності до «Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 №1000/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 22 червня 2015 р. за № 736/27181 документи зберігаються в архіві підприємства, а саме розрахунково-платіжні відомості на видачу заробітної плати (особисті рахунки) на протязі 75 років.

ТзОВ "Добробут -Вестбуд" 04.05.2018 видало позивачу довідку, з якої вбачається, що ОСОБА_1 дійсно працював у БМУ №1 Тресту "Хімметалургбуд" мулярем 3 розряду із 03.03.1980 - наказ №15-к від 07.03.1980 по 18.08.1980 - наказ № 75-к від 18.08.1980.У звязку з приватизацією БМУ-1 періменовано на КП БМФ "Вестбуд" - наказ №48-уп від 30.08.1996. Після реорганізації КП БМФ "Вестбуд" переіменовано на ТОВ "Добробут -Вестбуд"-наказ № 1 від 12.09.2008 (а.с.23).

Як вбачається із відповіді ТзОВ «Добробут –Вестбуд» № 05 від 24.05.2018, наданої на заяву представника позивача від 18.05.2018 стосовно видачі довідки про трудовий стаж позивача ОСОБА_1, підприємство не може підтвердити стаж ОСОБА_1 за період з 30.07.1979 року по 30.09.1979 року, так як немає первинних документів , які б засвідчували роботу ОСОБА_1 на той час у БМУ № 1- у «Книзі наказів» за 1979 рік зареєстровано наказ № 52 –к від 30.07.1979 про прийняття на роботу ОСОБА_1 Наказ про його звільнення чи переведення у Долинське БМУ відсутній, так як відсутній запис про таке у Трудовій книжці позивача. У «лицевих карточках нарахування заробітної плати» за 1979 рік прізвище ОСОБА_1 не знайдено, що могло б служити доказом роботи у БМУ № 1 у той період та бути підставою для видачі довідки. За період роботи у БМУ №1 Тресту «Хімметалург» із 03.03.1980 по 18.08.1980 представнику позивача видана довідка № 04 від 04.05.2018 ( а.с.25).

Суд звертає увагу позивача на те, що згідно зі ст.48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 12.06.1993 року № 637 прийнятий Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, в якому в п. 1.2 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.

За змістом вказаних норм, власник або уповноважений ним орган зобов'язані видати працівнику довідку про його роботу на підприємстві з урахуванням особливостей, зазначених у згаданому Порядку. Дана довідка призначена для подальшого її надання особою, що оформлює пенсію, відповідним органам Пенсійного фонду України, які в свою чергу визначають наявність підстав і права особи на пенсію на пільгових умовах.

Як зазначалось вище таку довідку ТзОВ «Добробуд-Вестбуд» наддало представнику позивача – ОСОБА_2

В обгрунтування підстав для відмови у позові суд зазначає, що пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про період роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані про наявність в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У п. 2 цього ж Порядку визначено, що у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 18 згаданого вище Порядку встановлено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Тобто, вказаним порядком чітко визначено алгоритм дій у випадку відсутності записів про трудовий стаж у трудовій книжці.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які було долучено до матеріалів справи, суд вважає, що відповідач не має обєктивної можливості надати позивачу довідку про його трудовий стаж за період з 30.07.1979 по 30.09.1979 через відсутність первинних документів, які б засвідчували роботу позивача на той час у БМУ № 1. А відтак, суд приходить до висновку, що відсутня вина відповідача у не видачі позивачу довідки про трудовий стаж, що зумовило невірно обраний ним спосіб захисту порушеного права.

Варто також зазначити, що суд витребовує документи в порядку ст. 84 ЦПК України, а представник позивача у своєму позові просить саме витребувати від відповідача довідку про трудовий стаж, що суперечить ст. 5 ЦПК України.

Зважаючи на принцип диспозитивності, суд не вправі виходити за межі позовних вимог.

Так, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Невірно обраний спосіб захисту порушеного права - є підставою для відмови у задоволенні позову, що передбачено загальними принципами захисту цивільних прав та інтересів, визначених ст. 16 ЦК України.

Щодо розподілу судових витрат, повязаних із розглядом справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 6ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову ухвалою суду від 02.07.2018 та у задоволенні його позовних вимог відмовлено у повному обсязі, то суд приходить до переконання, судові витрати по сплаті судового збору необхідно віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ст.48 Кодексу законів про працю України, ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993 року №637, ст.ст. 1, 2, 11, 15, 16, ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76,77, 80, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут -Вестбуд» про витребування довідки про трудовий стаж - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Івано-Франківської області, шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Головуючий