Постанова № 75671385, 01.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/2625/17 Суддя (судді) першої інстанції: Харченко С.В.

Суддя-доповідач - Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.

за участю секретаря: Тищенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.09.2017 (м. Київ, дата виготовлення повного тексту відсутня) у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Київгідромонтаж» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

ПАТ «Київгідромонтаж» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 03.05.2017 № 0015971401.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.09.2017 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Київгідромонтаж» задоволено, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 03.05.2017 № 0015971401, визнано протиправним та скасовано.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позивачем на підтвердження реальності господарських операцій не було подано належно оформлених документів, які посвідчують факт придбання товарів, робіт, послуг.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки контролюючого органу відносно факту вчинення позивачем правопорушення є помилковими.

Позиція відповідача обґрунтована тим, що посадові особи Головного управління ДФС у Київській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно з ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 28.03.2017 по 03.04.2017 ГУ ДФС у Київській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Київгідромонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ССІ» за період з 01.11.2016 по 30.11.2016, за результатами якої складено акт від 10.04.2017 № 201/10-36-14-01-13/13705021, яким встановлено порушення ст.2, п.2 ст.3, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п. 44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження по рядку 18 показника «Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання» та сумою податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду» всього у сумі 229569,00 грн.

З даного акту вбачається, що відповідачем прийнято до уваги відомості, отримані від інших територіальних органів доходів і зборів, про господарську діяльність контрагента позивача - ТОВ «Скай Сіті Інжиніринг» та про характер його взаємовідносин з іншими суб'єктами господарювання по ланцюгу постачання.

Зокрема, контролюючий орган зважав на податкову інформацію, отриману відносно наведеної вище юридичної особи, стосовно: відсутності у ТОВ «Скай Сіті Інжиніринг» та його контрагентів-постачальників трудових та матеріальних ресурсів, достатніх виробничих потужностей та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово-господарської діяльності в обсягах задекларованих ним показників; неподання ТОВ «Скай Сіті Інжиніринг» до контролюючого органу податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2016 року; невідповідності видів придбаних ТОВ «Скай Сіті Інжиніринг» товарів (робіт, послуг), інформація про які міститься в базах даних Автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок», товарам, роботам та послугам, що були реалізовані іншим суб'єктам господарювання в межах податкового періоду.

За таких обставин, контролюючий орган вважає, що договір, за яким ТОВ «Скай Сіті Інжиніринг» зобов'язалось надати позивачу послуги, фінансово-господарські документи та податкову звітність складено сторонами правочину без фактичного здійснення господарської операції, а лише з метою незаконного одержання податкової вигоди у вигляді формування податкового кредиту на користь позивача.

На підставі акту перевірки від 10.04.2017 № 201/10-36-14-01-13/13705021 ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.05.2017 №0015971401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 286961,25 грн, у тому числі 229569,00 грн за основним платежем та 57392,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 12.07.2017 № 15061/6/99-99-11-01-02-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 03.05.2017 №0015971401 без змін.

Позивач не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов до висновку, що у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для віднесення позивачем сум податкового кредиту, що виникли за господарськими операціями з контрагентам, натомість податковим органом не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) ТОВ «Скай Сіті Інжиніринг» (підрядник) було укладено договір підряду від 01.11.2016 № 01/11-16ВР, згідно з умовами якого підрядник прийняв на себе зобов'язання відповідно до технічних завдань, які є невід'ємною частиною даного договору, виконати на користь замовника роботи з переробки вузлів кріплення та виготовлення металоконструкцій, демонтажу кабелів, банера, опорних стійок, г/к перегородок, віконних та дверних блоків в г/к перегородках, монтажу розділових та металопластикових перегородок, демонтажу-монтажу існуючих світильників та стелі «Армстронг», облаштування колесовідбійника розділової перегородки, ремонтно-відновлювальні роботи (зняття шпаклівки, оброблення тріщин, шпаклівка та фарбування), послуги з розробки дизайн-проекту та інші будівельно-монтажні роботи, а замовник зобов'язався прийняти вказані послуги та оплатити їх вартість.

На підтвердження виконання даного договору позивачем надано акти надання послуг від 28.11.2016 № 193, 28.11.2016 № 194, 28.11.2016 № 195, 28.11.2016 № 196, 28.11.2016 № 197 та 28.11.2016 № 198, відповідно до яких позивач прийняв надані його контрагентом послуги з: переробки вузлів кріплення, виготовлення металоконструкцій та будівельно-монтажних робіт по реконструкції торгівельного центру «Метро Кеш Енд Кері».

Також позивачем надано податкові накладні від 28.11.2016 № 193, № 194, № 195, №196, № 197, № 198.

Додатковою угодою від 10.12.2016 № 1 до наведеного вище правочину сторони домовились про відстрочення оплати за надані позивачу послуги у сумі 820000,00 грн до 01.10.2017.

Часткову оплату за надані послуги у розмірі 557412,76 грн здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента позивача, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Надані послуги замовлялись позивачем з метою виконання власного господарського зобов'язання за договором про надання послуг від 25.09.2015 № 05-09/2015, укладеним ним з ТОВ «Ріола-Модуль», що підтверджується копією договору про надання послуг від 25.09.2015 № 05-09/2015; заявок на виконання робіт з переробки вузлів кріплення та виготовлення; актів приймання-передачі матеріальних цінностей та проектної документації для виконання робіт, обумовлених вказаним правочином; актів здачі-прийняття матеріальних цінностей; звітів про матеріали, використані позивачем під час виконання робіт з переробки вузлів кріплення; актів надання послуг; угоди про припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги.

Крім того, надані ТОВ «Скай Сіті Інжиніринг» послуги замовлялись позивачем на виконання умов правочину, укладеного ним ТОВ «Метро кеш енд кері Україна ТОВ», відповідно до якого позивач прийняв на себе зобов'язання здійснити реконструкцію торгового центру «Метро кеш енд кері Україна», що знаходиться в м. Рівне по вул. Макарова, 21 для організації в ньому сервісного центру Міністерства внутрішніх справ.

На підтвердження вказаних обставин позивачем подано копії наступних акта приймання-передачі виконаних робіт, передбачених дизайн-проектом № 10-11/16-АР, по приміщеннях з облаштування тимчасових перегородок для підвищення якості обслуговування клієнтів у торгівельному центрі «Метро Кеш енд Кері», зокрема, робіт з: розробки дизайн-проекту, перепланування торгового залу, облаштування входу, перепланування адміністративних площ; рахунки на оплату послуг; оборотно-сальдові відомості по рахунку 26006436145001, що підтверджують оплату наданих позивачем послуг (ремонтно-будівельних робіт), а також фотографії торгового центру «Метро Кеш енд Кері» після проведених будівельно-монтажних робіт та інтернет-роздруківки з новинами про відкриття нового сервісного центру Міністерства внутрішніх справ за адресою: м. Рівне по вул. Макарова, 21.

Крім того, на підтвердження отримання позивачем від контрагента послуг надано копії: заявок (технічних завдань); актів надання послуг; товарних чеків та видаткових накладних, які підтверджують закупку позивачем матеріальних цінностей для виконання його контрагентом будівельно-монтажних робіт у торговельному центрі «Метро Кеш енд Кері»; акти здачі-прийняття матеріальних цінностей, які свідчать про отримання контрагентом позивача матеріалів для виконання робіт з переробки вузлів кріплення та виготовлення металоконструкцій та будівельно-монтажних робіт; звіту про використані матеріальні цінності під час реконструкції торгового центру «Метро Кеш енд Кері»; дизайн-проекту в альбомах (комплекти № 1, № 2, № 3 та № 4) розташування приміщень у торговельному центрі «Метро Кеш енд Кері» по вул. Макарова, 21 в м. Рівне, виконаного контрагентом позивача на виконання умов укладеного між ними договору.

Також, матеріали справи містять проектну документацію, а саме: схеми розташування елементів та прогонів покриття торгово-розважального центру по вул. Берковецька, 6 в м. Київ, схеми розташування несучих елементів стелі кінотеатрів та відомості робочих креслень комплекту торгово-розважального центру на перетині проспекту П. Григоренка та вул. Колекторної в м. Києві, які у своїй сукупності свідчать про виконання ТОВ «Скай Сіті Інжиніринг» робіт у рамках об'ємно-планувальних, архітектурних, конструктивних, технічних та технологічних рішень наведених у цих графічних матеріалах.

Як вбачається з акту проведеної перевірки, підставами для висновку щодо допущення позивачем порушення вимог податкового законодавства стали не документи надані позивачем на підтвердження фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Скай Сіті Інжиніринг», а інформація стосовно господарської діяльності ТОВ «Скай Сіті Інжиніринг» та про характер взаємовідносин ТОВ «Скай Сіті Інжиніринг» з його контрагентами постачальниками, що ґрунтується на суб`єктивних думках та припущеннях посадових осіб контролюючого органу.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факт придбання та оплати послуг підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі послуги (роботи, товари) не отримувались платником податків від його контрагента.

При цьому, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Факт неподання контрагентом податкової звітності чи відсутності певної інформації в податковій звітності товариства, зокрема щодо наявності найманих працівників, основних засобів, сам по собі не може свідчити про відсутність факту здійснення ним господарської діяльності, а лише може бути підставою для висновку щодо допущення останнім порушення вимог законодавства при складанні податкової звітності.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Дані податкового обліку можуть бути визнані необґрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентом, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платник ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Обставини фіктивності та інших недоліків правового статусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх податкових обов'язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту.

Таким чином, наданими позивачем первинними документами у повному обсязі підтверджується реальність здійснених господарських операцій при придбанні товарно-матеріальних цінностей та послуг у контрагента.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дослідженні господарські операції по правочинах між позивачем та контрагентом були реально (фактично) здійснені, що повністю підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, такі операції пов'язані з господарською діяльністю підприємства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб'єктністю, а висновок відповідача про безтоварність укладених правочинів є таким, що не відповідає дійсності, та не ґрунтується на нормах законодавства України.

Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентом, останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість.

Відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагента позивача об'єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з надання послуг, адже у комерційній діяльності виконання послуг не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання доходу, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем документи є належними доказами виконання контрагентом умов договорів, оскільки, враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Надані позивачем первинні бухгалтерські документи, відповідають вимогам ст.9 вищенаведеного Закону.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, що факт отримання позивачем послуг, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача. Твердження контролюючого органу про відсутність факту реальності господарських операцій позивача з контрагентом були спростовані наявними доказами в матеріалах справи, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованого позивачем податку, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування на податок на додану вартість.

Відповідачем у своїй апеляційній скарзі не наведено доводів, які б спростовували рішення суду першої інстанції, на наведено доказів на підтвердження наявності порушення позивачем норм податкового законодавства чи наявності вироку по кримінальній справі щодо контрагента позивача в якому досліджувались господарські операції між ПрАТ «Київгідромонтаж» та ТОВ «Скай Сіті Інжиніринг».

Крім того, представником відповідача у судовому засідання було зазначено, що позивач при укладенні договору з контрагентом повинен був дослідити реєстр податкових накладних для перевірки можливої фіктивності товариства, оскільки в ньому є певні відмінності у послугах, що надає товариство, однак даний реєстр є доступний лише для податкового органу, позивач позбавлений можливості користуватися відповідною інформацією з нього на момент укладення договору.

Представником відповідача також не було надано пояснень з приводу діяльності ТОВ «Скай Сіті Інжиніринг» на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, який статус воно має, чи його припинено чи ні, що свідчить про неналежну перевірку податковим органом правовідносин, що складалися між позивачем та його контрагентом.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платників податку, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності наданих послуг (товару) та проведення оплати за них, використання наданих послуг (товару) у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 03.05.2017 № 0015971401, яке є протиправним та підлягає скасуванню.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області було залишити без руху для надання документ про сплату судового збору у розмірі 6456,68 грн.

12.06.2018 відповідачем до Київського апеляційного адміністративного суду було подано клопотання про усунення недоліків до якого додано платіжне доручення №900 від 29.05.2018 на суму 6241,20.

Враховуючи, що судовий збір податковим органом було сплачено не в повному обсязі, колегія суддів вважає за необхідне стягнути недоплачений судовий збір.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.09.2017 - без змін.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5-а, код ЄДРПОУ 39393260) до спеціального фонду державного бюджету України (за реквізитами: отримувач - УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030101; код отримувача (ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку (МФО) - 899998; номер рахунка - 34312206081055; код класифікації доходів бюджету - 22030101) за подання апеляційної скарги недоплачений судовий збір у сумі 215,48 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 03.08.2018.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна