Постанова № 75670928, 02.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/1258/18 Суддя (судді) першої інстанції: Д'яков В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Ісаєнко Ю.А.,

суддів: Мельничука В.П., Бєлової Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про:

визнання незаконним та скасування наказу №20 від 05.01.2018 в частині накладення на ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ;

визнання незаконним та скасування наказу № 38о/с від 01.02.2018 в частині накладення на ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби з органів внутрішніх справ; поновити ОСОБА_3 на посаді поліцейського СРПП № 92 Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області;

стягнення суми середньоденного заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 02.02.2018 року по день фактичного поновлення на роботі;

стягнення з Головного управляння Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_3 за час вимушеного прогулу за період з 01.02.2018 по 26 лютого 2018 року (за 16 днів) у сумі 4732.80 грн..

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин справи, просить скасувати оскаржуване рішення, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Доводи апелянта обґрунтовані тим, що позивач не вчиняв порушень службової дисципліни чи будь-якого іншого адміністративного правопорушення, яке б могло бути підставою для звільнення, відповідних судових рішень за даним фактом немає, а відтак звільнення позивача зі служби в Національній поліції є незаконним, а висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.

Справа розглянута у порядку письмового провадження відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3 проходив службу на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області, прийняв присягу поліцейського. За період служби, працював на посадах інспектора патрульної служби вводу патрульної служби Ніжинського міського відділу УМВС, сержантом поліції, поліцейським СРПП №2 Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області.

До ГУНП в Чернігівській області надійшла інформація про те, що 29.12.2017 під час здійснення перевірки в м. Ніжин Чернігівської області на працівників поліції мобільної групи Національної поліції України здійснено напад групою невідомих осіб. За вказаним фактом наказом ГУНП в Чернігівській області від 29.12.2017 № 2182 призначено службове розслідування (а.с. 55).

Проведеним службовим розслідуванням, серед іншого, встановлено, що 29.12.2017 мобільною групою Національної поліції України під час проведення перевірки у місті Ніжин Чернігівської області був помічений службовий автомобіль марки Volkswagen Т4, н.з. 25-0104, в якому знаходились пасажири, серед яких був поліцейський ОСОБА_3, тобто позивач. Після пред'явлення водію вказаного автомобіля службового посвідчення працівника Національної поліції України, пасажири вийшли з автомобіля. Декілька осіб у тому числі ОСОБА_3, незважаючи на те, що перебувають у громадському місці почали вести себе агресивно, висловлюватися нецензурно та намагатися вчинити бійку. В даному випадку сержант поліції ОСОБА_3 перебуваючи у громадському місці, висловлювався в бік працівників Національної поліції України нецензурною лайкою, не намагався завадити ОСОБА_4 вчиняти протиправні дії, навпаки приймав участь у спробах відтіснити перевіряючих від службового автомобіля, та закривши пасажирські двері, рухами руки показав старшому сержанту поліції ОСОБА_5, щоб останній починав рух на службовому автомобілі, отже не вжив жодних заходів на припинення цих протиправних дій, не доповів про це безпосередньому або старшому начальникові, чим порушив службову дисципліну, Присягу поліцейського, вимоги статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, статтю 18 Закону України "Про Національну поліцію" та вчинив дії, які мають ознаки адміністративних правопорушень, передбачених статтею 173 та статтею 185 КУпАП, відповідальність за які передбачена Дисциплінарним Статутом ОВС .

05.01.2018 за результатами службового розслідування ГУНП в Чернігівській області було видано наказ № 20 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" де зазначено: "за порушення службової дисципліни, порушення положень ст. 1, вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року №3460-ІV, дію якого поширено на поліцейський Законом України № 2901 -VIII, ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", недотримання вимог Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, Присяги поліцейського, вчинення дій які мають ознаки адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173, 185 КУпАП, поліцейського СРПП № 2 Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області сержанта поліції ОСОБА_3 звільнити зі служби поліції.

На підставі наказу від 01.02.2018 № 38 о/с позивач був звільнений зі служби в поліції за п. 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, відповідно до Дисциплінарного статуту ОВС, дія якого поширюється на поліцейських НПУ ЗУ № 901 від 23 грудня 2015 року) частини 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Не погоджуючись з вказаними наказами та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що позивач порушив Присягу поліцейського, вимоги статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", а при звільненні позивача зі служби в поліції відповідачем було враховано всі обставини, що мають значення для прийняття рішення, тому оскаржувані накази прийняті відповідачем у межах наданих повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" установлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно з пунктом 9 Розділу II прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію14 від 23.12.2015 № 901-VIII до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції-" поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".

За приписами статей 1, 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-ІV (далі Дисциплінарний статут; чинного відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 580-УІІІ). службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, а дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Обов'язки осіб рядового і начальницького складу визначені статтею 7 Дисциплінарного статуту, відповідно до якої службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; у разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Статтею 5 Дисциплінарного статуту визначено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

В контексті статті 64 Закону України "Про Національну поліцію" особа, яка вступає на службу в поліції, складає відповідну присягу.

Аналіз тексту Присяги поліцейського є підставою для висновку, що в основу поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Працівник поліції покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх невиконання.

Відповідно до пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", Законом України "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в нас суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Суд першої інстанції вірно вказав, що всупереч зазначеним приписам законодавства України та статті 18 Закону № 580- VIII, позивачем 29.12.2017 у місті Ніжин Чернігівської області у громадському місці не вжито заходів щодо припинення протиправних дій з метою надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції, що підтверджено висновком службового розслідування від 04.01.2018 та поясненнями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8,

Крім того, жодних доказів, які б спростували зазначений факт, апелянтом суду не надано.

Стосовно доводів апелянта про непритягнення його до адміністративної відповідальності у порядку Кодексу України про адміністративні правопорушення, то на переконання колегії суддів, такі посилання не можуть слугувати підставою для його поновлення на службі, з огляду на те, що службовим розслідуванням встановлено факт грубого дисциплінарного проступку.

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 230 від 12.03.2013, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за № 541/23073, службове розслідування - це комплекс заходів, які' здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.

Пунктом 2.1 цієї Інструкції передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Тобто, службове розслідування може бути проведено як стосовно певної особи, так і за фактом певної події. Останнє і мало місце у цій справі, на що вірно вказано судом першої інстанції.

Крім того, як зазначено у постановах Верховного Суду України від 29.09.2015 у справі №21-1288а15 та від 20.10.2015 у справі 21-2103а15 дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Відповідно до ч. 6 ст. 77 Закону №580 поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки позивач допустив грубе порушення Присягу поліцейського, вимоги статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", з чим погоджується колегія суддів.

Під час апеляційного розгляду справи апелянтом не спростовано вище встановлені обставини жодними доказами, які б відповідали вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України, як і не наведено переконливих доводів на підтвердження своєї правової позиції.

Судом апеляційної інстанції критично оцінюються доводи апелянта, які стосуються обставин справи та містять посилання на загальні норми законодавства, які жодним чином не спростовують обґрунтування суду першої інстанції.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

(Постанову у повному обсязі складено 02.08.2018)

Суддя-доповідач Ю.А. Ісаєнко

Суддя Л.В. Бєлова

Суддя В.П. Мельничук