Постанова № 75671505, 31.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/5335/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівГулида Р.М., Улицького В.З.,

за участю секретаряМельничук Б.Б.

представника апелянта ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року (ухвалену головуючим суддею Мандзій О.П., об 11 год. 42 хв. у м. Тернополі, повний текс рішення складено 05 червня 2018 року) у справі № 819/603/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛАН» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 09.01.2018, яким до них застосовано штраф у розмірі 53171, 20 грн

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що у відповідача з 01.01.2018 відсутні повноваження щодо адміністрування податків позивача, відповідно і відсутні повноваження щодо прийняття 09.01.2018 оскарженого податкового повідомлення-рішення. Також наголошує, що сума ПДВ, задекларована ним у податковій декларації за вересень 2014 сплачена ним повністю відповідно до платіжних доручень № 119 від 08.08.2014 на суму 1380000, 00 грн. та № 120 від 08.08.2014 на суму 3900000, 00 грн., порушення ж строку зарахування податку до бюджету відбулося з вини банку, що встановлено постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.01.2016 у справі №819/2175/14-а та постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.04.2016 у справі № 819/346/16, які набрали законної сили. Крім цього, позивач вказує на порушення контролюючим органом строку 1095 днів, передбаченого Податковим кодексом України (далі ПК України) для проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобовязань платника податків, оскільки останнім днем граничного строку подання податкової декларації з ПДВ за вересень 2014 є 20.10.2017 р., а оскаржене податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем тільки 09.01.2018.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.05.2018 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України № НОМЕР_1 від 09.01.2018.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не порушено строки сплати узгодженої суми податкового зобовязання, визначеного у податковій декларації з ПДВ за вересень 2014 оскільки факт авансової сплати позивачем по податкових зобов'язаннях визначених у цій декларації є встановленою обставиною, згідно рішень суду, які набрали законної сили, та не підлягає доказуванню.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що аргументи позивача з посиланням на постанови Тернопільського окружного адміністративного суду в адміністративних справах № 819/2175/14-а від 25.01.2016 та № 819/346/16 від 18.04.2016, не підтверджують факт сплати узгодженої суми податкового зобов`язання, визначеної в податковій декларації з ПДВ за вересень 2014 № НОМЕР_2 від 20.10.2014 по терміну сплати 30.10.2014

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача заперечив щодо задоволення та надав пояснення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що 13.12.2017 відповідачем проведено камеральну перевірку ТОВ «Компанія ЛАН» щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобовязання з ПДВ, результати якої оформлено актом № 153/28-10-48-11/32941987 від 13.11.2017 «Про результати перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛАН» (код ЄДРПОУ 32941987) з питань дотримання вимог п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобовязання» (а.с.13-15). Перевіркою встановлено недотримання позивачем п. 57.1 ст. 57 ПК України, яке полягало в порушенні більше 30 календарних днів граничних термінів сплати узгодженої суми податкового зобовязання, визначеної в податковій декларації з ПДВ за вересень 2014 № НОМЕР_2 від 20.10.2014, по терміну сплати 30.10.2014 у сумі 855856, 00 грн.

На підставі акту № 153/28-10-48-11/32941987 від 13.11.2017, відповідно до розрахунку штрафних санкцій (а.с.12) Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України винесено оскаржене податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 09.01.2018, яким до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛАН» застосовано штраф у розмірі 53171, 20 грн. (а.с.11).

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне зясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 16.1.3 п. 16 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до п. 36.1, п. 36.2, п. 36.5 ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України Платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 126.1 ст. 126 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобовязання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що правопорушення, відповідальність за яке встановлена п. 126.1 ст. 126 ПК України, полягає у несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов`язання.

Так апелянт наголошує, що внаслідок порушення позивачем свого обов`язку щодо своєчасної сплати узгодженого податкового зобов`язання у строки, встановленні законом, ними правомірно застосовані до позивача штрафні санкції у порядку та розмірах встановлених ПК України.

Однак на переконання суду такі доводи є необгрунтованими та такі, які спростовуються наступним.

Згідно положень ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Згідно з п. 22.4 ст. 22 цього ж Закону під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Приписами п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку про те, що з моменту прийняття банком зобов'язання з виконання доручення клієнта на переказ коштів, платник внесків не може нести відповідальності у вигляді штрафних санкцій за невчасну сплату внесків, при умові що такий платних звернувся до банку у строк сплати цих внесків.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 22.05.2018 у справі № 804/506/16.

Як зазначив суд першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, узгоджена сума податкового зобов'язання, визначена в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 № НОМЕР_2 від 20.10.2014 повинна бути сплачена до 30.10.2014.

ТзОВ «Компанія ЛАН» здійснила авансову сплату податку на додану вартість, сплачену платіжними дорученнями № 119 від 08.08.2014 в розмірі 1380000, 00 грн., № 120 від 08.08.2014 в розмірі 3900000, 00 грн., № 121 від 12.08.2014 в розмірі 330000, 00 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.01.2016 у справі № 819/2175/14-а та постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.04.2016 у справі № 819/346/16 встановлено факт сплати податкового зобовязання, відображеного у декларації з ПДВ за вересень 2014, було сплачено повністю авансовими платежами згідно з платіжними дорученнями № 119 від 08.08.2014 в розмірі 1380000, 00 грн., сплаченої платіжним дорученням № 120 від 08.08.2014 в розмірі 3900000, 00 грн.

Також у судових рішеннях у справах № 819/2175/14-а від 25.01.2016 та № 819/346/16 від 18.04.2016 суди, встановлюючи обставини належного виконання позивачем обов'язку сплати податкового зобов'язання, відображеного у декларації з ПДВ за вересень 2014, врахували положення п.129.6 ст.129 ПК України та вважали, що саме банк сплачує пеню за кожний день прострочення зарахування податків до бюджетів, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на встановлене та висновки Верховного Суду, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що позивачем не порушено строки сплати узгодженої суми податкового зобовязання, визначеного у податковій декларації з ПДВ за вересень 2014 оскільки факт авансової сплати позивачем по податкових зобов'язаннях визначених у цій декларації є встановленою обставиною, згідно рішень суду, які набрали законної сили, та не підлягає доказуванню.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, повязаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобовязує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обовязок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року у справі № 819/603/18 без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повне судове рішення складено 02 серпня 2018 року