Постанова № 75671350, 02.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/16609/14 Головуючий у І інстанції - Кузьменко В.А. Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2018 року м.Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Ісаєнка Ю.А., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Артемівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказу МВС від 26 серпня 2014 року № 1667 о/с в частині звільнення майора міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ на підставі пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, поновлення на посаді начальника сектору карного розшуку Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, стягнення з МВС заробітної плати з 11 серпня 2014 року по 08 жовтня 2014 року включно в розмірі 10 760,16 грн.,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом (з урахуванням уточненого позову) до Міністерства внутрішніх справ України, Артемівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказу МВС від 26 серпня 2014 року № 1667 о/с в частині звільнення майора міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ на підставі пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, поновлення на посаді начальника сектору карного розшуку Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, стягнення з МВС заробітної плати з 11 серпня 2014 року по 08 жовтня 2014 року включно в розмірі 10 760,16 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вважає що його права як громадянина та працівника органів внутрішніх справ порушені спірним наказом про звільнення. Цим наказом дата звільнення не визначена. Підставою для ухвалення вказаного наказу вказано наказ МВС від 11 серпня 2014 року № 879, але з цим наказом він не був ознайомлений. Йому не було пред'явлено обвинувачення у будь-якому діянні чи вчинку, який би міг дискредитувати звання працівника органів внутрішніх справ, будь-яких пояснень ніхто не вимагав. 08 жовтня 2014 року після ознайомлення з наказом МВС від 26 серпня 2014 року № 1667 о/с про звільнення, він звернув увагу, що в наказі не зазначено за які саме вчинки його звільнено.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 26 серпня 2014 року № 1667 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ. В іншій частині адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості по заробітній платі, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального прав, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в цій частині.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що висновок суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку не відповідає обставинам справи. Так, матеріали справи містять розстановки нарядів від 02 вересня 2014 року, від 06 вересня 2014 року, від 09 вересня 2014 року, від 16 вересня 2014 року згідно яких він виконував свої службові обов'язки. Крім того, в матеріалах справи містяться накази «Про залучення особового складу Артемівського райвідділу у складі слідчо-оперативної групи для несення служби в зоні АТО» від 26 серпня 2014 року № 573, від 01 вересня 2014 року № 606, від 05 вересня 2014 року № 620, від 05 вересня 2014 року № 626, від 12 вересня 2014 року № 652, у відповідності до яких його було залучено для несення служби. Вказане повністю спростовує висновок суду про відсутність в матеріалах справи належних доказів, що в період з 27 серпня 2014 року по 08 жовтня 2014 року позивач не працював та не виконував посадові обов'язки. Крім того, обов'язок доведення факту відсутності заборгованості по заробітній платі покладається на відповідача.

04 червня 2018 року надійшов відзив на апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, у якому зазначається, що на підставі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2014 року, наказом від 03 листопада 2015 року № 331 о/с ОСОБА_1 було поновлено на посаді начальника СКР Артемівського МВ ГУМВС в Донецькій області та було виплачено грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 19 190,37 грн. Зазначена сума була перерахована позивачу 23 листопада 2015 року.

05 червня 2018 року надійшов відзив на апеляційну скаргу Артемівського МВ ГУМВС в Донецькій області, у якому зазначається, що Артемівським МВ ГУМВС в Донецькій області виплачено ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 19 190,37 грн. Крім того, позовні вимоги стосовно стягнення грошового забезпечення за період з 11 серпня 2014 року по 08 жовтня 2014 року залишені без розгляду ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року, у зв'язку з тим, що наявне судове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року у справі № 805/3803/16-а про задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення різниці грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 27.08.2014 по 03.11.2015 року у розмірі 61 803,23 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що наказом ГУ МВС України в Донецькій області № 300 о/с від 12.08.2013 року позивач був призначений на посаду начальника сектору карного розшуку Артемівського міськвідділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1667 о/с від 26.08.2014 року позивача звільнено у запас з посади начальника сектору карного розшуку Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) Головного управління МВС Україні в Донецькій області за п. 66 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.

Позивач, вважаючи наказ про звільнення незаконним, таким що завдає шкоди охоронюваним законом правам та інтересам, зокрема, праву на працю, звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2014 року по справі № 826/16609/14:

- визнано незаконним та скасовано наказ МВС України № 1667 о/с від 26 серпня 2014 року в частині звільнення майора міліції позивача з органів внутрішніх справ України на підставі пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника сектору карного розшуку Артемівського міськвідділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області;

- призначено виплатити позивачу грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року апеляційна скарга МВС України залишена без змін, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва - без змін.

Відповідно до витягу з наказу від 03 листопада 2015 року № 331 о/с по особовому складу майора міліції ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника сектора карного розшуку Артемівського МВ з 27 серпня 2014 року.

Наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 06 листопада 2015 року № 354 о/с позивача з 06 листопада 2015 року звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за власним бажанням) у запас Збройних Сил.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року у справі № 805/3803/16-а задоволено адміністративний позов ОСОБА_1.

Стягнуто з Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 різницю грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 27 серпня 2014 року по 03 листопада 2015 року в розмірі 61 803,23 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року зупинено провадження у справі № 805/3803/16-а зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Київського апеляційного адміністративного суду в справі №826/16609/14.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що у справі відсутні докази, які б підтверджували наявність у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати заробітної плати з 11 серпня 2014 року по день прийняття оскаржуваного наказу, у справі також не міститься доказів, що позивач працював у період з 27 серпня 2014 року по 08 жовтня 2014 року.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 є спеціальним нормативно-правовим актом, який врегульовує порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки.

Питання, які не врегульовуються цим Положенням, підлягають врегулюванню загальним законом - Кодексом законів про працю України.

Відповідно до статті 236 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.

Враховуючи те, що з наказом про звільнення позивача ознайомлено лише 08 жовтня 2014 року, що не заперечується відповідачами, то він мав право виходити на роботу в період з 11 серпня по 08 жовтня 2014 року, тому підлягає зарахуванню грошове забезпечення позивача, яке він фактично не отримував.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції керувався тим, що у справі відсутні докази, які б підтверджували заборгованість по заробітній платі позивача з 11 серпня 2014 року по 08 жовтня 2014 року.

З висновками суду першої інстанції щодо відсутності доказів заборгованості по заробітній платі погодитись не можна, оскільки, суд не перевірив, чи відбулося фактичне нарахування заробітної плати, не витребував відомості про нарахування і одержання заробітної плати за посадою позивача за оспорюваний період, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Доказом роботи позивача в період з 11 серпня 2014 року по 26 серпня 2014 року є копія його трудової книжки, яка наявна в матеріалах справи (т. 1, а.с. 16). Крім того, відповідачами у справі не заперечується факт роботи позивача в цей період.

Спірним є лише факт нарахування грошового забезпечення позивачу за цей період.

Доказами залучення позивача до служби в період після звільнення - з 26 серпня 2014 року, є накази «Про залучення особового складу Артемівського райвідділу у складі слідчо-оперативної групи для несення служби в зоні АТО» від 26 серпня 2014 року № 573, від 01 вересня 2014 року № 606, від 05 вересня 2014 року № 620, від 05 вересня 2014 року № 626, від 12 вересня 2014 року № 652, з яких вбачається що позивач залучався на цілодобове чергування.

При цьому апеляційним судом витребувано довідку з Ліквідаційної комісії Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, з якої вбачається, що середньоденне грошове забезпечення позивача станом на серпень 2014 року складає 45,67 грн.

При цьому, як вбачається з інших довідок, які надані Артемівським міським відділом (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, стягнення з Міністерства внутрішніх справ України та Артемівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь позивача за період часу з 11 серпня 2014 року по 26 серпня 2014 року не проводилося.

При цьому, колегія суддів бере до уваги довідку Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про те, що ОСОБА_1 було виплачено грошове забезпечення за період з 27 серпня 2014 року по 06 листопада 2015 року, з урахуванням податків, в сумі 20 010,81 грн.

Отже, неоплачувальним залишився період роботи позивача з 11 серпня 2014 року по 26 серпня 2014 року. Оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про нарахування грошового забезпечення за цей період, то воно підлягає стягненню на користь позивача з Артемівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області - безпосереднього місця роботи позивача, яке не ліквідоване та продовжує свою роботу, тому стягнення грошового забезпечення підлягає саме з цього відповідача.

Середньоденне грошове забезпечення позивача складає 45,67 грн., таким чином період роботи з 11 серпня по 26 серпня 2014 року складає 16 днів, відповідно 45,67 х 16 днів = сума заборгованості по заробітній платі складає 730,72 грн.

Оскільки відповідачами не надано будь-яких доказів, які б спростовували доводи позивача про відсутність нарахувань заробітної плати, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Зі змісту ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Розглянувши доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року - скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення з Міністерства внутрішніх справ України заробітної плати з 11 серпня 2014 року по 08 жовтня 2014 року.

Позовні вимоги в цій частині задовольнити частково.

Стягнути Артемівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 730,72 грн. грошового забезпечення за період з 11 серпня 2014 року по 26 серпня 2014 року.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст складено 03.08.2018 року.