Постанова № 75671473, 31.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/5516/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р.М., Улицького В.З.,

за участю секретаря Мельничук Б.Б.

представник апелянта Дем`янів І.М.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 року про повернення позовної заяви (постановлену головуючим – суддею Гундяк В.Д., у м. Івано-Франківську) у справі № 809/987/18 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Командира військової частини А 0780 про скасування наказу за № 6-РС від 15 березня 2018 року та поновлення на публічній службі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про скасування наказу за № 6-РС від 15.03.2018 року та поновлення на публічній службі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 позовну заяву повернуто позивачу.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що поважними причинами пропущення строків звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Враховуючи те, що з часу ухвалення Верховним Судом України рішення від 14.05.2003 до дати звернення представника позивача з позовом пройшло близько 15 років, суд прийшов до переконання, що за цей час у ОСОБА_2 була реальна можливість звернутися до суду із позовом за захистом своїх прав та інтересів. Однак позивачем не додано до позовної заяви жодних доказів, які підтверджують реальну неможливість чи значну складність в реалізації ним свого права на звернення до суду з даним позовом в установлені законом строки.

Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що суд помилково прийшов до висновку про те що в цій справі необхідно застосувати строк звернення до суду саме для оскарження наказу ТВО командувача 14 авіаційного корпусу генерал – майора ОСОБА_3 за №031-пм від 06.09.2002 про звільнення позивача з військової служби за обвинувальним вироком, що набрав законної сил, оскільки із змісту позовної заяви слідує, що саме командир в/ч 0780 проявив бездіяльність коли видавав наказ № 6-рс від 15.03.2018, коли останньому надійшли для розгляду по суті відповідні документи із Командування Повітряних Сил Збройних Сил України по обставинах звільнення позивача у вересні 2002, з урахуванням наведення нових обставин щодо звільнення позивача з військової служби, а саме ухвали ВСУ, якою вирок військового суду Івано – Франківського гарнізону від 05.07.2002 в частині засудження та визнання позивача винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 423 КК України скасовано та закрито справу в цій частині на підставі п. 2 ст. 6 КПК України ( в редакції 1960 р.).

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо задоволення та надав пояснення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Таким чином, встановленим строком для звернення до адміністративного суду із зазначеними вище позовними вимогами є місячний строк.

З матеріалів справи слідує, що позивач в прохальної частині адміністративного позову, просить суд зобов'язати командира в/ч А 0780 викласти наказ за №6-РС від 15.03.2018, в іншій редакції, зазначивши в ньому, що наказ тво командувача 14 авіаційного корпусу генерал-майора ОСОБА_3 за № 031-пм від 16.09.2002 про звільнення ОСОБА_2 з військової служби за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, підлягає скасуванню, як такий, що виданий незаконно та необгрунтовано, а ОСОБА_2 підлягає поновленню на публічній службі та посаді, яку займав до звільнення, або поновлення на рівнозначній посаді.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю наказу за № 031-пм від 16.09.2002, яким позивача звільнено з військової служби у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, оскільки у відповідності до ухвали Верховного Суду України від 14.05.2003 вирок військового суду Івано-Франківського гарнізону від 05.07.2002 в частині засудження та визнання ОСОБА_2 винним в скоєнні злочину за ч. 2 ст. 423 КК України скасовано та закрито справу в цій частині на підставі п. 2 ст. 6 КПК в редакції закону 1960 року за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину, тобто з реабілітуючи обставин а відтак позивач підлягав поновленню на публічній службі та подальшому звільненню з військової служби на загальних підставах.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно зазначив, що перебіг строку звернення до суду для заявлених позовних вимог розпочався з моменту коли ОСОБА_2 дізнався про ухвалене Верховним Судом України рішення від 14.05.2003, яке, як зазначив представник апелянта, є підставою для внесення змін або ж скасування наказу про звільнення.

Враховуючи те, що позов подано до Івано-Франківського окружного адміністративного суду 08.06.2018, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про пропущення строку звернення до адміністративного суду, встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України у зв`язку з чим повернув позовну заяву.

Суд вважає за необхідне підкреслити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

У рішенні Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судових захист і доступ до правосуддя.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 (справа «Мельник проти України») погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також указав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, суд встановив, що позивач будучи обізнаним про можливе порушення своїх прав, свобод чи інтересів у встановлений строк звернення до суду не звернувся, доказів обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду не надав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду — без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 року про повернення позовної заяви у справі № 809/987/18 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повне судове рішення складено 02 серпня 2018 року